У значення коефіцієнта поглинання

Димність відпрацьованих газів вимірюють на режимах зовнішньої швидкісної характеристики від максимальної частоти обертання до більшої із двох: 0,45 · n_max або 16,7 с ^–1, при цьому димність вимірюють не менш шести разів через рівні інтервали частот обертання, охоплюючи режим максимального крутного моменту та вільного прискорення.

Схема виміру димності відпрацьованих газів наведена на рис. 8.14.

 

Рис. 8.14. Схема виміру димності відпрацьованих газів:

1 – вихлопний трубопровід дизеля; 2 – вихлопна труба іспитового

стенда; 3 – газовідбірник димомера; 4 – ресивер;
5 – вимірювальний прилад; 6 – регулююча заслінка

Для дизелів, з агрегатом наддування, або з пропускниим клапаном, димність відпрацьованих газів повинна вимірятися як при вімкненому, так і при вимкненому агрегаті наддування та пропускному клапані. Більше з двох вимірюваних значень приймають як показник оцінки.

Різниця результатів вимірів не повинна перевищувати 4 % в одиницях фізичних величин шкали приладу. Проміжок між послідовними вимірами не повинен перевищувати одну хвилину. За результат виміру приймають середнє арифметичне значення трьох вимірів.

Димомір з використанням оптичного методу. На рис. 8.15 наведені: а – схема оптичного димоміра; де: 1 – пробовідбірник газу; 2 – кран включення подачі продувного повітря; 3 – вимірювальна камера; 4 – вимірювальна секція; 5 – джерело світла; 6 – датчик світлового потоку; 7 – насос; б – графік зміни димності газу за часом (при пульсуючій подачі газу).

	а		б

 

Рис. 8.15. Димомер з використанням оптичного методу:

а – схема оптичного димомера; б – графік зміни димності газу

за часом (при пульсуючій подачі газу)

 

Насос 7 прокачує частину відпрацьованих газів, які надійшли із пробовідбірного зонда 1 крізь камеру. Це необхідно для зменшення впливу коливання тиску відпрацьованих газів, на результати випробувань. Крізь відпрацьовані гази, які перебувають в іспитовій камері 3, пропускаються світлові промені. Фотоелементи реєструють зниження інтенсивності світла після проходження камери: це зниження відповідає непрозорості Т (в %) або коефіцієнту абсорбції k. Для досягнення більш повних і точних результатів дослідна камера повинна мати певну довжину.

Під час випробувань під навантаженням забезпечується безперервний процес вимірювання димності з індикацією відповідних даних. Димомір автоматично визначає максимальне значення, забезпечуючи розрахунок середнього значення для декількох періодів подачі газу.

Димомір, який використовує метод прокачування через фільтр. На рис. 8.16 наведена схема димоміра, який використовує метод прокачування відпрацьованих газів крізь фільтр. Пристрій забезпечує пропуск певної кількості відпрацьованих газів крізь паперовий фільтруючий елемент 1.

 

 

Рис. 8.16. Схема димоміра, який використовує метод прокачування
відпрацьованих газів через фільтр:

1 – паперовий фільтр; 2 – канал для газу; 3 – фотометр; 4 – механізм
протягання паперу; 5 – вимірювальний об’єм; 6 – кран для продувного
повітря; 7 – насос

 

Вміст сажі в відпрацьованих газах, можна визначити фільтруванням часток сажі, які утворюють видимий дим. Для цього зондом відбирають необхідну кількість газу й пропускають його через паперовий фільтр. Сажа утворює на паперовому фільтрі сіру або чорну пляму, яку оцінюють за шкалою чорності. Колір еталона збігається з кольором плями сажі, отриманої при відфільтруванні продуктів згоряння, які містять максимально припустиму кількість сажі. Для визначення вмісту сажі в відпрацьованих газах, варто помістити паперовий фільтр під шкалу й зрівняти кольори через отвори, наявні в еталоні. Відбір відпрацьованих газів здійснюють протягом одної секунди при повній подачі палива та максимальній кількості обертів.

На кожній стадії випробування здійснюється реєстрація об’ємів аналізованого газу, тобто утворюється масив контрольних замірів. Система також дозволяє контролювати й компенсувати дію інших факторів (тиску, температури й ін.).

Для оптико-електронної оцінки почорніння фільтруючого паперу застосовується світловідбиваючий фотометр. Результати представляються у вигляді показника сажевмісту Бош або масової концентрації сажі в газі (мг/м³).