Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Система конституційних прав і свобод людини і громадянина в УкраїніСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Права і свободи людини є основним елементом, ядром її правового статусу. На(ваючи свого закріплення в Конституції України, вони визначають міру можлиі поведінки, відображають певні її межі, можливість користуватися благами для заі волення своїх інтересів і потреб. Конституційні права і свободи мають свою систему й ознаки, що відрізняють їх І інших прав і свобод. По-перше, вони володіють верховенством. Усі інші прав свободи повинні відповідати їм. Вони є правовою базою для прийняття всіх інш прав і свобод, що деталізують їх. По-друге, конституційні права і свободи є нормаї прямої дії і мають гарантований захист. По-третє, вони базуються на конституційних принципах рівності для кожного і не можуть обмежуватись чи скасовуватись. Класифікація конституційних прав і свобод може здійснюватися за різними критеріями. Але будь-яка класифікація, як і всякі методи і прийоми вивчення, має суб'єктивний характер. У той же час визнаними критеріями класифікації прав і свобод є: єдність конституційних та пов'язаних з ними прав і свобод; однорідність прав і свобод незалежно від місця розташування у Конституції чи інших джерелах конституційного права; відповідність історичному характерові їх виникнення і розвитку. Закріплюючи права і свободи людини і громадянина, Конституція України не визначає їх системи, ж передбачає певну послідовність їх викладення у другому розділі «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». Залежно від суб'єкта їх можна поділити на права і свободи людини (особи), права ісвободи громадянина; права і свободи іноземців та ін. За характером суб'єктів та формою здійснення права і свободи поділяють на індивідуальні і колективні (групові). До останніх відносяться право нації, народу на самовизначення, права національних меншин та деяких інших категорій населення (дитини, молоді тощо). Права і свободи поділяють також на основні (конституційні) і додаткові (конкретизуючі). У літературі існують й інші класифікації. Але в сучасних умовах найпоширенішою і визнаною класифікацією прав і свобод у конституційному праві є їх поділ за змістом і сферою дії. Виділяють три найголовніші види прав і свобод: у сфері особистого життя і безпеки людини; у сфері державного і суспільно-політичного життя; у сфері економічної, соціальної і культурної діяльності. Закріплюючи права і свободи людини і громадянина, інших категорій населення, Конституція України не визначає їх системи й поділ на різні групи, але передбачає певну послідовність при їх викладенні. Виходячи із загальновизнаних у теорії конституційного права критеріїв, права і свободи людини та інших категорій можна поділити на п'ять основних груп: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні та культурні. Ця класифікація, а також віднесення прав і свобод до тієї чи іншої групи мають доволі умовний характер. Наприклад, право на працю можна віднести як до економічних, так і до соціальних прав. До особистих (громадянських) прав і свобод людини відносять у першу чергу: право на життя, на повагу до її гідності, свободу та особисту недоторканність, свободу думки і слова, світогляду і віросповідання, свободу пересування тощо. Політичні права і свободи людини і громадянина включають, насамперед: право на участь в управлінні державними справами, на об'єднання у політичні партії та громадські організації, на проведення зборів, мітингів, демонстрацій, виборчі права та деякі інші. До економічних, соціальних та культурних прав людини відносять, зокрема: право на власність, на заняття підприємницькою діяльністю, право на працю та пов'язані з нею інші трудові права, право на освіту, на житло, на охорону здоров'я та інші. III! Більш детальний аналіз зазначених прав і свобод подається в наступних розді підручника. Але при визначенні тієї чи іншої системи прав і свобод людини в Україні слід ви дити з того, що для розвитку національного законодавства з прав людини в кожі країні, в тому числі і в Україні, велике значення мають загальновизнані міжнаро, стандарти (нбрми) з цих питань. У**Міжнародні договори й угоди з прав людини, які офіційно визнаються державо стають обов'язковими для виконання. Це положення набуло свого закріпленні Конституції України, у відповідності зі ст. 9 якої чинні міжнародні договори, згс на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національне законодавства. Загальновизнано, що найбільший розвиток прав і свобод людини у світове масштабі почався після Другої світової війни зі створенням Організації Об'єднай Націй, членом і засновником якої є Україна. У прийнятому Статусі ООН був закрі лений обов'язок держав здійснювати співробітництво у розвиткові поваги до пр людини й основних свобод без жодної дискримінації. Одним із найперших найважливіших актів міжнародно-правового значення сі ла Загальна декларація прав людини, день прийняття якої 10 грудня 1948 року огол шено всесвітнім Днем прав людини. Декларація складається з преамбули і ЗО стате У першій статті проголошено: «Всі люди народжуються вільними і рівними в сво правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти стосовно один одного в д) братерства.» Принцип вільності і недискримінації людини незалежно від рас кольору шкіри, мови, релігії, політичних переконань та інших ознак передбачаєтьі в другій статті Декларації. У наступних статтях Загальної декларації ВИЗНЗЧЄЕ громадянські (особисті) і політичні права (ст. ст. 3-21), викладені в семи наступні статтях (ст. ст. 22-28) економічні, соціальні і культурні права. Незважаючи на те, що норми цього нормативного акта міжнародного праї мають декларативний характер і не передбачено механізмів забезпечення виконані; встановлених норм, Загальна декларація відіграла важливу роль і продовж) визначати напрями, найголовніші критерії (стандарти) з прав людини для їх досяі нення у всіх країнах світу. Продовженням встановлення загальновизнаних стандартів з прав людини стал прийняття Генеральною Асамблею ООН 16 грудня 1966 року ще двох актів: Мі» народного Пакту про економічні, соціальні та культурні права і Міжнародного паю про громадянські та політичні права, а також факультативного протоколу д останнього. Усі ці документи визнані і ратифіковані Україною. Загальну декларацію прав людини і вказані міжнародні пакти разом з ФакулІ тативним протоколом у дипломатичній роботі і літературі об'єднують під єдиної назвою «Міжнародний білль прав людини», або «Міжнародна хартія прав людини»; Поряд з цими найважливішими нормативними актами Генеральною АсамблеєІ ООН та іншими її органами й організаціями прийняті інші міжнародні документи прав людини (конвенції, угоди, рекомендації тощо), більшість з яких визнай Україною. Ці документи (залежно від змісту) можна об'єднати у кілька груп: найголовніші природні та інші права і свободи людини; права народів, окремих груп населення та запобігання дискримінації: Декларація пропадання незалежності колоніальним країнам і народам; Конвенція про права дитини 1989 р.; Конвенція про право народів на мир 1984 р.; Декларація про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1967 та інші; вимоги щодо запобігання злочинам проти людства, рабства, торгівлі людьми та їх експлуатації: Конвенція про запобігання злочинам геноциду і відповідальність за нього 1948 р.; Конвенція про примусову працю тощо; права людини у сфері правосуддя та захисту від зловживань з боку державних органів та їх посадових осіб: Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку 1979 р.; Декларація основних принципів правосуддя щодо жертв злочину і зловживання владою 1985 р. та інші. Наведені найважливіші загальновизнані стандарти з прав людини обумовлюють як розвиток конституційно-правового регулювання прав і свобод людини в Україні, так і практику їх застосування та захист від порушень.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; просмотров: 304; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.97.133 (0.008 с.) |