Є Проблема близькосхідного врегулювання в першій половині 70-х років. Війна «Йом кіпур» у жовтні 1973 р.

• Кемп-девідський процес та його наслідки

• Революція в Ірані та зростання ролі ісламського фактору в міжнародних відносинах

В повоєнний період особливої ват в системі між­народних відносин набув комплекс проблем близькосхідного регіону. Це зумовлювалося чинниками геополітищюго та геоекономічного характеру. Особливе місце серед них належить «нафтовому фактору»:

^в регіоні зосереджено 2/3 розвіданих світових запасів рід­кого палива.

Після другої світової війни Великобританія і Франція Д^о поступилися своїми позиціями в цьому регіоні, натомість зміцніли позиції США, активізувалася близько-^ЦЦна політика СРСР. Незабаром регіон став ареною про' ^стояння двох наддержав.

14* 419

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

т е м а ^ Близький та Середній Схід у систем» міжнародних відносин

 

зд-»:^:-:^»»»:-^-»:»:-»»^»»»»»^^^^

е Крах мандатної системи на Близько^ му Сході. Проблема Сирії та Лівану

ів^куАї^ж^йїздй^кк^кжйтая^^й^кдгйгїКййк^;^^^

І ісля другої світової війни завершився кршмсщ. датної системи на Близькому Сході. \ До жовтня 1918 р. Сирія і Ліван входили до складу Османської імперії. В жовтні 1918 р. турецькі війська залишили Сирію і Ліван, але ще задовго до цьою у відповідності з угодою «Сайкс—Піко» (1916) Великобри­танія і Франція підготували поділ арабських провінцй Османської імперії. Сирія і Ліван ввійшли до сфери впливу Франції, і &

У квітні 1920 р. на ^конференції в Сан-Ремо було прийняте рішення про ^Передання Франції мандата на Сирію і Ліван, і

Формально Сирія і Ліван отримали незалежність у роки другої світової війни від керівництва «Вільної Фран­ції», відповідно 27 вересня і 26 листопада 1941 р, Сирія і Ліван у лютому 1945 р. оголосили війну Німеччині і Японії, ввійшли до складу Об'єднаних Націй. У березні 1945 р. Сирія і Ліван взяли участь у утворенні Ліги арабських держав (ЛАД). ^,г

Однак, незважаючи на проголошення державного су­веренітету, присутність французьких військ на території Сирії й Лівану тривала, що ставило обидві країни в пряму політичну залежність.

На початку 1945 р. уряди Сирії й Лівану виступили з вимогою про виведення з їхніх територій іноземних військ. У відповідь уряд Франції заявив, що зробить це лише після того, як у Сирії й Лівані будуть забезпечені «особливі привілеї» Франції. Сирія і Ліван відмовилися прийняти ці умови. 6 травня 1945 р. в Бейруті висадився новий контингент французьких військ, спалахнули заво­рушення, відбулися збройні сутички. Фактично Франція розв'язала в Лівані колоніальну війну. Під приводом «припинення подальшого кровопролиття» Великобри­танія ввела свої війська в Сирію і Ліван.

«Посередництво» Лондона насправді призвело до встановлення в Сирії і Лівані англо-французького кондо­мініуму. В грудні 1945 р. Великобританія і Франція уклали угоду про подальшу спільну окупацію Сирії й Лі­вану. Терміни евакуації англо-французьких військ не бу­ли визначені.

В лютому 1946 р. Сирія і Ліван винесли питання про негайну евакуацію англо-французьких військ на обгово­рення Ради Безпеки 00Н. Цю вимогу активно підтри­мали Радянський Союз, Польща, Єгипет та Мексика. Але запропонована США резолюція фактично заблокувала розв'язання проблеми. Саме тоді СРСР уперше в історії 00Н використав право вето.

Незважаючи на те, що Рада Безпеки так і не змогла ухвалити якогось конкретного рішення, сам факт пору­шення й обговорення питання про виведення іноземних військ із території незалежних держав змусив Великобри­танію і Францію розпочати евакуацію своїх військових контингентів із Сирії й Лівану.

17 квітня 1946 р. всі іноземні війська покинули те­риторію Сирії, а 31 грудня 1946р. були виведені з Лівану.

Великобританії вдалося зберегти свою військову при­сутність в Іраку і Йорданії. В березні 1946 р. Йорданія була проголошена незалежною державою.

<ОТ№К-№:<»»&6»»^4-»М%№«->:-№№К-»:-»6^^

• Створення Ліги арабських держав

й^%^%Я^йИйИ^й^^й»^^йїй%^йй№5%%'^

ісля краху мандатної системи й утворення неза­лежних арабських держав посилилися доцентрові тенденції в міжарабських відносинах. Цьому Торияла й консолідація арабських країн у зв'язку з загос-

 

Щенням палестинської проблеми.

Спочатку ініціаторами об'єднання виступили пред-^іадники Хашимітів — правлячої династії в Йорданії та Ч^ку. Проте їхні плани «Великої Сирії», та «Родючого

 

РОЗДІЛ III ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

півмісяця» були відкинуті іншими арабськими країнам^ Ініціативу об'єднання взяв на себе Єгипет.

Восени 1944р. в Александрії на установчій конференції арабських країн було підписано так званий Александ. рійський протокол, що передбачав створення Ліги арабських держав.

Статут Ліги^ підписали й^КаЇрі 22 березня 1945 р, Єгипет, Сирія, Йорданія, Ірак та Ліван (Ємен підписав Статут у травні). Статут зафіксував цілі й завдання орга­нізації: розвиток відносин між арабськими країнами на основі поваги до незалежності й суверенітету, співпраця в галузі економіки, соціальній та культурній сферах. Перед­бачалася також координація зовнішньополітичних курсів арабських країн.

Принципами діяльності ЛАД проголошувалися: добро­вільність відносин між державами, взаємна повага до суверенітету й незалежності, суверенна рівність держав,.заборона використання сили для розв'язання суперечок.

З самого початку існування ЛАД центральною проб­лемою в її діяльності стала палестинська проблема.

<^>:<<-:-:4-К-:<-?ОК<«Х<->Мб4Ф»Х-»^Ф:<<^^№:««4«Є^М^:<««К4г<4^^

• Утворення Держави Ізраїль..