ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підстави та форми набуття громадянства України



 

Одним із перших питань, що виникають при розгляді проблеми громадянства України, як і будь-якої держави, є питання про визначення категорії осіб, які є громадянами України, або іншими словами, — хто визнається громадянином України. Загальноприйнятим у світовій практиці є визнання належності до громадянства тієї чи іншої держави всіх осіб, які на час набрання чинності законом, що регулює питання громадянства, перебували в її громадянстві. Аналогічним чином це питання врегульоване і в законодавстві України.

Відповідно до ст. 2 Закону «Про громадянство України» громадянами України є:

 

 

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незале; України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громад* України» (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалеж раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, ЄТНІЧЕ соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи І ознак і які не є громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а • їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживг межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 г] 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визна1 своєї належності до громадянства України.

4) особи, які набули громадянство України відповідно до Закону «Про мадянство України».

Отже, для певних категорій осіб у Законі «Про громадянство України» (п. З встановлено спрощений порядок визначення їхньої належності до громадяї України. Це особи, які народилися або постійно проживали на території Украі також їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року прожи з якихось причин за межами України, не перебувають у громадянстві інших де] і до 31 грудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про начення своєї належності до громадянства України.

Таким чином, Закон чітко визначив категорії осіб, які визнаються громадяї України. Проте відомі випадки, коли деякі громадяни, посилаючись на п. З наве^ норми, заявляють, що вони не є громадянами України, оскільки не підтвер; свого бажання бути громадянами України, а отже, заперечують такий свій стат таким баченням цього питання не можна погодитись, оскільки відповідно до ст. 2 Закону «Про громадянство України» та ст. 9 Закону «Про правонаступниі України» всі громадяни колишнього СРСР, які постійно проживали на териї України на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 р.), є грс дянами України. Заперечувати ж належність до громадянства України відповідн Закону «Про громадянство України» фактично можуть лише особи, які на мом набрання чинності Законом мали статус іноземних громадян. Усі інші особи, постійно проживали в Україні на момент набрання чинності Законом «Про гро дянство України», тобто на 13 листопада 1991 р., визнаються громадянами Украі

Згідно з п. 4 ст. 2 Закону громадянами України визнаються особи, які наб громадянство України відповідно до Закону «Про громадянство України».

Набуття громадянства України може здійснюватися на підставах, що визначеі ст. 11 Закону.

Відповідно до ст. 11 названого Закону громадянство України може набуватися таких підставах: 1) за народженням; 2) за походженням; 3) через прийняття до г] мадянства України; 4) через поновлення у громадянстві України; 5) за іншими п ставами, передбаченими цим Законом; 6) за підставами, передбаченими міжнарс ними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Україні

Встановлені підстави відповідають інтересам нашої держави та загальновизнані принципам міжнародного права.

 

 

Правове регулювання процедури надання громадянства у різних країнах світу має свої характерні особливості. Набуття громадянства частіше за все пов'язується із фактом народження людини або зі спеціальним рішенням уповноважених державних органів. За загальним правилом у законодавстві більшості країн встановлюється порядок набуття громадянства окремо для дітей, що випливає з факту їх народження.

Громадянство може набуватись через прийняття до громадянства, тобто шляхом натуралізації та через поновлення у громадянстві, тобто у порядку репатріації, реінтеграції. Крім набуття громадянства зазначеними способами, у законодавстві може встановлюватися виключний порядок: колективна натуралізація; оптація, тобто вибір особою громадянства.

У законодавстві різних країн закріплені такі принципи набуття громадянства, як право крові і право ґрунту. Принцип права крові — народження від громадян даної держави — передбачає, що дитина, яка народилася від осіб, що є громадянами даної держави, автоматично визнається громадянином цієї держави. Цей принцип закріплено у законодавстві більшості держав.

Принцип права ґрунту означає, що громадянство у даній державі надається будь-якій особі, яка народилась на її території, незалежно від громадянства батьків.

Набуття статусу громадянина за правом ґрунту визначається як набуття громадянства за народженням. Набуття громадянства за правом крові прийнято визначати як його набуття з походження .

Законодавство деяких держав у сучасний період передбачає змішану систему набуття громадянства, за якою принцип права крові поєднується з принципом права ґрунту (наприклад, у Конституції Бразилії 1988 р.).

Вибір державою того чи іншого принципу набуття громадянства головним чином обумовлюється її політикою у демографічній сфері. Коли держава зацікавлена у швидкому зростанні кількості своїх громадян, то вона закріплює у законодавстві обидва вищезазначені принципи.

Одержання громадянства за народженням (філіація) є основною формою набуття особою статусу громадянина держави. У будь-якій країні переважна більшість її громадян має такий свій статус саме за народженням.

, У нормах законодавства України, що регулюють питання набуття громадянства України, поєднується принцип права крові та права ґрунту. Це випливає із аналізу відповідних норм Закону «Про громадянство України». Так, відповідно до ст. 12 Закону дитина, батьки якої на момент її народження перебували в громадянстві України, набуває громадянство України незалежно від того, чи народилася вона на території України, чи за її межами. А згідно зі ст. 14 Закону дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, набуває громадянство України. Наведена норма ґрунтується на положенні міжнародного права щодо скорочення кількості осіб без громадянства .

 

____________

1 Див.: Конституционное (государственное) право зарубежньїх стран. Общая часть / Под ред. Б. А. Страшина. — М., 1996. — Т. 1. — С. 127.

2 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, п. З ст. 24; Конвенція про скорочення випадків безгромадянства.., п. 1 ст. 1.

 

 

Виходячи з принципу права ґрунту, дитина, яка перебуває на території Україк обоє з батьків якої невідомі, також визнається відповідно до ст. 15 Закону гр мадянином України.

Отже, набуття громадянства за народженням має місце в силу факту народжен: людини і не залежить від прояву її волі.

Наступною підставою набуття громадянства України є прийняття до громадя ства України, яке визначається як натуралізація або укорінення. Натуралізація — надання органами державної влади країни громадянства зацікавленій особі на прохання. У світовій практиці натуралізація є найбільш поширеним способ< надання громадянства.

Звичайно виділяють такі основні види натуралізації: індивідуальну натуралізац і натуралізацію внаслідок правонаступництва держави. Остання- є особливо приї манною для країн так званого «третього світу», хоча у колишніх республіках СР( після його розпаду практично вирішуються ті ж проблеми.

Натуралізація внаслідок правонаступництва держави автоматично виникає в м мент утворення нової держави, а не після видання такою державою відповідно законодавчого акта

Індивідуальну натуралізацію, в свою чергу, поділяють на натуралізацію, І ґрунтується на особистому виборі, і натуралізацію внаслідок прийняття закону, залежності від того, який орган держави уповноважений вирішувати питан громадянства, розрізняють систему законодавчу та систему адміністративну. П законодавчій системі натуралізація здійснюється шляхом видання відповідне закону. При адміністративній системі — за рішенням адміністративного органу.

Звичайно, особи, які набувають громадянство через процедуру натуралізаі користуються такими ж правами та несуть ті ж обов'язки, як і всі інші громадя країни.

Надання громадянства у порядку натуралізації має певні особливості. Як прави натуралізація здійснюється на основі вільного волевиявлення особи. Це має свс наслідком припинення попереднього громадянства особи. Проте лише самого во; виявлення особи, що зацікавлена у набутті громадянства, недостатньо. Така осе має відповідати вимогам, які визначені у законодавстві країни щодо натуралізаці

У законодавстві будь-якої країни передбачаються певні передумови натуралізаі Як правило, вимагається таке:

1) досягнення особою повноліття;

2) письмова заява особи;

3) володіння мовою країни;

4) ценз осідлості, тобто певний мінімум часу проживання особи в країні тощо Встановлення певних умов, що є обов'язковими для набуття громадянства тієї

іншої країни, визнається у світовій практиці цілком правомірним. Право вста» лювати ті чи інші цензи та умови натуралізації передбачене, зокрема, Конвенці про скорочення безгромадянства. Метою встановлення кола певних вимог нату

 

__________

1 Див.: Конституционное право развивающихся стран: общество, вдасть, личность. — М., 1990. — С. 2!

2 Див.: Сравнительное конституционное право. — М., 1996. — С. 271-272.

 

 

шації є прагнення захистити інтереси даної держави та забезпечити нормальне входження в нове суспільство людини, яка набуває громадянство.

У законодавстві України визначено ряд вимог та умов, які є обов'язковими для прийняття особи до громадянства У країни. Відповідно до ст. 16 Закону «Про громадянство України» іноземці та особи без громадянства можуть бути прийняті до громадянства України за 'їхніми клопотаннями.

Необхідні умови прийняття особи до громадянства України є такі:

1) визнання і виконання особою Конституції України та законів України;

2) неперебування особи в іноземному громадянстві. Ця умова ґрунтується на одному з основних принципів громадянства України — принципі єдиного громадянства України;

3) безперервне проживання особи на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця вимога не поширюється на осіб, що виявили бажання стати громадянами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один із їхніх батьків, дід чи баба народилися на території України;

4) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

5) наявність у особи законних джерел існування.

Можливість набуття громадянства України значно полегшується для осіб, які мають певні заслуги перед нашою державою.

Відповідно до ст. 16 Закону вимоги, що передбачені в абзаці першому пункту З, пунктах 4,5 частини другої цієї статті, можуть не враховуватися у виняткових випадках. Таке може бути за рішенням Президента України щодо осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, або якщо їх прийняття до громадянства України становить державний інтерес для України. Крім того, положення абзацу першого пункту З та пункту 4 частини другої статті 16 не поширюються на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянами України. Це положення чинного законодавства України узгоджується, зокрема, із положеннями Конвенції про громадянство одруженої жінки (20.02.1957р.).

У всіх країнах однією з умов натуралізації є лояльність по відношенню до даного режиму. Особам, які вчинили проти нього злочини, громадянство, як правило, не надається.

У Законі «Про громадянство України» (ст. 16) визначені обставини, за яких громадянство України не може бути надане. Так, до громадянства України не приймаються особи, які:

1) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, або вчинили злочини проти держави, або тяжкі злочини проти особи;

2) засуджені до позбавлення волі до зняття судимості;

3) особи, які перебувають під слідством або уникають покарання, чи вчинили злочин на території іншої держави;

4) особи, які перебувають на військовій службі, у службі безпеки, у правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави.

Відповідно до ст. 11 Закону Про громадянство ще одним способом набуття громадянства є поновлення у громадянстві України, яке прийнято визначати як репатріацію, або реінтеграцію. Цей спосіб набуття громадянства є важливим для

 

 

особи, яка раніше перебувала у громадянстві України, але втратила його з якихосі причин. Закон передбачає, що така особа може бути поновлена у громадянств України за її клопотанням. Репатріація відрізняється від натуралізації спрощень порядком набуття громадянства. Порядок здійснення цього способу набуто громадянства України регулюється ст. 17 Закону «Про громадянство України». Так згідно із цією статтею особу, яка раніше перебувала у громадянстві України, можі бути поновлено за її клопотанням у громадянстві України через процедурі прийняття без урахування положень абзацу першого пункту 3 частини друге статті 16 Закону.

Відповідно до законодавства України громадянство може набуватись на під ставах, передбачених міжнародними договорами, згода* на обов'язковість якк надана Верховною Радою України (ст. 11 Закону «Про громадянство України»).

Статтею 4 Закону передбачено, що коли міжнародним договором України вста новлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правил; міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радон України. Згідно ж зі ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода н; обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національної-! законодавства України.

Наведені положення чинного законодавства свідчать, що підставами набуті; громадянства України можуть бути, зокрема, такі загальновизнані форми набуті, громадянства, як групове надання громадянства, а також вибір громадянства, як визначається як оптація.

Групове надання громадянства — це наділення громадянством населення певне території у спрощеному порядку, або надання у спрощеному порядку громадянств переселенцям. Це може бути у випадку, коли частина території переходить від однії держави до іншої (трансферт — передавання). За таких обставин населення, щ> проживає на цій території, звичайно користується правом оптації, тобто правої вибору громадянства. Кожен може обрати собі нове громадянство або зберегт: попереднє1.

У колишньому СРСР оптація відбувалася у відповідності з радянсько-польської угодою про репатріацію від 25 березня 1937 року.

Нарівні із зазначеним у світовій практиці оптація застосовується щодо осіб, яі мають подвійне громадянство.

У разі, коли громадянин якоїсь держави має одночасно і громадянство ініш держави, то йому може надаватись право оптувати якесь одне з них. Можливіст застосування оптації у таких випадках передбачається конвенціями про багате громадянство .

Загальновизнано, що оптація як вибір громадянства особою, яка має більше, ні: одне громадянство, є найдемократичнішим та поширеним способом усунення ві падків подвійного громадянства, наявність якого створює юридичну невизн;

 

_________

1 Див.: Колосов Ю., Кузнецов В, Международное право. — М., 1995. — С. 96; КонституционнІ (государственное) право зарубежньїх стран. — М., 1996. — Т. 1. — С. 128.

Конвенція про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випаді багатогромадянства від 6 травня 1963 р.

 

 

ченість, а тому порушує оптимальний режим правового регулювання статусу особи внутрішньодержавним правом.

У Законі «Про громадянство України» визначені види документів, які підтверджують громадянство України. Відповідно до ст. 5 Закону документами, які підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, а для осіб віком до 16 років — свідоцтво про народження.

Зразки й порядок видачі паспорта громадянина України та свідоцтва про народження визначаються положеннями про паспорт громадянина України та про свідоцтво про народження, які затверджуються Верховною Радою України.

Таким чином, аналіз норм законодавства України, які визначають підстави і регулюють порядок набуття громадянства України, свідчить, що в них закріплено змішану систему набуття громадянства, при якій переважне значення принципу права крові поєднується із застосуванням принципу права ґрунту. Особливо чітко таке поєднання знаходить свій прояв у тих нормах Закону «Про громадянство України», які регулюють різноманітні питання набуття громадянства дітьми, та випадків зміни їхнього громадянства.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.147.211 (0.01 с.)