Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Механізм правового регулювання, його елементи і стадіїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Механізм правового регулювання – це функціонуюча як єдине ціле система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин. Метою механізму правового регулювання є оптимізація суспільних відносин, забезпечення громадського і правового порядку на основі режиму законності. Елементи механізму правового регулювання: 1) норми права – нормативна основа механізму правового регулювання, яку складають всі джерела права. Правильне тлумачення норм права забезпечує ефективність механізму правового регулювання; 2) юридичні факт – підстава для переходу абстрактних правових норм в конкретні права і обов’язки учасників суспільних відносин; 3) акти безпосередньої реалізації права (у правовідносинах і поза правовідносинами) – фактична поведінка суб’єктів права по здійсненню своїх прав і обов’язків; 4) акти застосування права – забезпечують реалізацію права (факультативний елемент). У таких актах персоніфікуються загальні права і обов’язки, а якщо необхідно, індивідуалізуються санкції правових норм. Окремі елементи механізму правового регулювання домінують на різних його стадіях. Використання їх в певному порядку характеризує процес правового регулювання. Стадії механізму правового регулювання: 1) стадія регламентації суспільних відносин. На цій стадії створюються норми права, формуються правила поведінки суб’єктів, умови виникнення у них прав, обов’язків, повноважень, відповідальності. При цьому визначається не тільки круг інтересів суб’єктів права і, відповідно, правовідносин, в рамках яких їхнє здійснення буде правомірним, але також прогнозуються перешкоди цьому процесу, можливі правові засоби їх подолання. Часто початок механізму правового регулювання здійснюється не тільки з введенням в дію правових норм, але й із залученням інтерпретаційних актів; 2) стадія виникнення умов, при яких відбувається перехід від правових норм до конкретних актів поведінки суб’єктів права. Ключовим елементом, що позначає цю стадію, є юридичний факт (фактичний склад). У певних випадках юридичним фактом виступає акт застосування права, особливо, коли йдеться про фактичний склад. Так, умовою реалізації права на вищу освіту є наказ ректора про зарахування на навчання. Він, в свою чергу видається тільки тоді, коли абітурієнт представив в приймальну комісію необхідні документи, склав вступні іспити і пройшов по конкурсу, тобто коли вже є три інших юридичних факти; 3) стадія безпосередньої реалізації норм права, зокрема – виникнення правових відносин. Інакше кажучи, втілення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків в конкретній, фактичній поведінці учасників суспільного відношення, за допомогою якого правове регулювання досягає своїх цілей – дозволяє адовольнити інтерес суб’єкта. Акти реалізації суб’єктивних прав і обов’язків – це основний засіб, за допомогою якого права і обов’язки втілюються в життя – здійснюються в поведінці конкретних суб’єктів. Ці акти можуть виражатися в трьох формах: дотриманні; виконанні; використанні. В деяких випадках для реалізації норм права у фактичній поведінці суб’єктів необхідне видання правозастосовчого акту (наприклад, виникнення прав і обов’язків у подружжя можливе тільки за наявності видання акту державної реєстрації шлюбу). Тоді виділяють четверту, факультативну стадію механізму правового регулювання – стадію застосування права. В реальності вона співпадає з другою або третьою стадіями механізму правового регулювання. Сучасне суспільство потребує вдосконалення механізму правового регулювання і підвищення його ефективності, що може бути досягнуто шляхом вдосконалення норм права, практики їх застосування, підвищення правової культури суспільства в цілому і окремих індивідів. Правові акти, їх види і співвідношення
Функціонування права як специфічного регулятора суспільних відносин і поведінки людей викликає необхідність «підтримувати» його дію за допомогою різних юридичних засобів. У одних випадках необхідно встановити загальнообов’язкові нормативно-правові приписи або документально зафіксувати ті або інші життєві обставини, що мають юридичне значення (юридичні факти), в інших – закріпити рішення у конкретній справі компетентного органу або угоду суб’єктів права. У всіх цих випадках використовують акти, що мають виражений юридичний характер. Правові акти – це прийняті в офіційно визнаній (найчастіше – документальної) формі акти суб’єктів права, що мають юридичне значення. Ознаки правових актів: 1) мають соціально-регулятивний характер, тобто регламентують поведінку адресатів (невизначеного кола осіб або конкретної особи); 2) мають активний, вольовий, свідомий характер. Бездіяльність (пасивна поведінка), а також неусвідомлені дії та дії, здійснені під примусом, не можуть розглядатися як правовий акт. Наприклад, договір, укладений під загрозою фізичної розправи, розглядається цивільним правом як нікчемний; 3) тягнуть за собою певні юридичні наслідки, оскільки впливають на права і обов’язки суб’єктів, які уклали правовий акт або яким адресований акт; 4) мають певну об’єктивно втілену форму (закон, розпорядження, договір, вирок тощо). Найчастіше правові акти мають документальне оформлення. У багатьох випадках документальна форма правового акту є єдиною можливою (наприклад, наказ про прийом на роботу). Але при цьому не виключаються усна і конклюдентна (мовчазна) форми правових актів (особливо в цивільному праві, де більшість операцій здійснюються усно); 5) підтримуються силою державного примус. Як правило, більшість правових актів здійснюються добровільно, але у разі невиконання визначеного актом обов’язку можливо державне втручання у вигляді судового рішення або адміністративного наказу про примусове виконання обов’язку. Види правових актів: Залежно від спрямованості дії, тобто від породжуваних юридичних наслідків, всі правові акти діляться на: 1) нормативно-правові акти – направлені на встановлення, зміну або відміну норм права; 2) акти безпосередньої правореалізації (договори, угоди); 3) правозастосовчі акти – направлені на реалізацію розпоряджень правових норм; 4) інтерпретаційні акти (акти тлумачення права) – направлені на роз’яснення норм права. Кожний з вказаних видів правових актів виконує свою функцію в механізмі правового регулювання суспільних відносин. У свою чергу, нормативно-правові акти, акти правореалізації, правозастосовчі та інтерпретаційні акти також підрозділяються на окремі підвиди. Крім того, правові акти можна підрозділити на нормативно-правові і казуально-правові (індивідуальні). Нормативно–правові акти містять загальнообов’язкові правові приписи (норми права), поширюються на безліч суб’єктів права і життєві ситуації, що повторюються. Казуально-правові акти обов’язкові для певного кола конкретних суб’єктів і діють «разово» на конкретний життєвий випадок. Наприклад, Закон України «Про об’єднання громадян» є нормативно-правовим актом, а видане на його основі рішення про реєстрацію громадської організації є індивідуальним правовим актом. Співвідношення між правовими актами таке: нормативно-правові акти служать основою для всіх інших правових актів. Наприклад, норми Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України, що встановлюють особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, розтлумачені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства про злочини неповнолітніх» (інтерпретаційний акт). На основі цих нормативно-правових актів і з урахуванням офіційного інтерпретаційного акту суд постановлює вирок (правозастосовчий акт) у конкретній справі відносно конкретної підсудного-неповнолітнього.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 332; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.67.189 (0.009 с.) |