Характеристика основних типів уроку

Розглянемо структуру кожного з типів уроку та відповідні форми і види уроків історії.

Під структурою уроку розуміється поєднання певних ланок проце­су навчання, обумовлене дидактичною метою заняття і реалізоване в конкретному типі уроку.

 

¹⁶⁶ Онищук В. А. Урок в современной школе. - М., 1982.

¹⁶⁷ Махмутов М.И. Современный урок. - М., 1983.

¹⁶⁸ Иванов СВ. Типы и структура уроков в школе. - М., 1952.

¹⁶⁹ Казанцев И.Н. Урок в советской школе. - М., 1956.

¹⁷⁰ Чередов И.М. Система форм организации обучения в советской обще­
образовательной школе. - М., 1987.

¹⁷¹ Див.: Онищук В.А. Урок в современной школе. - М., 1982; Иванов СВ. Типы и структура уроков в школе.- М., 1952; Казанцев И.Н. Урок в совет­ской школе. - М., 1956; Хуторской А.В. Современная дидактика. - С.-Петер­бург, 2001; Смирнов С.А. Педагогика. - М., 2001; Чередов И.М. Система форм организации обучения в советской общеобразовательной школе. - М., 1987..

 

Структурні компоненти уроку охарактеризовані нижче в порядку їх використання в навчальному процесі:

1) Організаційний момент складається з зовнішньої сторони - під­готовка робочого місця, вітання, перевірка відсутніх і внутрішньої сторони - підготовки учнів до уроку. Друге завдання не терпить фор­малізму і шаблонів у «відкритті уроку». На цьому етапі починається створення сприятливої психологічної атмосфери уроку.

2) Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів або підготов­ка школярів до сприйняття нової теми - це мікроелемент уроку, в якій плавно перетікає внутрішній організаційний момент. Тут у вигляді короткої вступної бесіди чи постановкою проблемного завдання ак­туалізуються раніше отримані знання і сформовані вміння, життєві та інші уявлення учнів. Цей елемент структури є підготовчим на уроці засвоєння нових знань, тому бажано знайти максимально економні з точки зору часу прийоми і засоби короткого повторення опорних знань. Це можуть бути: перегляд тексту підручника, наочних посіб­ників, стисла інформація вчителя з метою щось нагадати учням. Інко­ли актуалізація може відбуватись декілька разів за перебігом уроку, якщо, наприклад, зміст теми потребує постійного порівняння мате­ріалу, що засвоюється з вивченим. Для актуалізації вмінь, навичок, наприклад на уроці формування і вдосконалення вмінь та навичок, бажано повторити з учнями структуру відповідних прийомів навчаль­ної роботи і запропонувати завдання на застосування вмінь.

3) Мотивація навчальної діяльності - це етап, метою якого є сфоку­сувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дозволяє уч­ням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожна тема, яку ми вивчаємо з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософ-ського пізнання, може реально вважатися засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб'єкта пізнання власних новоутворень: у його свідомості, в емоційно-ціннісній сфері тощо. От­же суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідом­лювати, що і для чого він зараз буде робити. Без виникнення цих внутрішніх підвалин: мотивів учіння і мотивації пізнавальної діяль­ності не може бути ефективного пізнання.

З цією метою можуть бути використовувані прийоми, що створю­ють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрація наочності, й нескладна інтерактивна технологія («моз­ковий штурм», «мікрофон», асоціації тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприй-

няття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, вербалізований (словесно оформлений) учнями під час мо­тивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представ­лення теми уроку. Якщо перед цим етапом проводилася перевірка знань і умінь, то змістом підготовки школярів до сприйняття нової те­ми буде резюме вчителя з розглянутих питань і їхній зв'язок з новим навчальним матеріалом.

Бажано щоразу знаходити оригінальні слова і прийоми, щоб на­лаштувати учнів на вивчення певної теми, на участь у запланованій роботі чи підкреслити особливу значимість даного заняття.

* Подумайте ____________________________________________

Працюючи в малих групах, оберіть один з описаних вище компонен­тів структури уроку та придумайте власні приклади його застосу­вання. Представте їх в академічній групі.

4) Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів - це елемент уроку, мета якого - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досяг­ти в результаті уроку і чого від них чекає вчитель.

Насамперед учитель чітко формулює тему уроку й визначає місце уроку в розділі й курсі, його зв'язок з попередніми уроками, повідом­ляються навчальні задачі (план уроку).

Потім треба виголосити очікувані результати уроку. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності та спланувати свої дії по засвоєнню та застосуванню знань, передбачених темою. Формулювання очікуваних результатів уроку (які по суті є тим, що ми традиційно називаємо дидактичною метою уроку) є іншим, аніж ми можемо побачити це у значній кількості існуючих ме­тодичних чи дидактичних посібників. Оскільки це є принциповий мо­мент компетентнісного підходу до навчання, розглянемо його більш ґрунтовно.

Формулювання результатів уроку, щоб сприяти успішності нав­чання учнів, має відповідати таким вимогам:

- висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бу­ти сформульованим таким чином: «Після цього уроку учні зможуть...»;

- чітко відбивати рівень навчальних досягнень, який очікується в результаті уроку. Тому воно має передбачати: обсяг і рівень засвоєння знань учнів, що буде забезпечений на уроці; обсяг і рівень розвитку навичок і вмінь, якого буде досягнуто після уроку; розвиток (форму­вання) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування пе­реконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це - визначення, усвідомлення або формування емоційно-наповнено-

 

го ставлення, відношення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати мають бути сформу­льовані за допомогою відповідних дієслів, наприклад знання: поясню­вати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти... тощо; уміння і навички: дискутувати, аргументувати думку, дати власну оцін­ку, проаналізувати тощо; ставлення: сформувати та висловлювати влас­не ставлення до..., пояснювати своє відношення до...;

- щоб було зрозуміло, як можна виміряти такі результати, коли їх буде досягнуто, наприклад: якщо після вашого уроку учні вмітимуть «пояснювати суть історичного явища та наводити приклади подібних явищ» - це легко перевірити і виміряти в оціночних балах, врахував­ши, наприклад, точність і повноту пояснення і кількість прикладів, які наведено;

- бути коротким, ясним і абсолютно зрозумілим і для учнів, і для самого учителя, і для батьків учнів, і для інших вчителів, і для дирек­тора школи або завуча, який має перевіряти ваш урок з погляду на те, чи досяг він очікуваних результатів.

Таким чином, формулювання результатів учителем під час проек­тування уроку є обов'язковою і важливою процедурою. У сучасному навчанні це надзвичайно важливо, оскільки розбудова уроку не­можлива без чіткого визначення дидактичної мети. Вірно сформульо­вані, а потім досягнені результати - 90 % відсотків успіху.

Але досягти результатів ми можемо, тільки залучивши учнів до діяльності. Отже, вони теж повинні розуміти, для чого вони прийшли на урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятись їх досяг­нення. Еталонною є ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досягнув, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці з історії, чого він взагалі хоче від учителя і курсу для свого життя.

Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, в цій частині уроку потрібно:

- назвати тему уроку або попросити когось з учнів прочитати її;

- якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звер­нути на це увагу учнів;

- попросити когось з учнів оголосити очікувані результати за текс­том посібника або за записом на дошці зробленим заздалегідь, поясни­ти необхідне, якщо мова йде про нові поняття, способи діяльності тощо;

- нагадати учням, що наприкінці уроку буде перевірено наскільки вони досягли таких результатів. Якщо це важливо, треба також пояс­нити учням, як буде оцінено їхні досягнення в балах.

*Подумайте ____________________________________________

Працюючи в парах, визначте вимоги до формулювання теми та очікуваних результатів навчання, придумайте дієслова (не менш

ніж 10), які, на вашу думку, забезпечать формування в учнів різних умінь пізнавальної діяльності та предметних компетенцій.

* Подумайте ____________________________________________

Працюючи в малих групах, проаналізуйте подані варіанти формулю­вання цілей уроку в традиційній методиці навчання та сучасного підходу до визначення очікуваних результатів:

1) Цілі уроку за темою «Передумови і початок національно-визволь­
ної війни українського народу проти польського панування»:

- розкрити причини національно-визвольної війни, показати учням, які події стали початком війни та у чому полягала роль Богдана Хмельницького;

- виховувати співчуття учнів до долі простих людей та боротьби українського народу проти польських поневолювачів;

-розвивати вміння відтворювати загальну картину подій на основі окремих фактів, визначати причинно-наслідкові зв 'язки, робити уза­гальнюючі висновки, працювати з історичною картою.

2) Після цього уроку учні зможуть на основі опрацювання різних
джерел інформації (тексту підручника, документа, карти та кар­
тини):

- формулювати причини визвольної війни та розкривати кожну з них на конкретних прикладах;

- описувати події початку війни та показувати їх на карті;

 

- формулювати узагальнюючі висновки щодо причин і характеру війни;

- характеризувати діяльність Б. Хмельницького;

- висловлювати власне ставлення щодо подій весни-літа 1648 року. Визначте, у чому полягає різниця цих підходів до навчання. Як ви ду­маєте, чи змінює останній підхід сам процес навчання, у чому саме?

5) Вивчення нового матеріалу (його первинне сприйняття) - перший з перерахованих компонентів уроку, що має самостійне і самодос­татнє значення. Робота вчителя на заняттях, де цей компонент є го­ловним чи одним з основних (на уроках засвоєння нових знань і комбінованих уроків), спрямована на оволодіння учнями новими знаннями й уміннями, на реалізацію закладеного в них виховного і розвиваючого потенціалу.

Значну частину часу на цьому етапі може зайняти розповідь учите­ля. Якщо розповідь посідає центральне місце, то вся інша робота підко­ряється цьому способу організації пізнавальної діяльності. Розповідь будується з урахуванням віку і психологічних особливостей учнів. Так, учні 5-7 класів не можуть утримувати увагу на чомусь одному трива­лий час, для підтримки уваги їм потрібна зміна діяльності.

Виходячи з цього, вивчення нового містить не тільки викладення матеріалу вчителем, але й активну діяльність самих учнів. Вони отри­мують знання в результаті аналізу ілюстрацій і навчальних картин,

технічних засобів навчання (діафільмів, діапозитивів, відеофільмів), читання підручника і роботи з картою, аналізу документів.

Як показує практика, при усному поясненні нового чи читанні під­ручника учні легше засвоюють односюжетний матеріал, ніж багато-аспектний зміст. Коректуючи підручник, учитель пояснює найбільш важливу, важку частину змісту - базові знання, доповнюючи і конкре­тизуючи їх необхідними головними фактами і яскравими, образними прикладами. Легку для засвоєння частину змісту підручника вчитель при поясненні взагалі опускає, її учні прочитають у класі чи вдома са­мостійно. Основна увага звертається на складний теоретичний ма­теріал, базові знання.

У 8-9 класах поступово зростає питома вага самостійного опра­цювання учнями нового навчального матеріалу за допомогою різних джерел інформації. Завданням учителя є звернути увагу учнів на най­більш складні питання за допомогою відповідних прийомів органі­зації їх пізнавальної діяльності. Засобами навчання тут повинні бути не тільки навчальні тексти, а й різні види наочності та ТЗН.

На уроці формування вмінь і навичок змістом діяльності учителя буде роз'яснення учням значення і структури одного чи декількох за­своюваних прийомів, надання відповідного алгоритму діяльності (пам'ятки), демонстрації застосування прийому навчальної роботи.

* Подумайте ____________________________________________

Працюючи в парах, дайте відповідь на запитання: у методичних посібниках зустрічається інша назва цього компонента - повідом­лення нового матеріалу (О. О. Вагін). Який з варіантів вам здається більш прийнятним і чому?

6) Осмислення нових знань і умінь - це етап, метою якого є віднов­лення в пам'яті та усвідомлення головних історичних подій, які за­своюються, дат, понять і теоретичних положень уроку і відпрацьову­вання нових прийомів навчальної роботи. Часто такі завдання вирішуються у процесі самостійної роботи учнів за певною невелич­кою системою пізнавальних завдань, що орієнтована на звернення уваги учнів до основних моментів нової інформації вже на рівні перет­ворення, за допомогою фронтальної бесіди з основних (переважно теоретичних) моментів навчальної теми, картографічних і хроноло­гічних задач, а також деяких видів тестів. Цей етап уроку не завжди є присутнім у структурі заняття явно і відкрито, розчиняючись у по­передньому і наступному. На уроці формування умінь і навичок цей етап організовується за допомогою тренувальних вправ і відповідних завдань, що виконуються за зразками (пам'ятками) під керівництвом учителя.

7) Систематизація й узагальнення нових знань і умінь на перетворю­ючому і творчому рівнях. Змістом цього компонента уроку є роз-

в'язання пізнавальних задач, у тому числі проблемних і творчо-образ­них, де школярі одержують можливість застосувати нові знання й уміння в іншій навчальній ситуації, визначитися у власному відношен­ні до досліджуваних фактів, покритикувати існуючі оцінки і сформу­лювати власні висновки. Приводом до класної дискусії можуть стати тести з вільними відповідями і групові звіти про виконані завдання.

*Подумайте ____________________________________________

Працюючи в парах, поясніть, чим відрізняються один від одного такі елементи уроку, як «осмислення» і «систематизація й узагальнення». Наведіть приклади питань або завдань для кожного з елементів.

8) Підведення підсумків уроку - це дуже важливий етап уроку. Саме
тут проясняється зміст проробленого, підводиться риска під знаннями,
що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже
відомо, і тим, що знадобиться у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- прояснити зміст опрацьованого;

- співвіднести реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкоригувати засвоєння інформації або відповідних умінь і навичок;

- намітити нові теми для обмірковування;

- встановити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що варто за­своїти, навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших дій.

Цей етап уроку може бути проведений за допомогою уявного мікрофона, фронтальної бесіди, обміну думками в парах з досягнення очікуваних результатів уроку. Тут учитель разом з учнями має оціни­ти роботу класу та окремих учнів, визначити перспективи подальшої діяльності.

9) Інструктаж з домашнього завдання теж є певною, але жорстко не
встановленою частиною уроку. Протягом декількох хвилин у прий­
нятний момент заняття школярам докладно роз'яснюються завдання
домашньої роботи, рекомендуються джерела і прийоми роботи з ним,
обумовлюються форми перевірки. Ефективне домашнє завдання по­
винне складатися з двох частин:

- обов'язкової, тобто призначеної всім учням (параграф, робота з картою, хронологією і поняттями);

- варіативної, тобто логічних, проблемних і творчих завдань, серед яких школярі вибирають те (ті), що відповідає їхнім пізнавальним здібностям і інтересам.

10) Перевірка знань і умінь - останній із компонентів уроку, у логіч­
ній послідовності замикаючий процес вивчення нової теми (за умов

 

ематичного оцінювання знань) й інколи представлений на початку наступного заняття (комбінований урок). Однак у сполученні з ком­понентом № 7 він може утворити самостійний тип уроку - повторю­вально-узагальнюючий, а без нього стати головним елементом уроку контролю та корекції знань, умінь та навичок.

*Подумайте ____________________________________________

Працюючи в парах, визначте, у чому полягають відмінності між підсумками уроку і перевіркою знань і умінь учнів на уроці. Яке зна­чення мають ці компоненти?

Далеко не кожний із перелічених структурних компонентів уроку історії має самостійне, смислоутворююче значення. До них можна віднести компоненти № 5, 6, 7, 10. Вони здатні направити урок по од­ному зі заданих напрямів: засвоєння нового матеріалу, його система­тизація й узагальнення, контроль, корекція і оцінка якості засвоєних знань і умінь. Усі три дидактичних завдання можуть вирішуватись на одному уроці відразу. Інші елементи структури уроку (1, 2, 3, 4, 8, 9) є складовими будь-якого типу уроку.

Тому, повертаючись до проблеми типології уроків історії, переко­нуємося, що є сенс у виділенні шести типів уроку, згідно з їх дидак­тичною метою й структурою.