Референдум. Поняття та види.

Референдум – голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливі-ших питань державного і суспільного життя. Залежно від тих чи інших ознак референдуми поділяються на певні види. Розрізняють такі види референдумів: за юридичними наслідками – імперативний (має загальнообов’язкове значення і не потребує ніякого затвердження), консультативний (його результати юридичної сили не мають). Призначення полягає в установленні думки голосуючих щодо певного питання. Ця думка може бути врахована, але не є обов’язковою для вирішення державними органами відповідної проблем); є конституційний референдум (унаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється конституція) та законодавчий (щодо зміни, прийняття або відхилення певного закону); обов’язковий (це референдум, проведення якого є обов’язковим для вирішення визначених Конституцією проблем) й факультативний (коли референдум визначається як один із можливих, але необов’язкових способів вирішення певних питань).

Види референдумів:

– Всеукраїнський (73-85, 106 статті)

– Місцеві

– Референдум,що проводиться у межах Автономної Рес. Крим

– референдум, що проводиться умежах інших адміністративно-територіальних од.

26. Виборче право та виборча система України.

Виборче право має два значення: 1) сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян України у виборах представницьких органів влади, організацію і проведення виборів, взаємовідносини між виборцями, депутатами і представницькими установами; 2) право громадян обирати (активне виборче право) і право бути обраним (пасивне виборче право). Виборче право – один із найважливіших інститутів констит права. Це сукупність конституційно-правових норм, які регламентують поря-док організації і проведення виборів, умови участі гро-мадян у виборах представницьких органів влади, взає-мовідносини між депутатами і виборцями, порядок від-кликання депутата виборцями. Таким чином, виборча система це сукупність норм, що закріплюють виборчі права громадян України, основні принципи виборчого права, порядок організації і проведення виборів до пред-ставницьких органів республіки, взаємовідносини ви-борців з депутатами. Основними принципами виборчої системи і виборчого права України є: загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні, участь виборців в організації і проведені виборів, різноманіт-ність форм і методів висування канддатів у депутати, накази виборців депутатам. Виборче право є одним із основних конституційних прав громадян і відноситься до групи так званих політ прав.

Виборча система – неодмінний елемент будь-якої демократії, яка взагалі не може існувати без повноважного представництва, яке забезпечує реальну участь населення в управлінні справами суспільства і держави. В.с. є найважливішою формою прямої демократії, головна функція якої – формування повноважного народного представництва. Характер виборчої системи безпосередньо зумовлює основні характеристики представницької системи. Вибори – не тільки важлива форма безпосередньої участі населення у здійсненні державної влади, не тільки акт обрання представників народу до органів державної влади. Це також засіб його виховання і самоорганізації; практична реалізація виборчого права громадян, ефекти-вний засіб перебудови сучасного суспільства. В.с. – су-купність юридичних, організаційних та інших засобів формування представницьких органів державної влади та здійснення громадянами своїх виборчих прав. В.с. базується на таких конституційних принципах, як загальне, рівне і пряме виборче право, при таємному голосуванні, висунення кандидатів громадськими організаціями, трудовими колективами, зборами військовослужбовців; вільне і всенародне обговорення якостей кандидата в депутати; передвиборча агітація; проведення виборів на кошти держави; забезпечення виборів по округах виборчими комісіями; накази виборців; відповідальність за порушення законодавства про вибори. В Україні існує змішана мажоритарно (система більшості) - пропорційна (представництво політичних партій) виборча система.

27. Система державних органів України.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є ВРУ. Президент України є главою держав і виступає від її імені. Вищим органом у системі виконавчої влади є КМУ. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система суддів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності й спеціалізації. ВРУ розглядає та вирі-шує питання державного і суспільного життя, що пот-ребують урегулювання ЗУ, а також здійснює установчі та контрольні ф-ії, передбачені Конституцією. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом держ суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний ВРУ. КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та ЗУ. Міністерства та інші центральні органи держ виконавчої влади (коміте-ти, управління) України здійснюють керівництво дору-ченими сферами суспільного життя, несуть відповідальність за їх розвиток і в межах своїх повноважень видають акти, організовують і контролюють їх виконання. Основу судової влади в Україні складають судові орга-ни, які різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення – захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, нац безпеки, територіальної цілісності, дотримання законів й справедливості в суспільстві.

28. Верховна Рада України. Склад та порядок формування.

Верховна Рада України – у відповідності з ст. 75 Конституції України – єдиний орган законодавчої влади України. Вона правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом. У своєму соц. призначенні, ф-ях та структурі ВРУ втілює представницькі засади пов-новладдя українського народу, яке, як відомо, реалізується у формі як представницької, так і безпосередньої демократії. Конституційний склад ВРУ – 450 нардепів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на 4 роки. Нардепи здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть бути на державній службі або мати інший представницький мандат. Їм гарантується депутатська недоторканість. ВРУ працює сесійно. Вона є повноваженою за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. ВРУ збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання ВРУ відкриває найстарший за віком депутат. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії ВРУ, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою ВРУ на вимогу не менш як 1/3 нардепів від конституційного складу ВРУ або на вимогу Президента. Засідання ВРУ проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу ВРУ. ВРУ обирає зі свого складу Голову ВРУ, Першого заступника і заступника Голови ВРУ та може відкликати їх. ВРУ затверджує перелік комітетів ВРУ, обирає голів цих комітетів. Останні здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання віднесені до повноваження ВРУ. Для підготовлення і попереднього розгляду питань ВРУ може створювати тимчасові спеціальні комісії. ВРУ для проведення розслідувань із питань, що становлять суспільний інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менш як 1/3 від конституційного складу ВРУ. Процес законотворчої діяльності ВРУ характеризується правом законодавчої ініціативи, прийняттям та оприлюдненням. Закони ВРУ приймає більшістю від її конституційного складу. Закони, що вносять зміни до Конституції та сама Конституція приймається не менше як 2/3 від конституційного складу ВРУ. Закони підписує Голова ВРУ і невідкладно надсилаються Президентові України.

29. Повноваження Верховної Ради України.

Верховна Рада України – у відповідності з ст. 75 Конституції України – єдиний орган законодавчої влади України. Вона правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом.

До повноважень ВРУ належить: внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченим розділом ХІІІ Конституції; призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції; прийняття законів; визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики; призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією; заслуховування щорічних і позачергових послань Президента про внутрішнє і зовнішнє становище України; усунення Президента з поста в порядку особливої процедури (імпічменту); надання згоди про призначення Президентом Прем’єр-міністра України; здійснення контролю за діяльністю КМУ тощо.

30. Конституційний статус Президента України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Новообраний Президент вступає на пост не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засіданні ВРУ. Президент має такі повноваження: за-безпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланням до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до ВРУ про внутрішнє і зовнішнє становище України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені Конституцією; припиняє повноваження ВРУ, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; призначає, за згодою ВРУ, Прем’єр-міністра України; припиняє повноваження Прем’єр-міністра України, приймає указ про його відставку та ін. Президент користується правом недоторканості на час виконання повноважень. Він очолює Раду нац. безпеки і оборони України, яка є координаційним органом із питань забезпечення безпеки та оборони в Україні. Президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента, але Конституція встановлює, що повноваження Президента припиняються достроково в разі його відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, усунення з поста в порядку імпічменту та смерті. При Президентові функціонує Адміністрація Президента, яка є допоміжним органом, що складається з кваліфікованих наукових консультантів, політиків, правознавців, економістів. Їхнє завдання полягає в тому, щоб надавати виважені поради Президентові для винесення рішень, готувати попередньо проекти документів, проводити експертні оцінювання отриманих даних щодо соці-екон стану суспільства, аналізувати й давати рекомендації для ефективного вирішення існуючих проблем.

31. Кабінет Міністрів України. Склад та порядок формування.

КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний ВРУ. КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та ЗУ. До складу КМУ входять Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Персональний склад КМУ призначається президентом України за поданням Прем’єрміністра. Прем’єр-міністр керує роботою КМУ. КМУ: забезпечує держ суверенітет та екон самостійність України, здійснення внутр та зовн політики держави, виконання Конституції та ЗУ, актів Президента; вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фін, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соц. захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє та здійснює загальнодержавні програми екон, науково-технічного, соц і культ розвитку України; розробляє бюджет; координує роботу міністерств та місцевих органів виконавчої влади; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону; організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекон діяльності України, митної справи та ін. КМУ у межах своєї компетенції видає постанови й розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Акти КМУ підписує Прем’єр-міністр Укр.