Технічні характеристики вимірників витрати палива

 

Параметри	К-516.02	КИ-12371	К-427	КИ-13967	К-436
Тип	об’єм-ний	ротаметричний	тахометричний	об’єм-ний
Діапазон виміру витрати палива, л/год	2…70	2…70	0,9 …120	3 … 30, 10 … 100, 30 … 300	0 … 200
Погрішність виміру витрати палива, %	± 2	± 2	± 2,5	± 1,5	± 1
Обсяг мірної колби, см^3	100/200	−	−	−	−
Максимальний вимірюваний тиск, кгс/см^2	−	−	−	−	1,56
Погрішність виміру тиску, %	−	−	−	−	± 2,5
Постійна часу, с, не більше	−	0,5…1,5	0,2…1	0,2…1	не регламентується
Напруга живлення, В	−				−
Маса, кг	12,5			1,5

 

Об’ємний витратомір К-516.02 може мати робочий об’єм мірної колби залежно від призначення 100 або 200 см³ (рис. 8.5, табл. 8.1). Витратомір може використовуватися як в комплекті зі стендами для оцінки тяглово-економічних показників автомобілів, так і самостійно. Керування роботою витратоміра ручне. Робота витратоміра відбувається у двох послідовних режимах: 1) заповнення системи трубопроводів і мірної колби; 2) вимір витрати палива. У першому режимі паливо з насоса по трубопроводу 1 через відкритий кран 6 надходить одночасно в карбюратор, у мірну колбу 5 і по трубопроводу 2 у зрівняльний бак 3, стискуючи наявне в ньому повітря до тиску, який розвивається паливним насосом. Для виставлення необхідного рівня палива в мірній колбі у витратомірі передбачений клапан 4 (ручної дії), крізь який випускається стиснуте у верхній частині колби й бака повітря в атмосферу.

У другому режимі кран 6 закритий, а паливо в карбюратор двигуна надходить із мірної колби під дією стиснутого в ній і в зрівняльному баку повітря. У процесі діагностування вимірюється час витрати з мірного бака заданого об’єму палива або витрата палива за заданий проміжок часу.

Ротаметричний витратомір КИ-12371 (див. табл. 8.1) призначений для виміру миттєвого й середнього значення витрати палива дизельними й бензиновими двигунами. Відмінними рисами його є простота й надійність в експлуатації, низька трудомісткість діагностування. До складу витратоміра входять ротаметричний датчик, вимірювальний блок, сполучні паливні шланги й штуцера. Для згладжування наявних у паливопроводі пульсацій тиску в приладі встановлений електричний фільтр.

Тахометричний витратомір К-427 (табл. 8.1) дозволяє виміряти миттєву й сумарну витрату палива. Він має фотоелектричний принцип дії й складається з датчика й реєструючого приладу. Корпус датчика має наскрізний канал, у якому розміщена тахометричний вузол у вигляді ротора й втулки. Для проходження світлового променя від лампи на фоторезистор у датчику є два наскрізних отвори, закритих скляними пробками. Частота обертання ротора пропорційна витраті палива.

Тахометричний витратомір КИ-13967 призначений для виміру об’ємної й миттєвої витрати палива дизельних і бензинових двигунів. До складу витратоміра входять один (або два) турбінних тахометричних датчики розходу, електронний блок, комплект шлангів для підєднання в розриви паливопровода й кабель живлення.

Принцип дії цього витратоміра заснований на перетворенні швидкості потоку палива в частоту обертання одноопорної крильчатки датчика, яка у свою чергу за допомогою магнітоіндукційного генератора перетворюється в електричний сигнал змінного струму із частотою, пропорційною частоті обертання крильчатки.

Датчик являє собою відрізок трубопроводу із вмонтованою в нього турбінкою, яка обертається на підшипниках. Швидкість обертання турбінки пропорційна витраті палива, яке протікає через датчик. На зовнішній поверхні корпуса датчика встановлений індукційний перетворювач, виконаний у вигляді двосекційної котушки. Кожний прохід лопатки турбінки при її обертанні в безпосередній близькості від індукційного перетворювача приводить до наведення імпульсу на виході останнього. Частота вихідних сигналів пропорційна витраті палива через датчик.

Частотний сигнал з виходу датчика або реєструється цифровими приладами, або перетворюється в аналоговий сигнал, який потім видається на індикатор стрілочного приладу чи записується на стрічці самописа.

 

8.6. Діагностування стану кривошипно-шатунних
механізмів

 

Технічний стан кривошипно-шатунних і газорозподільних механізмів двигунів можна визначити за рівнем шумів і стукотів за допомогою стетоскопів (рис. 8.6).

При поглибленому діагностуванні технічного стану двигуна, і зокрема кривошипно-шатунного й газорозподільного механізмів, визначають витрата газів, які прориваються в картер двигуна, тиск наприкінці такту стиску, витік стисненого повітря через нещільності камери згоряння, зазори в сполученнях поршень – поршневий палець – верхня головка шатуна – вкладиш шатунного підшипника – шатунна шийка колінчатого вала. Для цього застосовується наступне обладнання.

 

 

Рис. 8.6. Електронний стетоскоп для прослуховування шумів у двигуні:

1 – слуховий стрижень; 2 – транзисторний підсилювач;

3 – елемент живлення; 4 – навушник

 

Розглянемо витратомір КИ-4887-1 (рис. 8.7) призначений для виміру об’ємів газів, які прориваються в картер двигуна. Дія приладу заснована на залежності кількості газів, що проходять через прилад, від площі прохідного перетину при заданому перепаді тисків.

 

 

 

Рис. 8.7. Прилад КИ-4887-1 для визначення технічного стану
циліндропоршневої групи двигунів:

1 … 3 –канали; 4 – корпус; 5 – лімб дроселя; 6, 8 – шланги вирівнювача
тисків і що відсмоктує; 7 – впускний трубопровід; 9 – дросель;

10 – кронштейн; 11 – пробка

 

Перевірку технічного стану циліндро-поршневої групи приладом КИ-4887-1 проводять у режимі виміру витрати палива та потужності на ведучих колесах на стенді для перевірки тяглово-економічних показників. Вимірювання проводять у наступному порядку: від’єднують трубку системи вентиляції картера й закривають ковпачками або пробками отвору клапанної кришки оливовимірювального стрижня так, щоб картерні гази могли виходити тільки крізь маслозаливну горловину; приєднують шланг з розрідженням приладу КИ-4887-1 до вакуум-насоса або випускного тракту двигуна; запускають двигун і створюють режим роботи, що відповідає повному навантаженню.

Відкривають повністю дроселючий отвір поворотом лімба 5 і дросель 9 випускного патрубка поворотом заслінки приладу. Потім визначають витрата картерних газів. Для цього вставляють конусний наконечник впускного трубопроводу приладу в отвір маслозаливної горловини й вимірюють витрату картерних газів з відсмоктуванням. При цьому, утримуючи прилад у вертикальному положенні, поворотом лімба 5 установлюють рівень рідини в лівому 1 і правому 3 каналах на одній лінії. Потім, обертаючи рукою лімб 5 і спостерігаючи за рівнем рідини в середньому 2 і правому 3 каналах, перекривають дроселюючий отвір до встановлення перепаду тисків, рівним 15 мм водяного стовпа. Оскільки при цьому можливо зміна рівня в середньому й лівому каналах, поворотом лімба 5 виставляють рівні в каналах на одній лінії. За поділками, нанесеними над рідинними стовпчиками приладу, слідкують, щоб у момент виміру рівень рідини в середньому стовпчику був на 15 мм вище рівня рідини в правому стовпчику, а рівні рідини улівому та управому стовпчиках були однаковими. По шкалі лімба 5 визначається витрата картерних газів.

Витратоміром можна також орієнтовно оцінити технічний стан кожного циліндра двигуна, відключаючи послідовно циліндри (від’єднуючи провід високої напруги від свічі циліндра, що перевіряється,), а також визначити роботу системи вентиляції картера, зіставляючи результати вимірів при її включенні й відключенні.

Для визначення зазорів у сполученнях кривошипно-шатунного механізму застосовується прилад КИ-11140 (рис. 8.8), штуцер якого встановлюють замість свічі запалювання. Прилад підключають до компресорно-вакуумної установки. Поперемінно створюючи в циліндрі тиск і розрідження, переміщають стрибкоподібно поршень (для підняття поршня, пальця, шатун і видавлювання змащення із зазорів кожного сполучення потрібні різні зусилля). При цьому вибирають послідовно зазори в кривошипно-шатунному механізмі, які реєструються індикатором приладу.

 

 

Рис. 8.8. Схема устрою приладу КИ-11140:

1 – трубка; 2 – фланець; 3 – гвинт; 4 – гайка; 5 – сідло; 6 – пружина;

7 – спеціальна гайка; 8 – індикатор; 9 – втулка; 10 – оправлення;

11 – ущільнення; 12 – основа; 13 – наконечник; 14 – струна

 

 

Для визначення герметичності сполучень циліндропоршневої групи й клапанів використовується прилад К-69М або пневмотестер К-272 (рис. 8.9), принцип дії якого грунтується на вимірюванні витоку повітря, що вводиться в циліндр через отвір для свічі запалювання.

 

 

Рис. 8.9. Пневмотестер К-272:

1, 5 – муфти; 2 – блок живлення; 3 – повітропровід;
4 – показуючий прилад

 

Пневмотестер складається із блоку живлення 2, покажчика 4
та муфт 7 і 5, з’єднаних між собою гнучкими повітропроводами 3. Блок живлення являє собою редуктор тиску з
фільтром тонкого очищення. Покажчик 4 поєднує в собі дросель і манометр.

За допомогою муфти 1 пневмотестер приєднується до повітряної магістралі; за допомогою швидко з’єднуючої муфти через спеціально передбачений штуцер (входить у комплект пневмотестера) – до контрольного циліндру. Оцінюється технічний стан (гер-метичність) циліндра за величиною падіння тиску на дроселі покажчика 4; величина падіння тиску на дроселі пропорційна витраті повітря крізь діагностуємий циліндр.

 

8.7. Методи визначення викидів шкідливих речовин

 

Викиди шкідливих речовин з ВГ автомобіля визначаються в процесі випробувань його зразка, який розміщується на роликовий гальмовий стенд, і до нього приєднується стандартизована вимірювальна система (рис. 8.10). Далі на гальмовому стенді відтворюється випробний їздовий цикл, у процесі якого беруться проби ВГ двигуна, які пропускаються через вимірювальну систему для визначення їхнього складу.

 

 

Рис. 8.10. Проведення вимірювань викидів шкідливих речовин