Тема 11. Основи трудового права України

 

Поняття тапредмет трудового права України. Система трудового права. Поняттята структуратрудових правовідносин. Джерела трудового права. Кодекс законів про працю України.

Колективний договір. Поняття колективного договору. Поняття колективної угоди. Зміст трудового договору. Поняття трудового договору. Сторони трудового договору. Зміст трудового договору. Види трудових договорів.Форми трудового договору. Трудова книжка. Контракт. Порядок укладення контракту. Підстави для припинення трудового договору. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Робочий час. Поняття робочого часу. Види робочого часу. час відпочинку. Поняття часу відпочинку. Види часу відпочинку. Поняття щорічної відпустки та її види. Додаткові відпустки.

Праця жінок та молоді. Особливі умови праці жінок. Особливі умови праці молоді.

Трудова дисципліна. Поняття трудової дисципліни. Поняття обов язку. Зміст обов язку. Правові методи впливу на працівника. Заохочення. Дисциплінарна відповідальність. Поняття дисциплінарного проступку. Поняття та види дисциплінарного стягнення. Матеріальна відповідальність. Поняття та види матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин.

Індивідуальні і колективні трудові спори. Поняття індивідуальних трудових спорів. Порядок розгляду індивідуальних трудових спорів. Комісія з трудових спорів.

 

 

Тема 12. Основи адміністративного права України

 

Поняття та предмет адміністративного права України. Структура та функції адміністративного права. Джерела адміністративного права. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Державне управління. Поняття і сутність державного управління. Принципи державного управління. Методи і форми державного управління. Державне управління і виконавча влада. Державна служба. Поняття та правовий статус держапвних службовців.

Адміністративно-правові відносини. Сутність та ознаки адміністративних правовідносин. Суб єкти адміністративного права.

Адміністративне деліктне право. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення.

Адміністративна відповідальність. Поняття та види адміністративних стігнень.

.

Тема 13. Кримінальне право України

 

Поняття і система кримінального права України. Кримінальний кодекс України.

Злочин. Поняття і ознаки злочину. Поняття складу злочину. Об єкт та об єктивна сторона складу злочину. Об єкт та об єктивна сторона складу злочину. Суб єкт та суб єктивна сторона складу злочину.

Кримінальна відповідальність. Види кримінальних покарань. Призначення покарань та звільнення від покарань. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Тема14. Екологічне право України

 

Якими основними нормативно-правовими актами регулюються питання використання й охорони природних ресурсів в Україні? Як здійснюється правова охорона навколишнього природного середовища?

 

Тема 1.Основні поняття про державу

План

1. Поняття та ознаки держави.

2. Основні теорії походження держави.

3. Функції держави.

4. Форма держави.

5. Поняття та ознаки правової держави.

Вчені виділяють такі чинники, що вплинули на виникнення держави:

1. Три суспільних поділи праці: поділ землеробства і скотарства, виділення ремесла, виділення торгівлі.

2. Виникнення в ході розвитку суспільного виробництва приватної власності на засоби виробництва, класів, системи експлуатації.

Використовуючи знання з історії, створимо “логічний ланцюжок”, що допоможе нам зрозуміти, як приватна власність породжує державу:

Покращення знарядь праці → підвищення продуктивності праці → поява надлишків продуктів, що виробляються → розшарування суспільства на соціальні групи (класи) → створення армії, поліції, суду, законів для захисту приватної власності → необхідність збирання податків для функціонування органів влади, управління, армії тощо → виникнення держави.

Завоювання одних народів іншими і, отже, нездатність родоплемінного ладу забезпечити панування над завойованими народами.

3. Демографічні чинники: збільшення чисельності і щільності населення, перехід від кочового до осілого способу життя.

4. Антропологічний чинник: державна форма організації коріниться в самій суспільній природі людини.

5. Психологічний чинник: держава – витвір людського розуму.

До розподілу суспільства на соціально неоднорідні верстви в період первіснообщинного ладу основою організації був рід – об’єднання людей за дійсною або гаданою кровною спорідненістю.

Рід виступав як:

• господарська одиниця;

• власник засобів виробництва;

• організатор спільної праці.

Усі найважливіші питання життя роду вирішувалися не одноосібно вождями або старійшинами, а зборами всіх членів роду.

Поступовий перехід від кровноспорідненої сім ї до екзогамної, перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів усередині роду природили до активного спілкування мідокремими родами, внаслідок чого вони об єднувались у фратрії та племена. Такі об єднання здійснювалися на основі мовної, економічної, територіальної та шлюбної спільності.

Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. Влада – це здатність владноможного суб єкта визначати варіанти поведінки підвладного і домагатися здійснення такої поведінки.

Суспільна влада здійснюється суспільними об єктами. У родовій общині управління здійснювали всі дорослі члени роду(чоловіки й жінки). Усі важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені).На таких зборах обиралися старшини, вожді, керівники та ловчі. Ці особи були першими серед рівних, їхна влада базувалася виключно на авторитеті. Їх поважали всі члени роду, схолялися перед їхньою мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, спритністю тощо.

Для регулювання різноманітних відносин, що виникали між людьми,застосовувалися соціальні норми. Людське суспільство, як і будь-яка складна система, може нормальнофункціонувати й розвиватися лише спираючись на певні

Для регулювання суспільних відносин між людьми та їхніми об єднаннямив суспільстві формуються і в тій чи тій формі забезпечуються певні правила поведінки, що орієнтують людей на досягнення їх мети. Правила, покликані забезпечувати порядок і стабільність в суспільстві, називаються соціальними нормами. З їх допомогою здійснювалося соціальне регулювання відносин між суб єктами через:

1) установлення моделей поведінки людей, які повинні або не повинні здійснюватися;

2) визначення умов, за яких закріплена модель поведінки дозволяється або забороняється;

3) визначення суб єктів, на які за цих умов поширюється певне правило, встановлене тією чи іншою нормою.

Суспільні відносини первісного суспільства регулювалися нормами первісної моралі, звичаями і традиціями, релігійними нормами та всілякими заборонами (табу). Гарантом їх дотримання здебільшого був не примус, а страх перед надприродними силами та богами. Для первісних людей звичай був пов язаний з міфічною побудовою світу. Додержання звичаїв означало повагу до пращурів, дух яких постійно «спостерігає» за життям на землі. Всяке порушення звичаїх могло призвести до негативної реакції духів землі та накликати небезпеку на окрему людини чи навіть на цілу етнічну групу.

Первісні люди виконували соціальні норми добровольно, без спеціального примусу, що притаманнийдержаві.

Незважаючи на позитивну організацію соціальногожиття в суспільстві, первісний лад не був ідеальним, оскільки:

а) праця людей базувалася на примітивних засобах виробництва, давала мізерні результати й не задовольняла всіх потреб членів роду. Виробнича діяльність людей зводилася до видобування їжі та одягу, влаштування примітивного житла, виготовлення деяких знарядь праці тощо.

б) роди і племена активно не спілкувалися між собою, не налагоджували взаємних доброзичливих відносин, що часто призводило до збройних сутичок і навіть війн;

в) численні забобони, відсутність освіти та писемності породжували жорстокість людей у ставленні одне до одного;

г) відсутність нормальнихумов життя робила людину беззахисною перед явищами природи та стихією, що скорочувало тривалість життя.

Розпад первісного родоплемінного суспільства, розвиток засобів виробництва, зміна соціальної структури суспільства призвели до зміни способу виробництва і споживання та до утворення політичної організації суспільства і держави.

Право, як і держава, виникло завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права. Залежно від цього розрізняють:

- право загальносоціальне, що включає в себе права людини, права нації, права народу, права обєднань та інших соціальних груп, права людства;

- право юридичне, що встановлюється чи санкціонується державою. Тобто юридичне право виникає лише з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.

Юридичне право – це задекларованідержавою правила поведінки суб єктів, щоб відображати правду, справедливість, добро тощо.

Держава з’являється внаслідок складних змін в економічному житті суспільства, поступового відокремлення прошарку людей, які зосередили у своїх руках управлінські функції.