Юридичні факти. Фактичний (юридичний) склад

 

Юридичний факт – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Разом з тим роль юридичних фактів виходить за межі власне правовідносин: вони є самостійною ланкою в механізмі правового регулювання[28]. Юридичні факти (наприклад, народження людини, створення громадської організації) породжують не тільки правовідносини, але і правосуб’єктність, суб’єктивні права і юридичні обов’язки, які можуть бути реалізовані і поза правовідносинами. У широкому сенсі слова юридичні факти – це життєві обставини, з якими право пов’язує настання певних юридичних наслідків.

Ознаки юридичних фактів:

1) конкретність та індивідуальність. Юридичний факт є унікальним (неповторним) явищем дійсності, що існує в певній точці простору, в певний момент часу, і, як правило, пов’язане з конкретними суб’єктами (наприклад, факт реєстрації шлюбу);

2) соціальна змістовність. Події та дії, що не мають значення або зв’язку з соціальною дійсністю, не мають і юридичного значення (наприклад, такі явища природи – світанок, танення снігу);

3) об’єктивований вираз. Думки, почуття, бажання людини не є юридичними фактами;

4) прямий або непрямий зв’язок з правом. Юридичні факти, як правило, точно або в загальному вигляді відбиті в гіпотезах правових норм;

5) причинний зв’язок із правовими наслідками. У цьому полягає сенс поняття юридичного факту. Юридичний факт викликає, змінює, припиняє правові відносини, суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Наприклад, реєстрація шлюбу породжує правові відносини подружжя, їхні взаємні права і обов’язки.

Юридичні факти різноманітні, адже вони певною мірою відображають дивовижне різноманіття людського життя.

За вольовою ознакою юридичні факти ділять на події та дії.

Події – юридичні факти, не залежні від волі людини. До них відносяться дії сил природи, народження і смерть людини, сплив строків. Події розділяють на абсолютні та відносні. Абсолютні події ніяк не пов’язані з поведінкою людей (землетрус, яким зруйнований будинок), а відносні все ж таки пов’язані з поведінкою людей. Наприклад, пожежа – це подія, оскільки процеси горіння, що відбуваються при цьому, не підвладні людині. Але підпал – це протиправна дія, оскільки залежить від волі людини. Тому пожежа від удару блискавки є абсолютною подією, а пожежа, що виникла в результаті підпалу – відносною подією.

Дії – юридичні факти, залежні від волі людини. Юридичні факти-дії – найбільш значущий для буття права вид юридичних фактів. Власне, ради них здійснюється все правове регулювання. Особливим різновидом дій визнаються факти-стани –триваючі дії (наприклад, перебування у шлюбі, стан громадянства).

Дії, у свою чергу, підрозділяються на правомірні і неправомірні.

Правомірні дії ділять на дві групи: юридичні акти та юридичні вчинки. Юридичні акти – це правомірні дії дієздатної особи з метою досягти якогось правового результату (договір, заповіт, судове рішення). Юридичні вчинки – це дії, що привели до юридичних наслідків незалежно від волі людини, що вчинила їх (знахідка кладу, створення літературного або художнього твору, наукове відкриття). Такі дії визнаються юридично значущими навіть у тому випадку, коли вони здійснені недієздатною особою.

Неправомірні дії (правопорушення) розділяються на наступні групи:

1) за ступенем суспільної небезпеки – на проступки та злочини. Будь-яке правопорушення завдає шкоди особі, суспільству, державі, іншим суб’єктам права. Але злочини мають суспільну небезпеку, тобто наносять або створюють загрозу для завдання великої шкоди;

2) за об’єктом – посягання на особу, власність, суспільну безпеку, громадський порядок тощо;

3) за видами юридичної відповідальності – кримінальні, адміністративні, цивільно-правові, дисциплінарні, конституційні, міжнародно-правові;

4) за формою вини – умисні та необережні.

Інші класифікації юридичних фактів:

1) за суб’єком – дії фізичних осіб, юридичних осіб, державних органів, органів місцевого самоврядування тощо;

2) за галузевою належністю – конституційні, цивільно-правові, процесуальні, трудові тощо;

3) за способом виразу – документ, усна заява, мовчання, жест;

4) за характером юридичних наслідків – правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі.

Сукупність юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права, називається фактичним (юридичним) складом. Фактичні склади поділяються на прості і складні.

Прості фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах однієї галузевої приналежності (наприклад, всі факти, необхідні для укладення шлюбу, відносяться до сімейного права). Складні фактичні склади включають факти, відбиті в правових нормах різної галузевої приналежності (наприклад, для винесення постанови про проведення обшуку необхідні факти, що відносяться до кримінального і кримінально-процесуального законодавства).

Фактичні склади слід відрізняти від утворень іншого характеру – складних юридичних фактів. Головна їх відмінність полягає в тому, що фактичний склад – це система юридичних фактів, а складний юридичний факт – система ознак одного факту (наприклад, склад правопорушення).

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення правовідносин, та охарактеризуйте їхні ознаки.

2. Наведіть приклади різних видів правовідносин.

3. Складіть схему структури правовідносин.

4. Проаналізуйте зміст правоздатності фізичної особи, керуючись ст.ст.24–26 Цивільного кодексу України.

5. Проаналізуйте зміст правоздатності та дієздатності юридичної особи, керуючись ст.ст.91–92 Цивільного кодексу України.

6. Дайте визначення суб’єктивного права, юридичного обов’язку та законного інтересу.

7. Визначте передумові виникнення правовідносин.

8. Складіть схему видів юридичних фактів за різними критеріями.

9. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Юридичні факти»

А. Юридичний вчинок	1. Досягнення повноліття
2. Знахідка археологом скарбу
Б. Відносна подія	3. Реєстрація юридичної особи
4. Постанова про притягнення як обвинуваченого
В. Проступок	5. Винахід велосипеду
	6. Розбій
Г. Абсолютна подія	7. Дрібне хуліганство
Д. Юридичний акт	8. Громадянство
Е. Злочин	9. Пожежа через коротке замикання
Є. Стан	10. Укладення договору оренди

 

10. Користуючись текстом Закону України «Про громадянство», наведіть приклади правостворюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих юридичних фактів.

Нормативні джерела

Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. //http://portal.rada.gov.ua

Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 13. — Ст. 65.

 

Додаткова література

Архипов С.И. Субъект права: Теоретическое исследование. – СПб.: Изд-во Р.Асланова Юридический Центр пресс, 2004. – 466 с.

Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1987. - 128 с.

Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1981. – 83 с.

Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.:Юрид. лит., 1984. – 144 с.

Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – №7. – С.29.

Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання: проблеми теорії // Право України. – 2005. - №7. – С.109-111.

Мальков А.В. Законные интересы как правовая категория. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 357 с.

Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика //Правоведение. – 1976. – № 3. – С. 23-33.

Мотовиловкер, Е. Я. Законный интерес и субъективное гражданское право //Правоведение. -2005. - № 2. - С. 210-217.

Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит., 1974. – 348 с.

Харитонова О.І. Деякі проблеми загальної теорії правовідносин // Актуальні проблеми держави і права. – Вип.21. – Одеса: Юрид.літ, 2003. – С.75-83.

Чувакова А.М. Идентификация юридических фактов // Юридический вестник. – 2002. – №3. – С.82-86.

Розділ 21. Правова поведінка

 

Правова поведінка, її ознаки та види

 

Поведінка людей є надзвичайно різноманітною. Вона має різні форми вирази, інтенсивність, мотиви, цілі, наслідки. З позицій права поведінка людини може бути оцінена по-різному. Окремі відносини людей знаходяться поза сферою правового регулювання, а тому взагалі не оцінюються правом (відносини любові, дружби тощо). Вони піддаються лише моральній оцінці. Найбільший інтерес для юридичної науки і практики представляє поведінка людей у сфері дії права, тобто поведінка, врегульована правом. Така поведінка називається правовою.

Правова поведінка – це передбачена нормами об’єктивного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їхніх об’єднань, яка, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки.

Ознаки правової поведінки:

1) передбаченість нормами права, тобто ця поведінка, що знаходиться у сфері дії юридичних норм. Моделі правової поведінки по-різному відбиті в правових нормах: одні правом заохочуються як соціально корисні, інші забороняються як соціально шкідливі;

2) соціальна значущість. Вчинки людей, що не впливають на суспільні відносини, є, як прийнято вважати, байдужими для права. Наприклад, відносини людини до релігії не відносять до актів правової поведінки – воно мають значення тільки для індивіда, а відносини власності є значущими і для індивіда, і для його найближчого оточення, партнерів по бізнесу, кінець кінцем – для всього суспільства;

3) вольовий і свідомий характер. Право здатне впливати тільки на таку поведінку людей, яка носить свідомий характер і контролюється волею людини. І навпаки, правова поведінка неминуче опосередкована рівнем правосвідомості індивіда, в правовій поведінці зовнішнім чином виявляється відносини індивіда до права;

4) здатність правової поведінки викликати юридичні наслідки. Як юридично значуща дія або бездіяльність правова поведінка є юридичним фактом – підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин. Навіть дотримання правових заборон, яке зовні не виявляється, відбувається непомітно для суспільства, має загальні юридичні наслідки, які виявляються на рівні правопорядку.

По своєму характеру і правовим наслідкам правова поведінка підрозділяється на два основні види:

1) правомірна поведінка – відповідне розпорядженням права;

2) неправомірна поведінка (правопорушення) – що порушує розпорядження права.

На межі цих основних видів правової поведінки знаходяться:

3) зловживання правом – правомірна, але соціально шкідлива поведінка;

4) об’єктивно неправомірне діяння – неправомірне, соціально шкідливе діяння, що не містить складу правопорушення.