Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Визначити основні напрямки політики Української Держави П.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
Наступний етап в історії української революції пов’язаний з проголошенням нового державного утворення – Української держави П.Скоропадського (29 квітня – 14 грудня 1918 р.). В Україні було встановлено монархічну форму правління. Гетьман (глава держави) зосередив у своїх руках виконавчу і законодавчу владу (чим була невдоволена опозиція). Він затверджував закони, призначавголову Ради міністрів і затверджував його склад, був головнокомандуючим армії. Основними напрямками своєї політики гетьман проголосив: скасування УНР і проголошення Української держави, зміцнення державної влади в Україні (національної), ліквідація анархії, відновлення приватної власності (на землю, фабрики і заводи). Економіка України у період УД зазнала певного піднесення: налагоджений грошовий обіг, вдосконалена грошова система, створений бюджет (уперше за часів революції), відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії, відроджуються промислові підприємства та біржі, відновлюється залізничний рух і зміцнюється флот. Значних успіхів досяг уряд УД у галузі національної освіти, культури і науки: було відкрито 150 українських гімназій, 2 державних університети (у Києві і Кам’янці-Подільському), національний архів, бібліотека на 1 млн. томів. 24 листопада відкрито Українську Академію Наук, президентом якої став В.Вернадський. Також стали працювати національна галерея мистецтв, історичний музей, декілька українських національних театрів. Успіхи у зовнішній політиці УД були теж вагомими: було встановлено дипломатичні зносини з Грузією, Доном, Кримом, Кубанню, Литвою, Фінляндією, Голландією, Іспанією, Данією, Норвегією, Швецією та ін. державами. Однак гарантом стабільності держави були окупаційні війська Німеччини та Австро-Угорщини. Їм належала реальна влада в Україні. Українське суспільство періоду УД розкололося за соціальними і національними мотивами. Основною опорою гетьманського режиму стали великі землевласники, колишні земські діячі, військові та буржуазія (байдужі до національної ідеї). В опозиції гетьману перебувала більшість населення країни: селяни, робітники, значна частина інтелігенції та українські політичні партії. Формування опозиції викликали свавілля окупантів, репресії українських органів влади і особливо відновлення дореволюційних соціально-економічних відносин.
Уряд УД відновив поміщицьке землеволодіння і одночасно розпочав розробку аграрної реформи. Селяни під контролем каральних загонів (складалися в основному з поміщиків) повертали поміщицьку власність (сільськогосподарський реманент, хатнє майно та ін.), захоплену за часів ЦР. Поміщики могли встановлювати податки та примусово залучати до сільськогосподарських робіт місцеве населення (закон від 8 липня 1918 р. “Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства”), що фактично означало відновлення панщини. Розробку аграрної реформи поміщики всіляко саботували. Репресій зазнали і робітники: робочий день на металургійних підприємствах становив 12 годин, страйки були заборонені. Підприємці не виконували умов трудових угод, знижували й нерегулярно виплачували заробітну плату, закриваючи підприємства (безробітними залишилося не менше 400 тис. робітників). Невдоволення робітників і селян гетьманським режимом набрало великих масштабів. У страйку залізничників (липень-серпень) взяло участь майже 200 тис. чол.). Селянські повстання охопили Київщину, Чернігівщину та Катеринославщину (повстанські загони налічували до 40 тис. чол.). Саме у цей час зароджується селянський повстанський рух, як особливе явище громадянської війни в Україні. Спочатку він мав виразну антигетьманську спрямованість, а у подальшому його використали у своїх інтересах різні політичні сили. Формування політичної опозиції почалося відразу ж після гетьманського перевороту. Серед українських партій гетьмана підтримали лише кадети (сформували уряд) та “Протофіс” – об’єднання промисловців, торговців і фінансистів України. В опозицію гетьману перейшли більшість партій (УСДРП, УПСР, УПСФ, УДХП) та найбільші профспілки (Об’єднання ради залізниць України і Поштово-телеграфна спілка) – кожне угрупування мало власні орієнтири, інтереси і пріоритети, але всі вони були вороже налаштовані до гетьмана. У травні 1918 р. вони об’єдналися в Українськийнаціонально-державний союз (у середині червня до опозиції приєднався Всеукраїнський земський союз на чолі з С.Петлюрою). У серпні УНДС був перейменований в Український національний союз (УНС), своєю метою він проголосив встановлення в Україні відповідальної перед парламентом влади і боротьбу за демократичний виборчий закон.
Поразка Німеччини у Першій світовій війні (капітуляція 11 листопада 1918 р.) позбавила уряд УД опори і гаранту його стабільності. Проголошення федерації з небільшовицькою Росією 14 листопада 1918 р. не врятувало гетьманський режим. Проти нього виступила опозиція – УНС. Антигетьманське повстання очолила Директорія, тимчасовий верховний орган УНР, утворений 13 листопада 1918 р. До її складу ввійшли 5 чоловік – В.Винниченко (голова), С.Петлюра (головний отаман), Ф.Швець, О.Андрієвський, А.Макаренко. Повстання, яке розпочалося 14 листопада з Білої Церкви, до кінця листопада охопило майже всю територію України. 14 грудня 1918 р. П.Скоропадський відрікся від влади і виїхав до Німеччини. Київ зайняли війська Директорії. Спроба консервативних політичних сил стабілізувати ситуацію в Україні зазнала невдачі. Гетьманська влада не змогла розв’язати низку внутрішніх і зовнішніх протиріч, визначитись із основними напрямками державної політики, соціальною опорою та заручитись політичною підтримкою.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 83; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.109.211 (0.017 с.) |