Правове регулювання бюджетного процесу в Укр

Бюдж процес – регламентована нормами права діяльність, пов”яз зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх викон-ям. Розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюдж систему Укр. В Укр бюдж процес регулюється Конституцією Укр, Бюдж кодексом Укр та ін. норм-правовими актами. Проект Закону про держ бюджет Укр розробляє Кабінет Міністрів Укр. Каб мін Укр подає до ВРУ проект основних напрямів бюджетної політики. З доповіддю про основні напрями бюдж політики виступає прем”р-міністр Укр або за його дорученням міністр фін Укр. Для підготовки пропозиції проету держ бюджету Укр Мін фін Укр розробляє бюджетний запит – це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обгрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяль-ті на наступний бюджетний період. Закон про держ бюджет Укр приймається ВРУ до 1 грудня року, що передує плановому.Виконання держ бюджету Укр забезпечує Каб міністрів Укр. В Укр застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету Укр. Д б У виконується за розписом, який затверджується міністром фінанісв Укр. Зведення, складання та надання звітності про виконання Д б У здійснюється Дерд казначейством Укр. Звітність про виконання Д б У буває: оперативною, місячною, квартальною та річною.

54. Система оподаткування в Україні.

Система оподаткування – сукупність податків, що сплачуються до бюджетів і державних цільових фондів у встановленому законом порядку, а також права, обов’-язки й відповідальність платників. Кожна держава вста-новлює власну систему оподаткування, тобто визначає платників податків, об’єкти оподаткування, види пода-тків і порядок їх сплати. Тип системи оподаткування ви-значається співвідношенням 4 секторів формування по-датків і зборів (обов’язкових платежів): державний; ко-мерційний; фінансовий; населення. Ці питання регулю-ються ЗУ “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р. Згідно з цим законом установлення і скасування податків до бюджетів і до державних цільових фондів здійснюється ВРУ, а також – у межах, установлених цим законом, іншими ЗУ про оподаткування, - ВР АРК, сіль-ськими, селищними, міським радами. ВР АРК, сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати додат-кові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їхніх бюджетів. Ставки, механізм справляння подат-ків і пільги з оподаткування визначаються тільки зако-нодавчими актами про оподаткування. Податкова систе-ма України базується на принципах: стимулювання під-приємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов’язковості; рівнозначності й пропорцій-ності; рівності, недопущення будь-яких проявів подат-кової дискримінації; соціальної справедливості; стабіль-ності; економічної обгрунтованості; рівномірності спла-ти; компетенції; єдиного підходу й доступності.

55. Поняття податку та обов’язкового платежу, їх ви-ди. Податок – обов’язковий внесок до бюджету відпові-дного рівня або державного цільового фонду, здійснюв-аний платниками в порядку й на умовах, визначуваних законодавчими актами про оподаткування. Податки сп-лачуються в певному розмірі та в чітко визначені стро-ки. Обов’язкові платежі – це податки і збори. Усі подат-ки можна розділити на види за різними ознаками. Зале-жно від характеру платника розрізняють: податки з юри-дичних осіб (податок на прибуток, ПДВ тощо); податки з фіз. осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо). За формою обкладення податки поділяються на: прямі (або прибутково-майнові, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення мате-ріальних ресурсів; визначаються розміром об’єкта опо-даткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або власником; своєю чергою поділяються на особисті податки (податок на прибуток п-в, податок на доходи фіз. осіб, податок на промисел; збір за спец. Використання природних ресурсів; плата за торговий патент тощо); реальні (подаок на нерухоме майно, плата за землю, податок із власників транспортних засобів тощо)) та непрямі (податки на споживання, стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включається у виг-ляді надбавки до їхньої ціни та сплачується споживачем; до них належать акцизний збір, ПДВ, мито, держ. мито). Всі податки поділяються на загальнодержавні і місцеві. До загальнодержавних обов’якових платежів належать: податок на додану вартість; акцизний збір; податок на прибуток підприємств; податок на доходи фіз. осіб; ми-то; держ. мито; податок на нерухомість; податок за зем-лю; рентні платежі; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; пода-ток на промисел; збір на обов’язкове соц. страхування; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір до Державного інноваційного фонду тощо). До міс-цевих обов’язкових платежів віднесено: готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь (виграш) у бігах на іподроиі; збір за право вик-ористання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезнімань; збір за проведення місцевого аукціо-ну, конкурсного розпродажу й лотерей; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір із власників собак тощо. Залежно від характеру використання податки поділяються на за-гального призначення (використовуються на загально-державні потреби без конкретизації заходів чи видатків) та спеціальні (цільові) податки (зараховуються до держ. цільових фондів і використовуються виключно на фі-нансування конкретних видатків – збір на обов’язкове державне пенсійне страхування). За періодичністю стяг-нення податки поділяються на6 разові, систематичні (ре-гулярні).

56. Права та обов’язки платника податку.

Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що справляється у встановленому законами Укр порядку, становить сисему оподаткування. Суб”єктами елементів податку виступаєть платники податків, до яких входять юридичні і фізичні особи, на якихз згідно із законом Укр покладено обов”язок сплачувати податки і збори (обов”язкові платежі).

На платників податку покладаються такі обов'язки: вес-ти бухгалтерський облік; подавати декларації, бухгал-терську звітність та інші документи й відомості, пов'я-зані з обчисленням і сплатою податків; сплачувати нал-ежні суми податків у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових орга-нів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єк-тів оподаткування, а також для перевірок із питань об-числення і сплати податків. Платники податків мають такі права: подавати документи, що підтверджують пра-во на пільги з оподаткування; одержувати та ознайом-люватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами; оскаржувати рішення держав-них податкових органів та дії посадових осіб.

57. Відповідальність за порушення податкового зако-нодавства.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і додержання законів про оподаткування несуть платники податків відповідно до законів України. Суми податків, не внесені у визна-чений термін, а також суми штрафів та інших фінансо-вих санкцій стягуються за весь час ухилення від сплати податків з юридичних осіб незалежно від форм власнос-ті та результатів фінансово-господарської діяльності у беззаперечному порядку, а фізичних осіб – у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими листами. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, вчинене посадовою осо-бою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тягне кри-мінальну відповідальність. Ухилення від подання декла-рації про доходи від заняття кустарно-ремісничим про-мислом, іншою індивідуальною трудовою діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються прибутковим по-датком, та в інших випадках, коли подання декларації передбачено законодавством, або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї явно перекручених да-них, становить адміністративне правопорушення. До ад-міністративної відповідальності притягуються також по-садові особи органів державної влади та місцевого само-врядування за незаконне надання підприємцям подат-кових пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших підприємців. Керівники та інші посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог, передбачених законодавчими акта-ми про оподаткування, а також за неподання держ. пода-ковим органам відомостей про відкриття рахунків суб’єктам підприємницької діяльності притягуються до відповідальності згідно з законами України.

58. Банківська система України.

Банк – це установи, ф-єю яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залуче-ння коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове об-слуговування народного господарства, виконання валю-тних та інших банківських операцій, передбачених чин-ним законодавством. Банківська система є дворівневою і скл. з Нацбанку та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного бан-ку україни, республіканських та інших комерційних ба-нків різних видів і форм власності. Нацбанк є централь-ним банком держави, її емісійним центром. Він прово-дить єдину державну політику в царині грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжба-нківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці від-носно валют інших країн. Нацбанк створює Держ. скар-бницю республіки та організовує її діяльність. Нацбанк репрезентує інтереси України у відносинах із централь-ними банками інших країн. Нацбанк згідно з законодав-ством України нагромаджує золотовалютні резерви, що зараховуються на його баланс, здійснює операції з їх ро-зміщення. Комерційні банки різних видів і форм власно-сті створюються на акціонерних або пайових засадах. Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за виня-тком рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконав-чих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів. Частка будь-якого з засновників, акціонерів не повинна перевищувати 35% статутного фонду банку. Комерційний банк діє відповід-но статуту. Комерційні банки можуть відкривати на території України та за її межами філіали та представ-ництва за погодженням із Нацбанком України.