Обладнання для діагностування гальм на дорозі

 

Діагностування гальм автомобілів на дорозі за уповільненням томобілів провадиться за допомогою деселерометрів або деселерографів на рівній, сухій, горизонтальній ділянці дороги. Деселерометри призначені для оцінки ефективності дії автомобільних гальм шляхом виміру величини максимального сповільнення руху автомобіля при гальмуванні. Деселерографи – прилади для запису процесу уповільнення транспортного засобу.

Принцип роботи деселерометра складається в переміщенні рухомої інерційної маси приладу щодо його корпуса, нерухомо закріпленого на автомобілі. Це переміщення обумовлюється дією сили інерції, що виникає при гальмуванні автомобіля й пропорційної його уповільненню.

Інерційною масою деселерометра може бути вантаж, що рухається поступально, маятник, рідина або датчик прискорення, а вимірником граничного уповільнення – стрілочний пристрій зі шкалою.

Деселерометр мод. 1155-М (рис. 12.2) – ручний, інерційного дії, маятниковий.

Основою приладу є маятник, що під впливом інерційних сил, які виникають при гальмуванні, відхиляється від нульового положення на певний кут, що залежить від величини уповільнення. Відхилення маятника реєструється стрілкою, яка самофіксується за поділками шкали, що відповідає максимальній досягнутій величині уповільнення. Показання приладу порівнюють із даними довідкової таблиці (розміщеної на задній кришці корпуса приладу) і висновками щодо якість роботи гальмової системи.

Вимір уповільнення провадять при гальмуванні автомобіля, розігнаного до швидкості 30 км/год на сухій рівній горизонтальній ділянці дороги з асфальто- або цементобетонним покриттям. При швидкості 10…20 км/год водій різко гальмує однократним натисканням на педаль гальма при виключеному зчепленні. При цьому замірюється уповільнення автомобіля, що не залежить від швидкості випробувань.

Для легкових автомобілів воно повинне становити не менш 5,8 м/с², а для вантажних (залежно від вантажопідйомності) – від 5,0 до 4,2 м/с². Для ручних гальм уповільнення автомобіля повинне
бути в межах 1,5…2,0 м/с².

Технічна характеристика деселерометра мод. 1155-М. Тип приладу – портативний, маятниковий, що реєструє величину максимального сповільнення руху гальмуючого автомобіля; межі вимірів – 0…8 м/с²; погрішність показань – ±10 %; габаритні розміри приладу – 140 × 50 × 125 мм; маса – 0,28 кг.

Найбільшу ефективність діагностування гальмових систем автомобілів забезпечують спеціалізовані стенди, які гарантують точність і достовірність діагностування.

12.3. Стенди для визначення гальмівних якостей
автомобілів

 

Всі стенди технічного діагностування гальм автомобілів підрозділяють на дві великі групи. Перша група таких стендів використовує сили зчеплення колеса з опорною поверхнею. У даних стендах реалізується гальмовий момент, обмежений силою зчеплення колеса з опорною поверхнею стенда, тому в більшості з них неможливо реалізувати повний гальмовий момент автомобіля. Друга група стендів, що працюють без використання сил зчеплення колеса з опорною поверхнею, конструктивно відрізняється тим, що гальмовий момент передається безпосередньо через колесо або через маточину.

При діагностуванні автомобілів застосовуються стенди, що працюють з використанням сил зчеплення колеса з опорною поверхнею. У цих стендах реалізується гальмовий момент обмежений силою зчеплення колеса з опорною поверхнею стенда, тому в більшості з них неможливо реалізувати повний гальмовий момент автомобіля. За конструкцією опорних пристроїв стенди підрозділяються на: площадкові, роликові й стрічкові (перша група); з вивішуванням осей коліс і без вивішування осей коліс (друга група).

В умовах автотранспортних підприємств і станцій технічного обслуговування технічний стан гальм перевіряють на барабанних стендах. Стендові випробування мають ряд переваг у порівнянні з дорожніми: завдяки застосуванню стаціонарних вимірювальних приладів підвищується точність результатів випробувань; можлива роздільна перевірка кожного гальмового механізму; випробування безпечні на будь-якій швидкості; стандартні умови випробувань забезпечують повторюваність результатів і порівнянність даних, що отримані у різний час; малі витрати праці й засобів сприяють швидкій окупності стенда.

Гальмові системи на роликових стендах перевіряють силовим або інерційним методом. У першому випадку привод стенда обертає колеса й ролики з невеликою швидкістю (2…6 км/год). Оператор натискає на гальмову педаль, контролюючи зусилля натискання за допомогою спеціального приладу – педометра. Гальмові механізми створюють гальмові моменти, привод стенда переборює їх. У привод вмонтована вимірювальна система, яка визначає значення моменту або гальмової сили на кожному колесі. На інерційних стендах колеса й барабани розганяють за допомогою привода або двигуна автомобіля до високої швидкості (30…160 км/год), після чого провадять гальмування. Привод вимикається, гальмові механізми поглинають кінетичну енергію обертових коліс і барабанів, а вимірювальні системи реєструють параметри процесу гальмування.

У силових платформних стендах колеса автомобіля нерухомі, тому при натисканні на гальмову педаль змінюється лише зусилля зсуву (зриву) заблокованих коліс із місця, тобто сила тертя між
гальмовими накладками й барабаном (диском). Існують стенди з одною загальною площадкою під всі колеса та із площадками під кожне колесо автомобіля.

Силові платформні стенди мають цілий ряд істотних недоліків, що обмежує їхнє широке застосування. Наприклад, при випробуванні не враховуються вплив швидкості руху на коефіцієнт тертя ковзання й динамічних впливів у гальмовій системі. Результати вимірів багато в чому залежать від положення коліс на площадці стенда, від стану опорної поверхні та протекторів коліс. Вимірюється лише зусилля зриву з місця загальмованих коліс.

Платформні інерційні стенди, що мають рухомі (одну загальну на кожну сторону або під кожне колесо) площадки, у порівнянні із силовими платформними стендами більш досконалі, тому що більш повно враховують динаміку дії гальмових сил у реальних умовах. Однак ці стенди мають ряд таких недоліків як потреба в території для розгону автомобіля, зниження рівня безпеки робіт при діагностуванні, не достатні точність і вірогідність діагностичної інфор­мації.

Інерційні навантажувальні стрічкові стенди відтворюють дорожні умови взаємодії шини з опорними поверхнями. Однак вони мають значні габарити й не забезпечують достатню стійкість автомобіля при діагностуванні, а такі конструктивні недоліки, як проковзування стрічки призводить до більш механічних витрат в парах терть.

Найбільш достовірним є інерційний метод діагностування на роликових інерційних стендах. При цьому вимірюється гальмовий шлях для кожного окремого колеса, час спрацьовування гальмового привода й уповільнення (максимальне й по кожному колесу окремо), але через складність, високу вартість й більш низьку технологічність в експлуатації ці стенди застосовують украй обмежено.

Для діагностування гальм у стиснутих умовах, а також з метою локалізації несправностей і поглибленого діагностування, найбільш ефективні переносні СТДГ. Суть методу роботи цих пристроїв полягає в тому, що колесо автомобіля примусово розкручують, і коли швидкість обертання досягає заданого значення, спрацьовує пристрій натискання на гальмову педаль, відбувається гальмування колеса, у процесі якого реєструються час спрацьовування гальмового привода, час наростання уповільнення у заданому інтервалі частот обертання колеса та гальмовий шлях при сталому значенні гальмової сили.

У зв’язку з малою інерційною масою вивішених коліс процес гальмування істотно відрізняється від реального. Зведення результатів діагностування гальм до реальних умов здійснюють завдяки перевідним коефіцієнтам для гальмового шляху й уповільнення.

На СТОА найбільш поширені силові роликові стенди, широкого застосування набули інерційні роликові стенди, перспективними є переносні прилади, що ґрунтуються на принципі виміру діагностичних параметрів на вивішеному колесі, що загальмовується.