ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ



Правовідносини — динамічне явище. Вони вини­кають, змінюються, припиняються, реалізуються. Динаміка правовідносин пов'язана з реальними життєвими обставинами, тобто з юридичними фактами.

Юридичні факти — це конкретні обставини, що ви­никли в житті певних суб'єктів, І настанням яких правові норми пов'язують настання певних юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Ці факти стають юридичними не в силу якихось особливих внутрішніх властивостей, а внаслідок визнання їх такими державою, законом. Життя — безперервний ланцюг різноманітних фактів, явищ, дій, випадків, обста­вин, але не всі вони набувають юридичного значення, а тільки такі, які торкаються найбільш суттєвих інтересів суспільства, входять у сферу правового регулювання і можуть спричинити юридичні наслідки.

Таким чином, надання правового характеру тим чи іншим обставинам цілком залежить від волі законодавця,

офіційної влади, а не самих учасників життєвого процесу, хоча без них ці обставини могти б і не наступити. Не право породжує подібні факти, вони виникають і існу­ють поза ним, але право надає їм статусу юридичних з метою їх регуляції і впорядкованості суспільного і дер­жавного життя.

Це — реакція правової норми на конкретну си­туацію, яка передбачена в її Ііпотезі. Юридичні факти служать безпосередньою підставою для появи і функціо­нування правовідносин.

Юридичні факти багаточнсельні і різноманітні, то­му вони детально класифікуються наукою за різними ознаками з метою виявлення їх особливостей і більш гли­бокого пізнання.

За вольовою ознакою юридичні факти діляться на діїі події.

Дії — це обставини, настання яких залежить від волі особи (наприклад, укладення угоди, скоєння правопорушення тощо).

Події— це обставини (явища), виникнення і дія яких не залежить від волі особи, але з настанням яких правові норми пов'язують настання певних правових наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, смерть, хвороба, перебіг терміну тощо).

У свою чергу серед дій, залежно від того, чи узгоджуються вони з приписами правових норм, чи ні, розрізняють правомірні і неправомірні дії.

Правомірні дії— це ті, що здійснюються на основі і згідно з приписами правових норм. Вони поділяються на юридичні акти і поступки (вчинки).

Юридичні акти— це дії, що безпосередньо свідомо спрямовані на досягнення певного правового результату, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, укладення угоди).

Поступки (вчинки)— це дії, які безпосередньо не спрямовані на досягнення правового результату, але

викликають його незалежно ні від усвідомлення чи неусвідомлення суб'єктом, який їх вчинив, їх можливого правового значення, ні від бажання чи небажання суб'єкта правовідносин щодо настання таких наслідків (наприклад, знахідка, написання художнього твору тощо).

Неправомірні дії— це дії, що чиняться всупереч приписам правових норм. Вони охоплюються поняттям правопорушення.

Залежно від ступеня їх суспільної небезпечності, тобто серйозності, серед неправомірних дій розрізняють злочини і проступки.

Злочини— це найбільш суспільне небезпечний вид неправомірних дій. Вони визначаються кримінальним законом і зумовлюють кримінальну відповідальність, оскільки посягають на цінності, що взяті під охорону нормами кримінального права.

Проступки— це менш суспільне небезпечні неправомірні діяння. Залежно від виду суспільних відносин, у сфері яких вони скоюються, а отже, від галузі права, норми якої при цьому порушуються, серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні та ін.

Залежно від характеру правових наслідків, які вони породжують, юридичні факти поділяються на правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.

Правоутворюючіюридичні факти зумовлюють ви­никнення правовідносин;

правозмінюючі— їх зміну;

правоприпиняючі— припинення правовідносин.

ВИДИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Класифікація правових відносин здійснюється за різними критеріями.

Перш за все правовідносини, як і юридичні норми, можна розділити за галузевою ознакою на конституційні, цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові і т. д. В основі цього поділу лежить специфіка окремих сфер суспільних відносин.

офіційної влади, а не самих учасників життєвого процесу, хоча без них ці обставини мог ш б і не наступити. Не право породжує подібні факти, вони виникають і існу­ють поза ним, але право надає їм статусу юридичних з метою їх регуляції і впорядкованості суспільного і дер­жавного життя.

Це — реакція правової норми на конкретну си­туацію, яка передбачена в її Ііпотезі. Юридичні факти служать безпосередньою підставою для появи і функціо­нування правовідносин.

Юридичні факти багаточнсельні і різноманітні, то­му вони детально класифікуються наукою за різними ознаками з метою виявлення їх особливостей і більш гли­бокого пізнання.

За вольовою ознакою юридичні факти діляться на діїі події.

Дії — це обставини, настання яких залежить від волі особи (наприклад, укладення угоди, скоєння правопорушення тощо).

Події— це обставини (явища), виникнення і дія яких не залежить від волі особи, але з настанням яких правові норми пов'язують настання певних правових наслідків, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, смерть, хвороба, перебіг терміну тощо).

У свою чергу серед дій, залежно від того, чи узгоджуються вони з приписами правових норм, чи ні, розрізняють правомірні і неправомірні дії.

Правомірні дії— це ті, що здійснюються на основі і згідно з приписами правових норм. Вони поділяються на юридичні акти і поступки (вчинки).

Юридичні акти— це дії, що безпосередньо свідомо спрямовані на досягнення певного правового результату, тобто виникнення, зміну або припинення правовідносин (наприклад, укладення угоди).

Поступки (вчинки)— це дії, які безпосередньо не спрямовані на досягнення правового результату, але

викликають його незалежно ні від усвідомлення чи неусвідомлення суб'єктом, який їх вчинив, їх можливого правового значення, ні від бажання чи небажання суб'єкта правовідносин щодо настання таких наслідків (наприклад, знахідка, написання художнього твору тощо).

Неправомірні дії— це дії, що чиняться всупереч приписам правових норм. Вони охоплюються поняттям правопорушення.

Залежно від ступеня їх суспільної небезпечності, тобто серйозності, серед неправомірних дій розрізняють злочини і проступки.

Злочини— це найбільш суспільне небезпечний вид неправомірних дій. Вони визначаються кримінальним законом і зумовлюють кримінальну відповідальність, оскільки посягають на цінності, що взяті під охорону нормами кримінального права.

Проступки— це менш суспільне небезпечні неправомірні діяння. Залежно від виду суспільних відносин, у сфері яких вони скоюються, а отже, від галузі права, норми якої при цьому порушуються, серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні та ін.

Залежно від характеру правових наслідків, які вони породжують, юридичні факти поділяються на правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.

Правоутворюючіюридичні факти зумовлюють ви­никнення правовідносин;

правозмінюючі— їх зміну;

правоприпиняючі— припинення правовідносин.

ВИДИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Класифікація правових відносин здійснюється за різними критеріями.

Перш за все правовідносини, як і юридичні норми, можна розділити за галузевою ознакою на конституційні, цивільно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові і т. д. В основі цього поділу лежить специфіка окремих сфер суспільних відносин.

За характером змісту правовідносини діляться на загальнорегулятивні, регулятивні і охоронні. Загальнорегу­лятивні правовідносинивипливаю гь безпосередньо із зако­ну. Вони виникають на основі юридичних норм, гіпотези, які не вміщують вказівок на юридичні факти. Такі норми породжують у всіх адресатів однакові права чи обов'язки без будь-яких умов (наприклад норми конституційного права). Регулятивнінорми, які вміщують у гіпотезі вказівку на юридичні факти, також породжують у всіх адресатів однакові правосуб"сктні можливості, які гарантуються державою. Мож.Іивісгь мати суб"єктивні права і нести юридичні обов'язки являє собою право особливого роду, елемент зигальнорегулятивних пра­вовідносин.

Регулятивні правовідносинивиникають на основі правомірної поведінки суб'єкта, тобто такої, яка відпо­відає нормам права (більшість цивільних, трудових, ро­динних та інших відносин). Вони можуть виникати і при відсутності нормативної регламентації на основі договору між сторонами. Охоронні правовідносинивиникають з факту неправомірної поведінки суб'єкта як реакція держави на таку поведінку, тобто відновлення порушення права (кримінальні, адміністративні правовідносини).

В залежності від ступеня конкретизації (індивідуалізації) суб'єктів правовідносини можуть бути абсолютними і відносними.

Абсолютні правовідносинивизначає лише одна сторона — посій суб'єктивного права, а всі інші зобов'язані не заважати здійсненню ним своїх прав (відносини власності: точно визначений власник). У відноснихправовідносних точно визначені права й обов'язки всіх учасників — як уповноважених, так і зобов'язаних (покупець і продавець).

За характером дій зобов'язаного суб'єкта: активні(суб'єкт зобов'язаний вчинити певні дії) і пасивні(суб'єкт має утриматись від певних дій).

За кількістю суб'єктів:прості (між двома суб'єктами); складні (між двома І більше суб'єктами).

За розподілом прав та обов'язків між суб'єктами:

односторонні (кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки); двосторонні (кожна сторона має як права, так і обов'язки).

Види правовідносин за видами галузей права:

адміністративно-правові, цивільно-правові, кримінально-правові та інші.

Як відомо, права людини, їх реалізація, захист інтернаціональні. Тому резонно вести мову про загальнорегулятивні правовідносини міжнародного

порядку, які складаються на основі як внутрішньодержавних, так і міжнародних законів про права і свободи особи.

За міжнародним правом будь-який громадянин будь-якої держави, в тому числі і Української, може звернутися у відповідні міжнародні організації за захистом своїх прав за умови, що він вичерпав усі можливості такого захисту. Це, природно, викликає юридичний обов'язок у «іншої» сторони прийняти таке звернення і розглянути його по суті. В цьому випадку загальне міжнародне переростає в аналогічне конкретне.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.33.139 (0.011 с.)