Правове виховання: Поняття, форми, методи

Побудова демократичної, правової держави, проголошеної Конституцією України, обумовлює суттєве підвищення правосвідомості громадян, їх правової культури, неухильне дотримання ними вимог законодавства, послідовну реалізацію основних прав і свобод людини і громадянина. Успішне вирішення цих завдань залежить від багатьох факторів і, насамперед, значною мірою від рівня організації правової освіти і виховання населення країни.

Правове виховання — це цілеспрямована діяльність держави, громадських організацій, окремих громадян щодо передачі юридичного досвіду; систематичний вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних позитивних уявлень, поглядів, ціннісних орієнтацій, установок, які забезпечують додержання, виконання і використання юридичних норм.

Змістом правового виховання є залучення людей до знань про державу і право, законність, права і свободи особи, вироблення у громадян стійкої орієнтації щодо законослухняної поведінки.

Правове виховання — складна і багатоаспектна система діяльності. Зрозуміло, що багато правових цінностей, маючи основу і походження в моральних нормах, засвоюються особою в процесі різноманітної соціальної практики, через інші, не правові форми і канали формування суспільної свідомості. Проте правове виховання передбачає утворення спеціального

інструментарію, перетворення його в особисті переконання і внутрішній орієнтир поведінки.

Таким чином, форми, засоби і методи правового виховання виступають організаційним і методологічним механізмом, за допомогою якого суб'єкти правового ви­ховання впливають на суспільну і індивідуальну свідомість, допомагаючи останньому сприйняти правові принципи і норми.

Які ж основні елементи механізму правового вихо­вання? Перш за все це форми, тобто конкретні способи організації виховного процесу.

В сучасних умовах використовуються найрізно­манітніші форми правової роботи з населенням:

— правовий всеобуч;

— правова пропаганда права засобами масової інформації;

— правова агітація;

— правовиховна робота у зв'язку з тими чи іншими конституційними заходами (референдум, вибори);

— самовиховання.

Система заходів правового всеобучу включає в себе роботу спеціальних правових семінарів, шкіл, курсів, які організуються державними і громадськими органами як на комерційній, так і на бюджетній основі. До форм правовиховної роботи через засоби масової інформації відносяться бесіди на правову тематику: «круглі столи» спеціалістів права, дискусії з актуальних питань політико-правових відносин, тематичні передачі «Людина і закон», коментарі нового законодавства спеціалістами і т. д.

На жаль, на сьогоднішній день значно зменшилась питома вага правовиховної роооти, в тому числі за місцем проживання громадян. Ця робота ведеться, по суті справи, лише у зв'язку з періодичними виборчими чи іншими конституційне необхідними заходами. Поза тим практикою вироблені і успішно використовувались такі форми масової правової роботи, як лекційна пропоганда, найрізноманітніші лекторії з юридичної тематики, декади,

місячники правових знань, науково-практичні конференції, збори і т. д.

Серйозним недоліком сьогоднішньої практики виховної роботи в юридичній формі є недооцінка організаційних форм, які розраховані на молодіжну аудиторію: шкільних правових оіімпіад, диступів на теми права, моралі, гуртків «молодого юриста», «друзів міліції» і т. д.

Новий етап розвитку вітчизняної державності, зміна форм власності і методів економічного регулювання диктує необхідність переоцінки і багатьох традиційних форм правового виховання. Проте важливо зберегти досвід, який виправдав себе в цій сфері, стимулювати його розвиток на новому економічному і політично-правовому фундаменті.

В умовах безпрецедентної о зростання злочинності, зниження соціального захисту громадян як ніколи важливим є роз'яснення їх прав, можливостей щодо судового оскарження незаконних і необгрунтованих дій, відшкодування збитків, користування тими чи іншими особистими, політичними, майновими правами.

Тут ніколи не втратить свого значення живе слово, газетна, журнальна стаття, кінофільм, театральні постановки, наочні форми, які спрямовані на виховання відчуття поваги до права, свобод людей, роз'яснення нових економічних можливостей громадян, нових юридичних видів соціалізації людини в ринковій економіці.

Іншим важливим елементом механізму правового виховання виступають різноманітні методи правової роботи — способи роз'яснення політико-ІТравових ідей і принципів з метою впливу на свідомість і поведінку особи в інтересах правопорядку. До методів правового виховання відносяться конкретні і надто різноманітні прийоми педагогічного, емоційного, логіко-психологічного впливу на тих, кого виховують.

Важливим методом правового виховання є правова освіта. Цей процес поширення правових знань сприяє

зростанню загальної юридичної культури і освіченності населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р., № 366 була затверджена програма правової освіти населення, в якій визначені основні напрямки цієї роботи та форми її реалізації. Програма багато в чому врахувала досвід правової роботи минулих літ.

Для здійснення правової освіти необхідно широко використовувати засоби масової інформації, утворити мережу спеціалізованих клубів і бібліотек.

Державним закладам к\льтури, які зобов'язані здійснювати цілеспрямовану правову освітньо-виховну діяльність за участю правоохоронних та інших державних органів та організацій на громадських або госпрозрахункових засадах, доцільно створювати університети знань, лекторії, кінолекторії, проводити виставки юридичної літератури, читацькі конференції, тематичні вечори та інші заходи.

Чільне місце у системі правової освіти має зайняти самоосвіта з питань держави і права, а також традиція щорічної урочистої церемонії '(Відкриття Року Права». Запроваджуючи цю традицію, наша молода держава тим самим визнала високе покликання Права і Суду в суспільстві, їх велику роль у процесі формування правової освіти, правосвідомості.

Отже, можливості для поліпшення правового виховання і правової освіти в Україні є; визначені і шляхи вдосконалення цієї роботи. Головне зараз— рішуче і целеспрямовано активізувати цю діяльність. Тільки за цих умов буде досягнуто бажаних результатів і виконано намічені державою програми.

Схеми та визначення до розділу 12 ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА

Правосвідомість — вид (форма) суспільної свідо­мості, який містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій, які відображають ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до права, форм і методів правового регулювання.

Іір

авосвц

(ОМІСТЬ

правове

І ідеологія

правова пс

ихологія

— ідея

' ------ су

спільний ін

герес

— концепції

----- мо

ТИВИ ДІЯЛЬІ

ІОСТ1

— правові пр

инципи

' ------- ПС

ИХОЛОПЧНИІ

І уклад

— оцінка пер

спективи

1 ------- ПО

чуття, емоь

розвитку г

Ірава

цілі, завда

ння

на

стрій люди

їй тощо

прийнятих

правових

актів тощо

«

Вид

й правос

відомеє

Г1

індиву

їуальна

колені

•ивна

проф

есійна

за на кл '— гр

гальнона ціональн асова упова

родна а

----- профе ----- пр%фе ___ неюри непрос (буден

сійно-юр сійно-дична зєсійна на)

идична

Правова культура — це така її властивість, яка характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх здійснювати, а та-

кож активною правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях.

Правова культура — це знання і розуміння права, виконання його приписів як усвідомлення необхідності і внутрішньої потреби.

Правова культура

у широкому розумінні

Право

правова свідомість

правові установи

правовідносини

застосування права

рівень законодавчої

ініціативи

у вузькому розумінні

правові принципи реалізація права законність

- значення змісту при­чинних норм

' повага до права

- звичка дотримува­тись закону

- правова активність

- вміння, навички ко­ристуватись законом

. нетерпимість до правопорушників

Індивідуальна групова

загальнонародна

буденний професійний

теоретичний

ПИТАННЯ ДЛЯ ДИСКУСІЙ ТА РОЗДУМІВ:

1. Дайте загальну характеристику правосвідомості і правової культури (поняття, структура, види).

2. Що таке політична і правова культура? Що спільного й відмінного у цих двох поняттях?

3. Які основні завдання правового виховання?

4. «Від правильного виховання дітей залежить доб­робут усього народу», — стверджував англійський філо­соф XVII ст. Джон Локк. А чи залежить добробут нашої країни від Вас? Чи буде Україна правовою державою, якщо це залежатиме від Вашого виховання?

5. Покажіть напрямки виховання працівників ор­ганів внутрішніх справ, зростання професійного рівня їх правосвідомості і правової культури.