Пристрій для контролю муфти зчеплення

 

Діафрагмові зчеплення легкових автомобілів можна проконтролювати, використовуючи стенд, представлений на рис. 9.2. Він закріплюється на верстаті трьома болтами М8. Контроль зчеплення провадиться на підставі 1, яка імітує маховик двигуна з веденим диском зчеплення.

 

Рис. 9.2. Пристрій для контролю муфти зчеплення:

1 – підстава; 2 – гвинт (6 шт.); 3 – втулка; 4 – гайка; 5 – штангенциркуль;

6 – зчеплення; 7 – болт; А, Б, В – контрольовані розміри

 

Закріпивши гвинтами 2 зчеплення 6 на підставі 1, за допомогою гайки 4, що обертається динамометричним ключем і спирається через опорну втулку 3 на пелюстки натискної пружини, виконують кілька ходів вимикання зчеплення. При цьому контролюються: прикладене зусилля Q; розміри А (див. рис. 9.2) – відстань від підстави до площини кінців пелюстків пружин або до поверхні фрикційної накладки упорного фланця; Б – хід вимикання зчеплення; В – переміщення натискного диска. Розміри А и Б контролюються глибиноміром штангенциркуля, В – щупами.

Зусилля Q контролюється за величиною прикладеного моменту М на динамометричному ключі. При змазаних різьбі та торці гайки вона становить

M = 2,3 · Q · d, Н·м,

 

де d – номінальний діаметр різьби в метрах.

Наприклад, при Q =1378 Н, d = 0,028 м, маємо М = 88,7 Н·м.

Основа стенда може бути використана також як перевірочна плита, наприклад, для перевірки шатунів.

 

9.4. Діагностування агрегатів трансмісії на роликових
стендах

Биття карданного вала, виміряне за допомогою нерухомо закріпленого механічного індикатора, не повинне перевищувати 2мм. Зношення сполучених деталей шарнірів карданної передачі та його шліців визначають за величиною сумарного кутового зазору.

При наявності поста діагностики зі стендом для тягових випробувань із біговими барабанами, за допомогою приладу
КІ-8902А (рис. 9.3) можна перевіряти карданні вали на радіальне биття.

При перевірці за пускають двигун автомобіля, встановленого ведучими колесами на бігових барабанах, вмикають першу передачу й підтримують мінімальну частоту обертання колінчатого вала двигуна. Прилад з електромагнітом приєднують до електричної мережі 12 В автомобіля, закріплюючи електромагніт до однієї з металевих частин знизу автомобіля таким чином, щоб головка індикатора перебувала по центрі й посередині карданного вала, який перевіряється.

 

 

Рис. 9.3. Пристрій мод. КІ-8902А для перевірки биття карданних валів безпосередньо на автомобілі:
1 – електромагніт; 2 – рукоятка; 3 – важіль; 4 – сухарик; 5 – затискач;
6 – корпус; 7 – індикатор; 8 – кришка

 

На стенді з біговими барабанами пробуксовку зчеплення виявляють під навантаженням на прямій передачі, висвітлюючи стробоскопом карданне зчленування (прилад вмикається в електричний ланцюг системи запалювання).

При відсутності пробуксовки зчеплення карданне зчленування здається нерухомим, оскільки обертається з колінчатим валом двигуна як одне ціле. Якщо спостерігається «провертання» зчленування, зчеплення пробуксовує.

Для діагностування гідроприводів зчеплень використовують графічні залежності тиску рідини в приводі від переміщення педалі. Сутність методу полягає в тому, що наявність у гідроприводі зазорів і пружних елементів обумовлює визначений темп наростання тиску при переміщенні педалі зчеплення (рис. 9.4).

Форма, кути нахилу, кількість і довжина ділянок кривої однозначно залежать від технічного стану привода і вказують місце, характер і причину таких прихованих несправностей як великі зазори, втрати і поломки пружин, потрапляння повітря в систему, відсутність вільного ходу педалі й ін. (рис. 9.4, криві 1...5).

 

 

Рис. 9.4. Зміна характеру залежності переміщення S педалі зчеплення
від зусилля Р на ній при різних несправностях гідроприводу

 

За допомогою двокоординатного самописця характеристика стану елементів гідроприводу записується й аналізується на протязі 1,5 хв. Похибка діагнозу становить 3…5 %.

 

Віброакустичні засоби діагностування агрегатів

Трансмісії

 

Найбільш простими є контактні методи реєстрації вібрацій за допомогою п’єзоелектричних датчиків. Загальний вид віброперетворювача типу ДН-3 наведений на рис. 9.5.

Віброперетворювач складається з корпусу 1, п’єзоелементів 2, інерційної маси 5, контакту 7 для зняття електричного потенціалу, втулки 6. Статичне навантаження на п’єзоелементи здійснюється пружинною гайкою 3. Конструкція закривається кришкою 4.

Принцип роботи віброперетворювача заснований на прямому п’єзоефекті. При впливі механічних коливань на основу віброперетворювача із прискоренням j, інерційна маса m зазнає дію сили
Р = m×j. П’єзоелементи віброперетворювача зазнають деформації стиску – розтягання, у результаті чого на гранях п’єзоелементів виникають електричні заряди, пропорційні діючому прискоренню.

Контактні віброперетворювачі дозволяють проводити виміри з високою точністю в широкому діапазоні частот від частот (до 55 кГц) і при відносно великих амплітудах вібрації.

 

9.6. Стенди для діагностування коробок передач
автомобілів

 

Температурну характеристику та ККД коробки передач визначають на стенді розімкнутого типу, схема якого наведена на
рис. 9.6.

 

 

 

Рис. 9.6. Схема стенда розімкнутого типу