Інтерактивні технології навчання



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Інтерактивні технології навчання



Розвиток науки і техніки запропонував вчителям та учням нові форми комунікації, нові типи рішення абстрактних і конкретних зав­дань, перетворюючи вчителя із авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему учень -технологія - вчитель, за якої викладач перетворюється в педагога -методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстерність сучасного вчителя має розвива­тись «не через забезпечення його великою кількістю рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність»199.

У сучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерп­них, уніфікованих визначень понять освітні, педагогічні, навчальні технології. Деякі дослідники200 нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише за формою, а й за змістом, який у них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «техно­логія»201 управління педагогічними процесами, інші - способи орга­нізації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети та ін.

Оскільки визначення терміна «технологія навчання» надзвичайно важливе для розуміння суті запропонованих нами підходів, спро­буємо розібратись. Звернення до історії розвитку виробництва дає підстави припустити, що розвиток будь-якої галузі діяльності людини відбувається за схемою:

 

 

 

 

Випадковий досвід   Ремесло   Технологія
   

Ми бачимо, що виготовлення будь-якого продукту проходить кілька етапів, починаючи від перших, невмілих спроб і закінчуючи певним, добре продуманим способом виробництва з використанням технічних чи якихось інших засобів виробництва під керівництвом людини.

Можна припустити, що різниця між технологією і методик сфері освіти полягає в тому ж, у чому різниця між технологі

199 Педагогічні технології у неперервній професійній освіті / За заг. ред.
Сисоєвої С.О. - К., 2001. - С. 44.

200 Назарова Т.С. Педагогические технологии: новий зтап зволюции //
Педагогика. - 1997. - № 7. - С. 24.

201 Технологія походить від грецьких слів їесппе - мистецтво, майстерність
та 1о§о$ - навчати. В буквальному перекладі «педагогічна технологія» означає
вчення про педагогічну майстерність. У процесуальному розумінні технологія
відповідає на запитання «Як зробити (з чого та якими засобами)?».


ремісництвом у виробничій сфері. Тобто це різниця між високопро­дуктивним машинним виробництвом і відносно низькоефективною ручною працею.

На думку деяких дослідників, технологію від методики відрізняють «два принципові моменти: гарантія кінцевого результату й проекту­вання майбутнього навчального процесу. Педагогічна технологія -набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланований результат»202. Окрім того, за тех­нологічного навчання відсутні безліч «якщо»: якщо талановитий вчи­тель, талановиті діти, багата школа. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується на зада­ний, а не на передбачуваний результат»203. Технологія, на відміну від методик, не допускає варіативності, із неї не можна викинути якісь елементи. Технологічний підхід не допускає пошукової діяльності, проб, тут не може бути помилок. Для технологічного навчання обов'язковим є постійний зворотний зв'язок, внесення виправлення та змін у подальшу діяльність.

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в парах, дайте власне визначення поняття «технологіч­ний підхід до навчання».

Оскільки певне розведення термінів «педагогічна технологія» та «технологія навчання» важливе для розуміння суті запропонованого нами підходу, спробуємо розвести ці поняття.

У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шля­хом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. Педагогічна технологія відповідає на запитання як, яким чином (методами, прийомами, засобами) досягти поставле­ної педагогічної мети, установлюючи порядок використання різно­манітних моделей навчання. Таким чином, технологія - це комплекс, що складається із:

- запланованих результатів;

- засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів,
прийомів навчання, оптимальних для даної конкретної ситуації;

- набору моделей навчання, розроблених вчителем на цій основі.
Розглянемо ці компоненти більш ґрунтовно.

1. Для планування результатів застосовують рівневий підхід. Рівнів планування результатів може бути скільки завгодно. Основних, згідно

202 Педагогічні технології у неперервній професійній освіті / Під ред. Си­
соєвої С.О. - К., 2001. - С. 42.

203 Там само. - С. 43.


з теорією розвивального навчання Л.С. Виготського, три: 1) орієн­тація на випадкові одиничні ознаки (узнавання, згадування) -мінімальний рівень (уповільнений); 2) орієнтація на локальні ознаки (співставлення, порівняння) - загальний (оптимальний); 3) орієнтація на глобальні ознаки та властивості (перенос знань на нову ситуацію) - прискорений рівень планування результатів.

2. Технологія має містити критерії для оцінки стану учнів, вибору моделі навчання.

3. Модель - найбільш короткий шлях від початкових умов до за­планованих результатів. В основі моделі - комплекс методів навчання.

Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного на­вчального матеріалу в межах педагогічної технології. Деякі дослідники називають її ще й дидактичною технологією204.

Будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати основним критеріям технологічності: системності (наявність логіки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність), керованості (можливість діагностики досягнення цілей, планування процесу навчання), ефективності (тех­нологія повинна вибиратись відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання), відтво-рюваності (можливості застосування в інших однотипних навчальних закладах іншими суб'єктами).

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в парах, поясніть, чим відрізняються одна від одної педа­гогічні технології й технології навчання.

Виходячи з усього сказаного вище, ми будемо надалі говорити про інтерактивну модель навчально-виховного процесу, яка передбачає використання інтерактивних технологій, а також відповідних їм ме­тодів навчання за різних форм організації.

У темі «Поняття про методи, прийоми і засоби навчання історії» було надано класифікацію інтерактивних методів навчання історії за характером взаємодії вчителя і учнів. Такими методами є: груповий, (взаємодія між учасниками процесу навчання реалізується черей співпрацю у малих групах); колективний (багатостороння взаємодія І полілогом, в якому бере участь кожен учень класу); колективно-групо­вий (коли робота малих груп поєднується з роботою всього класу). Ці методи є частиною інтерактивних технологій навчання і разом з ціля­ми, відповідно структурованим змістом та засобами навчання склада­ють інтерактивну модель. Кожен з методів виступає у навчанні історії як сукупність прийомів і засобів, адекватних змісту навчального істо­ричного матеріалу. Наприклад, працюючи у малих групах, учні засто­совують прийоми навчальної роботи на емпіричному (сюжетне

Освітні технології. За заг. ред. О.М. Пєхоти. - К., 2001. - С. 21.


оповідання, аналітичний опис, образна характеристика тощо) і теоре­тичному рівні (міркування, пояснення, доведення та ін).

Розглянемо докладніше інтерактивні методи як основу для розбу­дови інтерактивних технологій навчання.

Колективний (фронтальний) метод передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За та­кої організації навчальної діяльності кількість слухаючих завжди більша від тих, хто говорить. Усі учні, в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.

Груповий (кооперативний) метод передбачає навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. Вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативний метод відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізу­вати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє до­сягненню учнями більш високих результатів засвоєння знань та фор­мування вмінь. Він легко і ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних ета­пах навчання.

Почуття групової приналежності дає учням змогу подолати труд­нощі, які постають на їх шляху. Коли діти навчаються разом з інши­ми, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і умінь.

Ключовою ознакою інтерактивного групового методу є коопе­рація учнів. Групову роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не завжди можна вважати кооперативною, перш за все тому, що при такій роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ста­вить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цьо­го в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язко­вого. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової - викликає конкуренцію, змагання.

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдан­ня, поставлене вчителем може виконати кожен учень самостійно, навіть працюючи в групі, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина до­сягти її не в змозі.

Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кож­ного учня в навчанні всіх.


 




Співробітництво (кооперація) - це спільна діяльність для досягнен­ня загальних цілей205. У межах спільної діяльності індивідууми праг­нуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий спосіб його організації, при якому учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане за­вдання - доти, доки всі члени групи не зрозуміють і не виконають йо­го успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.

У результаті виграють усі («Твій успіх йде на користь мені, а мій -на користь тобі»), учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на загальну долю («Або ми потонемо, або випливемо, але - разом»). Успіхи кожного визначаються не тільки їм самим, але і зусиллями йо­го товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пи­шаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли один із членів групи удостоюється похвали за особливі досягнення («Ми всі поздоровляємо тебе з успіхом!»). У ситуаціях кооперативно­го навчання існує позитивна взаємозалежність цілей, що досягаються учнями: вони розуміють, що можуть досягти своїх особистих цілей тільки за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху.

Успіх члена команди при презентації результатів дослідження гру­пою якоїсь теми, наприклад «Визвольна війна українського народу: чи були альтернативи об'єднанню з Москвою?», залежить як від його особистих зусиль, так і від внеску інших членів групи, що допомага­ють йому знаннями, вміннями і практичними можливостями. Жоден член групи поодинці не має всієї інформації, вміння чи можливості, необхідних для того, щоб забезпечити успіх групової діяльності.

Навчальні цілі учнів можуть бути структуровані по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, інші - конкуренцію, треті - тільки зусил­ля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного на­вчання, ситуація конкуренції виникає, коли учні змагаються один з одним, щоб досягти мети, що насправді досяжна тільки для одного чи декількох учнів. У конкуренції присутня негативна взаємозалежність між цілями, що досягаються. Учні розуміють, що вони досягають своїх цілей тільки за умови, що інші учні класу зазнають невдачі. Здійснюється нормативна оцінка власних досягнень. У підсумку -учні або ретельно працюють, щоб перемогти інших однокласників, або, махнувши рукою, відступають, оскільки не вірять, що в них є шанс на перемогу. В індивідуалістській навчальній ситуації учні працюють поодинці, щоб досягти цілей, що ніяк не співвідносяться з


цілями однокласників. Цілі, до яких прагнуть учні, незалежні одна від одної. Учні розуміють, що їхні успіхи не залежать від діяльності това­ришів. Як результат, вони зосереджуються винятково на власних інте­ресах і персональному успіху, а успіхи і невдачі інших ігнорують як те, що не має ніякого значення.

Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення бага­тьох важливих результатів, робить груповий кооперативний метод одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.

Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.

Оволодіння суттєвими компонентами співробітництва дозволяє вчителям:

- застосовувати кооперативний метод за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах звичайних шкільних курсів;

- перебудовувати уроки, уже побудовані на застосуванні коопера­тивного методу, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній ситуації і дозволяли корегувати недоліки навчальних програм та не­достатній пізнавальний рівень учнів;

- діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів при кооперативному навчанні, і втручатися, щоб збільшити ефектив­ність навчання в групі.

Суттєвими компонентами співробітництва є позитивна взаємоза­лежність; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність; індивіду­альна і групова підзвітність; навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Структурне систематичне включення цих основних елементів у ситу­ацію навчання дозволяє сподіватися, що група буде застосовувати саме спільні зусилля і що вдасться дисципліновано впровадити коопе­ративне навчання - успішне і надовго206.

Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в групах, але й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбуває­ться взаємонав[чання. Взаємодія учнів у парі, порівняно з групою, має свої особливості, які відбиваються на організації діяльності, але за ме­ханізмами впливу на розвиток дітей є значною мірою подібною до групової діяльності. Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розвинути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.

Отже, основними ознаками групового методу є:

1. Об'єднання учнів класу в групи для досягнення конкретного на­вчального результату. Склад групи не може бути постійним протягом


 


205 Пометун О. Кооперативне навчання учнів на уроці історії // Історія в школах України. - 2004. - № 5. - С. 55.


206 Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. - С. 24-33.


 




тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру нав­чальних завдань, що необхідно виконати.

3. Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням,
яке може бути:

- за складністю однаковим для гетерогенних (складаються з учнів з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп або диференційова­ним для гомогенних (складаються з учнів приблизно рівних за пізна­вальними можливостями);

- за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (без залежності від складу групи).

- за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов'язаним із завданнями інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;

- за способом (процедурою) виконання різним або однаковим.

4. Завдання в групі виконується в такий спосіб, щоб було можливо
врахувати і оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи й
групи в цілому.

Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру і обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи. Вона обумовлю­ється наданням кожному учневі можливості зробити чітко визначе­ний внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають групу з 3-6-ти осіб тому, що при меншій кількості учням важко різнобічно роз­глянути проблему, а при більшій - складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний учень.

Зі збільшенням розміру групи збільшується рівень набуття спро­можності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовірність пору­шень правил поведінки, прийнятих всіма.

Об'єднання в групи може здійснюватись вчителем (у більшості випадків на добровільній основі, за результатами жеребкування) або самими учнями за власним вибором. Існує багато ефективних спо­собів об'єднання учнів у групи:

- можна заздалегідь скласти список і вивісити його в класі ще до уроку. У цьому випадку вчитель контролює склад групи;

- можна попросити учнів розрахуватися на «перший, другий ...», об'єднати їх за порами року, квітками тощо (замість номерів можна використовувати різнобарвні картки, різноманітні предмети і т. д).,

В окремих випадках вчитель може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою на декілька уроків у постійному складі, або виділити постійно (на певний час) діючу групу експертів, спосте­рігачів тощо. Треба тільки пам'ятати, що демократичність інтерак­тивного навчання, його особистісна орієнтованість потребує обов'яз­кового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обгово­рення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результатів і досягнення демократичної згоди між учнями і вчителем на всіх етапах навчально-виховного процесу.


Отже, групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об'єднувати учнів за певними ознаками, наприклад за рівнем знань та позаурочної інформації з предмета, або гетерогенними (різнорідни­ми). Найбільш бажано поміщати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.

За умов використання колективно-групового методу робота малих груп поєднується з фронтальною, зберігаючи основний принцип інте-ракції: постійну взаємодію учнів між собою, їх співпрацю, спілкуван­ня, співробітництво. Вчитель тільки організатор і координатор такої взаємодії. Застосування групових форм організації діяльності учнів в рамках класноурочної системи навчання дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій на­вчання.

Таким чином, використання інтерактивних методів навчання історії в рамках класноурочної системи дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання.

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в малих групах, визначте основні вимоги до методики за­стосування трьох інтерактивних методів навчання історії та при­думайте приклади їх застосування на уроках в основній школі.

Розглянемо докладніше ті технології інтерактивного навчання, що були запропоновані у даному посібнику для опрацювання його змісту.

Робота в парах \

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання уч­нів роботі у малих групах. її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. Крім того, вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Викорис­тання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилити­ся від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Серед них можна назвати такі:

- Обговорити навчальний текст, завдання, історичний документ.

- Взяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до історичної події, постаті, змісту документа.

- Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи
один одного.

- Зробити підсумок уроку чи серії уроків по темі.

- Розробити разом запитання до викладача.

- Проаналізувати проблему, визначити способи її розв'язання, визначити та узагальнити зв'язки та тенденції історичного розвитку,


ознаки поняття, підібрати історичні приклади, що конкретизують те­орію, порівняти явища, події, процеси.

- Протестувати один одного (перевірити засвоєння певного на­вчального історичного матеріалу).

- Дати відповіді на запитання вчителя.

- Порівняти записи, зроблені в класі та ін.

Пам'ятка для вчителя

1.Запропонуйте учням завдання, задайте запитання для невеличкої дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продуму­вання можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюва­тись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обго­ворення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізна­вальної діяльності.

* Подумайте__________________________________________

Працюючи в парах, придумайте приклад пізнавального завдання історії для одного з курсів основної школи, що передбачає застосуван ня даної технології.

Два-чотири - всі разом

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від пар­ної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.

Пам'ятка для вчителя

1. Задайте учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення запитання або фактів, наведе­них у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих від­повідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обгово­рення. Попередьте, що пари обов'язково мають досягти згоди (консен­сусу) щодо відповіді або рішення.

3. Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийнят­тя спільного рішення обов'язкове.

4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.


* Подумайте

Працюючи в парах, придумайте приклад пізнавального завдання з історії для одного з курсів основної школи, що передбачає застосуван­ня даної технології.

Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зу­силля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати пар­ну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли задача вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Пам'яткадля вчителя

1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необ-

тими для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто адною для більшості учнів, вони не стануть докладати зусиль.

2. Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох ів. П'ять-шість чоловік - це оптимальна верхня межа для проведен­ня обговорення в рамках малої групи. У процесі формування груп осте­рігайтеся навішування будь-яких «ярликів» на учнів.

3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу - «пліч-о-пліч, око-в-око». Усі члени групи по­винні добре бачити один одного.

4. Повідомте (нагадайте) учнів про ролі, які вони повинні роз­поділити між собою і виконувати під час групової роботи:

Спікер, головуючий (керівник групи):

- зачитує завдання групі;

- організовує порядок виконання;

- пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

- заохочує групу до роботи;

- підводить підсумки роботи;

- визначає доповідача. Секретар:

- веде записи результатів роботи групи;

- записи веде коротко й розбірливо;

- як член групи повинен бути готовий висловити думки групи у
підсумках чи допомогти доповідачу.

Посередник:

- стежить за часом;

- заохочує групу до роботи. Доповідач:

- чітко висловлює думку групи;

- доповідає про результати роботи групи.

5. Будьте уважні до питань внутрігрупового керування. Якщо один
з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забез-


 




 

печте справедливий вибір доповідача. 5. Дайте кожній групі конкрет­ну задачу й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Мало­ймовірно, що група зможе сприйняти більше одної чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз.

6. Стежте за часом. Надайте групам досить часу на виконання зав­дання. Подумайте, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.

7. Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.

8. Будьте готові до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання.

9. Під час роботи груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу. Зу­пинившись біля визначеної групи, не відволікайте увагу на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації.

 

10. Запропонуйте групам представити результати роботи.

11. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу.

14. Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних резуль­татів та питань організації процедури групової діяльності.

Приблизно таким чином ви маєте організовувати роботу в групах до того часу, коли вона стане звичною для учнів.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і пред­ставлення групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

«Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодже­ного рішення. Це знаходить своє відображення у складанні кінцевого тексту, узагальнюючої характеристики, переліку ознак, схемі, таблиці тощо. Наприклад, на уроці систематизації та узагальнення знань з те­ми «Країни Стародавнього Сходу» (6 клас) кожна з груп працює з навчальним матеріалом однієї з країн, узагальнюючи його за спільними для всіх критеріями: природні умови, господарство, характер влади, верстви населення, культура тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповіда­чеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завер­шення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обгово­рюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.


«Спільний проект». Має таку ж саму мету та об'єднує в групи, як і діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлю­ють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей предс­тавників груп складається спільний проект, який рецензується та до­повнюється групою експертів.

«Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в малих гру­пах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює ра­ніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Така технологія завжди використовується на лабораторних і практичних заняттях з історії.

Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати:

- документи,

- підручники,

- довідкові видання,

- доступна інформація на комп'ютері,

- артефакти (пам'ятки матеріальної культури). Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по

темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. На­прикінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

*Подумайте____________________________________________

Працюючи в парах, придумайте приклад пізнавального завдання з історії для одного з курсів основної школи, що передбачає застосуван­ня даної технології.

Коло ідей

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань або створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення постав­леного запитання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох пи­тань (позицій), які групи представляють по черзі.

Коли малі групи завершили виконувати завдання і готові предста­вити інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект про­блеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дозволить кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

Як варіант, можуть представлятись по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну


ідею усно або написати свою думку або ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає усі картки і складає список зазначених в них ідей на дошці або починає дискусію, використуючи інформацію з карток.

Обговорення проблеми в загальному колі

Це технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з інши­ми, її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань в навчальному матеріалі, моти­вація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчи­телі мають заохочувати всіх до рівної участі та дискусії.

Пам'ятка для вчителя

Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас обго­ворює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід ви­значати зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває, доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово (якщо вважає за потрібне) напри­кінці обговорення. Він може висловити свою думку.

*Подумайте_______________________________________________

Працюючи в парах, придумайте приклад пізнавального завдання з історії для одного з курсів основної школи, що передбачає застосуван­ня даної технології.

«Мікрофон»

Різновидом загальногрупового обговорення є технологія «Мікро­фон», який надає можливість кожному сказати щось швидко, відпо­відаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Пам'ятка для вчителя

- Поставте запитання класу.

- Запропонуйте класу якийсь предмет (рвучку, олівець тощо), який буде виконувати роль уявного мікрофона. Його учні будуть передава­ти один одному, по черзі беручи слово.

- Надавайте слово тільки тому, хто отримує уявний мікрофон.

- Запропонуйте учням говорити лаконічно й швидко (не більше ніж 0,5-1 хвилину).

- Не коментуйте і не оцінюйте подані відповіді.
Незакінчені речення

Цей прийом часто поєднується з методом «мікрофона» і надає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення влас­них ідей, порівнювати їх з іншими. Робота з такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати уміння говорити коротко, але по суті й переконливо.


Пам'ятка для вчителя

Визначивши тему, з якої учні будуть висловлюватись в колі ідей або використовуючи уявний мікрофон, вчитель формулює незакінчене речення і пропонує учням, висловлюючись, закінчувати його. Кожний наступний учасник обговорення повинен починати свій виступ зі зап­ропонованої формули. Учениці та учні працюють з відкритими речен­нями, наприклад: «На сьогоднішньому уроці для мене найбільш важли­вим відкриттям було...» Або: «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...» Або: «Це рішення було прийняте тому, що...» тощо.

*Подумайте____________________________________________________

Працюючи в парах, придумайте приклад пізнавального завдання з історії для одного з курсів основної школи, що передбачає застосуван­ня даної технології.

«Мозковий штурм»

Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що ши­роко використовується для вироблення декількох рішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та твор­чість, дозволяє їм вільно висловлювати свої думки. Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоби зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Пам'ятка для вчителя

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблем­ного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім ви­словити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією про­блемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі моменти.

1. Під час висування ідей не пропускайте жодної. Якщо ви будете роздумувати над ідеями й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж на спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кіль­кості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі -двічі подумають, перед тим як висловлять.)

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.214.224 (0.033 с.)