Поздовжній поперечний колесами

 

Рис. 4.7. Схеми установки автомобілів на несучі конвеєри

Пластинчасті транспортуючі конвейєри із двома гілками застосовують також у лініях ТО-2 з поперечним розташуванням автомобілів (рис. 4.7). На таких конвейєрах можуть обслуговуватися лише автомобілі, з однаковою базою. При цьому, лінія стає компактною, що дозволяє зняти автомобіль із будь-якого поста.

Найбільш універсальними та одночасно складними є несучі конвейєри, на які автомобіль виставлюється всіма колесами
(рис. 4.8) або з вивішуванням коліс. Застосування несучого конвейєра доцільно при ТО-2, де проводиться багато робіт з вивішуванням коліс автомобіля, при цьому можливе переміщення автомобіля поміж постами як на колесах, так і на спеціальних підставках, розміщених на тягових смугах.

 

Рис. 4.8. Транспортуючий ланцюговий конвеєр:

1 – натяжна станція; 2 – напрямний жолоб;

3 – закритий запобіжний жолоб; 4 – ланцюг; 5 – приводна станція

 

Несучий конвейєр є доцільним у випадку тупикового розміщення постів потокової лінії, коли провадять поперечне переміщення автомобіля, тобто тягові смуги повинні перебувати на відстані бази автомобіля.

Застосовують транспортуючі пластинчасті конвеєри з одною несучою гілкою, на якій розташовані візки, що штовхають автомобіль під колесо. Таким чином, один з боків автомобіля транспортується конвейєром, а другий - котиться вздовж напрямних. На лініях ЩО й ТО-1 можуть використовуватися конвейєри з однією або двома гілками при поздовжньому розташуванні автомобілів.

Холості гілки ланцюгів рухаються в закритих жолобах, розташованих врівень з підлогою канави. Пальці ланок транспортуючого ланцюга з роликами зміщені вниз стосовно осі симетрії ланки
(рис. 4.9). Тому в нижній частині ланцюга ролики виступають, будучи опорами кочення вантажної гілки напрямними жолобами.

а

Існують транспортуючі пластинчасті конвейєри, де автомобіль виставлюється на несучі гілки колесами. Особливістю їхньої конструкції є пластини, прикріплені до тягового ланцюга, які створюють суцільний настил. Такі конвейєри можуть мати одну або дві несучі гілки.

б

 

Рис. 4.9. Транспортуючі ланцюги:

а – з зміщеними роликами; б – з несучими пластинами

 

На рис. 4.10 показана схема будови конвеєра - штовхача періодичної дії. Конвейєр має тяговий орган із ведучою й веденою гілками, розташованими на напрямних.

 

 

Рис. 4.10. Схема конвейєра, що штовхає автомобіль під задню вісь:

1 – приводна станція; 2 – візок, що штовхає; 3 – ланцюг; 4 – натяжна

станція; 5 – натяжувач; 6 – колесовідбійник; 7 – ведуча зірочка

Рух тягового органу забезпечується приводною станцією 1, а його натяг - натяжною станцією, які розташовані, відповідно, наприкінці та на початку конвейєра. Тяговий орган може складатися із втулочно-роликових ланцюгів, тросів, шарнірно з’єднаних ланок або візків, що котяться по рейках. Натяжна станція служить для регулювання натягу ланцюга, яке здійснюється за допомогою гвинтового механізму.

Тяговий орган (рис. 4.11) складається з однієї гілки пластинчато-втулкового ланцюга, у яку вмонтовані візки, що штовхають, із кроком штовхачів, які обираються в залежності від довжини автомобіля.

 

 

Рис. 4.11. Тяговий орган конвеєра:

1 – колесо автомобіля; 2 – балка моста; 3 – штовхач;
4 – візок; 5 – ланцюг; 6 – напрямна

 

Кожний візок спирається на чотири котки, що перекочуються напрямними коліями. Кількість візків відповідає кількості постів на лінії. Візки за допомогою приводної станції та кінцевих перемикачів здійснюють зворотно-поступальний рух на величину, рівну кроку постів.

Штовхачі, що впираються в балку заднього моста, установлені на ланцюзі шарнірно й можуть нахилятися убік руху конвейєра при проходженні над ними низько розташованих частин автомобіля. У вихідне положення штовхачі повертаються за допомогою пружин. Це охороняє їх від пошкодження при русі автомобіля самоходом. Для збереження прямолінійного руху автомобіля його передні колеса розміщуються в спеціальні бетонні або металеві жолоби. Якщо внутрішня колія передніх і задніх коліс однакова, жолоби не використовують, обмежуючись колесовідбійниками.

Автомобіль або встановлюється на провідну гілку тягового органа, або з’єднується з нею спеціальним контактуючим пристроєм. Приводна станція конвейєра (рис. 4.10) з поступальним рухом складається з електродвигуна 1, редукторів 3 (іноді з перемикачем швидкостей), муфт 2, зірочок або шківів 4, а станція конвейєра зі
зворотно-поступальним рухом додатково передбачає реверсивний механізм.

В останніх рішеннях конвеєрів - штовхачів з поступальним рухом тягового органа, зірочки встановлюють горизонтально, що забезпечує можливість розміщення конвейєра практично на рівні підлоги приміщення, а, отже, над входами в канави та на міжповерхових перекриттях.

Проїзні пости потокової лінії дозволяють перекочувати автомобіль на колесах, передаючи зусилля, від тягового органа конвейєра через різні контактуючі пристрої. Такий конвеєр простіше несучого, для нього досить однієї тягової смуги. Застосовуються конвеєри, у яких контактуючим пристроєм є (див. рис. 4.9): пластинчаста смуга, що несе колеса однієї сторони автомобіля; візок зі штовхачем під заднє колесо автомобіля; штовхач під передній або задній міст; пристосування для зчіпки з передньою віссю, буфером або буксирними гаками. Залежно від розміщення контактуючого пристрою (позаду або попереду автомобіля) конвейєр штовхає або тягне.

З’єднання автомобіля з тягнучим конвейєром провадить механік, якому іноді доводиться переносити зчіпні пристрої з кінця лінії до її початку. Штовхачі автоматично входять у з’єднання із частинами автомобіля, при цьому шарнірно-пружинне кріплення штовхача на тяговому органі дозволяє автомобілю наїжджати на конвейєр. Цим пояснюється більше широке застосування конвеєрів - штовхачів.

Для проведення прибирально-мийних робіт застосовують конвейєри безперервної дії, що безперервнопереміщають автомобілі зі швидкістю 2...7 м/хв. Для інших робіт використовують конвейєри періодичної дії, що пересувають автомобілі поміж постами через деякий інтервал часу зі швидкістю до 8...12 м/хв.

Тягнучі конвейєри

 

Тягнучі конвейєри мають тяговий нескінченний ланцюг, розташований уздовж потокової лінії знизу або зверху (під або над автомобілем). До тягового ланцюга автомобіль приєднують передньою віссю або буксирним гаком за допомогою спеціальних захватів. З поста на пост автомобіль пересувається на колесах. Наприкінці лінії обслуговування захвати автоматично скидаються. Через додаткові витрати ручної праці на причеплення та перенесення захватів, що звільнилися, на початок лінії тягнучі конвейєри мають обмежене застосування.

Розрахунок тягнучого тросового конвеєра. Для розрахунку задаються розрахунковою схемою (рис. 4.12), призначенням кон-веєра (ТО-1, ТО-2 або ЩО), типом автомобілів, що обслуговуються, кількістю постів на лінії й періодичністю дії.

Спочатку визначають тягове зусилля

 

F_m = N_п · G _a · φ, Н, (4.13)

 

де N_п – число постів на лінії; G _a – вага автомобіля, Н;

φ – коефіцієнт опору коченню. Тому що в зонах ТО й ПР підлоги виконуються з бетону, φ = 0,03.

Для того щоб натяжна станція протягала трос без ковзання, його необхідно попередньо натягнути.

Сила натягу троса

 

, Н, (4.14)

 

де α – кут охвату тросом барабана приводної станції, рад;

f – коефіцієнт тертя троса по матеріалу барабана.

Для зменшення зношування троса та запобігання його від корозії, трос змащують. Крім того, можливе потрапляння на трос масел і нафтопродуктів при виконанні ТО. Тому коефіцієнт тертя береться, як для тертя сталі по сталі зі змащенням (f = 0,015).

Сумарне зусилля у верхній, найбільш навантаженій гілці

 

, Н, (4.15)

 

де k_з = 2...5 – коефіцієнт, що враховує запас міцності троса.

Визначившись із зусиллям на тросі згідно ГОСТ 3067-74, вибирають діаметр троса d_m.

Діаметр барабанів d _б= (20... 30) · d_m.

 

 

Рис. 4.12. Розрахункова схема тросового конвейєра:

ПС – приводна станція; НС – натяжна станція

 

Виходячи із призначення конвейєра та режиму праці (безперервної або періодичної дії), задаються швидкістю переміщення автомобіля. Наприклад, для ліній ЩО доцільно застосовувати конвейєри безперервної дії зі швидкістю переміщення 3…9 м/хв, а для ТО-1 і ТО-2 використовують конвейєри періодичної дії зі швидкістю
7… 25 м/хв.

Частота обертів барабана

 

, об/хв, (4.16)

 

де V _к– швидкість конвеєра, м/хв.

Далі, задаючись частотою обертання вала електродвигуна n_дв (750; 1000; 1500; 3000 об/хв) визначають передаточне число редуктора приводної станції

 

u_р = n _дв / n _б. (4.17)

 

Виходячи з передаточного числа за каталогом обирають тип редуктора (черв’ячний або циліндричний багатоступінчастий).

Потужність електродвигуна

 

, кВт, (4.18)

 

де Δ F _б – втрати тягового зусилля на барабанах;

k = 1,5 коефіцієнт запасу по потужності;

η _р –ККД редуктора.

Витрати тягового зусилля

 

Δ F _б= F′ · (1 − η), Н (4.19)

 

де η – ККД барабана (блоку). Для блоків з підшипниками кочення η = 0,990...0,995;

F ′ – сумарне навантаження на підшипники барабанів і бло-
ків, Н.

Для зменшення похибки витрати тягового зусилля необхідно розрахувати для кожного барабана або блоку, а потім підсумувати. Для розглянутої схеми із двома блоками з достатньою точністю F′ = 2 · F ₀ + F_m.

Знаючи потужність, передану через редуктор і його передаточне число. За каталогом обирають електродвигун і конкретний редуктор. При цьому, якщо значення η коливається в широких межах, слід здійснити перевірку. Якщо k ≥ η _p /η _k , то розрахунок є задовільним. У протилежному випадку у формулу визначення потужності підставляють значення η _k і розрахунок повторюють. Нагадаємо, що η _k – ККД редуктора за каталогом, а η _p – попередньо обраний ККД. Іноді не вдається точно узгодити між собою швидкість конвейєра, передаточне число редуктора та частоту обертів електродвигуна. У цьому випадку первинний вал редуктора приводять в обертання від електродвигуна через пасову передачу з передаточним числом

 

u = n _дв / n_i. (4.20)