Поняття і основні види правомірної поведінки

Право — важливий інсти тут регламентації, розвит­ку і охорони суспільних відносин. Але самі ці відносини є продуктом життєдіяльності людей, їх поведінки у суспільстві. Отже, право може регулювати суспільні відно­сини, лише впливаючи на поведінку конкретних людей, окремих осіб, з дій яких складаються ці відносини. Право — один з важливих інструментів управління поведінкою людей, які виступають безпосереднім об'єктом правового регулювання.

Поведінка людей надзвичайно різноманітна. Вона має різні форми виразу, інтенсивність, мотиви, цілі, наслідки. Проте не всі варіанти поведінки виявляють відповідні інтереси, орієнтації, Ідеологічні позиції в си­стемі відносин державне організованого суспільства. Влас­тиво, будь-яка поведінка виступає об'єктом моральної і правової оцінки.

З позиції права поведінка людини може бути оцінена по-різному. Окремі відносини людей знаходяться поза сферою правового регулювання, а тому взаіалі не

можуть бути оцінені правом (відносини кохання, дружби і т. д.). Вони піддаються лише моральній оцінці. Інші відносини не регулюються правом, юридичне байдужі і не вимагають правового опосередковування (наприклад, захоплення спортом, музикою, спортивні ігри).

Правовій поведінці притаманний ряд властивостей.

Перша з них — соціальна значущість. Вчинки людей вплетені в систему суспільних відносин і тому здійснюють на неї відповідний вплив (позитивний чи негативний). В цьому і проявляється соціальна характеристика (оцінка) поведінки, яка може бути або суспільне корисною, або суспільне шкідливою.

Іншою властивістю правової поведінки є психологізм, суб'єктивність. Він обумовлений тим, що люди наділені свідомістю і волею і контролюють свою поведінку. Здійснюючи гі чи інші дії у правовій сфері, суб'єкт співвідносить їх з існуючими нормами і цінностями, аналізуючи з позиції того, яку користь він принесе суспільству, собі, іншим тюдям.

Разом з тим поведінка людей у правовій сфері має специфічні, юридичні ознаки, які характеризують її як правову, що визначається зв'язком поведінки з правом, правовим регулюванням, зокрема

— правова регламентація;

— підконтрольність її державі;

— юридичні наслідки.

Виходячи з цього, можна виділити наступні види правової поведінки:

1) правомірна — соціальне корисна поведінка, яка відповідає правовим приписам;

2) правопорушення — соціальне шкідлива поведін­ка, яка порушує вимоги норм права;

3) зловживання правом - соціальне шкідлива по­ведінка, яка здійснюється в рамках правових норм;

4) об'єктивно протиправна поведінка, яка не наносить шкоди, але здійснюється з порушенням правових приписів (наприклад, протиправна поведінка недієздатної особи).

Основною різновидністю правової поведінки є по-• поавомірна, тому що переважна більшість грома-пянТорганІзацій у сфері права діють саме так.

Поавомірна поведінка — це суспільне корисна по-людей і організацій, яка відповідає правовим ведшка _{антується} державою.

нормам' _правомірної поведінки:

По перше, правомірна поведінка відповідає вимогам

мх норм Громадянин діє правомірно, якщо він правови _ться правових приписів. Це формально-

^Т°^ЧН° ший критерій поведінки. Нерідко правомірна по-юридин _{як поведінкги яка} не порушує норм

ведшка трлм.у

права. правомірна поведінка є соціальнокорис-

ппведінкою. Ці Дії, адекватні способу життя, корисні ною пов д ^^^^. _{необхідні для} нормального функцюну-(бажані;, _{ства Позитивну роль ВОН}а відіграє І для

^Ва"би оскільки завдяки їй забешечується свобода, захи-°^С° тіся законні інтереси.

^щаютьд₀__трете> правомірній поведінці притаманна така

я яка характеризує її суб'єктивну сторону, яку. як і

ознака,.^. _д... _{складають} мотиви І цілі, внутрішнє

^УДЬ"!ння до них індивіда. Суб'єктивна сторона свідчить ставлень _{вової кудьтури ос}оби, ступінь в.дпов.даль-

про рів... _{ставлення} д₀ соціальних І правових

НОСТ1 ОСІ^¹-'¹'¹' І

цінностей. _{ьна родь} правомірної поведінки надзвичайно. Вона являє собою найбільш ефективну форму ^ВЄЛИКаяпії права, яка охороняється державою. Властиво, ^Р правомірну поведінку здійснюється впорядкування

^ЧЄРЄЗ,них відносин, яке необхідне для нормального ^нування і розвитку суспільства, забезпечення стій-правопорядку. Правомірна поведінка є важливим Г^Г° ппм вирішення тих завдань, які сьогодні стоять пе-^ФаКукоаїнською державою. І зрозуміло, що молода_дер-^Р «цікавлена в такій поведінці, вона підтримує н ор-гГізацШними заходами, заохочує, стимулює.

Разом з тим соціальна значимість різних варіантів правомірної поведінки неоднакова. І юридичне закріплен­ня їх різне.

Деякі види правомірних дій об'єктивно необхідні для нормального розвитку суспільства. Зокрема, захист Батьківщини, виконання трудових обов'язків, дотримання правил внутрішнього розпорядку, правил дорожнього руху тощо. Варіанти такої поведінки закріплюються в імперативних правових нормах у вигляді обов'язків. Виконання їх забезпечується (окрім організаційної діяльності держави) загрозою державного примусу.

Інші варіанти поведінки є бажаними для суспільства (участь у виборах, вступ у шлюб, оскарження неправомірних дій посадових осіб тощо). Вказана поведінка закріплюється не як обов'язок, а як право, характер реалізації якого в більшості залежить від волі і інтересів самого уповноваженого. Більшість варіантів подібної поведінки закріплені в диспозиційних нормах.

Можлива правомірна соціальне допустима поведінка. Такою, наприклад, є розлучення, страйк. Держава не зацікавлена в її поширенні. Проте ці дії правомірні, дозволені законом. А тому можливість їх здійснення забезпечується державою.

Соціальне шкідлива, небажана для суспільства по­ведінка нормативне закріплюєт ься у вигляді заборон. Правомірна поведінка у таких випадках полягає в утри­манні від заборонених дій.

Правомірні дії можна класифікувати і за іншими критеріями і суб'єктами, об'єктивною і суб'єктивною стороною, юридичними наслідками і іншим.

Так, в залежності від суб'єкта права, який здійснює правомірні дії, останні діляться на правомірну, індивідуальну і групову поведінкх.

З зовнішньої, об'єктивної сторони, правомірна поведінка може мати вияв у формі активних дій чи бездіяльності. Близькою до цього поділу правомірної

поведінки є форми реалізації правових норм, до яких відноситься їх дотримання, виконання і використання,

В залежності від юридичних наслідків, яких бажає досягти суб'єкт реалізації, розрізняють юридичні акти, юридичні вчинки і дії, які створюють об'єктивований результат (тут правомірні дії виступають як юридичні факти).

Дуже важливе значення має класифікація правомірних дій за суб'єктивною ознакою. Суб'єктивний бік правомірних дій характеризується рівнем відповідальності суб'єктів, які можуть ставитися до реалізації норм права з відчуттям високої відповідальності чи безвідповідальності. В залежності від ступеня відповідальності, ставлення субЧкта до своєї поведінки, її мотивацій розрізняють декілька видів правомірної поведінки.

Соціально активна поведінка полягає у добровільності здійснення правових норм, переконаності в їх справедливості, високому ступеню відповідальності суб'єкта. Наприклад, у виробничій сфері правова активність може проявлятися у творчому ставленні до праці, постійному підвищенні продуктивності,

ініціативності і дисциплінованості у роботі.

Законослухняна поведінка — це відповідальна правомірна поведінка, яка характеризується свідомою підпорядкованістю громадян вимогам закону. Правомірні приписи в цьому випадку виконують добровільно, на основі належної правосвідомості.

Пасивна (її різновидом є конформістська) поведінка полягає в пасивному пристосовницькому ставленні до правового становища, низькому ступеню соціальної активності, вона здійснюється за принципом «робити так, як роблять інші».

Маргинальна поведінка базується на мотивах страху людини перед юридичною відповідальністю. Такий стан суб'єкта характеризує гься готовністю до протиправних дій у випадку постаблення нагляду за його

поведінкою. Наприклад, пасажир сплачує за проїзд тільки тому, що в автобусі знаходиться контролер, який може накласти штраф за безквитковий проїзд.

Звичайна поведінка характеризується тим, що необхідність здійснення такої поведінки стала звичною, навіть не усвідомленою в усіх аспектах. Вона стає внутрішньою потребою людини. Так, водій зі стажем зупиняється на червоне світло світлофора автоматично,- не задумуючись над змістом сиіналу, наслідками його порушення. Це звична, але не несвідома поведінка.