Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Загальна характеристика засад конституційного ладу УкраїниСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Загальну характеристику конституційного ладу України дає розділ І Конституції України, який має назву „Загальні засади" і складається з 20 статей. Термін „конституційний лад" застосовується у тексті Конституції України лише один раз у п.2 ст.5. і не містить у собі офіційного поняття цього інституту, що мабуть і пояснює різні підходи вчених щодо змісту цього поняття. Найбільш правильним є таке визначення поняття „конституційний лад". Конституційний лад - це система принципів, які дають можливість реально забезпечити додержання прав і свобод людини і громадянина, а діяльність держави здійснювати на основі фактично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції. Оскільки конституційний лад України включає цілісну систему основних політико - правових, економічних та суспільних відносин які виникають у суспільстві, в його закріпленні беруть участь усі галузі національного права України, проте провідне місце серед них належить нормам Конституції, оскільки вона є нормативним актом вищої юридичної сили і базою галузевого законодавства. Тому серед конституційних норм головну роль відіграють норми, що закріплюють загальні засади конституційного ладу, в яких закладено основні принципи української конституційної держави, що відображають її сутність. Основні принципи конституційного ладу України: - принцип, згідно з яким, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.І ст.З Конституції): - принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні (ч.2 ст.5 Конституції); - визначення форми Української держави як унітарної, суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською формою правління (ст.ст.1, 2, 5 Конституції); - організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6 Конституції); - визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст.7 Конституції); - принцип верховенства права, згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і безпосереднє застосування норм Конституції (ст.ст.8, 19 Конституції); - визнання і гарантування основ громадянського суспільства, його розвитку, свободи його інститутів (ст.ст.11, 13, 14 Конституції); - принцип, згідно з яким суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, заборони цензури, свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15 Конституції); - принцип визнання української мови державною (ст.10 Конституції); - визнання плюралізму форм власності і гарантування захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки (ст.13 Конституції); - принцип, згідно з яким норми міжнародного права, за умови згоди на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, становлять частину національного законодавства (ст.9 Конституції); - визначення основних функцій держави: забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України; захист суверенітету і територіальної цілісності України, оборона України, забезпечення її екологічної та інформаційної безпеки; здійснення зовнішньополітичної діяльності (ст.ст.16, 17, 18 Конституції); - принцип, згідно з яким правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.13 Конституції); - закріплення у якості державних символів України Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України (ст.20 Конституції). - Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує його стабільність. Цей інститут конституційного права має особливий рівень захисту: внесення змін у розділ І Конституції України можливе тільки в разі схвалення їх на всеукраїнському референдумі. Конституційні права і свободи людини і громадянина в Україні Перш ніж говорити про права людини і громадянина, необхідно встановити зміст понять „людина", „особа", „громадянин". Поняття „людина" означає насамперед біологічну характеристику суб'єкта. Людина - це суспільна біосоціальна психофізіологічна істота, яка наділена здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці, володіти членороздільною мовою і нормально розвиватися у спілкуванні із собі подібними. Сучасне право, як міжнародне, так і національне право України, виходить з принципу рівноправності всіх людей, що живуть на Землі. Поняття „особа" в юриспруденції вживається в сенсі соціальної характеристики суб'єкта. Особа - це індивідуально визначена сукупність соціально значущих властивостей людини, які сформовані у процесі суспільного життя. Поняття „громадянин" вживається стосовно людини, що має правовий зв'язок з якою-небудь державою. У монархічних державах цьому поняттю відповідає термін „підданий". Громадянин - це особа, яка перебуває у сталих юридично визначених взаємозв'язках із конкретною державою, що знаходить свій вираз у наявності в особи відповідного громадянства. Люди, що перебувають на території України, за своїм правовим статусом належать до однієї з трьох категорій: громадяни України; - іноземні громадяни чи піддані; - особи без громадянства (апатриди). Центральним розділом Конституції України є розділ II..Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", що свідчить про пріоритет цих норм серед інших конституційних приписів. Крім того деякі положення щодо прав і свобод людини закріплено і в інших статтях Конституції України. Людина не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав і свобод. У ст.З Конституції України сказано, що людина є..найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". У визначенні правового статусу людини і громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав і свобод особи, а й ті основні ідеї, які перетворюють сукупність прав і свобод особи на систему. Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини і громадянина є: закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених Україна як повноправний член Права і свободи людини і громадянина, проголошені у згаданих та інших документах і закріплені в Конституції України, перебувають, таким чином, під міжнародно-правовим захистом; принципи невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст.21 Конституції). Цей принцип означає, що усі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження; принципи рівноправності прав і свобод осіб (ст.ст.З, 24, 68 Конституції). Принцип означає, що усі громадяни є рівними перед законом, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Права і свободи визнаються за всіма однаково, незалежно від раси, статі, походження, місця проживання, майнового стану, мови, ставлення до релігії тощо. Рівність прав і свобод людини проголошується чинною Конституцією, ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність: принципи єдності прав і обов'язків людини і громадянина (ст.23 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як не повинно бути обов'язків без прав. Лише у процесі реалізації обов'язків здійснюються і права, які їм відповідають. У свою чергу здійснення прав породжує ті чи інші обов'язки; Принципи гарантування прав і свобод людини і громадянина (ст.22 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів, також не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Поділ прав і обов'язків на права і обов'язки людини та права і обов'язки громадянина пов'язанні з тим, що для сучасного суспільного ладу характерний дуалізм громадянського і політичного суспільства. Як частина громадянського суспільства людина рівноправна з усіма іншими, а як частина політичного суспільства вона рівноправна лише з тими, хто так само, як і вона, належить до даної держави. Під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні засади, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів. Конституційний статус громадянина - єдиний, неподільний і однаковий для всіх. До поняття правового статусу входять такі основні елементи, які становлять його зміст і структуру, а саме: - громадянство; - загальна правоздатність; - принципи правового статусу; - конституційні права, свободи та обов'язки громадян; - гарантії прав і свобод; - відповідні правові норми. Зазначені елементи об'єднує те, що утворюючі їх норми регулюють зв'язки та відносини між державою в цілому та її громадянами. Проте кожний елемент виконує власну роль в юридичному оформлені статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права та обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними. Конституційні права, свободи та обов'язки мають певні юридичні особливості: 1) вони виникають не на основі загальних правовідносин, а безпосередньо з Конституції. Саме Конституція визначає як їх зміст, так і обсяг; 2) вони виражають насамперед і безпосередньо відносини та зв'язки громадянина і держави; інші ж норми права регулюють відносини та зв'язки або громадян і органів держави, або громадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою; 3) конституційні права, свободи, та обов'язки не припиняються і не виникають раз по раз. Вони діють постійно. Громадянин не може відмовитися не лише від своїх конституційних обов'язків, а й від своїх конституційних прав і свобод; 4) зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов'язків для всіх громадян однакові, в той час як суб'єктивні права і юридичні обов'язки різних громадян у конкретних правовідносинах неоднакові і за своїм змістом і за своїм обсягом; 5) реальність конституційних прав, свобод та обов'язків забезпеч-чується не стільки індивідуальними зусиллями (не забороненими законом засобами) окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом. Конституційні права, свободи та обов'язки охороняються відповідними нормами всіх галузей права. З урахуванням характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життєдіяльності індивіда можна виділити п'ять головних груп прав і свобод: 1) громадянські (особисті) права та свободи є невідчужуваними і належать кожній людині від природи, в силу того, що вона народилася людською істотою. До цих прав згідно Конституції України належать: — право на життя (ст.27); — право на повагу гідності (ст.28); — право на свободу та особисту недоторканність (ст.29); — право на недоторканність житла (ст.ЗО); — право на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції (ст.31); — право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст.32); — право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст.ЗЗ); — право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34); —право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35). Ці права належать всім людям, що на законних підставах знаходяться на території України, незалежно від того, є вони громадянами України, іноземцями чи особами без громадянства; 2) політичні права і свободи відображають міру можливої поведінки — право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36); — право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38); — право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст.39); — право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст.40); 3) економічні права характеризують їх суб'єктів як учасників економічних, насамперед майнових відносин. До них згідно Конституції України належать: — право приватної власності (ст.41); — право громадян на користування об'єктами виключної власності народу України, державної та комунальної власності (ст.ст.13, 41); — право на підприємницьку діяльність (ст.42); — право на працю (ст.43); — право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44); — право на відпочинок (ст.45); 4) соціальні права і свободи пов'язані з концепцією соціальної — право на соціальний захист (ст.4б); — право на житло (ст.47): — право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48); — право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49); — право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50); 5) культурні права і свободи є мірою духовності і передбачають певні можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу та всього людства. Згідно Конституції України до них належать: — право на освіту (ст.53); — право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54); — право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.54). Основні права і свободи громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Цей взаємозв'язок обов'язків з правами і свободами, а також з державою і суспільством дістав своє конституційно-правове закріплення у ст.23 Конституції України, в якій зазначається, що кожна людина має обов'язки перед суспільством.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 343; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.77.244 (0.009 с.) |