Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Визначити мету діяльності білогвардійського руху в Україні у 1919 – 1920 рр. та його участь у подіях громадянської війни.
Білогвардійські війська боротьбу за владу в Україні вели влітку 1919 р. (Добровольча армія генерала А.Денікіна) і у 1920 р. (з квітня 1920 р. білогвардійський рух очолив барон П.Врангель). Наступ на Україну білогвардійські війська активізували наприкінці весни 1919 р. У порівнянні з радянською владою, яка була знесилена селянськими повстаннями, “білий рух” переживав піднесення. Добровольча армія генерала Антона Денікіна спиралася на фінансову, збройну і політичну допомогу країн Антанти. Захопивши міста Східної України (Луганськ, Маріуполь, Харків, Катеринослав), 3 липня 1919 р. А.Денікін (головнокомандувач Збройних Сил Півдня Росії) підписав наказ про наступ на Москву. Його складовою частиною було захоплення території України. На початку осені 1919 р. білогвардійські війська контролювали більшість її території (31 серпня вони захопили Київ). Основою ідеології білого руху було гасло “єдиної і неподільної” Росії – нова імперська версія великої демократичної Росії, об’єднаної величчю російської культури (однак сам Денікін неодноразово наголошував, що не був прихильником монархії). Денікін відкидав федеративні плани П.Скоропадського й самостійницькі – С.Петлюри і погоджувався надати українцям культурницькі права (мова, театр, народні танці). У той час, коли Антанта і генерал Колчак, головнокомандувач російс. білогвардійськими військами, наполягали на антибільшовицькому союзі армії УНР та Добровольчої армії, Денікін проголосив український рух зрадницьким, а назву “Україна” взагалі заборонив (натомість вживалися “Юг России”, “Малороссия”). Україн. мовою заборонялося видавати книги й газети, закривалися національні школи. Територію України було поділено на три області: Харківську, Київську та Новоросійську (з центром у Одесі). На чолі кожної області стояв губернатор з необмеженими повноваженнями. На місцях адміністративну владу здійснювали повітові начальники, волосні старшини. Політична та соціально-економічна політика А.Денікіна носила характер окупаційного режиму. Його характерними рисами були: терористична диктатура, політичні репресії, відновлення поміщицького землеволодіння, примусові контрибуції з селян, ліквідація 8-годинного робочого дня, грабунки і єврейські погроми. Ці заходи розкладали тил і деморалізували армію. Відновлення вільної торгівлі, приватної власності та обіцянки проведення аграрної реформи не знайшли підтримки серед селянства. Населення було невдоволене реставрацією поміщицько-буржуазного ладу, і незабаром у тилу Денікіна розгорнувся масовий повстанський рух. Важливу роль у розгромі денікінського тилу відіграли загони Н.Махна. Повстанська армія України (махновців) у своїх рядах восени 1919 р. налічувала від 20 до 100 тис. осіб. (за даними їх штабу, у жовтні 1919 р. вона збільшилась до 250 тис.). У листопаді 1919 р. під тиском Червоної армії й селянських загонів залишки денікінської армії відступили до Криму.
4 квітня 1920 р. Денікіна на посаді головнокомандувача Збройних Сил Півдня Росії заступив барон Петро Врангель. Він реорганізував білогвардійську армію та змінив політичний курс. П.Врангель відмовився від ідеї “єдиної і неподільної” Росії (та від походу на Москву) і запропонував федеративну концепцію. Він пообіцяв Дону і Кубані не порушувати автономних прав козацтва, спробував установити зв’язок з Петлюрою і Махном. Врангель змінив своє ставлення і до аграрного питання – радикальний аграрний закон, підписаний 7 червня 1920 р., передбачав розподіл землі між селянськими господарствами та закріплення її у приватну власність (у врангелівському тилу не було таких селянських повстань, як у денікінському, але не було і масової підтримки). Радянсько-польська війна відволікла сили Червоної армії і зробила успішним наступ “білих”. 6 червня 1920 р. білогвардійці вийшли з Криму і 24 червня захопили Північну Таврію. 22 вересня армія Врангеля захопила ст. Синельникове, а 28-го – Маріуполь. Чисельність армії зросла майже удвічі, приєдналося кілька повстанських ватажків. Після закінчення радянсько-польської війни більшовики зосередили зусилля на ліквідації військ Врангеля. 15-16 листопада 1920 р. війська Південного фронту під командуванням М.Фрунзе спільно з махновськими частинами захопили Крим. Залишки білогвардійських військ поспіхом покидали півострів і евакуювалися за кордон. Після розгрому Врангеля основні фронти громадянської війни були ліквідовані.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-13; просмотров: 122; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.39.23 (0.004 с.) |