Загальна характеристика засад конституційного ладу України



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальна характеристика засад конституційного ладу України



Загальну характеристику конституційного ладу України дає розділ І Конституції України, який має назву „Загальні засади" і складається з 20 статей.

Термін „конституційний лад" застосовується у тексті Конституції України лише один раз у п.2 ст.5. і не містить у собі офіційного поняття цього інституту, що мабуть і пояснює різні підходи вчених щодо змісту цього поняття.

Найбільш правильним є таке визначення поняття „конституційний лад".

Конституційнийлад - це система принципів, якідають можливість реально забезпечити додержання прав ісвобод людини і громадянина, а діяльність держави здійснювати на основі фактично проведеного розподілу влади відповідно до її конституції.

Оскільки конституційний лад України включає цілісну систему основних політико - правових, економічних та суспільних відносин які виникають у суспільстві, в його закріпленні беруть участь усі галузі національного права України, проте провідне місце серед них належить нормам Конституції, оскільки вона є нормативним актом вищої юридичної сили і базою галузевого законодавства.

Тому серед конституційних норм головну роль відіграють норми, що закріплюють загальні засади конституційного ладу, в яких закладено основні принципи української конституційної держави, що відображають її сутність.

Основні принципи конституційного ладу України:

- принцип, згідно з яким, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.І ст.З Конституції):

- принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні (ч.2 ст.5 Конституції);

- визначення форми Української держави як унітарної, суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави з республіканською формою правління (ст.ст.1, 2, 5 Конституції);

- організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6 Конституції);

- визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст.7 Конституції);

- принцип верховенства права, згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і безпосереднє застосування норм Конституції (ст.ст.8, 19 Конституції);

- визнання і гарантування основ громадянського суспільства, його розвитку, свободи його інститутів (ст.ст.11, 13, 14 Конституції);

- принцип, згідно з яким суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, заборони цензури, свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15 Конституції);

- принцип визнання української мови державною (ст.10 Конституції);

- визнання плюралізму форм власності і гарантування захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки (ст.13 Конституції);

- принцип, згідно з яким норми міжнародного права, за умови згоди на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, становлять частину національного законодавства (ст.9 Конституції);

- визначення основних функцій держави: забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України; захист суверенітету і територіальної цілісності України, оборона України, забезпечення її екологічної та інформаційної безпеки; здійснення зовнішньополітичної діяльності (ст.ст.16, 17, 18 Конституції);

- принцип, згідно з яким правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.13 Конституції);

- закріплення у якості державних символів України Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України (ст.20 Конституції).

- Українська держава захищає конституційний лад і забезпечує його стабільність. Цей інститут конституційного права має особливий рівень захисту: внесення змін урозділ І Конституції України можливе тільки в разі схвалення їх на всеукраїнському референдумі.

Конституційні права і свободи людини і громадянина в Україні

Перш ніж говорити про права людини і громадянина, необхідно встановити зміст понять „людина", „особа", „громадянин".

Поняття „людина" означає насамперед біологічну характеристику суб'єкта.

Людина - це суспільна біосоціальна психофізіологічна істота, яка наділена здатністю мислити, створювати і використовувати знаряддя праці, володіти членороздільною мовою і нормально розвиватися у спілкуванні із собі подібними.

Сучасне право, як міжнародне, так і національне право України, виходить з принципу рівноправності всіх людей, що живуть на Землі.

Поняття „особа" в юриспруденції вживається в сенсі соціальної характеристики суб'єкта.

Особа - це індивідуально визначена сукупність соціально значущих властивостей людини, які сформованіу процесі суспільного життя.

Поняття „громадянин" вживається стосовно людини, що має правовий зв'язок зякою-небудь державою. У монархічних державах цьому поняттю відповідає термін „підданий".

Громадянин - це особа, яка перебуває у сталих юридично визначених взаємозв'язках із конкретною державою, що знаходить свій виразу наявності в особи відповідного громадянства.

Люди, що перебувають на території України, за своїм правовим статусом належать до однієї з трьох категорій:

громадяни України;

- іноземні громадяни чи піддані;

- особи без громадянства (апатриди).

Центральним розділом Конституції України є розділ II ..Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", що свідчить про пріоритет цих норм серед інших конституційних приписів. Крім того деякі положення щодо прав і свобод людини закріплено і в інших статтях Конституції України.

Людина не може існувати як повноправний член суспільства без належних їй прав і свобод. У ст.З Конституції України сказано, що людина є ..найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

У визначенні правового статусу людини і громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав і свобод особи, а й ті основні ідеї, які перетворюють сукупність прав і свобод особи на систему.

Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини і громадянина є: закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених
нормами міжнародного права.

Україна як повноправний член
світової співдружності, визнає і гарантує права і свободи особи,
притаманні цивілізованому суспільству. Тому в Конституції
України з'явились нові правові норми, які більш повно
відповідають міжнародним документам і перш за все Загальній
декларації прав людини, яка була прийнята Генеральною
Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, Міжнародному пакту про
громадянські і політичні права (1966 p.), Міжнародному пакту про
економічні, соціальні і культурні права людини (1966 p.), Європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини (1950 p.).

Права і свободи людини і громадянина, проголошені у згаданих та інших документах і закріплені в Конституції України, перебувають, таким чином, під міжнародно-правовим захистом; принципи невідчужуваності та непорушностіосновних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст.21 Конституції). Цей принцип означає, що усі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження; принципи рівноправності прав і свобод осіб(ст.ст.З, 24, 68 Конституції). Принцип означає, що усі громадяни є рівними перед законом, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи інших людей. Права і свободи визнаються за всіма однаково, незалежно від раси, статі, походження, місця проживання, майнового стану, мови, ставлення до релігії тощо. Рівність прав і свобод людини проголошується чинною Конституцією, ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність: принципиєдності прав і обов'язків людини і громадянина (ст.23 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як не повинно бути обов'язків без прав. Лише у процесі реалізації обов'язків здійснюються і права, які їм відповідають. У свою чергу здійснення прав породжує ті чи інші обов'язки;

Принципи гарантування прав і свобод людини і громадянина(ст.22 Конституції). Цей принцип полягає у тому, що конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів, також не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Поділ прав і обов'язків на права і обов'язки людини та права і обов'язки громадянина пов'язанні з тим, що для сучасного суспільного ладу характерний дуалізм громадянського і політичного суспільства. Як частина громадянського суспільства людина рівноправна зусіма іншими, а як частина політичного суспільства вона рівноправна лише з тими, хтотак само,як і вона, належить до даної держави.

Під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні, основоположні засади, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культур­ними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

Конституційний статус громадянина - єдиний, неподільний і однако­вий для всіх.

До поняття правового статусу входять такі основні елементи,які становлять його зміст і структуру, а саме:

- громадянство;

- загальна правоздатність;

- принципи правового статусу;

- конституційні права, свободи та обов'язки громадян;

- гарантії прав і свобод;

- відповідні правові норми.

Зазначені елементи об'єднує те, що утворюючі їх норми регулюють зв'язки та відносини між державою в цілому та її громадянами. Проте кожний елемент виконує власну роль в юридичному оформлені статусу громадян в суспільстві та державі. Головним елементом правового статусу є основні права та обов'язки людини, які безпосередньо визначають її становище в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України. В Основному Законі права і свободи людини розглядаються не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними й непорушними.

Конституційні права, свободи та обов'язки мають певні юридичні особливості:

1) вони виникають не на основі загальних правовідносин, а безпосередньо з Конституції. Саме Конституція визначає як їх зміст, такі обсяг;

2) вони виражають насамперед і безпосередньо відносини та зв'язки громадянина і держави; інші ж норми права регулюють відносини та зв'язки абогромадян і органів держави, абогромадян і державних та громадських організацій, або громадян між собою;

3) конституційні права, свободи, та обов'язки не припиняються і невиникають раз по раз. Вони діють постійно. Громадянин не може відмовитися не лише від своїх конституційних обов'язків, а йвід своїх конституційних прав і свобод;

4) зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов'язків для всіх громадян однакові, в той час як суб'єктивні права і юридичні обов'язки різних громадян у конкретних правовідносинах неоднакові і за своїм змістом і за своїм обсягом;

5) реальність конституційних прав, свобод та обов'язків забезпеч-чується не стільки індивідуальними зусиллями (не забороненими законом засобами) окремого громадянина, скільки державним і суспільним ладом. Конституційні права, свободи та обов'язки охороняються відповідними нормами всіх галузей права.

З урахуванням характеру діяльності, здійснюваної в основних сферах життєдіяльності індивіда можна виділити п'ять головних груп прав і свобод:

1) громадянські (особисті) права та свободиє невідчужуваними і належать кожній людині від природи, в силу того, що вона народилася людською істотою. До цих прав згідно Конституції України належать:

— право на життя (ст.27);

— право на повагу гідності (ст.28);

— право на свободу та особисту недоторканність (ст.29);

— право на недоторканність житла (ст.ЗО);

— право на таємницю листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції (ст.31);

— право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст.32);

— право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст.ЗЗ);

— право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів

і переконань (ст.34);

—право на свободу світогляду і віросповідання (ст.35).

Ці права належать всім людям, що на законних підставах знаходяться на території України, незалежно від того, є вони громадянами України, іноземцями чи особами без громадянства;

2) політичні права і свободивідображають міру можливої поведінки
суб'єкта у сфері управління державою, політики і залежать від
правового статусу особи. В основному, політичними правами
користуються лише громадяни України. До політичних прав і
свобод Конституція України відносить:

— право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36);

— право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38);

— право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст.39);

— право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст.40);

3) економічні правахарактеризують їх суб'єктів як учасників економічних, насамперед майнових відносин. До них згідно Конституції України належать:

— право приватної власності (ст.41);

— право громадян на користування об'єктами виключної власності народу України, державної та комунальної власності (ст.ст.13, 41);

— право на підприємницьку діяльність (ст.42);

— право на працю (ст.43);

— право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст.44);

— право на відпочинок (ст.45);

4) соціальні права ісвободи пов'язані з концепцією соціальної
держави. Це означає, що людина має право на гідний рівень життя
і соціальний рівень життя і соціальний захист з боку суспільства і
держави. Соціальні права, закріплені Конституцією України,
включають:

— право на соціальний захист (ст.4б);

— право на житло (ст.47):

— право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї (ст.48);

— право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49);

— право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст.50);

5) культурні права і свободиє мірою духовності і передбачають певні можливості доступу людини додуховних цінностей свого народу та всього людства. Згідно Конституції України до них належать:

— право на освіту (ст.53);

— право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст.54);

— право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст.54).

Основні права і свободи громадян нерозривно пов'язані з їхніми обов'язками. Цей взаємозв'язок обов'язків з правами і свободами, а також з державою і суспільством дістав своє конституційно-правове закріплення у ст.23 Конституції України, вякій зазначається, що кожна людина має обов'язки перед суспільством.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.024 с.)