Поняття і сутність конституційного ладу України, його принципи і система

 

Конституційний лад України являє собою систему суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами України, прийнятими на її основі і у відповідності з нею. Що являє собою цей лад за своєю суттю, змістом і формою?

За своєю суттю конституційний лад являє собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права.

Сучасний конституційний лад України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним характером суспільства, держави і права, які поєднують риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права, перебуваючи у фазі становлення.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує собою насамперед передбачені і гарантовані Конституцією України державний^^сшлмшй^ад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією України, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад опосередковує собою передбачену Конституцією України форму (форми) держави — за характером державного устрою і державного правління (унітарну республіку) і форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо).

В українській і зарубіжній науковій правовій, політологічній, філософській та іншій літературі існує ряд визначень конституційного ладу. Розмаїття таких поглядів зумовлене як істотними змінами в конституційному ладі України та інших держав, особливо з числа союзних республік колишнього Союзу РСР, так і зрушеннями в науковій конституційній думці щодо суті і змісту конституційного ладу.

На думку більшості українських юристів-конституціоналістів, конституційний лад опосередковує собою насамперед і головним чином суспільний і державний ла/г. Це стосується й виникнення самого поняття «конституційний лад». Як стверджує Ю. М. Тодика, поняття конституційного ладу розвивається з категорії суспільного і державного ладу

_______

1 Див.: Основи конституційного права України: Підручник / За ред. акад. АПрН України проф. В.В. Копєйчикова. — К., 1997. — С. 8-12, 30-37.

2 Див.: Тодьїка Ю. Н. Основи конституционного строя УкраиньІ. — X.: Факт, 1999.

 

 

З прийняттям нових конституцій і відповідно із змінами в конституційним країн з числа колишніх союзних республік колишнього Союзу РСР посилилась до його проблем і відповідно збагатилась певною мірою конституційна на; думка з цих питань. Так, В. Т. Кабишев вбачає в конституційному ладі всю си< суспільних відносин як предмет конституційного регулювання, а також си< конституційних норм і принципів, що регулюють окремі види суспільних відк існуючого, реального ладу. Це визначення є значно повнішим і точнішим, п> няно з традиційним, хоча в цілому являє собою розширене тлумачення кої туційного ладу, включаючи в нього конституційні норми і принципи.

О. Г. Рум'янцев вважає конституційний лад цілісною системою соціально-п{ вих відносин та інститутів, підпорядкованою безумовним моральним і кої туціиним вимогам та заснованою на сукупності основних регуляторів, які спри закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості стабільних, справедлі гуманних і правових зв'язків між людиною, громадянським суспільстві державою.

Є. І. Козлова та О. Є. Кутафін визначають конституційний лад як певну форм; певний спосіб організації держави, закріплений в її конституції3, ототожню] його фактично з державним ладом.

Обґрунтовуючи своє визначення, вони, зокрема, зазначають, що кожна дер> характеризується певними рисами, в яких виявляється специфіка цієї держави. (сукупність таких рис дає змогу, на думку авторів, говорити про певну форму, ПЄЕ спосіб організації держави, який після закріплення конституцією держави ст конституційним ладом. Точніше можна вважати, що певна форма, певний сп організації держави після закріплення держави конституцією стає органіч: складовою частиною конституційного ладу держави.

Підсумовуючи свої міркування щодо конституційного ладу, ці автори стві жують, що конституційний лад як форма, або спосіб організації держави, забезт підпорядкування її праву і характеризує її як конституційну державу. Позитивні цьому визначенні є насамперед уявлення про конституційний лад як про пе організацію держави, існування якої обумовлено конституцією і яка підпорядков праву, хоча, повністю погодитись з розумінням конституційного ладу лише організацією держави, звичайно, не можна, оскільки це досить вузьке й розуміння.

Інші автори, зокрема М. В. Баглай і Б. М. Габрічідзе, вважають, що існуваї конституційного ладу обумовлюється не лише наявністю конституції. Він с реальністю, на думку авторів, лише за умов, якщо конституції додержується і воі демократичною. Порядок, за якого забезпечуються права і свободи людин громадянина, а держава діє у відповідності з конституцією, називається коне туціиним ладом5. Звичайно, юридичне і фактично конституційним ладом є по]

_________

Див.: Кабьішев В. Т. Становление конституционного строя России. — Саратов, 1993. — С. 4.

Див.: Румянцев О. Г. Основи конституционного строя России. — М., 1996. — С. 75.

Козлова Е. Й., Кутафин О. Е. Конституционное право России. — М., 1996. — С. 75.

Там само.

Баглай М. В., ГабричидзеБ. Н. Конституционное право Российской Федерации. — М., 1996. — С. 96.

 

 

док, що встановлений І гарантований конституцією, та Існує у відповідності з конституцією, але «конституційний лад» є значно ширшим поняттям, ніж «конституційний порядок».

Конституційний лад України, передбачений її Конституцією, характеризується певними принципами, зокрема, суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю. Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу і можливості його зміни лише волею народу. Право визначати і змінювати конституційний лад України, зазначається у ст. 5 Конституції, належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Оскільки конституційний лад як певний порядок встановлюється Конституцією, то її прийняття вважається пріоритетним правом народу. Чинна Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей. ВІерховна -Еада_ мае^право вносити зміни до більшості положень Конституції. Але зміни до розділів Конституції, які стосуються основ конституційного ладу — розділ І «Загальні засади», розділу III «Вибори і референдуми» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» — здійснюється лише з волі народу, зокрема, не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради з наступним затвердженням законопроектів про ці зміни всеукраїнським референдумом, тобто народом шляхом голосування.

Суверенність конституційного ладу означає суверенітет народу і держави (ст. 1, а. 5 Конституції України). Відповідно до ст. 2 Конституції України її суверенітет поширюється на всю територію України. Україна є позаблоковою державою, й існування на її території іноземних військових баз не допускається. Використання наявних військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України../ Демократизм конституційного ладу означає насамперед існування за цим ладом, як певним порядком, передбаченим Конституцією, необмеженої влади народу як щодо належності її народу, так і щодо здійснення її народом.

Відповідно до Конституції України (ст. 5) народ визнається єдиним джерелом влади. Він має право здійснювати цю владу як безпосередньо, шляхом виборів, референдумів та в інших формах, так і через органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Держава, за Конституцією, гарантує свободу політичної діяльності (ст. 15).

Сучасний конституційний лад допускає існування місцевого самоврядування, що означає можливість безпосереднього здійснення влади як усім народом, так і окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.

Основою і гарантом демократизму конституційного ладу є демократизм української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією України: парламенту, судів та інших органів державної влади і державних організацій.

Безпосереднім показником демократизму держави є статус особи, зокрема, системи прав і свобод людини і громадянина, насамперед громадянських і полі-

 

 

тичних прав і свобод (право на свободу об'єднання у політичні партії та громі організації, право брати участь в управлінні державними справами та ін.).

Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і гарантуванні Ко туцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всеосяжній пов особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і свобод особи і їх гаранту] Відповідно до ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гід недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною ціш Утвердження і забезпечення прав і свобод є, за Конституцією, головним обов'* держави. Як безпосередній доказ цього Конституція України приділяє найбі уваги особі серед інших інститутів: правам, свободам і обов'язкам люді громадянина присвячено в Конституції 48 статей з 161.

Найбільшу частину передбачених Конституцією України прав і свобод склал громадянські, соціальні та культурні права і свободи: право на життя (ст. 27), І на повагу до гідності (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (сі право на працю (ст. 43), право на відпочинок (ст. 45), право на соціальний з; (ст. 46), право на житло (ст. 47), право на достатній життєвий рівень (ст. 48), п на охорону здоров'я медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49), праІ свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст, право на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35) тощо.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конститу гуманній національній економічній, соціальній, культурній і екологічній пол: держави.

Зокрема, відповідно до Конституції України (ст. 11) держава сприяє консолі, та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а тг розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх кори народів і національних меншин України. Україна дбає також про задоволення н< нально-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами деря (ст. 12).

Конституцією України передбачено як обов'язок держави гарантування ею гічної безпеки і підвищення екологічної рівноваги на території України, подолг наслідків Чорнобильської катастрофи, — збереження генофонду Українсьі народу (ст. 16), що свідчить про винятковий гуманізм держави і конституцій! ладу України в цілому.

Важливою рисою конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто ні ність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад кожної країни — офіційний державний і суспільний лад та офіційна система інших суспільних вц син, проголошених і закріплених актом вищої юридичної сили — конституцією

Тому першорядне і принципове значення у конституційному закріпленні / кожної країни є його дійсність, реальність.

Конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, рег ним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на момент прийня відповідної конституції і на перспективу. На жаль, дійсність окремих країн т конституції свідчили і свідчать, що трапляються випадки закріплення такого к ституційного ладу в цілому або його окремих інститутів, які не мають ніч

 

 

спільного або досить мало спільного з дійсністю. Як наслідок цього конституційний вдіреальний суспільний та державний лад відповідної країни функціонують, діють і розвиваються певний час різними шляхами.

Сумним прикладом таких явищ були колишня Конституція СРСР і колишня Конституція УРСР, які закріплювали народовладдя, повновладдя Рад народних депутатів, соціалістичну законність і правопорядок, політичні права і свободи громадян та інші інститути, які в дійсності не визнавались, ігнорувались, а деякі з них практично не існували.

Іншою не менш важливою рисою конституційного ладу є його системність, тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в конституції основних інститутів суспільства й держави.

Чинна Конституція України закріпила всі їх основні інститути значно системніше, ніж усі попередні її конституції разом узяті. Це стосується насамперед інституту влади, прав і свобод людини і громадянина, органів державної влади й органів місцевого самоврядування тощо.

Так, поряд із закріпленням статусу основного суб'єкта влади — народу як єдиного джерела влади Конституція передбачила його право здійснювати владу як безпосередньо, так і через органи державної влади або органи місцевого самоврядування (а. 5). В Конституції визначені основні форми безпосередньої демократії (вибори, референдуми), передбачено здійснення державної влади шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову та система місцевого самоврядування, чого не було в попередній конституції.

У новій Конституції України системно і у відповідності з міжнародно-правовими актами закріплено основні види прав і свобод людини і громадянина та їх гарантії. На відміну від колишньої радянської соціалістичної системи прав і свобод громадян, яка передбачала три основних види прав і свобод — соціально-економічні, політичні й особисті, чинна Конституція України закріпила такі види прав і свобод, як громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні, які передбачені низкою хміжнародно-правових актів. До того ж абсолютна більшість прав людини і громадянина закріплена у чинній Конституції України не фрагментарне і розпорошено, а повно. Це характерно для політичних і економічних прав і свобод, які закріплені найбільш системно. Наприклад, право особистої власності громадян закріплювалось тривалий час у колишній Конституції СРСР і в Конституції УРСР (ст. 13) не в загальній системі прав і свобод, а в розділі, присвяченому економічній системі. Сучасний конституційний лад України визначено на чіткій науковій основі. Теоретичні основи нової Конституції України і передбаченого та гарантованого нею конституційного ладу можна умовно поділити на три частини. Першу частину теоретичних основ нашої Конституції і нашого конституційного ладу складають надбання світової наукової конституційної думки, зокрема, теорії, ідеї, вчення про конституцію (конституціоналізм); про права і свободи людини і громадянина, про суверенну, правову, демократичну, соціальну державу; про форми безпосередньої демократії; про парламентаризм, інститут глави держави, конституційне судочинство, місцеве самоврядування тощо. Другу частину теоретичних основ складають окремі положення марксистсько-ленінського вчення та надбання науки радянсь-

 

 

кого державного (конституційного) права, зокрема, вчення про роль і зна держави і права, їх основні риси, про демократію і законність, про права, обої громадян, про політичну й економічну системи, про ради як представницькі о{ про правосуддя і прокуратуру тощо.

Третю частину теоретичних основ конституційного ладу складають над(української конституційної думки з часу проголошення незалежності Україн ідеї, концепції щодо України як суверенної, незалежної, демократичної, соціа; правової, унітарної держави, щодо форм держави за характером правління і х тером державного устрою, щодо громадянства України, державної мови, Збро Сил України, державних символів та інших атрибутів держави, системи прав і СЕ людини і громадянина та їх гарантій, виборів і референдумів, системи ор державної влади України та системи місцевого самоврядування в Україні тощо

Характерною рисою конституційного ладу України є його наступність, історі тому позитивному, що було в українському державотворенні, в державному і пільному ладі України в минулому, в тому числі в далекому минулому. Це випл як з Преамбули Конституції України, так і з її змісту, зокрема, положень її характеристики нашої держави, державних символів, прав і свобод люди громадянина, форм прямого народовладдя, місцевого самоврядування та ін інститутів, які були характерні для України в минулому або передбачали закріплювались її попередніми конституціями, починаючи з Конституції геть* Пилипа Орлика (1710р.).

Про наступність конституційного ладу свідчать також наявність низки тради них політичних, соціальних і культурних прав і свобод людини і громадяни! системі передбачених чинною Конституцією прав і свобод людини і громадян] положення щодо прямого народовладдя та ряд інших.

Однією з істотних рис конституційного ладу України є його програмний харак Конституційний лад, передбачений і закріплений новою Конституцією України, лише реальним, але й програмним, він е певною мірою програмою розви держави, суспільства та їх окремих інститутів. Конституція, проголошуючи на державу суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, не ли закріплює досягнуте, реальне в її функціонуванні і розвитку, але й напрямі подальшого розвитку, своєрідну програму, перспективу розвитку держави, стосується, зокрема, соціального, правового характеру держави, якою вона ли починає ставати, системи передбачених і закріплених Конституцією України ціальних і культурних прав і свобод людини і громадянина, що лише з часом мож; бути реалізовані. Програмний характер певною мірою мають положення що політичного, економічного та ідеологічного плюралізму суспільства, щодо місі вого самоврядування тощо.

Конституційний лад України характеризується також гарантованістю, тоб наявністю певної системи гарантій конституційного ладу (організаційно-правові нормативно-правових тощо). Детальніше ці гарантії розглядаються в третьої параграфі даної глави.

Поряд з цими загальними рисами характерною є особливість окремих інституї конституційного ладу. Зокрема, конституційному ладу властиві принципи зді

 

 

снення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу і судову; верховенства права; прямої дії норм Конституції; визнання і гарантування місцевого самоврядування; судового захисту прав і свобод людини і громадянина; органічності міжнародних договорів щодо національного законодавства України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; єдиного громадянства; єдиної державної мови; цілісності і недоторканності території України; непорушності права приватної власності; пріоритетність права власності Українського народу на природні ресурси; захист прав усіх суб'єктів права власності; свободи інформації; неприпустимості використання Збройних Сил України, інших військових формувань для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності; адміністративної автономії окремих адміністративно-територіальних одиниць (Автономна Республіка Крим) тощо.