Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Міжнародні відносини Індонезійської Республіки в період парламентської «скерованої демократії»Содержание книги
Поиск на нашем сайте
<••.-. «•^«•»»»:«-:-:-к<у>:-»:-к-:-:-:«-:-:<-к-^^^^^ В перші роки існування незалежної унітарної індонезійської держави її зовнішня політика мала прозахідну орієнтацію. В цей період наочно Уявилися переорієнтація Індонезії на США та її відхід від Нідерландів. У лютому 1952р. уряд Сукимана таємно від
___ __________________________________________ -п. '»^ ________________________________________________________________________________________________________________________________________-____________-________________________________- •• ___________________________________________________________________________ РОЗДІЛ НІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
парламенту зробив спробу укласти зі США^ угоду про «взаємне забезпечення безпеки», яка передбачала отримання американської економічної й військової допомоги. Коли американо- індонезійський договір про «взаємне забезпечення безпеки» набув широкого розголосу, уряд Сукимана мусив піти у відставку. В той період найінтенсивніші контакти Індонезія встановила з Індією. В 1950 р. президент ] А. Сукарно і прем'єр Д. Неру обмінялися державними візитами. В серпні того ж року в Індонезію прибув посол КНР. У середині 50-х років основні напрями міжнародної діяльності Індонезії полягали в боротьбі за мир і безпеку в Азії, в неучасті у військово-політичних блоках і союзах. Неприєднання було однією з відправних точок індоне- ц зійської зовнішньої політики в 1955—-1965 рр., хоча про-' тягом цього десятиріччя вона проводилася не завжди послідовно. Прийняття Індонезією проголошених у Бандунзі принципів мирного співіснування і спшробітницгва сприяли здійсненню країною активної й незалежної зовнішньої політики. Після Бандунга потреби сощально-економічного розвитку країни дедалі настійніше підштовхували керівництво Індонезії до розширення зовнішньоекономічних зв'язків. У пошуках можливих зовнішніх союзників для вирішення внутрішніх проблем правлячі кола Індонезії активізували контакти з державами обох протилежних ^ суспільно-політичних систем. Що стосується країн Азії, | то відносини співробітництва й взаєморозуміння з ними • продовжували становити одну з основ зовнішньополітич- • неї діяльності індонезійського уряду. В Індонезія активно розвивала зв'язки з Індією. 29 груд- Д ня 1955 р. дві країни підписали договір про дружбу, аД невдовзі — угоду про культурне співробітництво термі-^ ном на 10 років. 28 лютого 1956 р. була підписана індоне- щ зійсько-індійська угода про взаємну допомогу у сфері військово-повітряних сил, яка передбачала підготовку індонезійських офіцерів в Індії й обмін військовим спорядженням. Особливу лінію зовнішньополітичної діяльності Індонезії після Бандунзької конференції становили відносини з КНР. Протягом 1955—1957 рр. були закладені основи тісного співробітництва між двома країнами. Слід підкреслити, що, розвиваючи відносини з КНР, індонезій- * 0-70 РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
вати на роль провідної держави регіону. Першочерговюіі завданням країни в галузі зовнішньої політики залишав лась боротьба проти світового імперіалізму й колоніа-| лізму, за визволення Західного Іріану. В умовах проникнення індонезійських збройних груп на західноіріанську територію розпочалися іидонезійсько-нідерландські переговори, які закінчилися підписанням 15 серпня 1962 р\ двостороннього договору про передання з-І жовтня| 1962 р. до 1 травня 1963 р. Західного Іріану'Під управа ління Тимчасового виконавчого органу 00Н. З 1 травня| 1969 р. над усією територією мав майоріти прапор Індо-| незії.;і Після визволення Західного Іріану Індонезія спрямо-| вує свою зовнішню політику на проблему утворення Федерації Малайзії. В середині 50-х років Індонезія прагнула до розширення традиційних зв^язків з Малайською Федерацією і Сінгапуром, хоча колоніальний статус останніх перешкоджав налагодженню відносин по всіх лініях політичного й економічного життя. На початку 1963 р. індонезійське керівництво оголосило Малайзію породженням неоколоніалістських задумів імперіалістичної Великобританії й проголосило боротьбу проти держави» що створювалась. Постання нового державного утворення на північних кордонах Індонезії, на яке мали поширитися особливі військово-політичні відносини Малайї з Великобританією, розглядалось урядом Сукарно як закріплення і розширення позицій Великобританії в Південно-Східній Азії. Джакарта побоювалася, що пов'язана з Заходом Малайзія стане містком для його втручай-1 ня у внутрішнє життя Індонезії, місцем зосередження підривних елементів, які загрожуватимуть безпеці країни. На підхід керівництва Індонезії до майбутньої Федерації | справляли вплив і його великодержавні амбіції. У новій! державі вбачався можливий суперник у боротьбі за про-| відні позиції в регіоні На курс опору планам утворення Федерації Малайзії Індонезію підштовхувало й керівництво КНР, яке прагнуло використати націоналістичні настрої індонезійської правлячої верхівки у своїх інтересах. Після утворення 16 вересня 1963р. Федерації МалайзЙ уряд Сукарно проводив політику конфронтації під гаслом «розтрощити Малайзію^. Індонезійсько-малайзійський конфлікт ще більше загострився, коли в травні 1964 р-374 Тема 4 Міжнародні відносини в Південно-Східній Азії Сукарно закликав добровольців розпочати активні дії проти Малайзії, надати «революційним народам» Малайї, СінгапУРУ? Сараваку й Сабаху підтримку, щоб ліквідувати маріонеткову державу^ Малайзію». Проте демонстрація Індонезією сили щодок Федерації Малайзія не здобула широкої підтримки в афро-азіатськом^ світі. Джакарта опинилася в ще скрутнішому становищі, коли 7 січня 1965 р. президент Сукарно зробив заяву про вихід Індонезії з 00Н у відповідь на обрання Федерації Малайзія непостійним членом Ради Безпеки 00Н. Співробітництво Індонезії з КНР розвивалось на основі збігу їхніх інтересів. З 1960 р. відбувалося послідовне встановлення контактів із КНР у багатьох сферах політичного, економічного та культурного життя. У квітні 1961 р. сторони підписали договір про дружбу й угоду про культурне співробітництво, а в жовтні того ж року — угоду про економічне й технічне співробітництво. Керівництво КНР підтримало ідею Сукарно про скликання «другого Бандунга». Дедалі більше орієнтуючись на КНР, правляча верхівка Індонезії зайняла недружню позицію щодо СРСР. Разом з китайською делегацією на конференції Комітету афро-азіатської солідарності індонезійські представники намагалися заблокувати пропозиції Індії та інших країн про участь у її роботі радянської делегації. Розбіжності між Індонезією і Індією стосувалися не тільки питання скликання «другого Бандунга». У вересні 1961 р. на Белградській конференції країн, що не приєдналися, суперечності між двома країнами переросли у відкритий розрив. Загостренням двосторонніх відносин і посиленням орієнтації Джакарти на Пекін можна пояснити мовчання Індонезії в період китайської агресії 1962 р. проти Індії. Роль стороннього спостерігача вибрала для себе індонезійська делегація і на конференції в Коломбо, скликаній наприкінці 1962 р. для вирішення спірних питань індійсько-китайських відносин. Такі тенденції в зовнішній політиці Джакарти відповідали планам керівництва КНР, яке прагнуло використати напруженість в Азії у своїх інтересах. Індонезія °пинилася на спільній із КНР платформі відмови від ^ищцшів мирного співіснування держав. Саме з цих позицій індонезійська делегація виступила в Каїрі в жовт- РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
ні 1964 р. на другій конференції країн, що не приєдналися. Індонезія фактично продемонструвала перехід від політики неприєднання до рівняння на авантюристичний || курс Китаю, який підтримав концепцію А. Сукарно про|| те, що мирне співіснування «нових сил, що народжують^ ся» і «старих, сф&рмованих» неможливе. Прокитайська орієнтація дедалі більше віддаляла Індонезію від країн Азії, завдавала шкоди її позиціям в Азії як миролюбної країни, як активного провідника принципів Руху неприєднання. Важливо підкреслити, що нові тенденції в зовнішній політиці Індонезії набирали сили в обстановці ускладнення внутрішньої ситуації в країні, спричиненого кризовими явищами в економіці,! зростаючим погіршенням становища широких народних» мас. Криза в економіці, авантюризм у зовнішній політиці | призвели до різкого загострення соціально-економічних і політичних суперечностей у країні. Наслідком цього загострення стало падіння наприкінці 1965р. уряду на чолі з президентом А. Сукарно. %І»^^№К-:-К-»№К-К^»К<-:-К-»№№№№»К-:-»К-К-^^^^^
|
||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 257; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.112.208 (0.009 с.) |