Поняття та ознаки адмін правопорушення.

У законодавстві поняття адм правопорушення сформульовано в кодексі про адм правопорушення. Згідно з цим кодексом адм правопор визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадянський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок і управління і за яку законодавством передбачено адм відповідальність.

Отже, адм павопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки: протиправність, винність і відповідальність. Визначальною із зазначених ознак є поняття діяння, забороненого адм законодавством. Воно має 2 аспекти поведінки, зокрема дія чи бездія.

Дія – це активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленого права заборони (напр. Порушення правила полювання)

Бездія – це пасивне невиконання передбачених законодавчими в нормативними актами обов’язків.

Важливою ознакою адм правопоруш є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння антигромадське і завдає шкоди інтересам громадян, сус-ва, держави.

Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає в двох формах: умисел та необережність. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адм відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адм.порушенням.

Важливою юр.ознакою адм. правопорушення є та обставина, що за його скоєння настає тіки адм відповідальність.

45. Поняття та склад адм правопорушення.

У законодавстві поняття “адміністративне пра-вопорушення” сформульовано в Кодексі про адміністра-тивні правопорушення. Згідно з цим Кодексом адмініст-ративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи без-діяльність, що посягає на державний чи громадський по-рядок, суспільну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавс-твом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення має притаманні тіль-ки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністра-тивне стягнення). Склад адміністративного правопо-рушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна класифікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: об’єкт; об’єктивну сторону; суб’єкт; суб’єктивну сторону. Об’єкт адмініс-тративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, зе-мельного, фінансового права, за порушення яких накла-даються адміністративні стягнення. Об’єктивна сторо-на адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. Суб’єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Суб’єктивна сторонаадміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Держав-неуправління – одна з головних форм діяльності держа-ви, особливий вид соц. управління в сус-ві. Йому харак-терні риси: свідоме, цілеспрямоване здійснення впливу на всі сфери сус-ва в інтересах людей. Основними еле-ментами структури управління вирізняється складністю. Її основними елементами виступають керівні й керовані системи, їхні суб’єкти та об’єкти. Це – виконавчі й розпорядчі органи, їхній аппарат, сфери й галузі управ-ління, підприємства, установи, організації тощо.

46. Адм відповідальність: поняття та пі-дстави.

Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи по-садовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність. Адміністративна відповідальність – вид відповідальності, який передбачає на-дання в уставленому нормами адміністративного права порядку й уповноваженими на те органами та посадо-вими особами адміністративних стягнень на винних у скоєнні адміністративних проступків з метою покаран-ня, виправлення та перевиховання правопорушників. Адміністративна відповідальність є визначальною мі-рою держ. примусу; настає за порушення винними своїх правових обов’язків; супроводжується доганою і держа-вним та суспідбним засудженням протиправного діяння й особи правопорушника.

47. Адміністративне стягнення: поняття тпа види.

Адміністративне стягнення – попередження, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям скоєння правопорушення, конфіскація, що накладається у разі скоєння вчинку, що має ознаки адміністративного проступку на винну особу (правопо-рушника). Адміністративне стягнення– захід відпові-дальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попере-дження скоєння нових правопорушень як самим право-порушником, так й іншими особами. Види адміністра-тивних стягнень закріплено в Кодексі про адміністра-тивні правопорушення До них законо-давець відносить такі види:

Попередження є заходом виховного хар-ру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку держ органу (посадової особи про недопущення скоєння протипр дій);

Штраф передбачена як вид стягнення за будьяке скоєне адм правопорушення;

оп-латне вилучення предмета, що став зна-ряддям учинення чи безпосереднім об’єктом адм правопорушення – полягає у примусовому вилученні предмета з подальшими реалізацією та поверненням суми колишньому власникові з утриманням суми, що була пов’язана з заттратами по реалізації вилученого предмета; конфіскація предмета – полягає у примусовій безоплатній передачі цього предмета на користь держави.

виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за осн місцем роботи особи, яка вчинила адм правопоруш, із відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави.

адміністративний арешт установлюєтьсяі застосовується лише у виняткових випадках за окркмі адм правопор на строк до 15 діб і накладається виключно судами;

позбавлення спец права застосов на термін до 3 років.

48. Органи, що вповноважені розглядати справи про адм правопорушення.

Систему органів, що розгля-дають справи про адміністративні правопорушення, виз-начено Кодексом про адміністративні правопорушення.

До них належать: адміністративні комісії при виконав-чих комітетах районних, міських, районних у містах, се-лищних, сільських рад; виконавчі комітети селищних, сільських рад; районні (міські) суди (судді); органи вну-трішніх справ, органи державних інспекцій та інші орга-ни (посадові особи), уповноважені на те Кодексом. Ад-міністративні комісії при виконавчих комітетах район-них, міських, районних у містах, сільських, селищних рад вирішують усі справи про адміністративні правопо-рушення, за винятком тих, що віднесені до відання ін-ших органів (посадових осіб). Виконавчі комітети сіль-ських, селищних рад депутатів, судді районних (місь-ких) судів, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення до їх відання. Адміністративні комісії утворюються від-повідними радами депутатів у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів ко-місії. В адміністративних комісіях при виконавчих ко-мітетах районних, міських, районних у містах рад депу-татів є посада звільненого відповідального секретаря ко-місії. Порядок діяльності адміністративних комісій регу-люється законодавчими актами України. Порядок утво-рення інших колегіальних органів, уповноважених роз-глядати справи про адміністративні правопорушення, а також порядок розгляду справ у цих органах визнача-ється законодавчими актами України. Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення, у межах наданих їм повноважень і ли-ше під час виконання службових обов’язків.

49. Поняття, система та предмет фін права України.

Фінансове право – сукупність правових норм, що регу-люють суспільні відносини у сфері збирання, розподілу та використання органами державної влади та місцевого самоврядування коштів із метою забезпечення виконан-ня покладених на ці органи завдань і функцій. Що ж до предмета регулювання фінансового права, то його скла-дають відносини, що виникають у процесі становлення: бюджетної системи України, порядку розподілу доходів і видатків між її ланками; порядку готування, прийняття й виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів; визначення системи оподаткування, видів і розмірів податків, зборів та інших обов’язкових плате-жів до бюджету. Предмет регулювання фінансового пра-ва становлять: бюджетна система України, порядок роз-поділу доходів і видатків між її ланками; порядок готу-вання, прийняття й виконання Державного бюджету Ук-раїни та місцевих бюджетів; система оподаткування, ви-ди, розміри і строки сплати податків, зборів та інших об-ов’язкових платежів до бюджету; засади створення фі-нансового, грошового, кредитного та інвестиційного ри-нків; порядок державного фінансування та кредитуван-ня, утворення й погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок випуску та обігу цінних паперів, їх види і типи.

Під системою фін права розуміють об’єктивно обумовлену внутрішню його побудову, об’днання і розміщення фін-правових норм у певному взаємозв’язку і послідовності.