Дані логічні прийоми належать до найпоширеніших і складніших в діяльності по тлумаченню правових норм.

При телеологічному способі тлумачення до уваги в першу чергу приймаються цілі, для досягнення яких була прийнята досліджувана правова норма.

Тлумачення правової норми починається з філологічного тлумачення, а використання інших способів залежить від змісту тлумаченого нормативу і конкретної ситуації.

Види юридичного тлумачення за об’ємом

Результати тлумачення можуть бути різними залежно від співвідношення буквального юридичного тексту і дійсного змісту правових норм. З урахуванням цього розрізняють три види юридичного тлумачення за об’ємом:

1) буквальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми адекватний її мовному виразу. Наприклад, Конституція України встановлює, що кандидат в Президенти України повинен досягти 35 років на момент виборів. Ця норма права носить строго визначений, недвозначний характер; її неможливо тлумачити інакше, ніж буквально. У ідеалі саме таким чином повинні бути сформульовані юридичні тексти;

2) поширювальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачення, ширше, ніж буквальний текст. Наприклад, Сімейний кодекс України містить інститут усиновлення, тим часом норми цього інституту розповсюджуються і на удочеріння;

3) обмежувальне тлумачення, відповідно до якого дійсний зміст норми права, розкритий в результаті тлумачення, вужчий, ніж буквальний текст. Наприклад, ст. 304 Кримінального кодексу України, що встановлює покарання за залучення неповнолітніх до асоціальної та злочинної діяльності, щодо суб’єкту цього злочину повинна тлумачити обмежувально. Очевидно, що суб’єктом цього злочину може бути тільки повнолітній, тоді як загальний вік, з якого може наступати кримінальна відповідальність, складає 16 років.

Важливо враховувати, що обмежувальне і поширювальне тлумачення здійснюється строго в межах тлумаченої норми, не доповнюючи і не звужуючи змісту норми, а лише виявляючи дійсний сенс норми права.

 

Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні акти)

 

Правова природа актів офіційного тлумачення (інтерпретаційних актів) є дискусійним питанням; з її приводу в юридичній літературі висловлюються найрізноманітніші точки зору. Деякі автори зараховують ці акти виключно до актів тлумачення, що не встановлюють нових норм, інші – до актів, які фактично містять норми права і є формальним джерелом права.

Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні акти) – це правові акти, прийняті компетентними державними органами, що містять роз’яснення норм права або порядку їх застосування.

Ознаки актів офіційного тлумачення:

1) приналежність до системи правових актів. Подібно до інших правових актів, їм властиві формальна визначеність, юридична чинність, офіційний характер, цільова спрямованість, регулятивна, обов’язковість;

2) офіційний характер. Інтерпретаційні акти є результатом діяльності компетентного органу держави або посадовця;

3) особлива юридична форма. Акти офіційного тлумачення мають певну структуру, зміст, форму, стиль письмового викладу, приймаються відповідно до чітко певної процедури;

4) особливий зміст. Інтерпретаційні акти містять загальні (нормативні) або персонально адресовані та індивідуально-конкретні роз’яснення інтерпретатора;

5) певні юридичні наслідки. Застосування інтерпретаційних актів в сукупності з роз’яснюваними нормативно-правовими актами забезпечують регулювання суспільних відносин;

6) похідний характер. Акти офіційного тлумачення не мають самостійного значення і діють в єдності з тими нормами (правовими актами), які ними тлумачаться; скасування нормативного акту тягне за собою втрату юридичної чинності інтерпретаційного акту.

Види актів офіційного тлумачення права:

1) залежно від типів офіційного тлумачення вони підрозділяються на акти нормативного і казуального тлумачення. Акти нормативного тлумачення адресуються правозастосовчим органам і містять загальні роз’яснення правових норм, якими правозастосовувач зобов’язаний керуватися у всіх випадках, коли виникає необхідність застосувати роз’яснювану норму права. Наприклад, Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» є актом нормативного тлумачення.

Акти казуального тлумачення обов’язкові тільки відносно конкретної юридичної справи. Елементи індивідуального тлумачення містяться в мотивувальній частині судових рішень і вироків, де суд роз’яснює, які саме норми права і чому він вважає потрібним застосувати в цій ситуації. Прикладом актів індивідуального тлумачення можуть служити ухвали судових колегій Верховного Суду України, що виносяться в результаті розгляду конкретних справ;

2) залежно від суб’єкта видання розрізняють акти автентичного тлумачення і акти делегованого (легального) тлумачення. Акти автентичного тлумачення видаються органами, якими був виданий роз’яснюваний акт. Оцінка таких актів в літературі неоднозначна. Принципи правової держави і розподілу влад не допускають автентичного тлумачення, щоб виключити свавілля законодавця. Але в національній юридичній практиці автентичне тлумачення законів мало місце до формування Конституційного Суду України. Акти делегованого (легального) тлумачення видаються спеціально уповноваженими на те державними органами. Найбільшу значущість серед актів легального тлумачення мають рішення і висновки Конституційного Суду України, а також постанови Пленумів Верховного Суду і Вищого Господарського Суду України;

3) залежно від юридичної природи розрізняють інтерпретаційні акти правотворчості та інтерпретаційні акти правозастосування.

Правотворчий характер носять рішення і висновки Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, їх особливе значення полягає у визначенні існуючої системи правового регулювання і перспективи подальшої законотворчості.

Правозастосовчі інтерпретаційні акти можуть виступати як самостійний правовий акт або вплітаються в зміст правозастосовчого акту, як правило, в його мотивувальну частину. Формою виразу цих актів є також ухвали, розпорядження, вказівки, інструкції, офіційні роз’яснення компетентних державних органів.

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Дайте визначення тлумачення норм права (в усіх значеннях терміну).

2. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Види тлумачення норм права»

 

1. Неофіційне буденне	А. Консультація адвоката
2. Неофіційне професійне	Б. Рішення Конституційного Суду України «»
3. Неофіційне доктринальне	В. Роз’яснення судді місцевого суду під час судового розгляду конкретної юридичної справи
4. Офіційне делеговане (легальне) нормативне	Г. Інструктивний Лист Національного Банку України щодо застосування норм наказу НБУ
5. Офіційне автентичне нормативне	Д. Роз’яснення земельного законодавства, подане сусідом-пенсіонером
6. Офіційне делеговане (легальне) казуальне	Е. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України

 

3. Верховна Рада України – єдиний орган законодавчої влади в України. Виникає питання: чи має Верховна Рада України право здійснювати офіційне тлумачення правових норм? Висловить свою точку зору, відповідь аргументуйте.

4. Охарактеризуйте прийоми (способи) тлумачення норм права.

5. Дайте тлумачення нижченаведеній нормі права всіма прийомами. Знайти приклади офіційного та/або доктринального тлумачення цієї норми.

„Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України”.

6. Охарактеризуйте види тлумачення норм права за обсягом.

7. З’ясуйте, які види тлумачення за обсягом можуть бути застосовані до ст. 44, 66, 67 Кримінального кодексу України.

8. Складіть схему видів інтерпретаційних актів.

 

Додаткова література

Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. - М.: Юрид. лит., 1976. – 387 с.

Книпер Р. Толкование, аналогия и развитие права: проблемы разграничения судебной и законодательной власти // Государство и право. – 2003. - №8. – С.5-9.

Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. - № 6. – С.34.

Матвєєва Л.Г. Класифікація актів тлумачення права: проблема вибору критерію // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип.18. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – С. 46–51

Михайлович Д.М. Толкование закона: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 198 с.

Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях та висновках (1997-2003 роки)/ Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. – К..: Атіка, 2003. – 336 с.

Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду. – Одеса: Фенікс, 2003. – 234с.

Черданцев А.Ф. Толкование права и договора: Учеб.посбие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 381 с.

Юдин З.М. Толкование договора как разновидность толкования права // Юридический вестник. – 2000. - №3. – С.85.