Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Е Міжнародна позиція Індії й основні напрями її зовнішньої політикиСодержание книги
Поиск на нашем сайте
йй^-№<>ййЯ>^йУй№^-^^й?^5^й%й»-:&^^ аслідком розпаду світової колоніальної системи^ що розпочався відразу по закінченні другої світової війни, стала поява на політичній карті світу молодих незалежних держав, серед яких особливе місце посіла Індійська Республіка. Вже перші кроки молодої держави на міжнародній арені засвідчили її намір твердо стояти на власних ногах і співробітничати як рівна з рівними з усіма, хто бажав співпраці з нею. Індія —-центр Азії, міст між Сходом і Заходом» Північчю і Півднем, сполучна ланка між Південно-Східною і Південно-Західною Азією, а також між Центральною і Південною Азією. Політика неприєднання і мирного співіснування, 388 ^ тема 5 Країни Південної Азії ' в міжнародних відносинах яку започаткував і послідовно втілював у життя Д Неру, його прагнення закласти за допомогою науково-технічного прогресу підвалини сучасної держави, стимулювати економічний розвиток країни, здійснювати прогресивні соціальні перетворення викликали інтерес у багатьох молодих незалежних держав. На середину 50-х років визначилися в головних рисах міжнародна позиція Індії й спрямування її зовнішньої політики. Індія активно виступила проти політики Заходу в Азії, яка полягала в насадженні військово-політичних блоків і союзів, наданні азіатським країнам військової допомоги й створенні на їхніх територіях іноземних військових баз. Індійське керівництво слушно вважало, що така політика нав'язує азіатському континентові участь у «холодній війні», протиставляє азіатські народи один другому і, що найважливіше, суперечить інтересам їхнього мирного розвитку. Індія почала активно налагоджувати широкі дружні зв'язки з азіатськими країнами, в яких при владі перебували прогресивні режими, а також із соціалістичними країнами, зокрема з СРСР. В основі самостійної зовнішньої політики Індії лежали національні інтереси індійської держави: необхідно було зберегти мир, уникнути участі в протиборстві двох суспільно-політичних систем, щоб забезпечити максимально сприятливі міжнародні умови для здійснення головного завдання — незалежного політичного й економічного розвитку. Основними загальнонаціональними проблемами Індії середини 50-х років стали прискорений і всебічний розвиток національної економіки, подолання успадкованої від колоніалізму загальної відсталості, злиденності й залежного становища на світовому капіталістичному ринку. У зв'язку з інтегруванням країни в систему світового капіталістичного господарства правлячі кола Індії сподівалися на одержання необхідних для економічного розвитку коштів від капіталістичних країн, передусім США й Великобританії. Проте ставлення західних країн до проблеми економічного прогресу Індії було далеко не одно-^ачним. З одного боку, вони широко рекламували свою ^яму заінтересованість в успішному розвитку Індії, розраховуючи на її прикладі продемонструвати можливість ^огресу молодих національних держав у межах капі- РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
талістичноЇ системи господарства, а з іншого — вважали.нереальним, передчасним і надто претензійним намір індійського керівництва створити державний сектор важ-) кої промисловості як основу економічної самостійності Більше того, замість допомоги в індустріальному розвит-4 кові західні країни пропонували Індії військову підтрим-1 ку, яка, мовляв, нагальне їй необхідна для усуненняі «комуністичної загрози». В той період західні держави,! сподіваючись зв'язати Індію військово-політичними зобов'язаннями, виступили із засудженням індійського курсу неприєднання як «аморального» й недалекоглядного. Проте індійський підхід до цього питання докорінно відрізнявся від західного: в Індії не вважали, що міжнародний комунізм приховує суттєву загрозу для країни. Демонструючи незалежність своєї зовнішньої політики, Індія стала однією з перших країн «третього світу», яка пішла на зближення з соціалістичними країнами. Це не тільки дало змогу підірвати монополію Заходу на технічний досвід, а й змусило країни розвинутого капіталізму надати Індії широку допомогу в будівництві об'єктів промисловості й електроенергетики, а також пом'якшити умови її надання. Намітилося зближення Індії з соціалістичними країнами з таких проблем, як роззброєння, підтримка представництва КНР в 00Н, послаблення міжнародної напруженості, боротьба проти курсу Заходу на створення військово-політичних пактів в Азії, проти надання ним військової допомоги своїм азіатським союзникам, розміщення на їхніх територіях іноземних військових баз тощо. Однак економічні відносини Індії з соціалістичними країнами, зокрема з СРСР, аж до 1955 р. розвивалися порівняно повільно. 2 грудня 1953 р. була підписана перша індійсько-радянська торговельна угода терміном на п'ять років. Хоча ця угода відкривала можливості для отримання Індією продукції радянського машинобудування, деякі індійські державні діячі, розраховуючи передусім на підтримку Заходу, не прагнули до одержання радянської допомоги. Тим часом відмова Міжнародного банку реконструкції й розвитку в наданні допомоги в будівництві металургійних заводів і невигідні умови угоди з західнонімецькими фірмами «Крупп» ^і «Демаг» про будівництво одного з трьох запланованих даводів дюсили- трма 5 Країни Південної Азії ' в міжнародних відносинах ли інтерес індійського уряду до пропозиції СРСР з цього питання. 2 лютого 1955 р, була підписана індійсько-радянська угода про радянську участь у будівництві в Шілаї металургійного заводу потужністю 1 млн т сталі на пік з перспективою подальшого розширення заводу в 2 5 раза й надання Індії кредиту в 647 млн рупій з розрахунку 2,5 % річних з наступним погашенням його поставками індійських товарів. Такі умови не мали прецеденту в пракшці відносин Індії з західними країнами. Швидкий розвиток індійсько-радянських відносин спонукав західні держави переглянути їхню економічну політику з урахуванням індійських інтересів. Становлення співробітництва Індії з Радянським Союзом та іншими соціалістичними країнами мало важливе значення для утвердження Індії на світовій арені. Цьому значною мірою сприяли взаємні обміни урядовими делегаціями на найвищому рівні. В червні 1955 р. відбувся візит в СРСР прем'єр-міністра Індії Д. Неру, а в листопаді—грудні того самого року — візит-відповідь радянської урядової делегації на найвищому рівні. В ході переговорів на урядовому рівні були закладені основи економічного, політичного й культурного співробітництва двох країн на довгі роки. Індія брала активну участь у багатьох заходах, спрямованих на зміцнення загального миру й зменшення міжнародної напруженості. В 1959 р, вона активно підтримала висунуту СРСР на XIVсесії ТА 00 Н пропозицію про загальне й цілковите роззброєння, приєдналася до протесту проти наміру Франції провести ядерні випробування в Сахарі. Індія ввійшла серед інших нейтралістських країн до складу Комітету 00Н з роззброєння («Комітет 18-ти») й брала в його роботі найактивнішу участь. Важливою складовою зовнішньополітичного курсу Індії була активна підтримка національно-визвольних ру-^ боротьби проти колоніалізму, неоколоніалізму, расизму. Вона виступила на захист боротьби алжирського народу за свободу, самовизначення і незалежність, за надання незалежного розвитку конголезькому народові, проти жорстоких репресій Португалії в Анголі. Гнів і обурення в Індії викликала англо-франко-ізраїльська агресія 20 жовтня 1956 р. проти Єгипту, який 26 липня 1956 р. й^Ціоналізував компанію Суецького каналу з метою вста-
новлення свого суверенітету над його зоною. Індійський уряд негайно звернувся до 00Н із закликом ужити рі, щучих заходів для відсічі агресії. Зіткнення антиколоніальної позиції Індії й колоніальних інтересів Заходу спричинило погіршення її відносин з західними країнами. Ці відносини ще більше ускладнились на початку 60-х років у зв'язку з діями Індії щодо утвердження її повного суверенітету над португальськими володіннями в Індії. В грудні 1961 р. індійський уряд ужив заходів, спрямованих на звільнення територій Гоа, Даман та Діу, що залишались португальськими колоніальними анклавами на індійській землі. Рішення про визвольні дії на вказаних територіях було прийняте індійським урядом у зв'язку з посиленням загрозливих воєнних приготувань Португалії для утримання за собою Гоа, Даману та Діу, охоплених антиколоніальною боротьбою. Відчайдушна спроба західних держав протягнути в Раді Безпеки 00Н резолюцію з вимогою «негайно припинити воєнні дії й відвести збройні сили Індії» не увінчалась успіхом завдяки рішучій позиції Радянського Союзу, підтриманого краї-^ нами, що звільнились від колоніального гноблення. | Індії належала вирішальна роль у тому, що політика неприєднання була визнана міжнародною спільнотою як активний миролюбний курс країн, що визволились. Саме з ініціативи Індії, Індонезії та Югославії 1—6 вересня 1961р. в Белграді відбулася Перша конференція глав урядів і країн, що не приєднались. Індія дотримувалась такого розуміння неприєднання, яке передбачає активний вплив країн, що не приєднались, на глобальні проблеми й не обмежується антиколоніальними позиціями, як вважало багато інших учасників руху неприєднання. Власне під впливом Індії в рішеннях конференції першочергове значення було надане загальним проблемам забезпечення миру, роззброєння та недопущення війни. Індійська політика неприєднання опинилася під вогнем атак західних країн, які перейшли до прямої дискредитації політики неприєднання з різних аспектів у цілому й індійського зокрема залежно від специфіки міжнародної ситуації. Нові спроби примусити Індію відмовитись від неприєднання й зорієнтувати свою політику на військово-політичне співробітництво з Заходом збіглися із загостренням індійсько-китайських суперечностей.... , < 392 • ••';. І ;.;<.зд.:<л:«К<-№»»ЗД'»:^^^^^^^
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 300; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.151.198 (0.01 с.) |