Дати оцінку суспільним рухам першої половини хіх ст. На українських землях у складі російської імперії.

Політичний розвитокукраїнських земель у складі Російської імперії характеризувався посиленням політичної реакції, феодально-кріпосницьких порядків та переслідуванням українських рухів. Реакцією суспільства на політику самодержавства у першій половині ХІХ ст. були опозиційні суспільні рухи: російський (масони і декабристи – прихильники конституційного ладу), польський (відродження Польської держави на Правобережжі) та український національний.

Російський опозиційний рух (дворянський) в Україні був представлений масонськими ложами і декабристськими організаціями. Масонські ложі: 1818-22 – “З’єднані слов’яни у Києві” (польська), 1818-19 – “Любов до істини” у Полтаві: Мих.Новіков – були першими таємними політичними товариствами, які ще не мали яскраво виражений національний; “Малоросійське товариство” (1821) В.Лукашевича захищало ідею державної незалежності України, ліквідації кріпацтва і запровадження європейських форм державного устрою.

Декабристський рух (офіцери російської армії) мав на меті встановлення у Росії конституційного ладу, однак він не зміг виробити спільної концепції щодо методів реалізації своїх планів, внутрішнього устрою держави та статусу національних окраїн: 1815-16 рр. – “Залізні персні” у Кам’янці-Подільському, 1821 р. у Тульчині (на Поділлі) – Південне товариство (полковник Павло Пестель і Олександр Юшневський), 1823 р. у Новограді-Волинському – “Товариство об’єднаних слов’ян” (Андрій і Петро Борисови, у 1825 об’єдналися з Південним товариством). Лише програма “ТОС” вимагала утворення федеративної слов’янської держави.

Польський опозиційний рух на Правобережній Україні (1830-31 рр.) був спрямований на відродження Польської держави. Протягом 30-40-х рр. тут зіткнулися російські і польські порядки, звичаї і впливи (російська влада закрила Віленський ун-т та Кременецький ліцей, 1838 р. на Правобережжі скасовано церковну унію і насильно запроваджено православ’я).

Формування українського національного руху розпочалося наприкінці ХУІІІ ст. Першим осередком українського національного відродження стала Слобожанщина – у 1805 р. у Харкові було відкрито університет – єдиний на той час вищий навчальний заклад у Наддніпрянській Україні. У 1816 – 1819 рр. у Харкові друкується перший масовий популярний часопис “Український вісник”. У 20-х рр. студенти університету А. Метлинський, Л. Боровиковський, О. Корсун утворили літературне об`єднання під назвою “Харківські романтики”. У своїх творах вони оспівували військові походи запорожців та козацькі суспільні порядки. У 1834 р. у Харкові були видані “Малоросійські повісті”, автор яких Григорій Квітка-Основ`яненко був визнаний “батьком української прози”. Продовженню процесів українського національного відродження на Правобережній Україні сприяло заснування у 1834 р. Київського університету.

Теоретичну програму українського національного відродження запропонувало у 40-х рр. ХІХ ст. Кирило-Мефодіївське товариство (кін. 1845 – поч. 1846 р., М.Гулак, М.Костомаров,В.Білозерський, Т.Шевченко, П.Куліш та ін.). Соціальна програма кирило-мефодіївців вимагала скасування кріпацтва та поширення освіти серед народу, політичні зміни ґрунтувалися на принципах християнської етики, ідеї слов’янської федерації та лібералізму (особистої свободи людей, незалежної від їхнього соціального статусу). Діяльність товариства була обмежена науковими дискусіями та просвітницькою діяльністю серед учнівської молоді.На поч. квітня 1847 р. товариство було розкрите й розгромлене.

Отже, суспільні рухи першої половини ХІХ ст. в Наддніпрянській Україні відображали найбільш гострі проблеми соціально-політичного розвитку і містили вимоги ліквідації кріпосного права, ухвалення конституції Російської імперії та національного відродження українського народу.