Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Обґрунтувати необхідність політики українізації, пояснити її сутність та особливості культурного будівництва 1920-х рр.
Содержание книги
- Визначити предмет, завдання курсу історії України та методологію його вивчення.
- Проаналізувати основні стадії первісного ладу на українських землях.
- Проаналізувати основні етапи політичного розвитку Київської Русі.
- Визначити причини занепаду Київської Русі, охарактеризувати піднесення Галицько-Волинського князівства, його роль в історії українського народу
- Проаналізувати особливості політичного розвитку та соціально-економічних процесів на українських землях у др. Пол. Хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- Дати оцінку козацько-селянським повстанням кінця хvі – 30-х років хvіі ст.
- Проаналізувати основні етапи Визвольної війни середини ХVІІ ст., їх підсумки.
- Дати оцінку договору 1654 р. з Росією, охарактеризувати його зміст та наслідки для Козацької держави.
- Проаналізувати процес становлення Української Козацької держави у роки Визвольної війни середини ХVІІ ст., визначити внесок Б.Хмельницького у її формування.
- Визначити причини, особливості та етапи громадянської війни (“руїни”) на українських землях у другій половині хvіі ст.
- Дати оцінку соціально-економічним процесам на українських землях у другій половині хvіі – хvііі ст.
- Проаналізувати політичний розвиток українських земель наприкінці хvіі – хvііі ст. , обґрунтувати причини ліквідації російською державою автономного устрою України.
- Проаналізувати соціально-економічний розвиток України у складі Російської імперії у першій половині ХІХ ст.
- Обґрунтувати необхідність реформ 60 – 70-х років ХІХ ст. у Російській імперії та їх наслідки для Наддніпрянської України.
- Проаналізувати соціально-економічний розвиток наддніпрянської України другої половини хіх ст. , визначити особливості промислового перевороту на українських землях.
- Дати оцінку суспільним рухам першої половини хіх ст. На українських землях у складі російської імперії.
- Дати оцінку суспільним течіям та рухам в наддніпрянській Україні другої половини хіх ст.
- Проаналізувати адміністративно-політичний статус та соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у кінці хуііі – на поч. Хх ст.
- Визначити основні течії у суспільному русі західноукраїнських земель у хіх – початку хх ст.
- Дати оцінку соціально-економічному розвитку наддніпрянської України на початку хх ст.
- Охарактеризувати становище українських земель у роки Першої світової війни, визначити відношення до війни українських політичних сил.
- Проаналізувати причини і характер лютневої революції 1917 Р. , її вплив на розвиток подій в Україні.
- Охарактеризувати утворення і діяльність Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р.).
- Визначити основні напрямки політики Української Держави П.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
- Проаналізувати основні напрямки політики директорії унр та її боротьбу за владу в Україні (кін. 1918 – поч. 1921 рр. ).
- Дати оцінку діяльності Західноукраїнської Народної Республіки, охарактеризувати її історичну долю.
- Проаналізувати політику радянської влади в Україні у 1919 – 1920 рр., сутність і зміст “воєнного комунізму”.
- Визначити мету діяльності білогвардійського руху в Україні у 1919 – 1920 рр. та його участь у подіях громадянської війни.
- Проаналізувати становище усрр на початку 1920-х років, обґрунтувати причини впровадження, сутність та особливості реалізації нової економічної політики в Україні.
- Дати оцінку розвитку народного господарства України у роки непу (1921 – 1928 рр.).
- Обґрунтувати необхідність політики українізації, пояснити її сутність та особливості культурного будівництва 1920-х рр.
- Визначити етапи індустріалізації, її джерела та особливості проведення в Україні.
- Дати оцінку колективізації сільського господарства, з’ясувати причини та масштаби голоду 1932 – 1933 рр. в Україні.
- Проаналізувати процес утвердження тоталітарного режиму в Радянській Україні, визначити характер та масштаби масових репресій кінця 1920-1930-х років.
- Дати оцінку діяльності основних політичних формувань у західноукраїнських землях у 1920-1930-х роках.
- Дати оцінку об’єднанню українських земель 1939 – 1940 рр. та політиці радянізації Західної України.
- Проаналізувати обставини нападу німеччини на срср, воєнні дії на території України у 1941 – 1942 рр.
- Дати оцінку сутності окупаційного режиму в Україні.
- Проаналізувати період визволення України від німецько-фашистських загарбників, дати оцінку підсумкам і урокам Другої світової війни.
- Визначити суть соціально-економічних і політичних процесів в Україні у 1945 – 1953 рр.
- Дати оцінку суспільно-політичного розвитку УРСР в умовах десталінізації радянського суспільства 1953 – 1964 рр.
- Проаналізувати соціально-економічний розвиток радянської України другої половини 50 – першої половини 60-х рр.
- Визначити основні риси суспільно-політичного життя України в умовах посилення командно-адміністративної системи (1965 – 1985 рр.)
- Проаналізувати соціально-економічний розвиток УРСР у 1965 – 1985 рр., обґрунтувати причини наростання застійних явищ.
- Визначити вплив перебудови в срср на події в Україні (1985 – 1991 рр. ).
- Проаналізувати особливості державотворчого процесу в незалежній Україні та особливості конституційного процесу.
- Дати оцінку проблемі формування багатопартійності в сучасній Україні.
- Проаналізувати проблеми реформування економіки України у період незалежності.
- Визначити основні напрямки зовнішньої політики України на сучасному етапі.
З утворенням УРСР було проголошено курс на національне відродження, розвиток культури, зростання національної самосвідомості народу. Українське національне питання мало для керівництва СРСР особливе значення. У 1926 р. 44% неросійського населення СРСР становили українці. За своєю чисельністю вони перевершували всі інші національності, включно з радянськими мусульманами і наступною (після росіян й українців) найбільшою національністю – білорусами. Проте ці демографічні показники перебували у різкій невідповідності до частки українців у партійно-державному апараті. Наприкінці 1920 р. у Комуністичній партії (більшовиків) України українці складали лише 19,0%, а у квітні 1922 р. – 23,3%, тоді як серед усього населення УРСР вони становили близько 80%. Більшовики мали намір виправити цю невідповідність, залучивши до управління в республіках представників неросійських національностей. Таким чином вони хотіли розширити соціальну базу свого режиму.
У зв’язку з цим велике значення для національно-державного будівництва в Україні у 20-ті рр. мала політика “коренізації” партійно-державного апарату, проголошена ХІІ з’їздом РКП(б) у 1923 р. На Україні вона проводилась у формі “українізації” (1923–1934). Її змістом стало:
– висунення на керівні посади осіб місцевого походження;
– перехід на українську мову в освітніх закладах;
– видання українською мовою книг, газет, журналів, виробництво кінофільмів, ведення діловодства і радіомовлення;
– створення умов для розвитку національних меншин.
Результати українізації були вагомі: кількість українців серед службовців державного апарату в 1923 –1927 рр. зросла з 35 до 54 %. На українську мову перейшло понад чверть інститутів і більше половини технікумів. Більша частина книг, журналів і газет стала видаватися українською мовою. Одним із досягнень українізації стала прочитана у 1924 р. у Харківській публічній бібліотеці українською мовою лекція про теорію відносності Ейнштейна.
У цей період деякі українські комуністи пройнялися ідеями самостійництва: активними послідовниками українського націонал-комунізму були письменник М.Хвильовий і нарком освіти О.Шумський, які різко засуджували русифікацію України і вбачали її відродження в орієнтації на культурні процеси, що відбувалися в Європі, а не в Росії. М.Хвильовий висунув гасло: “Геть від Москви! Дайош Європу”.
Однак деякі кола керівних працівників явно недооцінювали значення української культури, яку вони цинічно вважали відсталою, селянською. “Теорію боротьби двох культур” висунув Д.Лебідь, який з 1920 по 1924 р. був другим секретарем ЦК КП(б)У. У цій теорії стверджувалося, що підтримували російську культуру в Україні ніхто інший, як прогресивний пролетаріат і місто. Прихильники цієї теорії пропагували ідеї стихійності в розвитку української культури й мови.
Однак український націонал-комунізм та політика українізації проіснували в Україні недовго. У партії почалася боротьба проти міфічних “націоналістичних ухилів” О.Шумського (1927), М.Скрипника (1933), а згодом – хвиля репресій проти національної інтелігенції.
Одним з важливих напрямків культурного будівництва в Радянській Україні стала ліквідація неписьменності населення: (у 1920 р. утворено республіканську комісію на чолі з головою ВУЦВК Г.Петровським), у травні 1921 р. був ухвалений декрет про обов’язкове навчання грамоті всього населення віком від 8 до 50 років. У галузі народної освіти у 1924 р. було поставлено завдання розпочати підготовку до запровадження чотирирічного обов’язкового початкового навчання дітей (у містах виконано за кілька років). В цілому по Україні у 1927/28 рр. н.р. поза школою залишалося близько 35 % дітей шкільного віку.
На поч. 20-х рр. ХХ ст. в УСРР діяло бл. 7 тис. шкіл і гуртків ліквідації неписьменності, де навчалося понад 220 тис. осіб. Позитивні наслідки цієї компанії: якщо до революції серед населення України частка письменних становила тільки 27,9 %, то, за даними перепису, наприкінці 1920 р. – 51,9 %. Уряд УРСР наприкінці 1930-х років повідомив, що питання боротьби з неписьменністю успішно розв’язане, в республіці все населення досягло певного рівня грамотності. За переписом населення 1939 р. в Україні - 85,3 % письменних віком до 50 років.
|
