ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поправочні коефіцієнти до норм продуктивності та витрат палива на вологість ґрунту



Ступінь завантаження трактора за тяговою потужністю при обробітку полів з вологістю ґрунту, % Значення поправочних коефіцієнтів  
до норм продуктивності до витрат палива  
гусеничних тракторів колісних тракторів гусенич­них тракторів колісних тракторів  
 
20— 22 при встановленій вологості  
 
 
 
   
Вологість ґрунту 23-25%  
 
0,55—0,60 0,60 1,0 1,0 1,02 1,04  
0,61—0,65 0,66 1,0 1,0 1,02 1,04  
0,66—0,70 0,71 1,0 1,0 1,02 1,04  
0,71—0,75 0,76 1,0 1,0 1 02 1,04  
0,76—0,80 0,81 1,0 1,0 1,02 1,04  
0,81—0,85 0,87 1,0 1,0 1,02 1,04  
0,86—0,90 0,91 0,98 0,96 1,02 1,06  
0,91—0,92 0,91 0,95 0,93 1,04 1,08  
             
Вологість ґрунту 25-30%, або 18-19%  
 
0,55—0,60 0,63 1,0 1,0 1,05 1,08  
0,61—0,65 0,69 1,0 1,0 1,05 1,08  
0,66—0,70 0,74 1,0 1,0 1,05 1,08  
0,71—0,75 0,80 1,0 1,0 1,05 1,08  
0,76—0,80 0,85 1,0 1,0 1,05 1,08  
0,81—0,85 0,91 1,0 0,94 1,05 1,11  
0,86—0,90 0,91 0,96 0,90 1,07 1,14  
0,91—0,92 0,91 0,93 0,87 1,09 1,16  

 


Продовження табл. 2.2

 

Вологість ґрунту 30-35%, або 15-17%
0,55—0,60 0,68 1,0 1,0 1,08 1,14
0,61—0,65 0,74 1,0 1,0 1,08 1,14
0,66—0,70 0,79 1,0 0,93 1,08 1,16
0,71—0,75 0,85 1,0 0,95 1,08 1,18
0,76—0,80 0,91 0,98 0,89 1,08 1,22
0,81—0,85 0,91 0,95 0,84 1,11 1,25
0,86—0,90 0,91 0,91 0,81 1,14 1,28
0,91—0,92 0,91 0,88 0,77 1,16 1,31
           
Вологість ґрунту 35-40%, або менше 17%
0,55—0,60 0,73 1,0 0,97 1,11 1,23
0,61—0,65 0,79 1,0 0,95 1,11 1,26
0,66—0,70 0,85 1,0 0,89 1,11 1,30
0,71—0,75 0,91 0,98 0,84 1,13 1,35
0,76—0,80 0,91 0,94 0,79 1,16 1,38
0,81—0,85 0,91 0,89 0,74 1,19 1,41
0,86—0,90 0,91 0,86 0.70 1,22 1,45
0,91—0,92 0,91 0,82 0,67 1,24 1,48

 

Примітка. Поправочні коефіцієнти на вологість ґрунту в поданій книзі розраховані передусім на роботи по збиранню цукрових буряків та картоплі. Норми витрат палива роз­ра­хо­ву­ють на базову вологість ґрунту, що становить 20-22%.

Науково обґрунтовані типові норми продуктивності та витрати па­ли­ва розробляють на технічно справні енергетичні засоби, що не ви­­робили амортизаційний термін, двигуни яких розвивають по­туж­­ність і мають економічність відповідно до паспортних даних та регу­ляторних характеристик. Тому при експлуатації МТП по мож­­ливості потрібно домагатися таких показників роботи дви­гунів енер­гетичних засобів (питомі витрати ПММ), щоб вони при пра­виль­­ному комплектуванні агрегатів мали високу про­дук­тив­ність і низь­ку погектарну (погодинну, на тонну продукції) витрату па­ли­ва.

При цьому потрібно усвідомлювати, що на скільки знижується потужність двигуна, на стільки ж знижується тягова потужність


енер­гетичного засобу, оскільки незалежно від потужності, що роз­вивається дви­гу­ном, при номінальних обертах самохідний аг­ре­гат певної ма­си на своє пе­ре­ко­чу­ван­ня на даній передачі від­би­рає ту ж саму по­тужність.

Як свідчить досвід, при експлуатації двигуни енергетичних за­со­бів роз­ви­вають знижену потужність насамперед за рахунок нес­­прав­ностей паливної системи. При цьому оберти двигунів, як пра­вило, від­повідають но­мі­наль­ним. Тому при зниженні по­туж­ності двигуна швидкість трактора від­по­ві­дає номінальній, а тягове зу­силля по передачах значно зни­жу­єть­ся.

Навпаки, при підвищенні потужності двигуна тягова по­туж­ність трак­тора збільшується на стільки ж, на скільки під­ви­щу­єть­ся по­тужність двигуна. Наприклад, при підвищенні по­туж­ності дви­гуна від 150 до 155 к.с., тобто на 3,3%, тягова потужність трак­тора ХТЗ-150 на II передачі підвищується від 114,5 до 119,5 к.с., або на 4,4%, трохи більшим підвищення буде на вищих переда­чах.

Відповідно до тягової потужності зростає і про­дук­тив­ність енер­­­ге­­тич­них засобів по передачах. При цьому мінімальне під­ви­щен­ня про­дук­тивності становить 5%, а максимальне – 10-11%, коли завдяки більшому тяговому зусиллю трактор зможе пра­цю­вати на суміжній, вищій передачі. Те ж стосується і зниження потуж­ності двигуна внас­лі­док впливу ряду чинників (експлуатація по­над амортизаційний тер­мін, технічні нес­прав­нос­ті внаслідок зно­шення та поганого налагодження тощо), за­леж­ність буде зворотна.


Розділ 3. Впровадження норм на підприємствах

 

Нормоутворюючі чинники (довжина гону, крутість схилу, конфігурація поля, наявність перешкод, кам’янистість, висота над рівнем моря) залежно від їх впливу на продуктивність тракторних агрегатів зведені в 14 груп за умовами виконання механізованих робіт, з яких 8 груп охоплюють рівнинні райони України, а решта - малі фермерські господарства та гірські і передгірні райони Карпат та Криму. У кожному господарстві за даними паспортизації земельних угідь встановлено одну або кілька груп полів, на підставі яких розраховують норми відповідно до конкретних умов виробництва.

 

3.1. Узагальнений середньозважений показник для визначен­ня групи полів та інших сільськогосподарських угідь за­лежно від узагальнених значень нормоутворюючих чинників

 

Група поля Середнє значення показників Діапазон зміни показників
     
1,022 До 1,46
1,062 1,046-1,079
1,102 1,080-1,124
1,154 1,125-1,184
1,219 1,185-1,254
1,294 1,255-1,334
1,379 1,335-1,424
1,479 1,425-1,534
1,599 1,535-1,664
1,747 1,665-1,824
1,919 1,825-2,014
2,124 2,015-2,234
2,364 2,235-2,472
2,580 Понад 2,473

 

Для прикладу наведено розрахунок середніх показників для встановлення груп підрозділів (польові сівозміни) по СТОВ "Гребінківське" Васильківського району Київської області (показники і назва господарства умовні).

Обстеженням господарства було встановлено, що паспортизацію слід провадити по таких підрозділах: І і ІІ польових сівозмінах, ґрунтозахисній та овочевій сівозмінах.


Дані нормоутворюючих чинників по довжині гонів, крутості схилу, конфігурації поля, наявності перешкод, висоти над рівнем моря, кам`янистості і середнього значення питомого опору на основі паспортів полів зведені в "Зведену відомість паспортизації полів та інших сільськогосподарських угідь”.

З даної відомості проводимо вибірку площ по підсумкових рядках, що відповідають тим або іншим нормоутворюючим чинникам, і заносимо їх у розрахункові таблиці.

Розрахунки по всіх показниках нормоутворюючих чинників, слід провадити до тисячних.

Розрахунок середнього показника по довжині гонів польові сівозміни

 

Довжина гону, м Площа, га Середнє значення показника Площа з урахуванням показника, га
       
Понад 1000 1596,5 1,00 1596,5
600-1000 686,8 1,03 707,4
400-600 227,2 1,08 245,4
280-400 38,5 1,14 43,9
220-280 13,0 1,21 15,7
Разом 2562,0 х 2608,9

 

S с.дов.гону = 2608,9 : 2562,0 = 1,018

 

Примітка. Польові сівозміни виділяються окремо і об’єднуються, якщо вони відрізняються на одну групу одна від одної. З польовою сівозміною можна об’єднувати кормові, овочеві та інші сівозміни, якщо в останніх поля мають велику довжину гонів. Кормові, овочеві, ґрунтозахисні, прифермські та інші сівозміни з малою довжиною гонів і високими показниками по інших нормоутворюючих чинників можна об’єднувати за необхідності в одну групу і позначати їх як інші землі.

Розрахунок середнього показника крутості схилу польової сівозміни

 

Крутість схилу, 0 Площа, га Середнє значення показника Площа з урахуванням показника, га
       
1250,1 1,0 1250,1
1 - 3 1311,9 1,02 1338,1
Разом 2562,0 х 2588,2

 

S с. к. схилу = 2588,2 : 2562 = 1,010


Розрахунок середнього показника складності конфігурації польової сівозміни

Конфігурація при довжині гону, м Площа, га Середнє значення показника Площа з урахуванням показника, га
       
Понад 1000 (проста) 2150,6 1,00 2150,6
600-1000 (складна) 86,4 1,07 92,4
280-400 (складна) 17,0 1,12 19,0
220-280 (складна) 8,0 1,15 9,2
Разом 2261,0 х 2271,2

 

S с. скл. конф = 2271,2 : 2261 = 1,004

3.5. Розрахунок узагальненого показника і визначення групи полів та класу ґрунтів для встановлення норм продуктивності і витрати палива по польових сівозмінах господарства

 

Sуз = 1,018х1,01х1,004х1,002х1,0х1,0 = 1,034.

 

На підставі табл. 3.1 для польових сівозмін встановлюється перша група полів. На зрошуваних землях рекомендується вста­новлювати групу поля на одиницю нижче, а клас ґрунтів – на групу вище. У господарстві рекомендується мати не менше двох і не більше чотирьох груп полів (це не стосується малих підприємств).

 

Якщо польова, кормова, ґрунтозахисна та інші сівозміни відрізняються одна від одної на одну групу, то для них встановлюється одна група полів. Якщо вони різняться більше, ніж на дві групи, то встановлюються різні групи полів.

У випадку виробничої необхідності, наприклад для орендних колективів, з метою визначення обґрунтованих розрахункових цін можна встановлювати групу полів для структурних підрозділів (бригад, загонів, за якими закріплені сівозміни або їх частина).

Керівник за погодженням з комітетом профспілки під­при­єм­с­т­ва і виходячи з наявних (затверджених відповідним зональним, регіональним науково-дослідним центром продуктивності) груп полів, затверджує відповідні норми, диференційовані по 14 групах полів, що охоплюють весь комплекс природно-виробничих умов, при­чо­му I-VIII групи полів – рівнинні райони, а IX-XIV – передгірні райони та поля з невеликими гонами пе­ре­важно фер­мер­сь­ких господарств. З цими нормами завчасно (не пізніше як за місяць до їх впровадження) знайомлять працівників, зайнятих на відповідних роботах, роз’яснюють умови роботи, технологію, організацію і методи праці. Крім того, пояснюють причини їх впровадження.

Керівництво в свою чергу розробляє відповідні організаційно-технічні заходи, що забезпечують виконання встановлених норм.

Про введення тимчасових і разових норм праці робітники можуть бути попереджені не пізніше як за місяць, але у всіх випадках до початку робіт.

Розділ 4. Методика визначення середньої





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.208.73.179 (0.016 с.)