Діагностування двигунів з комп’ютерним керуванням

 

До випробних програм діагностування двигунів з комп’ю­терним керуванням, що застосовуються на СТОА, відносяться: 1) порівняння показників потужності двигуна при замиканні на масу ланцюга запалювання кожного циліндра або при аналізі узгодження в їхній роботі при різній частоті обертання колінчатого вала; 2) визначення характеру розподілу робочої суміші (по складу) по циліндрах шляхом виміру змісту вуглеводнів у відпрацьованих газах, у кожному із циліндрів; 3) порівняння значень компресії в циліндрах на основі струму стартера; 4) аналіз напруги в первинному й вторинному ланцюгах системи запалювання.

Випробування електронних систем двигунів. Виконуються при використанні випробного обладнання, спеціально створеного для застосування в бортових системах діагностики двигуна.

Приєднання випробного обладнання провадяться шляхом введення універсальних адаптерів поміж елементами штепсельного рознімання в місці з’єднання периферійного пристрою з ЕСU. Якщо необхідно провести випробування тільки периферійного пристрою (датчика, виконавчого пристрою) то досить приєднати тестер до штепсельного з’єднувача цього пристрою. Окрема електронна система вимагає використання тільки одного замінного кабелю, пов’язаного з адаптером системи. Програма, реалізована через універсальний випробний адаптер, потім використовується для одержання логічної послідовності випробувань. Після приєднання до системи контрольний прилад забезпечує показ заміряних параметрів і видає
сигнали, що відповідають імпульсам запалювання й упорскування палива.

Коли ECU залишається підключеною до системи для виконання експлуатаційних випробувань, спеціальні коди можуть бути використані для введення різних параметрів, що імітують умови реальної експлуатації для оцінки точності роботи іспитового приладу.

 

 

 

 

Рис. 8.2. Система із самодіагностикою:

1 – іспитовий прилад; 2 – випробовуваний автомобіль; 3 – інформаційна
система; 4 – модем; 5 – передача даних на великі відстані

 

 

До іспитових програм з комп’ютерним керуванням, які широко застосовуються на СТОА, відносяться:

1) порівняння показників потужності двигуна при замиканні на масу ланцюга запалювання кожного циліндра або при аналізі узгодження в їхній роботі при різній частоті обертання колінчатого вала;

2) визначення характеру розподілу робочої суміші (по складу) по циліндрах шляхом виміру вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах, у кожному із циліндрів;

3) порівняння значень компресії в циліндрах на основі струму стартера;

4) аналіз напруги в первинному й вторинному ланцюгах системи запалювання.

Засоби діагностування систем живлення двигунів

Обладнання для перевірки гідрокерованих форсунок. Стенд КИ-3333 призначений для перевірки й регулювання всіх типів гідрокерованих форсунок автотракторних дизелів. Схема стенда
КИ-3333 представлена на рис. 8.3.

 

 

Рис. 8.3. Схема стенда КИ-3333 для перевірки гідро керованих

Форсунок дизельних двигунів

 

Паливо з бака 3 через фільтр тонкого очищення 4 надходить у плунжерний насос 6 з ручним приводом 5. Насос нагнітає паливо через видатковий кран 19, гідроакумулятор 12 і через подаючий паливопровід 17 у випробовувану форсунку 11. Кран 19 служить для регулювання витрати палива, а гідроакумулятор 12 – для згладжування пульсацій тисків, створюваних насосом. У закритому положенні (як показане на рис. 8.4) кран 19 замикає вихід палива з насоса. Для виміру тиску є манометр 16, що підключається до гідросистеми стенда за допомогою крана 18. Випробовувана форсунка 11 розміщується в кронштейні 10 таким чином, щоб розпилювач форсунки розташовувався в камері упорскування 9, і закріплюється гвинтом 15. Камера упорскування 9, виконана із прозорої пластмаси, має підсвічування від електричної лампи 14, що включається за допомогою вимикача 13. Пари палива з камери упорскування відсмоктуються вентилятором 8, конденсуються й повертаються в бак 3.

Вентилятор приводиться в дію повітряною турбінкою 7, стиснене повітря до якої подається через видатковий кран 1.

Стенд В-13М призначений для перевірки та регулювання всіх типів гідрокерованих форсунок, а також насос-форсунок автотракторних дизелів. Схема стенда В-13М показана на рис. 8.4.

 

 

Рис. 8.4. Схема стенда В-13М для перевірки насос-форсунок

 

Паливо з бака 1 через фільтр тонкого очищення 2 надходить у плунжерний насос 4 з важільним ручним приводом 3. Насос нагнітає паливо в розподільний кран 5. Кран, у відкритому положенні, пропускає паливо через що подає паливопровід 6 до випробовуваної форсунки 7 або через подаючий паливопровід 12 до випробовуваної насос-форсунки 13 і до крана 11. Слід зазначити, що при перевірці форсунок один із подаючих паливопроводів повинен бути заглушений (як показано на рис, наприклад, паливопровід 12). У закритому положенні кран 5 замикає вихід палива з насоса. Кран 11, у закритому положенні, роз’єднує гідросистему стенда із дренажним виходом у паливний бак. У відкритому положенні кран 11 скидає надлишковий тиск у гідросистемі до атмосферного. Для виміру тиску палива є манометр 15. Кран 10 призначений для підключення або відключення гідроакумулятора 9. Для надання тестового впливу на насос-форсунку стенд оснащений важільним ручним приводом 14.