Розрахунок кількості необхідного технологічного обладнання

Кількісно обладнання ПАТ розраховують залежно від потужності підприємства, виробничої програми, типу та кількості рухомого складу, кількості змін роботи зон ТО й ремонту і їхньої тривалості, трудомісткості виконуваних робіт, кількості робочих постів, прийнятого методу ТО автомобілів, чисельності виконавців робіт, запасу збереженого матеріалу й інших факторів.

З урахуванням зазначених факторів складені каталоги та табелі технологічного обладнання, якими користуються при підборі встаткування для оснащення технічних підрозділів ПАТ. В табелях наведене диференціювання за типами та розмірами ПАТ, зразкова кількість приладів і пристосувань періодичної дії для виконання ТО й ремонту автомобілів.

Залежно від кількості робочих постів, обраного методу ТО автомобілів установлюють підйомно-оглядове обладнання зон
ТО-1 і ТО-2 (з урахуванням припусків на кількість робітників, зайнятих одночасно на пості обслуговування).

Устаткування зон ЩО й технічного діагностування визначають залежно від кількості автомобілів, методу виконання робіт, кількості робочих постів, режиму роботи зон ЩО, діагностики й інших факторів.

Ремонтні підрозділи оснащують в основному обладнанням постійної дії. Кількість Х _об такого обладнання встановлюють розрахунковим шляхом, виходячи з річної трудомісткості обраної групи робіт

 

Х _об = Т _г._р / (D ^р_{роб.г.р.}· n _г.р · t _г.р · j_г.р · Р), (21.4)

 

де Т _г._р – річна трудомісткість обраної групи робіт, чол.-год (наприклад, для слюсарно-механічного цеху Т _г._р вона дорівнює трудомісткості механічних робіт, для агрегатного цеху – трудомісткості розбірно-складальних робіт цього цеху й т.д.);

D ^р_{роб.г.р.} – кількість робочих днів обладнання на протязі року;

n _г.р – кількість змін роботи обладнання;

t _г.р – тривалість зміни роботи обладнання, год.;

j_г.р – коефіцієнти використання обладнання за часом
(j_г.р = 0,6...0,9);

Р – кількість виконавців, залучених одночасно до обслуговування одиниці обладнання.

Кількість обладнання, що використовується виконавцями робіт протягом всієї зміни (верстати, шафки, робоча інструмент і т.п.), призначають за кількістю задіяних робітників.

Кількість складського обладнання Х ^с_об залежить від запасу збереженого матеріалу М _зб і місткості V _об одиниці встаткування: Х^с _об = М _зб / V _об. При розрахунках кількості необхідного технологічного обладнання для автотранспортного підприємства доцільно
дотримуватись такої послідовності дій:

· ознайомитися з метою та задачами розрахунку;

· вивчити нормативну, довідкову та науково-технічну літературу по даному питанню;

· визначити вихідні данні для розрахунку;

· ознайомитися з методикою вибору та розрахунку потреби в технологічному обладнанні для автотранспортного підприємства;

· проаналізувати показники, які характеризують виробничі умови і потреби в технологічному обладнанні автопідприємства;

· розглянути показники технічних характеристик обладнання;

· проаналізувати вимоги до технологічного проектування підприємства автомобільного транспорту;

· визначити додаткові нормативні та довідкові данні для розрахунку;

· обрати технологічне обладнання для конкретних умов заданого автотранспортного підприємства;

· розрахувати потреби автопідприємства в технологічному обладнанні;

· проаналізувати і скоректувати результати розрахунку;

· визначити організаційно-технічні заходи щодо підвищення ефективності використання технологічного обладнання на автопідприємстві;

· навести висновки про досягнення мети розрахунку;

· оформити звіт відносно визначення кількості необхідного технологічного обладнання для автотранспортного підприємства.

При виборі і розробці табеля необхідного для ПАТ обладнання можуть бути використані існуючі нормативно-розрахункові документи: табель технологічного обладнання, номенклатурний каталог і доповнення до нього, технологічна документація по ТО та ПР рухомого складу, який експлуатується, “Положення про технічне обслуговування й ремонт рухомого складу автомобільного транспорту ” та інші.

При коректуванні результатів розрахунку необхідної кількості технологічного обладнання можлива обґрунтована зміна вихідних даних ПАТ (організація роботи зони, ділянки), але обов’язково з урахуванням норм технологічного проектування.

Методика визначення необхідності в засобах механізації технологічних процесів ТО та ПР рухомого складу автомобільного транспорту, передбачає наступні способи визначення необхідності ПАТ в спеціалізованому обладнанні:

– технологічний розрахунок сумарної річної трудомісткості робіт ТО та ТР, які виконуються з використанням зразка обладнання, кількості постів і робочих місць зон і ділянок ТО та ПР, на яких може використовуватись зразок, кількості виконавців зон, ділянок, які використовують це обладнання;

– експертно-технічний спосіб по оцінці технологічної необхідності в зразку для здійснення операцій або робіт, виконання яких без цього обладнання неможливе, небезпечно для виконавців, істотно знижує якість результатів або продуктивність праці і інше;

– комбінований спосіб, поєднуючий в собі технологічний розрахунок та експертно-технічний метод.

Основним способом визначення штатної кількості обладнання для ПАТ є технологічний розрахунок сумарної трудомісткості робіт, що виконуються з використанням конкретного зразку обладнання, яке в найбільшій мірі впливає на улаштування і тип постів, умови роботи виконавців, рівень механізації ТО та ПР. Розрахунок охоплює збір і визначення вихідних даних; складання переліку необхідного ПАТ обладнання, яке підлягає розрахунку; визначення сумарної добової трудомісткості робіт по ТО та ПР.

Вихідними даними для розрахунку річної (добової) трудомісткості робіт по ТО та ПР, сумарного коефіцієнта корегування трудомісткості робіт, штатної кількості кожного зразка обслуговування є кількість автомобілів; середні добові трудомісткості робіт, які виконуються з використанням кожного зразка; кількість робочих днів ПАТ за рік; значення коефіцієнтів корегування згідно з діючим «Положенням…»;

К ₁ – категорія умов експлуатації, К ₂ – модифікація рухомого складу та організація його роботи; К ₃ – природнокліматичні умови; К ₄ – пробіг з початку експлуатації; К ₅ – розмір ПАТ.

При змішаному парку рухомого складу ПАТ для кожного зразка обладнання береться сумарна кількість автомобілів тих моделей, для яких воно застосовується. Кількість робочих днів визначається тим типом автомобілів, для яких застосовується це обладнання. Значення коефіцієнтів коригування визначається методом середньозваженого для даного ПАТ окремо щодо кожного з типів автомобілів.

Сумарна добова трудомісткість робіт з використанням конкретного зразка обладнання при можливості застосування його на двох чи більше ділянках становить

 

Т _ТО,ПР = Т ₁ + Т ₂ + … + Т_n, (21.5)

 

де Т ₁, Т ₂, …, Т_п – трудомісткість робіт, які виконуються з вико-ристанням даного зразка, обладнання на відповідній ділянці, чол.-год.

Підрахунок сумарної добової трудомісткості робіт проводиться по кожному зразку по всім моделям автомобілів, для яких він може використовуватися.

Річна трудомісткість робіт з використанням і -го зразка обладнання визначається

 

Т _річ.і = Д_р × S Т _{ТО, ПРі} , (21.6)

 

де Д _р – число днів роботи за рік і -го зразка обладнання.

Необхідна кількість зразків обладнання і -го типу розраховується за формулою

 

, (21.7)

 

де К _å – сумарний коефіцієнт коригування;

Ф_м – річний фонд часу роботи і -го зразка обладнання, год;

h_р – коефіцієнт використання основного робочого часу поста

 

h_р = 0,85…0,90;

 

Сумарний коефіцієнт корегування розраховується за формулою

 

К_S = А + В,

 

де А = К ₁ × К ₂ × К ₃ × К ₄ – враховує трудомісткість В поточного ремонту;

К_і – питома вага трудомісткості ПР в сумарній трудомісткості ТО та ПР;

 

, (21.8)

 

де К_j – питома вага ТО в загальній трудомісткості ТО та ПР;

К ₁, К ₂ … К ₅ – коефіцієнти коригування.

Спосіб визначення штатної кількості обладнання за кількістю постів ТО та ПР і робочих місць ПАТ може бути застосовано для зразків обладнання, які є засобами оснащення постів або робочих місць, а також використовуються для механізації окремих робіт, операцій ТО та ПР.

Штатна кількість обладнання визначається згідно кількості постів, робочих місць однакової спеціалізації з урахуванням їх розташування в зоні, дільниці і можливості використання зразка на декількох сусідніх постах (робочих місцях)

 

N _п = n _п × K _п, (21.9)

 

де n _п – число постів (робочих місць) однакової спеціалізації;

K _п – коефіцієнт, який враховує можливості використання зразка на декількох сусідніх постах (робочих місцях).

Спосіб визначення штатної кількості обладнання ПАТ за кількістю виконавців в зонах на ділянках використовується для визначення штатної кількості обладнання, в основному, індивідуального використання.

Штатна кількість конкретних зразків обладнання визначається за формулою

 

N _обл = n _в × K _мв, (21.10)

 

де n _в – кількість виконавців в зонах, на ділянках ПАТ, які використовують даний зразок обладнання, чол.

K _мв – коефіцієнт, який враховує можливості використання зразка декількома виконавцями.

Кількість мийних установок можна визначити, знаючи продуктивність установки:

 

, (21.11)

 

де А _С – списочна кількість автомобілів на ПАТ, шт;

К _Г– коефіцієнт технічної готовності парку;

П– продуктивність установки, авт/год;

t _ЗМ – тривалість роботи зони мийки, год.

K _Н – коефіцієнт нерівномірності надходження автомобілів на мийку (K _Н = 0,8).

Експертно-технічний спосіб застосовується у випадку, коли кількість обладнання не піддається визначенню шляхом розрахунку завдяки малому добовому навантаженню або використанню несистематично здійснюваних операцій. Число одиниць кожного виду обладнання визначається згідно номенклатурі, наведеній в «Табелі…», з урахуванням конкретних умов його застосування.

Визначення штатної кількості обладнання для ПАТ комбінованим способом проводиться для обладнання, штатна кількість якого визначається технологічним розрахунком і використовується для корегування одержаних результатів у відповідності з технологічними, технічними і іншими вимогами та з урахуванням даних ПАТ і конкретного зразка обладнання.

 

Приклад 21.1. Виз начити необхідність ПАТ в підйомниках.

Вихідні дані:

1. Автопідприємство має А _сп = 50 автомобілів ЗІЛ-431410.

2. Середній добовий пробіг l _сд = 180 км.

За умовами ПАТ обираємо гідравлічний підйомник моделі П-151 вантажопідйомністю 12,5 т.

Вибираються дані з «Положення про ТО та ТР…»:

1) норма пробігу автомобіля до ТО-2 – L _ТО-2 = 12 000 км;

2) трудомісткість виконання робіт з ТО-2 – t _ТО-2 = 10,6 чол.год.; з ПР на 1000 км пробігу – t _ПР = 4 чол.год.

Річний пробіг автомобілів

 

L _р = А _сп × l _сд × Д_р,

 

де Д_р – кількість днів роботи автомобілів за рік.

Приймаємо Д_р = 305, тоді L _р = 200 × 50 × 305 = 3 050 000 км.

Визначаємо число ТО-2: n _ТО-2 = L _р / L _ТО-2 = 3 050 000 / 12 000 = 254.

Сумарна трудомісткість робіт по ТО-2

 

Т _ТО-2 = t_{Т О-2} × n _ТО-2 = 10,6 × 254 = 2 692,4 чол.год.

Сумарна трудомісткість робіт задля поточного ремонту ПР

 

Т _ПР = t _ПР × L _р / 1000 = 4 × 3 050 000 / 1000 = 12 200 чол.год.

 

Загальна трудомісткість зон ТО-2 та ПР, в яких використовуються
підйомники:

 

Т _ТО-2,ПР = T _ТО-2 + T_ПР = 2 692,4 + 12 200 = 14 892,4 чол.год.

 

Кількість робітників Р _ТО-2,ПР, зайнятих в зонах ТО-2 та ПР, при умові, що річний фонд робітника складає Ф_р = 1860 годин

 

Р _ТО-2,ПР = Т _ТО-2,ПР / Ф_р = 14 892,4 / 1860 = 8 чол.

 

Кількість П постів ТО-2 і ПР визначається за середньою кількістю робітників на одному посту Р _П = 2 чоловікам:

 

П = Р _ТО-2,ПР / Р _П = 8 / 2 = 4 поста.

 

Кількість підйомників визначається з урахуванням коефіцієнта К _п завантаження підйомників. Приймаючи К _п = 0,5, маємо

 

N _під = П × К _п = 4 × 0,5 = 2.

 

Таким чином, для виконання виробничої програми необхідно 2 підйомника моделі П-151.

 

Приклад 21.2. Визначити необхідність автопідприємства в шиномонтажних стендах для вантажних автомобілів.

Вихідні дані:

1. ПАТ має 400 вантажних автомобілів.

2. Тривалість роботи ділянки шиномонтажних робіт – 8,2 год.

3. Коефіцієнт випуску автомобілів на лінію – 0,7.

Вибирається шиномонтажний стенд для вантажних автомобілів мод.
Ш-515 з продуктивністю П_ш = 15 шин/год.

Середньодобовий обсяг робіт по демонтажу-монтажу шин в залежності від умов може змінюватися в широкому діапазоні.

Приймаємо N _шм = 80 шин/добу.

Необхідна кількість шиномонтажних стендів визначається

 

шт.,

 

де К _н – коефіцієнт, який враховує нерівномірність з якою надходять колеса в ремонт;

К_у – коефіцієнт використання робочого часу стенда.

Таким чином, виконання виробничої програми забезпечує один шиномонтажний стенд моделі Ш-515.