Типи і структура уроків історії



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Типи і структура уроків історії



 

Типи уроків їхня структура
1) Уроки засвоєння нового навчаль­ ного матеріалу. 2) Уроки формування і вдосконален­ ня вмінь та навичок. 3) Уроки закріплення та застосуван­ ня знань, умінь та навичок. 4) Уроки узагальнення та системати­ зації знань. 5) Уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок. 6) Комбіновані уроки (у цьому ви­ падку структура уроку варіюється у залежності від обраних учителем компонентів, що відповідають ди­ дактичним цілям). 1-2-3-4-5-6-7-8-9 1-2-3-4-5-6-8-9 1-2-3-4-6-7-8-9 1-2-3-4-7-8-9 1-2-3^1-10-8-9 1-2-3^1-5-6-7-8-9-10

*Подумайте____________________________________________

Працюючи в малих групах, оберіть один з названих типів уроку та складіть за таблицею повний опис його структури. Обміняйтесь ін­формацією з іншими малими групами. Оцініть власну та їхню роботу.


Методика проведення різних типів та елементів структури уроку

Урок засвоєння нових знань може бути вступним до нового розділу чи курсу. Такий вступний урок повинен допомогти учням відновити в па­м'яті основні знання попереднього курсу і дати загальну характеристи­ку нового курсу історії. У змісті вступного уроку важливо зосередити увагу учнів на вузлових моментах наступного курсу чи розділу, створи­ти уних узагальнене уявлення про період, епоху, що буде вивчатися. Саме на це спрямовані вступні уроки, що передбачає навчальна програ­ма з історії для загальноосвітніх навчальних закладів. Наприклад, на уроці «Вступі до історії Стародавнього Сходу» програма передбачає такі питання: «Що вивчає історія Стародавнього Сходу. Географічні та часові рамки Стародавнього Сходу. Роль природно-географічного чинника у формуванні старосхідних цивілізацій»172.

При необхідності на цьому чи наступному уроках учитель виявляє рівень базових знань учнів, їхніх основних умінь.

До типу уроку засвоєння нових знань можна віднести такі його форми: урок викладення матеріалу вчителем; шкільна лекція; урок-екскурсія; кіноурок; урок з повідомленнями і доповідями учнів. Най­частіше такі уроки проводяться при вивченні теми, не пов'язаної з по­передніми уроками, або теми, де потрібно давати і роз'яснювати бага­то складних положень і понять.

Уроки формування умінь і навичок так само як і уроки застосування знань, умінь і навичок можуть бути різноманітними за своїми завдання­ми, якщо вони передбачають формування складних узагальнених умінь або предметних компетенцій, наприклад умінь конспектувати лекції, читати історичні джерела, розробляти дидактичні матеріали до вивчен­ня історії: опорні конспекти, синхроністичні і хронологічні таблиці інші графічні та образні засоби наочності тощо. Такі уроки організаційно і методично обґрунтовані:

- на початку та наприкінці вивчення історичного курсу;

- на початку та наприкінці кожного нового навчального року;

- виходячи з рівня навичок і умінь учнів, що періодично змінюються.

Ці уроки також можуть бути представлені у різних формах, напри­клад як лабораторні, практичні заняття, екскурсії, бібліотечні або архівні уроки, уроки ділових ігор (історичного моделювання), дис­кусій тощо.

* Подумайте____________________________________________

Працюючи в парах, визначте, як співвідносяться тип та форма уро­ку та поясніть свою думку на прикладах.

172 Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України. Всесвітня історія. 5-11 класи (редакція 2001 року). - К., 2001. - С. 9.


 




Деякі з типів уроків у практиці навчання часто проводяться у не­традиційних формах, приклади яких наведені у таблиці173.

Типи і форми уроків історії

 

Типи уроків Форми уроків Принцип створення
1. Урок «Концерт», «Спектакль», Форма проведення уроків
засвоєння «Літературний салон», підказана темою й історич-
нових знань. «Подорож», «Уявна екс- ною епохою, у її основі від-
  курсія», «Турнір», «Ярма- творення зовнішніх атри-
  рок» та ін. бутів найбільш типових для того часу чи заходів, ефектні способи піднесення нової теми. Імітація ділових зустрічей.
2. Уроки «Брифінг», «Прес-конфе- Специфічна структура за-
систематизації ренція», «Симпозіум», няття і чіткість «зворотно-
та узагальнення. «З'їзд», «Телеміст» та ін. го зв'язку».
  Модульний урок. Спосіб пред'явлення нав-
  Кіно-, теле-, відеоуроки. чальної інформації. Домінанта виховних і роз-
  Уроки самовизначення, виваючих цілей, спрямова-
  самореалізації. них на внутрішній світ учня.
  «Історичний портрет», «Ін- Способи навчальної роботи
  терв'ю», «Урок-суд» зосереджені на аналізі діяль­ності історичних осіб і ство­рюють ефект їхньої особис­тої присутності. Комплекс проблемних за-
  Урок-дискусія, урок проб- дач, переважно історико-
  лемних пошуків, інтелек­туальних роздумів морального змісту.
3. Уроки КВК, олімпіада, віктори- Ігрові способи перевірки
контролю на, конкурс знавців, знань і умінь.
та корекції. «аукціон».  

Урок систематизації та узагальнення знань, який проводиться яі «урок самовизначення і самореалізації» є особливим за спрямова ністю на внутрішній світ учня, на його особистісне ставлення до ми нулого і сьогодення, на формування власної позиції і системи цінно

173 Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория и методика преподавания ис тории: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. - М., 2003. - С. 288.


стей. Наприклад, на уроці «У чому щира мудрість князя?» (київські князі періоду розквіту держави) учитель ставить завдання: створити умови для переходу учнів від первинних емоційних уявлень про жит­тя і діяльність перших Рюриковичів (Х-ХІ ст.) до зважених і аргумен­тованих суджень про важливість певних моральних якостей, не­обхідних правителям держави для виконання своїх обов'язків перед країною і народом. Очевидно, що такі уроки повинні завершувати вивчення теми на особистісно-орієнтованому рівні.

Значну групу уроків представляють прототипи - імітації ділових зустрічей, що відбуваються у повсякденному житті на різних рівнях і в різних сферах громадського життя: презентації, прес-конференції, брифінги, інтерв 'ю, телемости, круглі столи і т. п. Імітуючи зовнішню форму організації такої зустрічі (протокол, ролі, професійну лексику й етикет, візитки, мікрофони і т. д.), учителі наповнюють їх навчаль­ним історичним змістом і нетрадиційно проводять уроки системати­зації та узагальнення. На незвичайних заняттях школярі здобувають досвід публічних виступів, участі в дискусіях і полілогах, проявляють ініціативи і прийняття рішень. Вільний обмін думками, обумовлений ігровими моментами, знімає напругу і розкриває особистісні якості й особливості учнів, розвиває комунікабельність і толерантність.

Поширеними є форми уроків історії, підказані темою і специфікою навчального матеріалу, наприклад «уявні екскурсії». За своєю дидак­тичною метою ці заняття звичайно відносяться до уроків засвоєння нових знань, але дозволяють учням бути співучасниками досліджува­них подій, розвиваючи їх емпатичні здібності й особистісне відношен­ня до минулого. Іноді вчитель історії перетворюється в екскурсовода і «веде» школярів-туристів по визначних пам'ятках міста Афіни, про­понуючи ставити запитання, складати карту екскурсії, ділитись вражен­нями. Шестикласники будуть «вести щоденники», «писати листи», «робити замальовки», а в результаті яскраво, образно, зсередини пізнають природу давньої Греції і спосіб життя її мешканців.

Якщо уроки присвячені історико-культурній спадщині України й інших країн світу, то замість традиційного пояснення і доповідей мож­на провести уроки-вернїсажі, уроки-літературні салони, уроки-спек-таклі і т. п.

Уроки-аукціони за своїми дидактичними завданнями належать до уроків контролю і корекції, але відрізняються ігровими формами підготовки і проведення. Розповідаючи про предмети, виставлені на «торги», діти змагаються в знаннях про конкретну історичну епоху. За кількістю виграних лотів визначаються переможці і кращі знавці іс­торії. Наприклад, для заключного уроку «Київська Русь: VIII-XI ст.» учні виконали макети князівського меча, шолома дружинника і кін­ської збруї, давнього ідола, слов'янського селища, князівського замка і т. п. Щоб виграти ці реліквії на аукціоні, було потрібно повніше за всіх розповісти про їхнє походження і призначення в державі.

7,8 6-402


У 9-х класах аукціони проводяться вже без «матеріалізованих пи­тань». Необхідні для гри інтригу і змагальність створюють тверді пра­вила дійсних торгів: кредит умовних монет, стартові ціни питань, штрафи за невірні відповіді і грошові винагороди за правильні, осо­бистий особовий рахунок кожного гравця - учасника аукціону істо­ричних знань, відкриті, напіввідчинені і закриті лоти. Такі уроки можуть проходити й у формі вікторин, конкурсів, олімпіад і т. п.

За задумом розробників «модульних уроків», такі заняття відріз­няє комплексна дидактична мета, у якій поряд із засвоєнням нових знань серйозного значення надається формуванню в школярів умінь самостійно витягати й опрацьовувати інформацію з різних джерел. Зміст уроку конструюється з декількох блоків інформації, тих, що легко переставляються і замінюються у залежності від ситуації. Мета роботи з кожним блоком чітко формулюється для учнів, а її реалізація забезпе­чується системою пізнавальних завдань на актуалізацію раніше отри­маних знань, на самостійне вивчення джерел, на формулювання власної думки, на самоперевірку і самоконтроль. Модульні уроки ефективні на першому етапі вивчення теми, а також для конкретизації історичних знань і розвитку умінь, у такий спосіб відповідаючи типу уроків вивчен­ня нового матеріалу174.

Даним переліком, безумовно, не вичерпується список форм уроку історії, так само як і способів їхньої організації. Творчий пошук і екс­перимент у цій області постійно збагачують уявлення вчителів і нау­ковців про урок як форму організації навчання175.

"Подумайте _____________________________________________

Працюючи в парах, визначте, за якими принципами побудовано табли­цю «Типи і форми уроків історії». Поясніть свою думку прикладами.

Розглянемо докладніше методику реалізації найбільш складних елементів структури, що належать до уроків різних типів.

Перевірка знань і умінь учнів як елемент різних типів уроку має відповідати таким вимогам: 1) бути мотивованою (наприклад, учням треба пояснити, що без знання пройденого не можна рухатися впе­ред); 2) передбачати залучення всіх (або більшості) учнів у роботу; 3) врахувувати вікові та інші особливості учнів, бути диференційва-ною; 4) пов'язувати зміст вивченого з новою темою; 6) мотивувати по­дальшу пізнавальну діяльність (у чому є просування вперед, що потрібно робити для розвитку успіху пізнання).

174 Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Теория и методика преподавания исто­
рии.-С. 289-291.

175 Дивись також: Таровик Т. Поважати культуру кожного народу (бінар­
ний урок-семінар на тему: «Література та мистецтво кінця XVIII - першої
половини XIX ст.». Всесвітня історія. 9 клас // Історія в школах України. -
2004. -№ 2.- С 17-19.


Під час опитування доцільно уникати прийомів, що вимагають вели­ких витрат часу. Нераціональна, наприклад, тривала бесіда з безліччю додаткових питань одному учню, велика, надто докладна розповідь уч­ня, запис на дошці громіздких текстів і докладних схем, таблиць.

Опитування, проведене на початку уроку, містить запитання і зав­дання з попередньої темі уроку, а також запитання, що готують учнів до сприйняття нового матеріалу (актуалізуючи). Бажано, щоб опиту­вання носило тематичний характер, наприклад, з розвитку якої-не-будь проблеми. Учитель відбирає для перевірки матеріал, значимий за змістом і складний для засвоєння. До основного запитання ставить додаткові, внутрішньо пов'язані з основним. Формулювання запи­тань має бути простим і точним, зрозумілим дітям.

Досвідчений учитель починає урок з постановки запитань класу: Яку тему вивчаємо? Про що йшла мова на попередньому уроці? Що в змісті матеріалу було найголовнішим? Потім учитель переходить до опитуван­ня, що може проводитися по-різному. Але в будь-якому випадку опиту­вання має на меті не тільки оцінку і корекцію знань, але й їхнє закріплення і збагачення, розвиток пізнавальних здібностей учнів. Якість відповідей учнів і виконання завдань залежить від вимог учителя, наприклад: да­вати відповіді короткі, вичерпні, логічно правильно побудовані; робити записи в зошитах акуратні, без граматичних помилок; розповідь підтвер­джувати посиланнями на документи й ілюстрації підручника і т. д.

Під час опитування учні можуть залучатися до рецензування роз­горнутих відповідей однокласників. Вимоги до такого рецензування можна викласти такою пам'яткою:

Слухаючи відповідь, звертайте увагу на:

1) повноту і правильність викладення фактів, висновків, дати по­дій, назви, імена тощо;

2) послідовність і доказовість викладу;

3) використання і пояснення нових історичних термінів;

4) використання карти, хронології, цифрових даних;

5) мовні помилки у відповіді (повтори, довготи, уживання слів-па-разитів, бідність мови);

Дайте усну (письмову) оцінку відповіді, починаючи з позитивного і закінчуючи переліком недоліків176.

Варто враховувати, що учні 5-7-х класів не завжди можуть від­повісти на складні запитання, що вимагають співвіднесення розповіді вчителя і тексту підручника. Спочатку їх треба навчити відповідати на питання, що передають зміст підручника. Для цього потрібно до­помогти їм скласти план відповіді за наданими запитанням: про що будеш розповідати? З чого починати розповідь? Про який факт роз­повіси далі? Чим завершується розповідь? Який висновок можна зро­бити? Прочитай його в підручнику.

176 Ваганов В.Ю. Памятки для учащихся на уроках истории // Преподава­ние истории в школе. - 1989. - № 4. - С. 127.


 




Іноді опитування з попереднього матеріалу доцільніше провести не на початку уроку, а в ході заключної бесіди з вивчення нового. В іншому випадку - воно є відсутнім. Його не проводять, якщо на попередньому уроці тема закінчилася і були підведені підсумки її ви­вчення, тепер же починається нова тема; якщо матеріал попереднього уроку не пов'язаний з новою темою.

При осмисленні нового навчального матеріалу учитель вимагає повторення і розуміння головних фактів та їх сутності. Цьому сприяє переказування матеріалу: коли учень обдумує відповідь і переказує сусіду по парті її зміст. Причому за необхідності учень може загляда­ти в зошит чи у підручник. Після переказування вчитель з'ясовує базо­вий зміст вивченого, самого основного - фронтально за допомогою коротких опитувань, що орієнтовані на пізнавальні можливості біль­шості учнів класу. Таке швидке опитування може підготувати наступ­ні розгорнуті відповідь учнів біля дошки у вигляді розповіді.

Розповідь розвиває усне мовлення учнів і виявляє уміння застосову­вати прийоми усного викладення знань (образне чи сюжетне оповідан­ня, пояснення, доведення та ін.). У середній ланці можлива розповідь «ланцюжком», наприклад хронологічним, причинно-наслідковим. Під час розповіді учні усвідомлюють зв'язок між історичними фактами, у них виробляється своє відношення до подій минулого. Вони звикають аналізувати й узагальнювати матеріал, доводити висунуті положення, учаться історично мислити. Інколи школярам корисно порівняти свою відповідь зі змістом підручника, щоб усвідомити, де допущені недо­ліки, помилки, оцінити себе та інших і навіть точку зору авторів того чи іншого навчального тексту.

В осмислення входять невеликі письмові чи письмово-графічні зав­дання. У середній ланці можуть бути такі завдання: скласти календар найважливіших подій; продумати питання до тексту параграфа; випи­сати терміни і їхні значення, поняття з їх визначеннями; скласти план; замалювати знаряддя праці, озброєння; заповнити таблицю; дати портретний опис історичної особистості; показати об'єкт на карті (це робить один учень, а інші озвучують, що показано).

У 9-му класі завдання ускладнюються. Учні розробляють логічну схему, складний план; дають письмове визначення понять (у тому числі й власне); складають характеристику партій, рухів, історичних діячів; заповнюють різні види таблиць. При осмисленні, як і при ви­вченні нового, для з'ясування фактів, подій і явищ постійно залу­чаються теоретичні знання. Відбувається подальша конкретизація і збагачення цих знань.

Інколи, якщо матеріал уроку складний, можна проводити осмис­лення його за логічними частинами. Наприклад, це можна робити шляхом бесіди, коли учні виділяють різні сторони фактів, порівнюють їх за визначеними ознаками. Вони коротко записують найголовніше в


зошиті, складають схеми з викладеного матеріалу, працюють з кар­тою і малюнками підручника, робочим зошитом. Осмисленню ма­теріалу сприяє складання планів, групування матеріалу за ознаками.

Серед прийомів навчальної роботи з контролю і корекції знань учнів можуть бути історичний диктант чи тестування, складання синхроні­стичної чи порівняльної таблиці, заповнення контурної карти. Учи­тель застосовує такі методи контролю, щоб встановити, чи пам'ятають учні вивчений матеріал, якою є їхня здатність сприймати й утримува­ти в пам'яті отриману на уроці інформацію. Для цього проводиться письмове опитування з тільки що вивченого чи поясненого вчителем нового матеріалу. Учням корисно порівняти письмову роботу з від­повідним змістом підручника, виявити недоліки.

Контроль і корекція знань і умінь учнів може проводитися в комп'ютерному класі. Виявивши через відпрацьовування контролю­ючої програми обсяг і глибину збережених знань учнів, вчитель ор­ганізовує процес їхньої корекції, усного чи письмового повторення і закріплення. Завдання виявлення рівня знань учнів при відсутності комп'ютерної техніки може вирішуватися також за допомогою тесту­вання чи короткого письмового експрес-опитування.

Розвиваючи інтерес до історії, важливо забезпечити успіх учнів в отриманні знань. Для цього існують різні прийоми, наприклад: повто­рення перед відповіддю матеріалу за підручником; виконання письмо­вого завдання за допомогою визначених способів роботи, за зразком; розповідь у класі за планом, підготовленим вдома. Або учні кожного ряду одержують питання для відповіді, складають план і відповідають за цим планом. При необхідності плани перевіряються й оцінюються.

При застосуванні тематичного взаємоопитування під час контро­лю і корекції знань і умінь учнів учитель заздалегідь повідомляє тему, доручає учням вдома скласти запитання і завдання. Напередодні за­няття формулювання запитань і завдань коректуються і виправляють­ся. Учень, який ставить запитання, повинен знати на нього відповідь, інакше він не зможе внести виправлення й оцінити. На уроці учні у певній послідовності (можливо навіть за жеребкуванням) проводять взаємоопитування. Воно може бути організоване як відповідь учнів перед класом або в парах чи малих групах. Можливе проведення взаємоопитування - змагання групи учнів чи всіх учнів класу «лан­цюжком». Бажано використовувати такий прийом, якщо:

- чітко визначена його мета;

- вироблені ефективні форми контролю за ходом і змістом взаєм­ного опитування.

* Подумайте_______________________________________

Працюючи в малих групах, порівняйте між собою три описаних еле­менти уроку, визначте спільне та відмінне щодо завдань та способів реалізації. Поділіться своєю думкою з академічною групою.

у,+8 6-402 229


Декілька слів щодо домашнього завдання. Воно повинне бути конкретним і відповідати меті уроку, бути різноманітним, посильним і доступним, враховувати нові вміння учнів. Варто вказувати учням і на те, що треба повторити для засвоєння нового матеріалу на наступ­ному уроці.

Домашнє завдання, як правило, вчитель дає на початку чи напри­кінці уроку. Назвавши параграф, він роз'яснює, на що треба звернути увагу, що варто твердо запам'ятати, які ілюстрації ретельно розглянути і використовувати при відповіді в класі, які питання і завдання напри­кінці параграфа кому і як виконати.

Таким чином, домашня робота припускає не тільки завдання для всього класу (зв'язний і послідовний переказ тексту, відповіді на пи­тання, розповідь за картиною, заповнення контурної карти, складан­ня плану розташування міста), але і додаткові диференційовані зав­дання. Серед них можуть бути складання порівняльної таблиці чи схе­ми діаграми, кросворда, підготовка повідомлення на основі науково-популярної і художньої літератури, написання анотації. Можливі практичні завдання на тривалий термін, наприклад: зробити макет чи модель, розробити ескіз пам'ятника, корабля, зібрати архівні і статис­тичні дані. Такі завдання оцінюються, успіхи учнів у пізнанні історії відзначаються.

Отже, домашні завдання вчитель дає у певній методичній системі, у якій враховуються зміст уроку, різноманітність і посильний для учнів обсяг, інструктаж, постановка конкретних завдань у залежності від пізнавальних можливостей учня і класу в цілому. В ідеалі домашнє завдання повинне перевірятися на наступному уроці в більшості учнів. Систематичне невиконання домашніх завдань веде до низької якості знань чи до їх повної відсутності.

Прийомами навчання, що широко застосовуються у різних типах уроку та у різних елементах структури є бесіда і взаємоопитування. При організації фронтальної бесіди варто звернути увагу на зміст пи­тань і техніку проведення бесіди. Щоб активізувати роботу учнів усьо­го класу, вчитель спочатку ставить запитання, дає деякий час на його обмірковування і лише потім викликає учня. З метою активізації пам'яті, мислення й уваги вчитель починає запитання зі слів: «Давай­те згадаємо...», «Як ви думаєте...», «Чи погоджуєтесь ви з таким вис­ловлюванням...».

Неточні відповіді виправляються відразу, самими учнями чи вчите­лем. У разі потреби вчитель пропонує додаткові запитання. За кожним пунктом плану учні чи вчитель роблять короткі висновки. Питання бесіди повинні бути лаконічними за змістом, відповідати даним істо­ричної науки, граматично і стилістично правильними, дидактично простими і доступними.

Бесіда повинна допомагати учням порівняти історичні факти, ви­явити зв'язки між ними, виділити головне і сформулювати певні


висновки. Бесіда стимулює мислення учнів, спонукає їх до розв'язан­ня пізнавальних завдань. У більш підготовленому класі учні роблять узагальнення самостійно. У менш підготовленому - наприкінці бесіди вчитель сам підбиває короткий підсумок і виставляє оцінки.

Метою систематизації і узагальнення як елементу уроку є узагаль­нення учнями знань на теоретичному рівні створення цілісної картини події, явища, процесу; розкриття нових зв'язків і відносин вивчених фактів і процесів; перехід від знання окремих фактів до їх узагальнення, від розкриття їхньої сутності - до причинно-наслідкових зв'язків.

Систематизація може організовуватись у вигляді практичної робо­ти чи бесіди. Бесіда переважає в середній ланці. Вчитель проводить її за заздалегідь продуманим планом. Обговорюється кожен пункт пла­ну з питань, органічно пов'язаних одне з одним. Обговорення може проходити й у вигляді розгорнутих відповідей окремих учнів. Наприк­лад, для обговорення виносяться наступні завдання: а) на основі уза­гальнення фактів, вкажіть, які зміни відбулися в економічному житті українських земель у пореформений період; б) причини розпаду Франкської імперії зіставте з причинами розпаду Київської Русі, ви­значте загальне й особливе.

Систематизація та узагальнення знань може містити в собі не тіль­ки усні відповіді, але і письмові роботи учнів: розв'язання історичних задач, виконання завдань, тестів, заповнення хронологічних, синхро­ністичних, систематизуючих таблиць.

*Подумайте____________________________________________

Працюючи в малих групах, порівняйте між собою два описаних еле­менти уроку, визначте спільне та відмінне щодо завдань та способів реалізації. Представте свою думку академічній групі.

Перевірте себе__________________________________________________

1) Що таке форма уроку та які форми уроку різних типів вам відомі?

2) Опишіть методику реалізації різних елементів структури уроку.

3) Яке місце посідає бесіда у різних елементах уроку, у чому її від­мінності в залежності від того чи іншого елементу?

Підготовка вчителя до уроку

Незалежно від стажу практичної роботи вчитель випереджає кожний навчальний рік, півріччя, чверть і кожне заняття ретельною підготов­кою, що складається з декількох етапів. Варто чітко уявляти собі ці ета­пи та їх послідовність:

1) аналіз Державного стандарту, шкільних програм, вивчення
підручників і поурочних посібників;

2) розробка тематичного і поурочного планування;

3) визначення місця уроку в темі чи розділі, його очікуваних ре­зультатів;


 



 



4) аналіз пізнавальних можливостей класу;

5) добір методичних прийомів і засобів навчання відповідно до очікуваних результатів уроку та вибір методичного варіанта уроку;

6) складання конспекту чи розгорнутого плану уроку.
Розглянемо ці етапи.

Перший етап.Підготовка до уроків починається ще до початку на­вчального року з вивчення Державного стандарту і програм для всіх класів. Тільки в цьому випадку вчитель буде давати не окремі уроки, а систему уроків з теми і курсу в цілому. На основі цих документів учитель виявляє систему фактів і понять, вивчення яких буде поглиб­люватися й уточнюватися в міру оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками, розвитку їх особистості. Потім він простежує, як ця система відбита в шкільних підручниках, якою є їхня структура і зміст, характер викладення історичного матеріалу, методичний апа­рат. Аналіз підручників дасть можливість виявити взаємозалежні уроки, їхню роль і місце в досліджуваному курсі. Більш детальний перегляд Державного стандарту, підручника і програми дозволить з'ясувати освітньо-виховні цілі вивчення розділів і тем курсу.

Другий етап.Після цього можна скласти тематичне планування уро­ків - систему їх поєднання з урахуванням історичних і логічних зв'язків, форм і типів занять. Як правило, вчитель під час складання тематично­го планування визначає перспективні цілі вивчення розділів і тем при попередньому ознайомленні з тим чи іншим навчальним курсом. Він визначає теми, зміст яких буде розкривати сам, і теми, доступні для са­мостійного вивчення учнями. Лише з'ясувавши пізнавальні можливості учнів конкретного класу, вчитель на базі тематичного планування мо­же скласти поурочні плани.

Форма тематичного планування вивчення розділу (теми) представ­лена в таблиці.

Тематичне планування

 

% Розділ, тема, основні питання уроку Основні поняття та провідні ідеї Уміння і навички, що формуються Тип уроку Міжпред- метні, міжкурсові та внутрі- курсові зв'язки Обладнання Література

*Подумайте

Працюючи в парах, визначте, у чому полягають завдання цих етапів у процесі підготовки учителя. Чи мають вони однакове значення для учителя-початківця та досвідченого фахівця? Свою думку поясніть.

Третій етап.На основі тематичного планування учитель може чітко уявити собі місце кожного з уроків у реалізації загальних цілей історичної освіти в цілому, конкретного курсу, розділу. Визначенню очікуваних результатів уроку має передувати структурно-методичний аналіз досліджуваного матеріалу, що є особливо важливим для моло-


дого учителя. У 80-х роках XX ст. П.В. Гора ввів у науковий обіг термін «структурно-функціональний аналіз». Під структурним аналі­зом він розумів логічну обробку змісту уроку вчителем з метою виділення у змісті навчального історичного матеріалу головних істо­ричних фактів і теоретичних положень, що випливають з їх аналізу і узагальнення. Ці висновки й узагальнення можуть бути сформульовані в підручнику чи не сформульовані і сховані у фактах і їхніх зв'язках. Функціональний аналіз є визначенням освітніх, виховних і розвиваючих можливостей, виділених при структурному аналізі компонентів змісту уроку. Якщо доповнити поняття структурно-функціонального аналізу відбором відповідних (адекватних) змісту навчального історичного ма­теріалу уроку прийомів і засобів навчання, ми приходимо до проведен­ня операції структурно-методичного аналізу. Алгоритм такого аналізу наведений у таблиці.

На третьому етапі підготовки учитель на основі заповнення 1, 2, З, 5, 6 граф таблиці, відповідаючи для себе на запитання щодо функціо­нальних можливостей того чи іншого компонента навчального істо­ричного матеріалу, формулює очікувані результати уроку.

Вимоги до очікуваних результатів уроку викладені в попередньому пункті, тому тут тільки зауважимо, що замінивши традиційно розді­лені у дидактиці та методиці історії цілі викладання (навчити учнів) і учіння (навчитись самому), на планування очікуваних результатів, ми маємо можливість отримати нарешті уявлення про спільні результати процесу взаємодії, яка відбувається в реальному житті.

Формулювання очікуваних результатів уроку для сприяння успіш­ності навчання учнів має відповідати таким вимогам:

- висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульованим таким чином: «Після цього уроку учні змо­жуть...»;

- чітко відбивати рівень навчальних досягнень, який очікується в результаті уроку. Воно має передбачати:

 

1) обсяг і рівень засвоєння знань учнями, що буде забезпечений на уроці;

2) обсяг і рівень розвитку навичок і умінь, яких буде досягнуто після уроку;

3) ставлення (оцінку) учня до явищ, подій, процесів, засвоєних на уроці знань, умінь, навичок, що забезпечує розвиток емоційно-ціннісної сфери дитини, вплив на її переконання, характер, поведінку тощо.

Наприклад, якщо тема уроку в 6-му класі «Найдавніші землероби та скотарі на території України».

План змісту уроку: 1. Поява землеробства й скотарства за неоліту. 2. Трипільська культура. Господарство, побут, духовне життя. 3. Ско­тарі Степу.

Очікуваними результатами уроку будуть:


 




 
 


 

- яка буде організація повторення;

- кого треба запитати;

- які питання поставити з урахуванням попередніх знань, який бу­де хід бесіди;

- що і як задати додому.

Шостий етаппередбачає визначення типу уроку та його структури. Реалізуючи його, учитель продумує:

- як почати урок (оргмомент);

- якою буде послідовність розташування елементів уроку навчан­ня, скільки часу варто відвести на кожен етап уроку;

- чим учні будуть займатися на різних етапах уроку;

- як мотивувати пізнавальну діяльність на сприйняття нового;

- до яких видів робіт залучити учнів;

- яка діяльність може викликати інтерес;

- які дати пізнавальні завдання;

- з якого приводу будуть висловлені особисті думки;

- як поставити проблемні питання;

- як організувати домашнє завдання і як воно буде враховува засвоєння знань уроку.

Результати цієї роботи фіксуються у конспекті уроку.

У конспекті учитель фіксує все те, до чого він прийшов у результаті вивчення спеціальної і методичної літератури, структурно-методично­го аналізу і своїх міркувань над майбутнім уроком. Конспект потрібний для підготовки до уроку, тому що робота над ним допомагає організу­вати навчальний матеріал, його логічну послідовність викладу, визна­чити співвідношення ланок уроку, уточнити формулювання і поняття. На уроці ж варто керуватися розгорнутим планом.

У конспекті вчитель формулює питання для опитування, записує перехід до початку викладу нового матеріалу, висновки, формулю­вання й узагальнення. Викладається також той чи інший вид розповіді вчителя на уроці, методика викладання. Учитель формулює питання і завдання учням по ходу опрацювання нового, способи роботи з кар­тиною, картою, ілюстрацією, передбачає запис термінів, схем на класній дошці. Усе це дозволяє досягти чіткості і виразності на уроці, зробити урок яскравим, творчим і результативним. Дослівний запис дає можливість підготуватися до вільного (без конспекту) викладення матеріалу на уроці.

Конспект включає назву теми уроку, очікувані результати, перелік об­ладнання, зміст навчального матеріалу, регламент проведення окремих етапів, методику організації роботи. Решта подається у вигляді таблиці.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.170.64.36 (0.024 с.)