Правопорушення - це суспільно небезпечне, винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність.

Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час. у певному місці. Щоб визнати ту чи іншу дію правопорушенням, необхідно встановити, чи має вона ознаки правопорушення.

До основних ознак правопорушення належать:

1) суспільна небезпечність (шкідливість), тобто заподіяння шкоди суспільним відносинам, які охороняються законом (шкода може бути моральною, матеріальною чи фізичною);

2) правопорушенням може бути тільки діяння - дія чи бездіяльність. Думки, переконання, бажання, настрої, світогляд, соціальні або особисті властивості не є правопорушеннями і відповідно не можуть виступати як підстави юридичної відповідальності;

3) протнправність діяння, тобто це діяння повинно безпосередньо порушувати конкретну норму права. Діяння, не врегульовані законодавством не вважається правопорушенням;

4) винність діяння, тобто умисного чи необережного ставлення особи до вчиненого діяння і його наслідків. Про винність говорять тоді, коли особа повинна була обрати варіант поведінки, але вчинила всупереч праву;

5) деліктоздатність суб'єкта, який вчинив правопорушення, тобто він за віком і станом психічного здоров'я усвідомлює характер своїх дій, керує ними та передбачає їх наслідки;

6) юридичне карне діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності:

7) причинний зв'язок між діянням і соціально небезпечними наслідками, що наступили, тобто такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами.

Відсутність хоча б однієї з названих вище ознак не дозволяє розглядати діяння, як правопорушення. Ознаки правопорушення повинні аналізуватись у сукупності, системно.

Залежно від ступеня суспільної шкідливості чи небезпеки правопорушення поділяють на злочини і проступки.

Злочин - це передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Злочинами є тільки кримінальні правопорушення. Вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні й особисті права людини. Проступок має зовнішню схожість зі злочином, але він має меншу ступінь суспільної небезпеки.

Проступок - це суспільно шкідливе протиправне винне діяння (дія або бездіяльність), що порушує приписи інших, крім Кримінального кодексу України, норм права.

Проступки діляться на такі види:

1) адміністративні - це правопорушення, які посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління;

2) дисциплінарні - це правопорушення, які посягають на трудову, державну, військову, навчальну та інші види дисципліни;

3) цивільні - це правопорушення, що здійснюються у сфері майнових і особистих немайнових відносин.

Для того щоб те чи інше конкретне діяння було визнано правопорушенням, необхідно, щоб воно відповідало певним ознакам, які дозволяють відмежовувати правопорушення від порушень інших соціальних норм і утворюють поняття "склад правопорушення".

Склад правопорушення - це сукупність вказаних в законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, при наявності яких, суспільно небезпечне або шкідливе діяння визнається конкретним правопо­рушенням.

Склад правопорушення включає чотири елементи:

1) об'єкт;

2) об'єктивну сторону;

3) суб'єкт;

4) суб'єктивну сторону.

Об'єкт правопорушення - це ті суспільні відносини, що охороняються нормами права та на які посягає конкретне правопорушення.

Об'єктивна сторона правопорушення - це зовнішнє вираження протиправного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Тобто об'єктивна сторона описує як здійснене правопорушення.

Суб'єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична чи юридична особа. Рівень деліктоздатності фізичної особи залежить від її віку, стану фізичного та психічного здоров'я, посади та інших обставин. Існують також поняття „приватна особа", „посадова особа", „службова особа", „спеціальний суб'єкт".

Суб'єктами ряду видів правопорушень можуть бути не тільки фізичні особи, а й державні та громадські органи, організації, але вони не можуть бути суб'єктами злочинів.

Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного діяння та його наслідків. Тобто суб'єктивна сторона описує, чому вчинене правопорушення.

Юридична відповідальність: поняття, ознаки та види

Одним із основних засобів забезпечення правомірної поведінки та боротьби з правопорушеннями є юридична відповідальність. Юридична відповідальність установлюється компетентними органами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Юридична відповідальність є наслідком правопорушення.

Юридична відповідальність - це передбачене чинним законодавством і застосоване до винної особи примусових заходів (особистого, майнового або організаційного характеру) за вчинене правопорушення.

Юридична відповідальність поділяється на:

1) перспективну (позитивну);

2) ретроспективну (негативну).

Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладення на останнього обов'язку витерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

Юридична відповідальність характеризується певними ознаками:

1) виникає тільки при наявності правопорушення;

2) основною підставою юридичної відповідальності є склад правопорушення;

3) передбачає примусове позбавлення правопорушника певних соціальних благ (особистих, майнових або духовних);

4) притягнення до юридичної відповідальності здійснюється спеціально уповноваженими на це особами і тільки у відповідності із процесуальними нормами;

5) визначена нормами права як один із видів державного примусу, у формах каральних і правовідновлюючих заходів;

6) завжди пов'язана з оформленням визначених правових приписів, які пов'язані з юридичною відповідальністю;

7) суворою регламентацією заходів державного примусу в нормах права.

Залежно від того, до якої галузі законодавства належіть правова норма, що порушена та який вид правопорушення вчинено розрізняють і види юридичної відповідальності:

1) кримінальна відповідальність полягає у застосуванні до особи, що вчинила злочин, заходів державного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або іншого характеру (покарання). Вона передбачається Кримінальним кодексом і застосовується тільки в судовому порядку;

2) адміністративна відповідальність полягає у застосуванні до винних фізичних чи службових осіб адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення. Застосовується судами та органами державного управління до осіб, які не підпорядковані їм по службі;

3) цивільна відповідальність полягає у застосуванні до фізичних чи юридичних осіб цивільно-правових стягнень за порушення договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також порушення особистих майнових прав;

4) дисциплінарна відповідальність полягає у застосуванні адміністрацією підприємств. установ. організацій заходів дисциплінарного впливу на працівника за вчинення дисциплінарних проступків. Якщо внаслідок дисциплінарного проступку завдано майнову шкоду, то застосовується також матеріальна відповідальність, що полягає в обов'язку повністю або частково відшкодувати завдану шкоду.