Методологія науки конституційного права

 

Кожна суспільна наука має свій методологічний інструментарій, за допомогою якого вона вивчає відповідні відносини і дає пропозиції практиці. Метод науки — це сукупність правил, прийомів, принципів наукового пізнання, які забезпечують набуття об'єктивних достовірних знань. Методологія науки — вчення про методи пізнання конституційно-правових реалій, теоретичне обґрунтування методів і способів пізнання цих реалій, що ними послуговується наука конституційного права України. Під впливом об'єктивних та суб'єктивних чинників відбуваються суттєві зміни у методологічній базі науки. Методологія науки допомагає вирішенню питань розвитку конституційного процесу, його спрямованості, шляхів державотворення, дає можливість наукового обґрунтування організації та функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, оптимального конституційного регулювання основних прав і свобод громадян тощо.

На сучасному етапі науці конституційного права України доводиться вирішува доволі складні методологічні питання, зумовлені загальним станом і проблемами

 

 

методології права. Загальний стан розроблення методологічних проблем украінського правознавства відстає від сучасних потреб, хибує відчутними недолік Набули поширення методологічна невизначеність, еклектизм, некритичне з зичення певних методів та методологічних засобів інших наук поза межам можливого використання у дослідженнях соціально-правових проблем. Тропляються непоодинокі прояви абстрактного соціально-беззмістовного визначення державно-правових явищ, нерозбірливого застосування концепцій та норм, належать до різних, почасти протилежних зарубіжних правових систем.

Методологічні питання науки конституційного права сьогодні безпосередне пов'язані з вирішенням проблем всієї юридичної науки, ефективним застосуван сучасного методологічного інструментарію для аналізу державно-правових процесів, підвищення ролі науки в розбудові української державності. В умовах перехідного етапу розвитку суспільства ця проблема має суттєве значення, оскільки мова йде про необхідність пошуку шляхів підвищення впливу результатів конституцій правових досліджень та формування в Україні демократичної, правової, соціаліноі держави, забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина, становлеї теорії і практики конституціоналізму, політичної, економічної, ідеологічної бага манітності, забезпечення суверенітету Українського народу.

Як окремі методи, так і методологія в цілому значною мірою визначают предметом самої науки конституційного права, оскільки це об'єктивний чини Але при цьому важливу роль відіграють суб'єктивні фактори. Вони складаютьс можливості та здібності дослідника використовувати як старі, так і нові мете аналізу державно-правових явищ. Закріплена в ст. 15 Конституції України політю та ідеологічна багатоманітність, різні філософські та світоглядні позиції і підходи аналізу конституційного процесу в Україні не виключають, а, навпаки, припускай з метою одержання вірогідної наукової інформації та обґрунтованих висновь використання низки загальних та конкретних методів аналізу конституцій! правових проблем.

Для науки конституційного права України у методологічному аспекті настав простий період, як і для суспільної науки в цілому. Методологія марксизму-ленінізму значною мірою вже не задовольняє науку. Метод діалектичне матеріалізму, який розглядався переважно як основоположний метод, сьогодн багатьох поглядів не діє, оскільки свого часу він був спрямований на акцентац протилежностей у політичному процесі, на вузькокласову орієнтацію правої системи, на відхилення від загальнолюдських конституційних цінностей і набута зокрема таких, як правова держава, розподіл влади, політичний плюралізм, парламентаризм тощо. Метод діалектичного матеріалізму значною мірою себе вичерп саме у вузькокласовому розумінні. Але й сьогодні він дається взнаки у конфронтаї владних структур, різних політичних течій, коли жодна зі сторін не бажає нічи поступитись. На основі цього методу понад 70 років у нашій країні велись дослідження, виховано не одне покоління науковців. У його межах особливо акцеї тувалось на боротьбі протилежностей, обґрунтовувалась перевага вузькокласовіх інтересів, завдань, політичних акцій, протиставлялися класові і загальнолюдсьі цінності, підкреслювалась необхідність диктатури пролетаріату. У результаті це

 

 

метод був дискредитований, як і марксизм в цілому, який сьогодні розглядається як одна з ідеологічних політичних течій.

Однак сьогодні немає підстав відкидати метод діалектики як метод наукового аналізу конституційно-правових реалій, оскільки конституційний процес перебуває не в статиці, а в динаміці, розвивається під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників. Але застосування діалектичного методу як пріоритетного методу аналізу державно-правових реалій, не означає, що не можуть застосовуватися інші загальні методи. Є необхідність використовувати можливості, які дають інструментарій інших філософсько-правових систем, у тому числі позитивізм, екзистенціалізм, персоналізм, біхевіаризм тощо. У межах конституційної теорії в перспективі можливе формування в Україні наукових шкіл різних напрямів: школи парламентської поведінки, школи судової поведінки (біхевіаристський напрям), нормативістські школи (нормативістський напрям), школи конституційних цінностей (філософський напрям), соціологічної школи, психологічної школи, які набули значного розвитку в країнах західної демократії.

Методологічні підходи при аналізі конституційно-правових процесів можуть бути різні. Але ж важливо, щоб у їх основі були світові конституційні цінності, права людини і громадянина, оскільки найголовнішими методологічними орієнтирами для сучасного конституційного права України повинно бути утвердження гуманізму, пріоритету прав особи, громадянського суспільства перед державою, забезпечення вільного користування природними правами і свободами людини, їх захист від ущемлення та посягань з боку держави, будь-яких юридичних та фізичних осіб, демократизація конституційного процесу, правової системи України в цілому, а також правозастосовчої практики, зміцнення народного суверенітету, становлення суверенітету української держави, успадкування та використання вітчизняного та зарубіжного конституційно-правового досвіду.

Одним із головних завдань методології права є подолання економіко-матеріа-лістичного монізму у підході до аналізу права. Мова, звісно, йде не про заперечення детермінізму, зокрема економічного, і перехід на позиції релятивізму, а про відмову від абсолютизації економічного детермінізму, від протиставлення матеріального та ідеального, про визнання помилковою дихотомію «базис» (первинне, визначальне) і «надбудова» (вторинне, похідне)1. Суттєве значення мають методологічні принципи права, які пронизують всю правову матерію і є орієнтиром для правовиховної роботи, забезпечення правомірної поведінки суб'єктів права, прогресивного спрямовування законотворчості, правозастосування і подолання прогалин у праві2. Ці загальнометодологічні підходи мають істотне значення для вирішення методологічних питань науки конституційного права України на сучасному етапі її розвитку.

Крім загальних методів аналізу конституційних процесів ця наука використовує також спеціальні методи, до яких належать: системний, порівняльно-правовий, історичний, метод конкретно-соціологічних досліджень, статистичний та Інші.

___________

1 Козюбра М. І. Методологія права: концептуальні підходи // Проблеми методології сучасного правознавства. — К., 1996. — С. 24.

2 Цвік М. В. Методологічне значення принципів права // Проблеми методології сучасного правознавства. — К., 1996. — С. 34.

 

 

Системний метод дає змогу розглядати сам предмет конституційного права цілісну взаємопов'язану систему. Такий же підхід використовується і при ана; кожного правового інституту, виявленні його ролі не тільки в системі коне туційного права, а в цілому в правовій системі держави. На основі системне бачення є можливість визначити роль і місце конституційного права в право: системі України, висвітлити основоположну роль конституційних засад І нормативного регулювання суспільних відносин. Так, положення основ коне: туційного ладу мають велике системотворче значення не тільки для констиг ційного, а й всього законодавства України.

На сучасному етапі в науці конституційного права України суттєво розшир ються можливості історичного методу дослідження, який дає змогу виявити те денції конституційно-гіравового регулювання суспільних відносин, викорис вувати позитивний досвід минулого для сучасного державотворення. Наука історичному аспекті вивчає розвиток конституційних норм і інститутів, виявлж зв'язок із суспільними процесами, роль відповідних норм і інститутів для розбудо правової держави в Україні, формування громадянського суспільства, сучасі правової системи. Тому на нинішньому етапі ширше вивчається історія розвш Конституції України, поточне конституційне законодавство, практика його зае сування. Аналізується розвиток конституційного процесу в Україні за останні рої який розпочався з дня сформування першої Конституційної комісії, з прийняі 19 червня 1991 р. Верховною Радою України Концепції нової Конституції Укра'гі Різними політичними угрупованнями були представлені свої варіанти нової Кс ституції України; були й альтернативні проекти. Окремі положення всіх проек-знайшли відображення в Конституції України 1996 р., а деякі досить конструктиі ідеї, положення, концепції, моделі не були втілені в Основному Законі. Це теп стало предметом вивчення, аналізу. Все позитивне, що було набуте в проц державотворчого процесу за останні роки, повинно враховуватись для подальше конституційного розвитку України.

В історично-правовому і політологічному аспектах дається оцінка ролі Ко ституційного Договору між парламентом і Президентом України для прийнят нової Конституції, забезпечення суспільної злагоди на відповідному етапі розвит держави і суспільства.

З прийняттям нового Основного Закону України конституційний процес не пр зупинився, а триваа на якісно новій базі. На нього впливають різні гілки вла^ політичні угруповання, міжнародні фактори, стратегічні пріоритети України. 1 сучасному етапі суттєво зростають можливості науки конституційного пра України в аналізі державно-правових процесів. Важливою її проблемою є осмь лення історії конституційного права дожовтневого (1917 р.) періоду розвит України, внеску в процес державотворення таких видатних політичних діячів і вч них, як П. Орлик, Б. Хмельницький, М. Грушевський, В. Винниченко, М. Драгом нов, С. Дністрянський, В. Липинський, М. Махновський та ін.

Метод конкретно-соціологічних досліджень дає змогу науці виявляти суспільї думку щодо розвитку конституційного процесу в Україні, оцінки функціонувані відповідних державних інституцій, самоврядних структур, враховувати результа' досліджень для прийняття державними органами оптимальних рішень. Можли

 

 

вості цього методу в державно-правових дослідженнях на сучасному етапі використовуються недостатньо. А він дає підстави для підвищення якості законотворчої діяльності, виявлення сприйняття тих чи інших конституційно-правових новацій населенням, відповідними його верствами, різними політичними угрупованнями. Це основа для корегування конституційного законодавства, стратегії конституційного реформування суспільних відносин, внесення обґрунтованих змін і доповнень до чинних законів, інших нормативно-правових актів, виваженості дій законодавчої і виконавчої гілок влади, чіткої визначеності їх позицій при виникненні державно-правових конфліктів.

На сучасному етапі суттєво підвищується значення порівняльно-правового методу. вивчення конституційних проблем. Він виявляється в порівняльному аналізі конституційних норм та інститутів. Цей метод є важливим інструментом використання позитивного досвіду, накопиченого в конституційно-правовій сфері, виявлення найбільш ефективних моделей нормативного регулювання. На етапі розбудови в Україні правової держави, розроблення нової Конституції в порівняльно-правовому аспекті оцінювалось конституційне регулювання відповідних суспільних зв'язків в інших країнах світу. Використання зарубіжного досвіду дає змогу втілювати в конституційну практику України перевірені досвідом століть системи парламентаризму і, насамперед, побудови парламенту на професійних засадах, розподілу влад, політичного, економічного і ідеологічного плюралізму, оптимального регулювання конституційно-правового статусу громадян. Зарубіжні фахівці в галузі конституційного права часто залучались до експертного опрацювання конституційних актів України.

За останні роки цей метод аналізу державно-правових процесів в Україні одержав свій розвиток. Однак часто при цьому виявляється дилетантизм, недооцінка вітчизняного досвіду і переоцінка чужого, умов формування відповідних конституційно-правових моделей та інститутів, владних структур. Тому, намагаючись використовувати зарубіжний конституційний досвід, слід враховувати, що деякі ідеї і моделі настільки обумовлені національними, релігійними та історичними особливостями, що вони не можуть механічно переноситись в іншу правову систему. Те, що краще в одній правовій системі, може не давати віддачі в іншій, і навіть завдавати шкоди. Ті чи інші юридичні конструкції, в тому числі і конституційного рівня, можуть досить плідно «працювати» на одному етапі розвитку держави і суспільства і не дадуть віддачі, і навіть можуть стримувати процес державотворення в інших історичних умовах. Це необхідно враховувати в законотворчому і в цілому нормотворчому процесі, в стратегії державотворення.

Тому актуальним завданням науки конституційного права України в методологічному аспекті є проблема пошуку оптимального співвідношення врахування власного і зарубіжного конституційно-правового досвіду. Незважаючи на розширення застосування порівняльно-правового методу дослідження, його можливості далеко не вичерпані.

Статистичний метод допомагає виявляти ефективність конституційно-правових норм і інститутів, відповідних державних акцій, оцінювати їх вплив на суспільні відносини. Наука аналізує статистичні дані і на їх основі робить відповідні висновки. Якнайширше цей метод застосовується при аналізі даних щодо виборчого

 

 

процесу, проведення референдумів, підзвітності депутатів. Науковий інтерес маї дані про кількість виборчих комісій різного рівня, їх склад, участь виборців у борах, рівні їх активності, про кількість звітів депутатів перед виборцями, І довими колективами, кількість відкликань депутатів, про відсутність народ: депутатів України на сесіях, відрядження їх за кордон тощо. Аналізуючи відлов: дані, наука дає рекомендації щодо поліпшення справ, подолання негативних яви роботі державних і самоврядних структур, депутатського корпусу, окремих оргг державного управління.

Різноманітність методів науки конституційного права України дає їй змогу ко лексно аналізувати відповідні відносини, виявляти шляхи підвищення ефективні функціонування конституційних норм та інститутів, пропонувати оптима/ моделі організації і діяльності державних органів, органів місцевого самовря вання, взаємовідносин між Україною і Автономною Республікою Крим, центре місцями тощо. В умовах активізації наукових досліджень в Україні з коне туційного права є всі можливості для розширення методологічного арсеналу на) підвищення її ролі в державотворчому і правозастосовчому процесах.