Поняття і суть безпосереднього народовладдя та його основні форми

 

Найважливішим принципом політичної системи України є влада народу. Нарол є єдиним джерелом влади в Україні (ст. 5 Конституції України), і влада повинні здійснюватись у його інтересах. Народовладдя реалізується демократичною укра їнською державою через усю систему ЇЇ органів — законодавчих, виконавчих, судових, контрольно-наглядових, а також систему самоврядних органів. Народиш суверенітет є джерелом державного суверенітету. Останній обмежений лише обов'язком усіх державних органів дотримуватися основних невід'ємних прав і свобод людини. Шляхом свого волевиявлення народ має суверенне право встановлювати! змінювати форму державного управління, формувати державні органи, брати участь у здійсненні їх повноважень, вирішувати різноманітні питання суспільного та державного життя.

Державна влада, встановлена шляхом волевиявлення народу, вважається найбільш легітимною, тобто такою, що відповідає ідеалам, що склалися у суспільстві, Виходячи з різних засобів волевиявлення народу, спрямованих на здійснення ним влади, наука розрізняє дві головні форми здійснення народовладдя — безпосередню і представницьку (сформовані народом виборні органи державної влади і місцевого самоврядування).

Безпосереднє народовладдя (у ст. 69 Конституції України вживається термін «безпосередня демократія») включає до себе участь громадян у здійсненні різноманітних форм влади, їх безпосередню владну діяльність, спрямовану на вирішення тих чи інших державних, або суспільних питань, прийняття відповідних рішень та їх втілення у життя.

Чинна Конституція України в III розділі закріплює і регламентує такі фундаментальні форми прямого народовладдя, як вибори і референдум. Законодавець поставив цей розділ у системі Конституції безпосередньо за розділами «Загальні засади» і «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина», тобто на провідне місце. Положення саме цих розділів є найбільш стабільними в цій системі. Це обумовлено, між іншим, як їхнім змістом, так і встановленням статтею 156 Конституції України особливого, більш ускладненого, ніж для інших її розділів, порядку внесення змін до розділів першого, третього та тринадцятого Конституції.

Принципове значення для оцінки пріоритету народовладдя має ст. 5 Конституції України, згідно з якою «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або І посадовими особами». З цих положень випливає, що лише народ виконує щодо влади установчу функцію, формує її, визначає і удосконалює конституційний лад. Провідними засобами досягнення цих цілей є вибори і референдум, хоч існують й

інші засоби здійснення народовладдя, в тому числі і недержавні — через різні форми суспільного самоврядування.

У той же час, поряд з безпосереднім народовладдям, існує і другий важливий його І врояв. Мова йде про народне представництво на державному і суспільному рівні, І тобто участь народу у здійсненні влади через обраних ним представників, які здійснюють державні або суспільні функції і мають назву органів народного представництва, або органів народного самоврядування. Найбільш яскравим прикладом здійснення безпосереднього народовладдя є референдум, народного представництва — діяльність всенародне обраного органу парламентського типу — у нас Верховної Ради України.

У філософській і юридичній літературі здавна точаться дебати з приводу переваг і недоліків кожної з перелічених форм здійснення народовладдя (демократії). Абсолютною цінністю безпосередніх форм здійснення народовладдя слід вважати пряму реалізацію громадянами державних або суспільних функцій, що виключає будь-яку деформацію, або перекручення волі народу.

Безпосередня демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історичною першою природною формою здійснення влади народу. При безпосередній демократії громадяни залучаються до обговорення і вирішення суспільне значущих питань, що сприяє підвищенню їхньої політичної активності, дозволяє їм брати участь у здійсненні народовладдя без будь-яких посередницьких інстанцій. Історичними формами прояву прямої демократії були народні збори в Афінах, народні ради і віче в період середньовіччя, козацькі збори в Україні, якими пишаються відповідні народи.

В сучасних умовах саме безпосередня демократія створює сприятливіші умови для використання громадянами своїх конституційних прав. Усе це робить пряму демократію найбільш яскравим проявом народовладдя і є запорукою її подальшого розвитку. Пряме народне волевиявлення має особливе значення при легітимації влади. Ця легітимація, тобто приведення характеру і спрямованості функціонування влади у відповідність зі змістом свідомості, суспільної думки відбувається, передусім, через загальні демократичні вибори, через які влада народу передається центральним державним органам. В Україні через проведення виборів створюються загальнонародні, а разом з цим загальнодержавні органи первинного представництва народу — Верховна Рада України і Президент України, а на місцях — органи самоврядування — ради на місцях, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Іегітимація влади може бути створена і шляхом прямого волевиявлення народу на референдумі. Все це підтверджує провідну роль безпосередньої демократії у здійсненні народовладдя.

З іншого боку, в історії політичної думки ми стикаємось з багатьма аргументами на користь представницької форми здійснення народовладдя (представницької демократії). Вони супроводжуються вказівками на певні недоліки прямої демократії.

Зокрема багато заперечень у цьому питанні викликало вчення Ж.-Ж. Руссо, що був фундатором і найбільш послідовним прихильником ідей прямого народовладдя. Критикувалось, починаючи з ТТТ. Монтеск'є, твердження Руссо, що закони

можуть набувати офіційної сили лише після безпосереднього затвердження їх тексті1 народом, або безпосереднього прийняття їх на загальних зборах громадян. Головним запереченням проти цього положення були і є посилання на державну практику, згідно з якою спроби прийняття законів як системи безпосередньо на народиш зборах (як це робилось і робиться в деяких кантонах Швейцарії) спостерігалися, головним чином, у масштабах малих державних утворень і не були пристосовані дл«великих держав. Поряд з цим, у політичній теорії обґрунтовано вказувалось на ряд переваг представницької демократії перед безпосередньою. Обмеженість прямої демократії вбачається у неможливості при її застосуванні всебічного, детального, організованого обговорення тих чи інших питань, що можливо для представницьких органів, рішення яких мають, таким чином, можливість бути значно обґрунтованішими. Професійність органів народного представництва надає їм можливість провести при вирішенні певного питання широкі зовнішні консультації, в тому числі серед науковців, узгодити позиції різних політичних сил, у тому числі точки зору більшості і меншості, в результаті чого можливе досягнення компромісу, коли «точки зору різних груп, які часом мають значні розбіжності, примирюються таким чином, що результатом є єдине рішення...^ Саме такий результат був одержаний парламентом України при прийнятті Конституції України 1996р.

Врахування як переваг, так і недоліків обох форм здійснення народовладдя -безпосередньої та представницької — приводить до висновку, що найкращим варіантом управління суспільством і державою є діалектичне поєднання безпосереднього народовладдя з народним представництвом, використання у політичній практиці кращих рис кожної з них.

Як головні форми здійснення народовладдя Конституція України закріплює вибори (ст. 70-71) і всеукраїнський референдум (ст. 72, 73, 74). Але прояви народовладдя, що є характерними для конституційного ладу України, не обмежуються загальнодержавними й місцевими виборами і референдумами. Ставлячи питання про поєднання безпосередньої та представницької форм здійснення народовладдя, треба виходити з урахування вельми різноманітних проявів як прямої, так і пред-, ставницької демократії. Ми розраховуємо на це, наприклад, у процесі легітимації державної і суспільної влади через вибори.

У рамках цієї фундаментальної форми прямого народовладдя, засобами й реалізації виступають збори громадян за місцем проживання і збори трудових колективів, які наділені правом висувати кандидатів у депутати, здійснюється практика самовисування, проводиться збір підписів на підтримку висунутих кандидатів на підписних листках. Безпосередня демократія може також проявлятися у проведенні громадських і всенародних обговорень актуальних питань місцевого і і загальнодержавного значення. Важливою формою безпосередньої ініціативи наро-Г ду є збір підписів з вимогою проведення всенародного референдуму. Широко розви-І нуті і застосовуються такі форми прямої демократії як проведення мітингів і! демонстрацій з метою вирішення певних суспільне значущих питань. З тією ж

ЕлиннекГ. Общее учение о государстве. —СПб., 1908. — С. 426-427.

кетою проводяться збори і наради загальнодержавного і місцевого значення. У ' рамках громадського за своєю природою місцевого самоврядування Конституція України дозволяє сільським, селищним, місцевим Радам створювати за ініціативою жителів будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, наділяючи їх частиною владної компетенції.

Усі форми народовладдя слугують інтересам особистості, забезпечують участь громадян у вирішенні державних і суспільних справ. Це досягається через використання кожним громадянином своїх невід'ємних конституційних прав, на основі чого іздійснюються усі форми народовладдя.