В правовій науці існує кілька теорій походження права :

В правовій науці існує кілька теорій походження права:

Теологічна теорія базується на вільному компоненті свідомості людини, пояснює, що витоком права є воля Бога, а метою права – боротьба зі злом і утвердження на Землі добра і справедливості.

Найпоширенішою свого часу була теорія природного права. Прихильники цієї теорії вважали, що позитивне право бере свій початок з вічних законів природи, з природи самої людини. Психологічна теорія права пояснювала походження права особливостями психіки людей, їх переживаннями та емоціями.

Марксистська т.п. (Маркс, Енгельс) причинами виникнення права вважала екон відносини суп-ва, а його суттю зведену в закон волю пануючого класу.

2. Поняття та ознаки держави, її функції.

Держава – це особлива політична організація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб’єкт міжнародних відносин. Ознаки держави:1) наявність апарату публічної влади (апаратпримусу та управління); 2) територія – це та частина суші, внутрішні моря, озера, які знаходяться в межах держкордону. До державної території відносять морські, космічні, повітряні апарати, а також земельні ділянки, які держава купила на території інших країн і розмістила там дипломатичні представництва і консульства; 3) суверенітет – одна з головних ознак, бо хоча б часткова втрата суверенітету веде до зникнення держави. Суверенітет передбачає незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики; 4) законодавство: лише державній владі належить право приймати закони, які є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами сусп відносин. Закони забезпечується держ примусом та гарантією. Норми права, які містяться в законі ділять в межах території держави і розповсюджуються на всіх суб’єктів: громадян, осіб без громадянства, іноземців, представників державної влади, представників іноз організацій; 5) податкова система: держава стягує податки з усіх громадян, підприємств, які є на її території. Використовуються податки на утримання держапарату, розвитку і реалізації загальнонаціональних програм, утримання і захисту верств населення, які потребують соц захисту. (до другорядних ознак держави можна віднести назву, мову, грошову одиницю, державну символіку, географічне положення).

Функції держави

Під функціями держави розуміють певні напрями її діяльності з вирішення загальносуспільних справ громад. суп-ва, узгодження та забезпечення інтересів його суб’єктів.

Ф-ії держави: у генеральній ф-ії проявляється соц-правовий зміст держави, а харак-ер її відносин з громадянським суспільством, суб’єктами міжнар відносин. Реалізація генеральної ф-її соціальної правової держави здійснюється через її внутрішні і зовнішні ф-її.:

зовнішні (захист суверенітету, інтеграція в міжн спільноту самодостатніх демократичних держав, зовнішно-екон діяльність, дипломатична співпраця з іншими державами, співробітництво держави з іншими країнами з питань охорони, економічних відносин, культурних відно-син, екології, боротьба з між нар тероризмом,”відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом, наркобізнесом тощо) та внутрішні (політ, екон, бюджетна і фін контроль, інформаційно-комунікативна, соціаль-на, культурно-виховна, охоронна тощо).

4. Форми держави.

Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади. Складаються з 3-ох елементів: 1) форма державного правління - структура і правове становище вищих органів державної влади та встановлений порядок взаємовідносин між ними. Визначальною ознакою форми правління є правовий статус глави держави. Види форми правління: президентська, парламентська республіка, змішана президентсько-парламентська республіка, монархія, парламент-ська монархія, дуалістична монархія; 2) форма держ. устрою - порядок територіального поділу держави, взаємо-відносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації держ органів; 3) форма політ режиму - сукупність засобів і способів реа-лізації держ. влади, що відображають її характер і зміст, зогляду на співвідношення демократ і недемократ засад.

Поняття та структура механізму держави

Механізм держави – ієрархічна система органів, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати держ. владу, а також держ установ, відомств і підприємств, за допомогою яких реалізуються функції держави.

Основним принципом будови механізму держави та її органів є розподіл влад(на законодавчу, виконавчу і судову)

У теорії держави виокремлюють такі органи: 1представницькі – провідні органи сучасн держави, в яких народ реалізує свій суверенітет. 2глава держави – орган держави (посадова особа), який є символом єдності нації, він виступає від імені держави, офіційно представляє її як у середині країни, так і в міжн відносинах, 3органи виконавчої влади– виконавчо-розпорядчі органи, які безпосередньо здійснюють на держ рівні оперативне управління загальносуспільними справами, як правило, це уряд, колегіальний орган управління, який приймає рішення шляхом голосування, 4 судові органи, головною функцією яких є розгляд справ, що мають юридичне значення, в демокр державах судові органи є незалежними, підкоряються тільки законам.

Елементом механізму держави є також держ установи і держ підприємств, які здійснюють практичну діяльність з реалізації функцій державі в екон, культ та соц сферах. Вони не наділені владними повноваженнями.

Склад правопорушення та його ознаки

Правопорушення – суспільно шкідливий протиправний вчинок, який тягне за собою юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення – суспільна небезпечність, протиправність діяльності, винність, караність.

Чотири осн. елемента правопорушень:

- об’єкт – сусп. віднос., на які напрямлена дія.

- об’єктивна сторона – зовн. прояв діяння, що означає, яким сином здійсн. правопорушення, якою була поведінка і який результат.

- суб’єкт – деліктоздатна особа.

- суб’єктивна сторона – психологічна діяльність особи. Поясн. через три елементи:

ü вина

ü мотив

ü мета

14. П оняття та склад правопорушення.

Правопорушення – це винне протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, яке є особисто або суспільно шкідливим чи небезпечним (деліктоздатність – закріплена в законі і забезпечена державою здатність суб’єкта відповідати за власні дії, нести юридичну відповідальність за вчинене правопорушення). Для того, щоб визнати діяння за правопорушення, потрібно мати склад правопорушення. Склад правопорушення становлять: 1) суб’єкт (деліктоздатна фіз. особа або деліктоздатне об’єднання, які вчинили правопорушення); 2) об’єкт (певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямовано винне протиправне діяння); 3)об’єктивна сторона (протиправне діяння; його шкідливі або небезпечні наслідки; необхідний причинний зв’язок між ними. Факультативні елементи об’єктивної сторони – місце, час, обставини); 4) суб’єктивна сторона (певне психічне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її результатів. Таке ставлення відображається поняттям вина).

Суди загальної юрисдикції.

Правосуддя в судах загальної юрисдикції в УКР здійснюється шляхом розглядом і вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських,адміністративних, кримінальних справ

Система судів загальної юрисдикції в УКР будується за принципами територіальності й спеціалізації. Систему судів ЗЮ складають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд УКР; Касаційний суд УКР; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд УКР. Найвищим

Судовим органом УКР у системі судів ЗЮ є ВС. Згідно з Конституції УКР систему судів ЗЮ утворюється загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди визначені як спеціалізовані. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у ЗСУ. У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація судів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Види юридичних осіб

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлена майно, можуть набувати майнових та осо-бистих немайнових прав і нести обов'язки, бути пози-вачем і відповідачем у судових органах. Розподіл юридичних юсіб на види здійснюється за різними класийікаційними ознаками. Залежно від порядкі їх створення та цілей, розрізняють юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим способом органом держ влади.органом влади АРК та органом місцевого самоврядування. Залежно від форми власності, на якій вони засновані, юр особи поділяються на приваині та державні. Окремо виділяють іноземні юр особи, міжнароднв орг-ії та об”єднання. Відповідно до нового ЦКУ залежно від організаційно-прав форми юр осіб поділяють на товариства та установи. Товариством є організація, створена шляхом об”єднання осіб. Які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути стьворене однією особою, якщо інше не встановлене законом. Вони поділяються на підприємницький і непідприємницький. Установою є організація без членів. Створена однією або кількома особами шляхом об”єднання майна для досягнення мети. Визначеної засновниками за рахунок цього майна. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, можуть бути організовані тільки як господарські товариства(акціонерне, ТОВ,ТДВ, повне та командитне товариство) або виробниці кооперативи.

Захист цивільних прав

Право на захист являє собою суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міру її можливої(дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Способи захисту циві-льних прав особи: визнання права; відновлення стано-вища, яке існувало до моменту порушення права, та припинення дій, що порушували права; присудження до виконання обов'язку в натурі; припинення або зміну правовідношення; компенсацію моральної шкоди; стяг-нення з правопорушника збитків, а у випадках, перед-бачених законом чи договором, - неустойки(штрафу, пені); інші способи. Крім спеціальних засобів захисту прав особи, цивільне право допускає виняткові засоби, до яких належать необхідна оборона і крайня необ-хідність. Необхідна охорона є вчиненням певних дій з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно-небезпечного посягання способом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії зумовлені пот-ребою негайного відвернення та припинення посягання. Крайня необхідність – збіг обставин, що змушує особу вчинити одне правопорушення з метою запобігання більшому правопорушенню.

Строки позовної давності

Прав. строк – період або момент у часі, з настанням або закінченням якого пов’язують певну дію або подію, яка має юридичне значення. Позивна давність – строк для захисту порушеного права за позивом особи. Види строків:

загальні (для держави – 1р., для громадян – 3р.)

скорочені строки:

- стягнення неустойки

- недоліки проданих речей

- по спорах, що випливають з поставки продукції неналежної якості

- проявні недоліки в роботі по договорах побутового замовлення

Початок строку з того дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення права.

Випадки припинення строку позивної давності:

- якщо пред’явлення позиву перешкоджала неприборкана сила (стихія).

- в силу відстрочки виконання зобов’язання, що встановл. законодавством України.

- якщо позивач або відповідач перебуває у складі збройних сил, переведених на воєнний стан.

Випадки переривання строку давності:

- пред’явлення позиву

- якщо одна сторона – громадянин (фізична особа) і він вчинив дію, що свідчить про визнання боргу.

Наслідки закінчення строку давності: суд може відмовити у розгляді позиву.

Джерела трудового права Укр

Нормативно-правове регулювання трудових та похідних від них відносин відбувається на підставі норм, які регулюють джерела труд права. Джерело труд права – це форма(спосіб) держ виразу та закріплення норм права, що приймаються компетентними органами держави і регулюють відносини, які є предметом труд права. Головним джерелом труд права Укр є Конституція Укр. Особливість його полягає у тому, що норми Конституції мають найвищу юр силу. Другим за важливістю норм актом у галузі регулювання праці є Кодекс законів про працю Укр(КЗпП). Це кодифікований закон, затверджений ВРУ, що склад з преамбули та 18 глав, які містять 265 статей. Крім Констит та КЗпП труд відносини також регул-ся ін зак-ми, це – Закон Укр “Про власність”, “Про під-ство в Укр”, “ Про зайнятість насел-ня в Укр”, “Про оплату праці” та ін. Велику роль у регулюванні труд і пов”язаних з ними відносин відіграють підзаконні акти - Рішення Конституц Суду Укр, Укази Президента, постанови та розпорядження Каб Мін тощо. Особливістю сис-ми джерел труд права є наявність так званих локальних норм права – норм, які приймаються на під-ствах, установах, орг-ях, власником або уповноваженим ним органом за погодженням з труд колективом або проф спілкою. Найважливішими локальними докум-ми є колективний договір, правила внутрішнього труд розпорядку, положення про структурні підрозділи під-ства, установи, орг-ії та ін. Джерелом труд права є також міжнар договори, ратифіковані або схвалені Конвенції та рекомендації спеціалізованого органу ООН з питань праці – Міжнар орг-ія праці. Існують міжнар акти загального значення, які певною мірою теж регулюють міжнар відносини – Загальна декларація прав людини, Пакт про ек, соц та культ права.

Поняття і види зар плати

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним робо-ту за трудовим договором. Питання державного і дого-вірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначаються КЗпП, Законом України “Про оплату праці” та іншими нормативно-пра-вовими актами. За своєю структурою заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до вста-новлених норм праці. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законо-давством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші гро-шові і матеріальні виплати, які не передбачені чинним законодавством або встановлюються понад встановлені норми. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

Злочини проти власності.

Згідно з законами Конституції Укр кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття Конституції Укр наголошує, що держава забезпечує захист прав усіх об’єктів права власноті. Видовими об’єктами злочинів проти власності є ті сусп відносини власності, на які посягають окремі, конкретні види посягань – крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства тощо. Безпосередніми об’єктами злочинів є власність окремої особи(фіз або юр). Предметами цих злочинів є: майново-матеріальні речі, створені працею людей для задоволення матеріальних і культ потреб, що мають вартість і ціну; гроші; цінні папери – облігації, чеки, сертифікати, векселі, акції тощо. Головною об’єктивною ознакою злочинів є те, що відносини власності – це головний безпосередній об’єкт посягання. Другою головною ознакою злочинів є їх суб’єктивна сторона. Переважна більшість цих злочинів скоюється умисно. Злочини проти власності розподіляються на групи:

1. розкрадання чужого майна (грошей, цінностей): крадіжєки, грабежі, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрата майна тощо.

2. спричинення власникові майнової шкоди (ці корисливі посягання не мають ознак розкрадання)

3. некорисливі посягання на власність (умисне знищення, пошкодження майна, порушення обов’язків по охороні майна тощо)

Злочини проти особи

Конст Укр проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соц цінністю, також всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Безпосереднім об’єктом окремих злочинів проти особи виступають певні невідчужувані та непорушні права і свободи людини, родовим об’єктом цих злочинів виступає особа як суб’єкт сусп відносин, видовим об’єктом є життя людини. Одним з найважливіших завдань крим права є боротьба з посяганням на життя людини. Чинне крим законодавство передбачає такі злочини проти життя як вбивство – протиправне позбавлення життя однією людиною (групою людей) іншої людини. Види вбивств: умисне вбивство; умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання; умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини; умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця; вбивство з необережності; доведення до самогубства; погроза вбивства До злочинів проти здоров’я належать діяння, які можна поділити на три підгруцпи: тілесні ушкодження; побої і мордування, катування; зараження венеричною хворобою та вірусом імунодефіциту. Особливої уваги заслуговують також злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості. Сусп-ство регулює вказані стосунки здебільшого нормами моралі і опосередковано – нормами сімейного і шлюбного законодавства

В правовій науці існує кілька теорій походження права:

Теологічна теорія базується на вільному компоненті свідомості людини, пояснює, що витоком права є воля Бога, а метою права – боротьба зі злом і утвердження на Землі добра і справедливості.

Найпоширенішою свого часу була теорія природного права. Прихильники цієї теорії вважали, що позитивне право бере свій початок з вічних законів природи, з природи самої людини. Психологічна теорія права пояснювала походження права особливостями психіки людей, їх переживаннями та емоціями.

Марксистська т.п. (Маркс, Енгельс) причинами виникнення права вважала екон відносини суп-ва, а його суттю зведену в закон волю пануючого класу.

2. Поняття та ознаки держави, її функції.

Держава – це особлива політична організація публічної влади, яка виражає інтереси окремої соц. групи, має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства і виступає як суб’єкт міжнародних відносин. Ознаки держави:1) наявність апарату публічної влади (апаратпримусу та управління); 2) територія – це та частина суші, внутрішні моря, озера, які знаходяться в межах держкордону. До державної території відносять морські, космічні, повітряні апарати, а також земельні ділянки, які держава купила на території інших країн і розмістила там дипломатичні представництва і консульства; 3) суверенітет – одна з головних ознак, бо хоча б часткова втрата суверенітету веде до зникнення держави. Суверенітет передбачає незалежність у вирішенні питань внутрішньої і зовнішньої політики; 4) законодавство: лише державній владі належить право приймати закони, які є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами сусп відносин. Закони забезпечується держ примусом та гарантією. Норми права, які містяться в законі ділять в межах території держави і розповсюджуються на всіх суб’єктів: громадян, осіб без громадянства, іноземців, представників державної влади, представників іноз організацій; 5) податкова система: держава стягує податки з усіх громадян, підприємств, які є на її території. Використовуються податки на утримання держапарату, розвитку і реалізації загальнонаціональних програм, утримання і захисту верств населення, які потребують соц захисту. (до другорядних ознак держави можна віднести назву, мову, грошову одиницю, державну символіку, географічне положення).

Функції держави

Під функціями держави розуміють певні напрями її діяльності з вирішення загальносуспільних справ громад. суп-ва, узгодження та забезпечення інтересів його суб’єктів.

Ф-ії держави: у генеральній ф-ії проявляється соц-правовий зміст держави, а харак-ер її відносин з громадянським суспільством, суб’єктами міжнар відносин. Реалізація генеральної ф-її соціальної правової держави здійснюється через її внутрішні і зовнішні ф-її.:

зовнішні (захист суверенітету, інтеграція в міжн спільноту самодостатніх демократичних держав, зовнішно-екон діяльність, дипломатична співпраця з іншими державами, співробітництво держави з іншими країнами з питань охорони, економічних відносин, культурних відно-син, екології, боротьба з між нар тероризмом,”відмивання” коштів, здобутих злочинним шляхом, наркобізнесом тощо) та внутрішні (політ, екон, бюджетна і фін контроль, інформаційно-комунікативна, соціаль-на, культурно-виховна, охоронна тощо).

4. Форми держави.

Форма держави – це спосіб організації і здійснення державної влади. Складаються з 3-ох елементів: 1) форма державного правління - структура і правове становище вищих органів державної влади та встановлений порядок взаємовідносин між ними. Визначальною ознакою форми правління є правовий статус глави держави. Види форми правління: президентська, парламентська республіка, змішана президентсько-парламентська республіка, монархія, парламент-ська монархія, дуалістична монархія; 2) форма держ. устрою - порядок територіального поділу держави, взаємо-відносин її складників між собою й державою в цілому та відповідної організації держ органів; 3) форма політ режиму - сукупність засобів і способів реа-лізації держ. влади, що відображають її характер і зміст, зогляду на співвідношення демократ і недемократ засад.