Адміністративно-деліктне право

Адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов­лений порядок управління й за яку законом передбачено адміністратив­ну відповідальність.

Ознаками адміністративного правопорушення є:

1) суспільна небезпечність діяння, тобто адміністративні правопорушення посягають на конкретні правовідносини, що охороняються адміністративним законом і спричиняють їм шкоду, а водночас і шкоду правопорядку;

2) протиправність. тобто правопорушення характеризується як дія чи бездіяльність, заборонена адміністративним законодавством. Відсутність протиправності свідчить про відсутність адміністративного правопорушення;

3) винність, тобто наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до свого діяння і його наслідків. Вина існує у формах умислу і необережності. Відсутність вини виключає наявність адміністративного проступку;

4) караність, тобто за вчинення конкретного порушення настає адміністративна відповідальність, що полягає в покладенні на винного у вчиненні адміністративного проступку певного виду й міри адміністративного стягнення.

Адміністративне правопорушення слід відрізняти від злочину та дисциплінарного проступку. Основними ознаками, за якими здійснюються розмежування адміністративних правопорушень і злочинів є такі:

1) включення складу правопорушення або в Кодекс України про адміністративні правопорушення, або в Кримінальний кодекс України. Підставою для включення складу в той чи іншій кодекс є ступінь суспільної небезпеки (ст.9 КУпАП. ст.ст. 1. 1 1 ЬСК України);

2) склад будь-якого злочину може бути встановлений тільки законом. а склад адміністративного проступку - як законами, так і підзаконннми актами;

3) джерело кримінальної відповідальності єдине - це Кримінальний кодекс України, а джерел адміністративної відповідальності безліч- це Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші закони;

4) за вчинення злочинів передбачені покарання, вичерпний перелік яких міститься у ст.51 КК України, а за здійснення адміністративних правопорушень передбачені стягнення, перелік яких містить ст.24 КУпАП і який не є вичерпним;

5) адміністративне стягнення застосовується з метою виховання правопорушника, а покарання - це насамперед кара за вчинення злочину:

6) кримінальні справи розглядаються тільки судами, і тільки суд визначає і призначає те чи інше покарання за злочин, а адміністративні справи розглядають більш як 40 суб'єктів (державні органи та органи місцевого самоврядування);

7) чинним законодавством встановлено пріоритет кримінальної відповідальності перед адміністративною відповідальністю, тобто адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, якщо діяння не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Незважаючи на те, що адміністративні та дисциплінарні правопорушення значно схожі між собою, однак це різні правові явиша. Суть відмінностей між ними полягає у такому:

1) адміністративний проступок - це порушення загальнообов'язкових
правил, які діють у межах всієї держави, а дисциплінарний
проступок - це порушення трудової дисципліни, яка діє в межах
конкретної організаційної структури;

2) в законодавстві про адміністративні порушення дається
визначення адміністративного правопорушення, описуються його
конкретні склади, в той час як визначення дисциплінарного
проступку міститься тільки в науковій літературі і його опису
конкретних складів в чинному законодавстві немає (за рідкісним
винятком, наприклад, прогул ч.4 ст.40 КЗпП);

3) якщо головними ознаками суб'єкта адміністративного проступку є
вік. осудність, винність, то головною ознакою суб'єкта
дисциплінарного проступку є належність до конкретного
трудового колективу;

4) якщо суб'єктом розгляду справ про адміністративні право­
порушення є носії функціональної влади, і між ним і правопоруш­
ником немає стійких організаційних зв'язків, то суб'єктом розгляду
дисциплінарних справ є керівник колективу, в якому працює
правопорушник, і між ними обов'язково існують стійкі організа­
ційні зв'язки („начальник-підлеглшї"').

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктив­них ознак, при наявності яких, суспільно небезпечне або шкідливе діяння визнається адміністративним правопорушенням.

Склади адміністративних правопорушень поділяються на види залежно від:

1) ступеня суспільної небезпеки - на основні і кваліфіковані;

2) характеру шкоди - на матеріальні і формальні;

3) суб'єкта проступку - на особисті і службові (посадові);

4) структури - на однозначні й альтернативні;

5) особливості конструкції- на описові і бланкетні (відсильні). Структура складу адміністративного правопорушення включає:

 

1) об'єкт адміністративного правопорушення - це те, на що спрямовано посягання. Об'єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, які виникають у сфері адміністративно-організацшної діяльності та порядку управління, і які охороняються адміністративними санкціями. Об'єктом правопорушення можуть бути права і свободи людини, ії здоров'я. честь і гідність тощо;

2) об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це сукупність зовнішніх ознак суспільно небезпечного посягання на об'єкт, що включає саме протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідками, місце, час, обстановку, обставини, спосіб скоєння адміністративного правопорушення;

3) суб'єкт адміністративного правопорушення - це осудна особа, яка досягла 16-річного віку і вчинила описаний у законі склад адміністративного проступку. У КУпАП не вживається термін „фізична особа", а використовується тільки термін,,особа". Але незважаючи на це, чинний КУпАП однозначно визнає суб'єктом проступку виключно фізичну особу. Про це, зокрема, свідчать його ознаки, закріплені нормативно. Серед суб'єктів особливо виділяють посадових осіб, які несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, але і за незабезпечення їх виконання іншими особами, насамперед підлеглими:

4) суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає у психічному ставленні суб'єкта до вчиненого протиправного діяння. Основною ознакою суб'єктивної сторони складу є вина, яка виступає в формі умислу або необережності. Мета та мотив є факультативними (необов'язковими) ознаками суб'єктивної сторони.

Об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення передбачені у відповідних статтях КУпАП. За вчинення адміністративного правопорушення, тобто виконання складу проступку, законодавством передбачена адміністративна відповідальність. КУпАП не містить визначення адміністративної відповідальності, обмежуючись вказівкою на те, що її мірою є адміністративне стягнення, шо застосовується з метою перевиховання правопорушника й запобігання правопорушенням.

Адміністративна відповідальність - це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає в застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), певного примусового заходу адміністративного впливу.

Адміністративна відповідальність настає з досягненням 16-річного віку (ст. 12 КУпАП). Не підлягають адміністративній відповідальності особи, які діяли:

1) у стані крайньої необхідності;

2) у стані необхідної оборони;

3) у стані неосудності.

Щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, застосовується примусовий захід, що полягає в осуді її поведінки, обмежені особистих немайнових та майнових інтересів.

Адміністративне стягнення - це примусовий захід державного впливу, що застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою її виховання, додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, гак і іншими особами.

Види адміністративних стягнень закріплені в ст.24 КУпАП. До них належать:

1) попередження - виноситься в письмовій формі;

2) штраф - грошове стягнення на користь держави;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - за рішенням суду примусово вилучений предмет підлягає наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власнику з відрахуванням витрат по реалізації даного предмета;

4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - за рішенням суду примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину - на строк до трьох років, за грубе або систематичне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами та правом полювання;

6) виправні роботи - на строк до двох місяців, з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з утриманням до 20% її заробітку в доход держави:

7) адміністративний арешт - призначається тільки судом у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб;

8) видворення за межи України - за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України іноземних громадян і осіб без громадянства.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - через два місяці з дня його виявлення. Ст.213 КУнАП встановлює органи (посадові особи), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. До них належать:

1) адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад;

3) районі, міські суди (судді);

4) органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (їхні посадові особи).

Підставою для порушення справи про адміністративне правопорушення є протокол, який складається уповноваженою особою, підписується нею та порушником, а при наявності потерпілих та свідків -також і ними. Протокол направляється органу чи посадовій особі, що розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається, як правило, за місцем його вчинення в 15-денниіі строк з дня одержання протоколу. Справа розглядається відкрито у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. По справі видається постанова, яка оголошується одразу після закінчення розгляду справи, а ії копія протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої винесено постанову. Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в суді, рішення якого є кінцеве. Чинним законодавством встановлено також порядок виконання постанов.