Правоздатність - це здатність особи мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність - це здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки.

Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки (дії).

Правоздатність і дієздатність, як правило, поєднується в одній особі. Правоздатність та дієздатність є абстрактними можливостями, оскільки особа може і не скористатись своїми правами, не набути обов'язків.

Виникнення та обсяг правоздатності і дієздатності дещо різні у фізичних і юридичних осіб.

Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження і припиняється її смертю. Правоздатність фізичної особи може бути обмежена за рішенням суду (позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення батьківських прав).

Дієздатність фізичної особи залежить від її віку та стану психічного здоров'я. За загальним правилом повна дієздатність настає з досягненням повноліття (18 років). Особа, що страждає психічною хворобою або недоумством, за рішенням суду може бути визнана недієздатною. Недієздатні особи можуть бути носіями прав і обов'язків, але їх реалізацію здійснюють інші особи.

Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають одночасно, з моменту державної реєстрації і припиняються з її ліквідацією. Обсяг правоздатності і дієздатності юридичної особи носить спеціальний характер. Вона вправі здійснювати тільки ті дії, шо зафіксовані в його установчих документах.

Об'єкти правовідносин - це певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.

Об'єкти правовідносин - це те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правових відносин.

Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:

1) матеріальні блага (речі, кошти, цінності, земля, надра та інші матеріальні цінності);

2) духовні блага (творча діяльність людини та її результати);

3) дії суб'єктів правовідносин (будь-які юридично значимі вчинки людей);

4) результат діяльності суб'єктів правовідносин (конкретні акти юридично значимої поведінки).

Суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин складають зміст правовідносин. Зміст правовідносин має двоякий характер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.

Юридичний зміст правовідносин - це зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Фактичний зміст правовідносин - це сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, в якій реалізується суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін.

Юридичний і фактичний зміст нетотожні. Перший - значно ширший другого і містить невизначену кількість можливостей, якіскладають зміст суб'єктивного права.

Зміст суб'єктивного права включає в собі такі можливості:

1) здійснювати певні дії;

2) вимагати певних дій від зобов'язаного суб'єкта;

3) вимагати відновлення порушеного права.

Юридичні обов'язки - це передбачена правовою нормою і забезпечена можливістю державним примусом міра належної поведінки зобов'язаного суб'єкта, яку він повинен здійснювати в інтересах уповноваженого суб'єкта.

Зміст юридичних обов'язків включає:

1) здійснювати певні дії на користь уповноваженого суб'єкта;

2) утриматися від певних дій;

3) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених правовою нормою дій.

Таким чином, юридичний зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує те, яквони відбулися у реальній дійсності.

Підставами для виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти - це передбачені гіпотезою правової норми конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів:

1) за вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні
події та юридичні дії.

Юридичні події - це обставини або явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких настають певні правові наслідки.

Юридичні дії - це обставини, настання яких залежить від волі суб'єктів правовідносин.

Вони поділяються на правомірні і неправомірні.

2) за правовими наслідками юридичні факти поділяються на
правостворюючі. правозмінгоючі та правоприпиняючі.

Теми рефератів для презентації на семінарі

1. Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами.

2. Сутність, зміст та основні функції права.

3. Система права і система законодавства: співвідношення і взаємозв'язок.

4. Норми права: поняття, структура, види.

5. Склад і зміст правовідносин.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1. Розтлумачити зміст наступних понять та термінів: соціальні норми; право; об'єктивне право; суб'єктивне право: зміст права; функція права; джерело права; закон; підзаконні акти; система права; галузь права; підгалузь права; інститут права; система законодавства; систематиза­ція законодавства; інкорпорація; кодифікація; консолідація; норма права; гіпотеза; диспозиція; санкція; правові відносини; суб'єкти правовідносин; фізична особа; юридична особа; правоздатність; дієздатність; правосуб'єкт-ність; деліктоздатність; об'єкти правовідносин; юридичні факти; юридичні події; юридичні дії.

Завдання 2. Назвати та охарактеризувати основні види соціальних норм.

Завдання 3. Скласти схему розподілу норматпвно-правових актів на закони і підзаконні акти та їх види.

Завдання 4. Назвати структурні елементи системи права та системи законодавства.

Завдання 5. Використовуючи чинне законодавство, розкрити структуру норми права.

Питання для самоконтролю

1. Що відрізняє правові норми від норм моралі?

2. У чому полягає сутність та зміст права?

3. Як Ви розумієте поняття «джерело права»?

4. Що таке система права і система законодавства?

5. Які форми систематизації законодавства Ви знаєте?

6. Як співвідносяться між собою такі поняття, як «галузь права», «підгалузь права», «інститут права»?

7. Як Ви розумієте поняття і ознаки норм права?

8. Назвіть ознаки та види нормативно-правових актів.

9. Що таке «гіпотеза»?

10. Що таке «диспозиція»?

11. Що таке «санкція»?

12. Визначіть поняття та види суб'єктів і об'єктів правовідносин.

13. Охарактеризуйте окремі види юридичних фактів.

 

 

Тема 3. Основи правосвідомості та правової культури, правової

Поведінки та юридичної відповідальності

План

1. Поняття і види правосвідомості та правової культури.

2. Правомірна поведінка: поняття, ознаки та види.

3. Правопорушення: поняття, ознаки та види.

4. Юридична відповідальність: поняття, ознаки та види.

 

1. Поняття і види правосвідомості та правової культури

Право як соціальне явище викликає те чи інше ставлення до нього людей, яке може бути позитивним (людина розуміє необхідність права) або негативним (людина вважає право непотрібним і безкорисним). Це ставлення може бути раціональним, розумним, емоційним, на рівні почуттів, настрою.

Якщо визнати право об'єктивною реальністю, то слід визнати і наявність суб'єктивної реакції людей на право, шо іменується правосвідомістю. Правосвідомість - неминучий супутник права. Це зумовлено тим, що право - регулятор відносин між людьми, які наділені волею і свідомістю.

Правосвідомість - це форма суспільної свідомості, що містить сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та уявлень, які відображають ставлення людини, соціальних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Правосвідомість звичайно не існує в „чистому" вигляді, вона взаємопов'язана з іншими видами і формами усвідомлення реальності н дійсності. У правосвідомості, як і в інших формах суспільної свідомості, знаходять своє відображення різні види суспільних відносин - економічні, політичні, духовні тощо. Тому правосвідомість активно взаємодіє з ними. взаємозбагачуючись.

На відміну від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий предмет відображення і об'єкт впливу - право як систему правових норм, правовідносин, законодавство, правову поведінку, і насамкінець, правову систему в цілому.

Від рівня, якості, характеру, змісту правосвідомості здебільшого залежить те, якою буде поведінка людини в суспільстві - правомірною, соціально корисною чи неправомірною, соціально шкідливою і небезпечною.

Структура правосвідомості складається з двох основних елементів:

правової ідеології;

1) правової психології.