Ремонт місцевих пошкоджень шини

 

Приблизно 20...25 % вантажних автомобілів дістають місцеві ушкодження шин – пробої, порізи, тріщини і т.д. Без своєчасного ремонту через 5…6 тис. км пробігу вони збільшуються, і шини списують в утиль.

Обробка ушкоджених місць шин виконується з використанням спеціальних наборів шиноремонтних інструментів. Ремонт місцевих ушкоджень в умовах ПАТ значно збільшує період експлуатації шин.

Основою підготовки шини є її очищення й сушіння для забезпечення якісної вулканізації. Вологість каркаса не повинна перевищувати 5 %. Місце ушкодження найчастіше виявляють і обстежують візуально. Для цих цілей існують пневмодефектоскопи, ультразвукові установки й т.ін., але застосування їх обмежене високою вартістю та складністю конструкції.

Клей наносять пензлем (щіткою) або пульверизатором. В останньому випадку його концентрація повинна бути 1:10. Закладення ушкоджень провадять різними способами залежно від використовуваного матеріалу. У кожному конкретному випадку існує своя технологія. Залежно від ступеня ушкодження шини обробка ушкоджених місць може бути різного виду. Виконується вона за допомогою набору інструмента шиноремонтника моделі Ш-308.

Шини зі зношеним протектором відновлюють накладенням
(наварюванням) нового протектора. Це економічно вигідно. Вартість відновлення становить приблизно 25 % вартості нової шини. При цьому ресурс відновлених шин досягає 40...60 %, а при використанні високоякісних гумових сумішей майже 100 % ресурсу нових шин. Існує технологія відновлення також покривного шару гуми на щоковинах.

Діагональні шини можуть залишатися придатними задля повторного, а іноді задля третього відновлення. Радіальні, як правило, відновлюються не більше одного разу.

Шини відновлюються згідно першому або другому класам (раніше використовувався термін категорія).

в

б

До першого класу відносяться покришки без ушкодження кордної тканини з обмеженим числом проколів (до п’яти залежно від їхнього діаметра, але не більше 10 мм). Ці покришки можна встановлювати без обмеження на всі види транспорту, а крім передньої осі міжміських автобусів.

До другого класу відносяться покришки, що мають обмежені ушкодження каркаса, брокера (більш докладно див. ГОСТ 38.0482-80 «Покришки, придатні для відновлення»). Ці покришки забороняється встановлювати на передні осі легкових автомобілів, міських автобусів, тролейбусів, а також на будь-яку вісь міжміських автобусів.

Покришки радіальної конструкції для легкових автомобілів і покришки діагональної конструкції з нормою шаруватості 4 приймаються до відновлення тільки по першому класу. Крім наведених обмежень, шини легкових автомобілів приймаються на відновлення, якщо з моменту їхнього випуску підприємством-виготовлювачем пройшло не більше 10 років.

Проколи від 3 до 10 мм ремонтують за допомогою пробок
(рис. 15.12, б, д). Їх змазують клеєм і за допомогою спеціального стрижня вводять в отвір. Виступаючу частину зрізують на 2…3 мм вище поверхні протектора. Через 10...15 хв шину можна накачувати.

 

Рис. 15.12. Пристосування для ремонту проколів покришок:

а – грибок; б – пробка; в – установлення грибка

 

Проколи (пробої), більше 10 мм ремонтують тільки після демонтажу шини з обода. Спеціальним пристосуванням у прокол зсередини покришки вводять грибок із сирої гуми (див. рис. 15.12, а, в), потім вулканізують. Аналогічно ремонтують звичайні камерні покришки.

Безкамерні шини при проколі ремонтують без зняття їх з обода (щоб випадково не пошкодити ущільнювальний шар на бортах). Якщо прокол менший 3 мм, заповнюють його спеціальною пастою-клеєм за допомогою шприца, що входить до комплекту шин. Причиною неякісного ремонту безкамерних шин може бути знаходження в отворі тальку, яким на заводі припудрюють внутрішню порожнину шини. Тому бажано прокол зачистити круглим тонким напилком (надфілем) або в крайньому випадку змочити декількома краплями бензину.

Для ремонту наскрізних місцевих ушкоджень протекторної й бічної частини шин використовується мульда (корито), яке являє собою електронагрівальний і формуючий пристрій. Основними її вузлами є литий пустотілий корпус із підставкою, нагрівальні елементи, важільно-гвинтовий затискний пристрій, пневмоблок, електроапаратна шафа, варомний мішок і комплект змінних алюмінієвих накладок для забезпечення ремонту шин різних розмірів.

Мульда Ш-120 (рис. 15.13) призначена для ремонту наскрізних місцевих ушкоджень протекторної й бічної частини шин з розміром посадкового діаметра 330…405 мм (13…16") методом гарячої вулканізації.

 

Рис. 15.13. Мульда Ш-120 для ремонту наскрізних місцевих