Конституційні обов'язки людини і громадянина - це встановлені конституцією держави вид і міра їх необхідної обов'язкової поведінки.

В Конституції України обов'язки людини і громадян формулюються в обмеженому обсязі, їм відведено лише 6 статей (ст.ст.51, 53, 65-68).

До них згідно Конституції України належать:

1) неухильно додержуватися Конституції та законів України (ст.68);

2) не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68);

3) не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині (ст.66);

4) сплачувати податки і збори, подавати декларацію про свій майновий стан та доходи (ст.67);

5) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст.65):

6) шанування державних символів (ст.65):

7) одержання повної загальної середньої освіти (ст.53);

8) взаємні обов'язки подружжя, батьків і дітей (ст.5Г).
Конституція України встановила також гарантії прав і свобод людини і громадянина, які становлять собою систему норм, принципів, умов і вимог, що забезпечують їх реалізацію й охорону. Розрізняють економічні, політичні, ідеологічні та юридичні гарантії.

Економічні гарантії - це спосіб виробництва, економічний лад суспільства, який на основі визнання й захисту різних форм власності має забезпечувати матеріальні потреби певної людини і суспільства в цілому.

Політичні гарантії - це політичний плюралізм і свобода політичної діяльності, що не заборонена законодавством, визнання народу єдиним джерелом влади, підконтрольність державних органів громадянам та їх об'єднанням.

Ідеологічні гарантії - це ідеологічна багатоманітність суспільного життя, відсутність обов'язкової ідеології та цензури, забезпечення вільного розвитку мов, сприяння консолідації та розвитку української нації, всіх корінних народів і національних меншин України.

Юридичні гарантії - це державно-правові засоби, що забезпечують здійснення та охорону прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.

До них згідно Конституції України належать:

1) право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55);

2) право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю зазначених органів і осіб (ст.56);

3) право знати свої права і обов'язки (ст.57);

4) право на правову допомогу (ст.59);

5) право не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст.60);

6) принцип презумпції невинуватості людини (ст.62);

7) право не свідчити проти себе і своїх близьких (ст.63);

8) гарантія неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод (СТ.64).

Таким чином, гарантії є тією ланкою, яка дає змогу здійснити необхідний в правовому статусі громадян перехід від передбаченої у Конституції та в законах України можливості до реальної дійсності.

3. Інститут громадянства в Україні.

Правовою підставою наділення конституційними правами, свободами і обов'язками людини і громадянина є наявність у особи громадянства. Закон України „Про громадянство України" визначає громадянство України як „правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках".

Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Ст.4 Конституції України встановила, що в Україні існує єдине громадянств, тобто Україна, як і більшість держав, виходить з визначення виключності громадянства і не визнає подвійного громадянства (біпатризму).

Законодавство України про громадянство грунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства держави України, що виключає можливість громадянства адміністративно-територіальних одиниць України або подвійного громадянства. Якщо громадянин України набув іноземного громадянства, або навпаки, іноземець - українського громадянства, то у своїх стосунках з Україною вони визнаються тільки громадянами України;

2) запобіганню виникнення випадків безгромадянства. Відповідно до норм міжнародного права Україна докладає зусиль, щоб жодна людина не залишилася за межами громадянства чи підданства будь-якої держави;

3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. В Україні немає таких покарань, як позбавлення громадянства, висилення громадян за межі держави. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства в жодному, навіть екстремальному випадку;

4) визначення права громадянина України на зміну громадянства, тобто кожен громадянин України самостійно визначає, мати йому громадянство України або змінити громадянство;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України, або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення громадянства України другим подружжям;

6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України. Громадянин України має право проживати в будь-якій країні, зберігаючи прн цьому правовий зв'язок з українською державою.

 

Громадянами України визнаються:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

2) особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Закону України „Про громадянство України" (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напне „громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досяглії повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Вирішення питань, пов'язаних з громадянством, належить до компетенції Президента України, при якому діє Комісія з питань громадянства. Виконання рішень з питань громадянства покладається на органи внутрішніх справ та органи реєстрації актів цивільного стану щодо осіб, які постійно проживають в Украйні, та на Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва та консульські установи України щодо осіб, які проживають за кордоном.

Документами, які підтверджують громадянство України є:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про належність до громадянства України;

3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

4) тимчасове посвідчення громадянина України;

5) проїзний документ дитини;

6) дипломатичний паспорт;

7) службовий паспорт;

8) посвідчення особи моряка;

9) посвідчення члена екіпажу;

10) посвідчення особи на повернення в Україну.

Громадянство України набувається:

1) за народженням. Громадянство України здобуває особа:

— батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України;

— яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України:

— яка народилась на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків; яка народилась на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

— яка народилась на території України від іноземця та особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем;

— новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда);

 

2) за територіальним походженням. Особа, яка сама або хоч би один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат або сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території України відповідно до ст.5 Закону України „Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки (УНР), Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), Української держави, Української Соціалістичної Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України;

3) внаслідок прийняття до громадянства. Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України за наявністю певних умов:

— визнання і дотримання Конституції та законів України;

— зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві;

— безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поширюється на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянином України строком понад два роки. Для осіб, яким надано статус біженця або притулок в Україні, цей термін складає три роки;

— отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянство колишнього СРСР зразка 1974 року, відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;

— володіння державною мовою або її розуміння в обсязі достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб які мають певні фізичні недоліки (сліпі, глухі, німі);

— наявність законних умов існування (заробітна плата, пенсія, стипендія, доходи від акцій і тому інше). Ця умова не поширюється на осіб, якими надано статус біженця або притулок в Україні.

Спрощений порядок прийняття до громадянства України застосовується до осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становлять державний інтерес для України.

До громадянства України не приймаються особи, які:

— скоїли злочин проти людства чи вчинили геноцид;

— засуджені в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);

— вчинили на території іншої держави діяння, яке визначено законодавством України тяжким злочином.

Датою набуття громадянства України є дата видання відповідного указу Президента України;

1) внаслідок поновлення у громадянстві України. Особа, яка після припинення громадянства України не набула іноземного
громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві
України, реєструється громадянином України незалежно від того,
проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Особа, яка після
припинення громадянства України набула іноземного громадянств-
ва, повернулась в Україну на постійне проживання і подала заяву
про поновлення у громадянстві України, реєструється громадяни­
ном України.

Датою набуття громадянства України є дата реєстрації набуття особою громадянства України;

2) внаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України (або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий іноземець) стає громадянином України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

3)внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, і над якою встановлено опіку чи піклування громадян України чи яка виховується в державній дитячий установі України або дитячому будинку сімейного типу, де хоч би один з батьків-вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту встановлення опіки, піклування або влаштування до такої установи;

4)внаслідок встановлення опіки над особою, визнаною судом недієздатною. Іноземець або особа без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах, визнана судом недієздатною, над якою встановлено опіку громадянина України, набуває громадянства України з моменту набрання чинності судового рішення про встановлення опіки;

5)у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини. Можливі випадки, коли з якихось причин дитина та її батьки опинились в різних правових станах. В таких випадках дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства набуває громадянства України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України;

6)внаслідок встановлення батьківства. Якщо матір'ю дитини є іноземка або особа без громадянства, а батьком у судовому порядку визнаний громадянин України, то дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання визнається громадянином України.

Набуття громадянства дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися тільки за їхньою згодою;

7) з інших підстав, передбачених міжнародними договорами
України.

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України. Громадянин України,
який виїхав на постійне проживання за кордон, може вийти з
громадянства України за його клопотанням. Вихід із громадянства
України також допускається, якщо особа набула іноземне
громадянство або одержала гарантії про прийняття в іноземне
громадянство. Не допускається вихід з громадянства України
особи, яку в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній
справі або стосовно якої в Україні с обвинувальний вирок суду, шо
набрав чинності і підлягає виконанню.

Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України;

2) внаслідок втрати громадянства України. Громадянство України
втрачається, якщо:

3) громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянства іншої держави;

— іноземець набув громадянства України і не надав до державних органів України документ про припинення іноземного громадянствва або декларацію про відмову від нього;

— іноземець набув громадянства України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

— особа набула громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

— громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстицій або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави;