Міжнародні стандарти прав людини

 

Захист прав людини є одним з головних завдань світової спільноти. Тому в області прав людини існує безліч декларацій, конвенцій, хартій, у різний час створених і визнаних світовою спільнотою.

Міжнародно-правові стандарти у області прав людини – це встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави з проживаючими на її території індивідами (громадянами, іноземцями, апатридами).

Міжнародно-правові стандарти в області прав людини різноманітні. За дією у просторі розрізняють універсальні (діють у всьому світі) і регіональні (діють в певному регіоні земної кулі) стандарти.

До універсальних відносять, наприклад, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права і Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.). До регіональних – Європейську Конвенцію про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), Американську Конвенцію прав людини (в 1969 р.), Африканську Хартію прав людини і народів (1981 р.). Як правило, регіональні стандарти є детальнішими за своїм змістом і, що особливо важливо, регламентують порядок захисту прав людини у разі їх порушення державою. Наприклад, важливим гарантом дотримання прав і свобод людини в європейських країнах служить Європейський Суд з прав людини, що розглядає позови індивідів, які постраждали від владного свавілля, до держави.

Залежно від дії за колом осіб розрізняють загальні (стосуються прав всіх людей) і спеціальні (стосуються прав окремих категорій населення) стандарти. Спеціальні міжнародно-правові стандарти регулюють статус осіб, які об’єктивно є найбільш уразливими, незахищеними: дітей, жінок, біженців, національних меншин.

Міжнародні стандарти прав і свобод людини мають наступні функції:

1) визначення переліку прав і свобод людини, які в обов’язковому порядку повинні бути визнані державами – учасницями тієї або іншої конвенції;

2) формулювання змісту прав і свобод, які повинні одержати втілення в конституціях і законах держав-учасників конвенції. Наприклад, Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р. розкриває поняття достатнього життєвого рівня. Це поняття включає достатнє харчування, одяг і житло для людини та її сім’ї;

3) встановлення зобов’язань держав по забезпеченню реалізації проголошуваних прав і свобод. Наприклад, приєднавшись до Європейської Конвенції по захисту прав людини і основних свобод, Україна була зобов’язана відмінити смертну кару як вид кримінального покарання;

4) фіксація обмежень і заборон, пов’язаних з реалізацією прав і свобод людини. Наприклад, Міжнародний Пакт про цивільні і політичні права 1966 р. забороняє пропаганду війни, насильства, національної, расової, релігійної ворожнечі.

Міжнародні стандарти у області прав людини до певної міри обмежують державний суверенітет, маючи на увазі, що людина, його права і свободи є вищими, в порівнянні з державою, цінністю.

 

Міжнародні стандарти прав дітей і молоді

 

Необхідність особливого захисту прав дітей як найуразливішої категорії населення була вперше проголошена в Женевській Декларації прав дитини 1924 р. Проте тоді світова спільнота не мала ефективних організаційних структур для реалізації проголошених Декларацією цілей.

У 1959 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла нову Декларацію прав дитини. Через 30 років на її основі була розроблена і відкрита для підписання державами Конвенція про права дитини, а згодом і два Факультативні протоколи до неї: щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії і щодо участі дітей у збройних конфліктах. На цей момент до Конвенції про права дитини приєдналися переважна більшість країн світу.

Конвенція про права дитини визнає дитиною людську істоту, що не досягла 18-річного віку, якщо відповідно до закону, застосовуваного до цієї особи, вона не досягає повноліття раніше. Конвенція про права дитини містить: докладну регламентацію особистих, політичних, економічних, соціальних і культурних прав дитини; механізми контролю щодо реалізації положень Конвенції; порядок приєднання до Конвенції.

Для забезпечення виконання Конвенції в рамках ООН створений Комітет з прав дитини. Кожна учасниця країни раз на п’ять років зобов’язана надавати Комітету доповідь про хід виконання Конвенції про права дитини. Крім того, проблеми захисту прав дітей, які проживають в країнах, що розвиваються, знаходяться у полі зору Дитячого фонду ООН (UNІCEF – Unіted Natіons Іnternatіonal Chіldren’s Emergency Fund), створеного в 1946 р.

Особливу увагу світова спільнота приділяє захисту дітей, що знаходяться в складній життєвій ситуації. Забезпечення прав дітей-сиріт закріплене Декларацією ООН про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і добробуту дітей, особливо під час передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях (3 грудня 1986 р.). Декларація ООН про захист жінок і дітей за надзвичайних обставин і в період збройних конфліктів (14 грудня 1974 р.) присвячена охороні дитинства і материнства в умовах війни.

ООН розробила ряд рекомендаційних документів про захист прав дітей, які знаходяться у конфлікті із законом: Мінімальні стандартні правила ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила, 29 листопада 1985 р.); Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи, 1 грудня 1990 р.); Правила ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених свободи (14 грудня 1990 р.).

27-а спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН (10 травня 2002 р.) схвалила Декларацію і План дій «Світ, придатний для життя дітей» про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей. Вона поставила перед державами завдання: поліпшення здоров’я і харчування дітей, боротьби з поганими санітарними умовами, хворобами дітей, наркоманією, неписьменністю, злочинністю та іншими негативними реаліями дитинства.

 

Питання, завдання та тести для самоконтролю

1. Визначте структуру та види правового статусу особистості. Визначте власне правове положення.

2. Складіть таблицю «Покоління прав людини»

 

Назва покоління	Основні юридичні документи, що закріплюють права людини	Види прав людини

 

3. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «права людини та права громадянина»

А. Права людини	1. Право на отримання державної пенсії
2. Власність на житло
3. Право обирати депутатів міської ради
4. Право на особисту недоторканність
5. Право на отримання освіти
6. Право на звернення до органу державної влади
Б. Права громадянина	7. Право бути обраним до парламенту
8. Право на участь у демонстрації
9. Право на підприємницьку діяльність
10. Право на судовий захист
11. Право брати участь у місцевому референдумі
12. Право на свободу пересування по країні

 

4. Користуючись текстом Конституції України, визначте, до яких видів належать закріплені нею права людини та громадянина.

Види прав	Конкретні права	стаття Конституції
Особисті права
Політичні права
Економічні права
Соціальні права
Екологічні права
Культурні права

 

5. Користуючись текстом Конституції України, визначте юридичні обов’язки людини та громадянина.

6. Складіть схему «Система гарантій прав людини та громадянина».

7. Дайте визначення міжнародних стандартів прав людини та подайте їхню класифікацію.

8. Назвіть та охарактеризуйте основні функції міжнародних стандартів прав людини.

Нормативні джерела

 

Конституція України: Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 8 грудня 2004 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.

 

Додаткова література

Абдуллаев М.И. Права человека и закон: Историко-теоретические аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 320 с.

Антонович М. Еволюція поняття прав людини // Право України. – 2005. - №12. – С.16-20.

Балинский А.В. Защита прав человека как парадигма современного права: доктринальные подходы // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наук.праць. – Одеса: Юрид.літ., 2005. – Вип.24. – С.205-209.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в України: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2000. - № 11.

Гладкіх В. Соціальні права громадян в аспекті формування України як соціальної правової держави // Право України. – 2005. - №11. – С.57-60.

Еллинек Г. Декларация прав человека и гражданина (Репринтное воспроизведение издания 1906 года); Всеобщая декларація прав человека; Конвенция о защите прав человека и основних свобод. – Одеса: Юрид.літ., 2006. – 135 с.

Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 417с.

Левченко И.П. Индивидуальный социально-правовой статус личности. – М.: Книжный мир, 2005. – 80 с.

Панкевич О.З. Соціальна держава та права людини «другого покоління»: Загально-теоретичне дослідження. – Львів: Світ, 2006. – 176 с.

Права человека. Учебник для вузов. / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 573 с.

Права человека и процессы глобализации современного мира/ Под ред. Е.А.Лукашевой. - М.: Норма, 2005.- 462 c.

Селиванов А.О. Права і свободи громадян під захистом Конституційного Судуд України: Правові позиції сучасної доктрини конституційного правосуддя. – К.: Логос, 2005. – 104 с.

Стадник Г. Важливість діяльності уповноваженого з прав людини за міжнародними та європейськими стандартами захисту прав людини // Право України. – 2005. - №3. – С.28-31.

Танчак А.Я. Політичні права людини: поняття та зміст // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наук.праць. – Одеса: Юрид.літ., 2005. – Вип.24. – С.248-254.