Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Визначити основні риси суспільно-політичного життя України в умовах посилення командно-адміністративної системи (1965 – 1985 рр.)
Період др. пол. 60 – перш. пол. 80-х років або так звана “брежнєвська епоха” характеризується “стабілізацією” політичного, економічного і суспільного розвитку. Консервативний курс партійної верхівки на чолі з Л.Брежнєвим зумовив завершення формування адміністративно-командної системи, реабілітацію сталінщини і формування культу особи Л.Брежнєва (трилогія “Мала земля”, “Відродження”, “Цілина”). Відчутних змін у “брежнєвські” часи зазнала національна політика. Перші роки правління Брежнєва супроводжувались посиленням автономного курсу українського керівництва. Першим секретарем ЦК КПУ протягом 1963-1972 рр. був П.Шелест. Час його правління відзначився найвищим розквітом українського автономізму. Партійна верхівка України, підтримуючи лінію Москви, намагалася використовувати настрої суспільства у власних інтересах, у боротьбі з центром за більший обсяг влади у республіці. Шелест, будучи непохитним комуністом, відверто захищав мовні і культурні права українців, домагався рівноправного, партнерського входження України в єдиний народногосподарський комплекс (“українізація” 20-х років). У 1970 р. у книзі “Україна наша Радянська” Шелест доводить самобутність України. Книга стала приводом для усунення Шелеста з посади: у травні 1972 р. “за ухилення від офіційної радянської національної політики” він був переведений до Москви без будь-яких офіційних пояснень. Наступним першим секретарем ЦК КПУ став В.Щербицький (1972-1989). Він був прихильником централізованого керівництва, мовної русифікації. За його правління республіка перетворилася у заповідник політичної та ідеологічної стагнації (застою). Наслідком викривлення національної політики партійного керівництва 70-80-х рр. стала втрата національної ідентифікації. Посилення ідеологічного тиску на суспільство, переслідування інакодумства, ігнорування національних особливостей, порушення конституційних прав людини викликало значний спротив суспільства і, перш за все інтелігенції. У 60-70-ті рр. у радянському суспільстві утворився новий вид опозиційного руху – дисидентський. Основними проявами дисидентства були протести, листи-звернення до керівників держави, в судові інстанції, розвиток безцензурного друку (самвидав). Головними центрами дисидентської активності були Київ і Львів. Відкриті прояви інакодумства спостерігалися також у Дніпропетровську, Луцьку, Івано-Франківську, Одесі, Тернополі.
У 1975 р. дисидентський рух набуває правозахисного спрямування. У листопаді 1976 р. в Україні виникла громадська група сприяння виконанню Гельсингських угод про права людини, очолена письменником Миколою Руденком (прагнула діяти лише легально і підкреслювала, що не переслідує політичних цілей). Влада жорстоко розправилась з правозахисним рухом: 75 % українських дисидентів (І.Кандиба, В.Стус, Л.Плющ, І.Світличний та багато ін.) опинилися у в’язницях і таборах, частина була позбавлена радянського громадянства. На поч. 80-х рр. в Україні практично не було ідейної опозиції. Новий етап в історії СРСР і України – побудову суспільства “розвинутого соціалізму” закріпила ІУ Конституція УРСР 20 квітня 1978 р. Загальною рисою суспільного життя стали декларативність, партійний контроль КПРС над всіма сторонами суспільного життя (закріплювався ст. 6 Конституції). Сама ж партія переживала суперечливі тенденції: її ріст мав кількісний характер, вона все більше віддалялась від народу. Це сприяло поглибленню ідеологічної і суспільної кризи. Отже, суспільно-політична історія України др. полов. 60-х – перш. полов. 80-х рр. характеризується зміною періоду десталінізації посиленням сталінізму; спроби проведення економічних реформ завершились переходом економіки у стан стагнації. Непослідовною і суперечливою була й національна політика. Поступово УРСР (і Радянський Союз в цілому) втягувалися у тотальну соціально-економічну, політичну й ідеологічну кризу. СРСР все більше відставав від країн Заходу.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 98; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.87.31 (0.055 с.) |