Кабінет Міністрів України у системі органів виконавчої влади в Україні.

Вступ

Кабінет Міністрів України в конституційній системі поділу влад посідає важливе місце, що зумовлено його правовим статусом.

Правовою основою організації та діяльності Кабінету Міністрів України є Конституція України, зокрема розділ "Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади", Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року, постанови Верховної Ради України, укази Президента України тощо.

Кабінет Міністрів України - це загальнодержавний, постійно діючий, призначуваний, колегіальний орган загальної компетенції, вищий орган виконавчої влади в Україні, який відповідальний перед Президентом України, підзвітний Верховній Раді України та підконтрольний перед нею в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України. [1]

Актуальність обраної теми даної курсової роботи пояснюється тим, що однією з найбільш гострих для України проблем політико-організаційного характеру є питання виконавчої влади. А виконавчу владу в Україні здійснює та є вищим органом виконавчої влади в Україні згідно зі ст. 113 Конституції України саме Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантування відповідальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя. Уряд здійснює виконавчу владу в межах, установлених Конституцією та законами України. Неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян у вирішення питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України, не допускається.

Слід відзначити, що загальнотеоретичні питання статусу органів виконавчої влади, зокрема, Уряду, досліджувались у наукових розробках таких учених – теоретиків держави і права та фахівців у галузі конституційного та адміністративного права, як С.А.Авакян, В.Б.Авер’янов, Ф.М.Аляутдінов, Л.К.Байрачна, В.О.Величко, І.І.Дахова, А.В.Дуда, Ю.М.Козлов, В.П.Колісник, А.М.Колодій, В.К.Колпаков, О.Л.Копиленко, В.В.Кравченко, О.Д.Крупчан, О.В.Марцеляк, В.С.Нерсесянц, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілко, Т.О.Проценко, Ю.М.Старілов, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, В.Є.Чиркін, М.К.Якимчук тощо.

Не зважаючи на значну кількість публікацій у окресленій сфері, питання визначення конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України залишається комплексно мало дослідженою. Відсутність ґрунтовного теоретичного осмислення конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України зумовлює існування труднощів для повноцінного функціонування як системи органів виконавчої влади, так і конституційної системи стримань і противаг України.

В даній роботі поставлено перед собою мету дослідити, в першу чергу такі питання, як місце і роль Кабінету Міністрів в системі органів виконавчої та державної влади, склад Кабінету Міністрів та принципи його формування, окремими питаннями буде розглянуто повноваження Кабінету Міністрів України та акти Кабінету Міністрів України. Також планується дослідити такі важливі питання як порядок утворення урядової влади в Україні, форми та методи діяльності Кабінету Міністрів Україниі. Вважаю, що розгляд саме цих питань дасть змогу якнайкраще розкрити загальну тему даної курсової роботи.

Об’єктом дослідження даної роботи виступила сукупність правових норм, що визначають елементи правового статусу Кабінету Міністрів України, а також підстави, зміни та припинення відповідних правовідносин.

Предметом дослідження є конституційно-правові норми, що закріплюють повноваження та інші елементи конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України і містяться, окрім Конституції України, у законах України, постановах Кабінету Міністрів України тощо.

Під час написання роботи були використані адміністративно-правові акти, підручники, статті з періодичних видань, інша спеціалізована література. При дослідженні були застосовані такі науково-дослідницькі методи як: метод спостереження, літературний метод, метод аналізу та синтезу, метод порівняння та узагальнення. Написання даної роботи сприятиме не тільки поглибленому розумінню питання конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України, але й набуття навичок науково-дослідної роботи, що для майбутньої професії є вкрай необхідним.

 

Висновок

Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади відображає його роль й місце не лише в системі органів виконавчої влади, а й у системі поділу влади взагалі, характеризує його як орган, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України. Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відома Конституцією України, законами Верховної Ради і указами Президента України. У межах власної компетенції Кабінет Міністрів організовує виконання нормативних актів, міжнародних договорів, конвенцій та угод, здійснює контроль за їх виконанням органами виконавчої влади і приймає відповідні заходи щодо усунення їх порушень.[126]

При написанні даної курсової роботи проаналізувано систему органів державної виконавчої влади в Україні та визначено місце Кабінету Міністрів України у системі органів виконавчої влади. На підставі аналізу відповідних норм Конституції України та закону України «Про Кабінет Міністрів України» вказано будову вищого органу у системі органів виконавчої влади та розглянуто порядок його утворення.

Крім того, розглядаючи питання організації і діяльності Кабінету Міністрів України, проаналізувано функції, форми і методи діяльності Кабінету Міністрів України. Визначено види актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, проаналізовано їх юридичну природу, порядок підготовки та особливості виконання.

Таким чином, в ході уважного вивчення даної теми було зроблено наступні висновки щодо конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України: Кабінет міністрів України є вищим органом виконавчої влади в Україні. До основних завдань, закріплених у ст.116 Конституції України, належать: забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності; здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави; виконання Конституції й законів України, актів Президента України; забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури; забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління об’єктами державної власності відповідно до закону; вжиття заходів щодо гарантування обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів.

Кабінет Міністрів України є органом загальної компетенції, тому його функції є численними і різноманітними. Серед них можна відзначити політичну, економічну, бюджетну, гуманітарну, екологічну, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, адміністративно-організаційну, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки.

Звичайно, конституційні приписи є вирішальним джерелом правового регулювання організації та діяльності українського Уряду — Кабінету Міністрів України. Однак, саме прийняття Закону конкретизувало процедури формування Кабінету Міністрів України, його статусу, повноважень та порядку діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок, що Кабінет Міністрів України має важливе значення в реалізації принципу поділу влад та забезпеченні конституційних свобод людини і громадянина.

 

 

Список використаних джерел: 1. Авер’янов В. Конституційно-правовий статус українського уряду: проблеми реалізації. – Юридичний журнал.- №4. – 200 5 [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1666

2. Актуальні проблеми конституційного права України: підручник/ За заг.ред.професора Олійника А.Ю. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2012. -552с.

3. Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – 2-ге вид., - К.: МАУП, 2001. - 216 с.

4. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010 року, - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 9, ст.58, -[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2591-17

5. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. К.: Видавничий дім «Ін юре», 2002. – 544 с.

6. Конституція України від 28.06.1996 року(зі змінами), - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр7. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник.-Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с.

Вступ

Кабінет Міністрів України в конституційній системі поділу влад посідає важливе місце, що зумовлено його правовим статусом.

Правовою основою організації та діяльності Кабінету Міністрів України є Конституція України, зокрема розділ "Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади", Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року, постанови Верховної Ради України, укази Президента України тощо.

Кабінет Міністрів України - це загальнодержавний, постійно діючий, призначуваний, колегіальний орган загальної компетенції, вищий орган виконавчої влади в Україні, який відповідальний перед Президентом України, підзвітний Верховній Раді України та підконтрольний перед нею в межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України. [1]

Актуальність обраної теми даної курсової роботи пояснюється тим, що однією з найбільш гострих для України проблем політико-організаційного характеру є питання виконавчої влади. А виконавчу владу в Україні здійснює та є вищим органом виконавчої влади в Україні згідно зі ст. 113 Конституції України саме Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України спрямовує свою діяльність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гарантування відповідальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя. Уряд здійснює виконавчу владу в межах, установлених Конституцією та законами України. Неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян у вирішення питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України, не допускається.

Слід відзначити, що загальнотеоретичні питання статусу органів виконавчої влади, зокрема, Уряду, досліджувались у наукових розробках таких учених – теоретиків держави і права та фахівців у галузі конституційного та адміністративного права, як С.А.Авакян, В.Б.Авер’янов, Ф.М.Аляутдінов, Л.К.Байрачна, В.О.Величко, І.І.Дахова, А.В.Дуда, Ю.М.Козлов, В.П.Колісник, А.М.Колодій, В.К.Колпаков, О.Л.Копиленко, В.В.Кравченко, О.Д.Крупчан, О.В.Марцеляк, В.С.Нерсесянц, Н.Р.Нижник, В.Ф.Погорілко, Т.О.Проценко, Ю.М.Старілов, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, В.Є.Чиркін, М.К.Якимчук тощо.

Не зважаючи на значну кількість публікацій у окресленій сфері, питання визначення конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України залишається комплексно мало дослідженою. Відсутність ґрунтовного теоретичного осмислення конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України зумовлює існування труднощів для повноцінного функціонування як системи органів виконавчої влади, так і конституційної системи стримань і противаг України.

В даній роботі поставлено перед собою мету дослідити, в першу чергу такі питання, як місце і роль Кабінету Міністрів в системі органів виконавчої та державної влади, склад Кабінету Міністрів та принципи його формування, окремими питаннями буде розглянуто повноваження Кабінету Міністрів України та акти Кабінету Міністрів України. Також планується дослідити такі важливі питання як порядок утворення урядової влади в Україні, форми та методи діяльності Кабінету Міністрів Україниі. Вважаю, що розгляд саме цих питань дасть змогу якнайкраще розкрити загальну тему даної курсової роботи.

Об’єктом дослідження даної роботи виступила сукупність правових норм, що визначають елементи правового статусу Кабінету Міністрів України, а також підстави, зміни та припинення відповідних правовідносин.

Предметом дослідження є конституційно-правові норми, що закріплюють повноваження та інші елементи конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України і містяться, окрім Конституції України, у законах України, постановах Кабінету Міністрів України тощо.

Під час написання роботи були використані адміністративно-правові акти, підручники, статті з періодичних видань, інша спеціалізована література. При дослідженні були застосовані такі науково-дослідницькі методи як: метод спостереження, літературний метод, метод аналізу та синтезу, метод порівняння та узагальнення. Написання даної роботи сприятиме не тільки поглибленому розумінню питання конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України, але й набуття навичок науково-дослідної роботи, що для майбутньої професії є вкрай необхідним.

 

Кабінет Міністрів України у системі органів виконавчої влади в Україні.

Державна влада згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.[2]

Важливе значення в реалізації принципу поділу влад та забезпеченні конституційних свобод людини і громадянина належить виконавчій владі в Україні. Це одна з гілок державної влади, яка покликана забезпечувати свободи людини та громадянина в Україні.[3]

У сучасному державознавстві уряд визнається вищим колегіальним органом виконавчої влади і у кожній країні виступає вагомим чинником побудови національної конституційної моделі поділу державної влади.[4]

Необхідною умовою успішного функціонування виконавчої влади є наявність певних організаційних структур в системі державного меха­нізму - відповідних органів державної влади. Такі органи призначе­ні здійснювати функції державної виконавчої влади, а саме - функ­ції управління економічними і соціальними процесами в суспільстві і державі. Функціонування виконавчої гілки державної влади забезпе­чується через діяльність системи органів виконавчої влади, що мають вертикальний зв'язок між супідрядними органами виконавчої влади, на підставі розподілу повноважень між ними.[5]

Виконавча влада в Україні - це представлена державними виконавчими органами самостійна та незалежна в системі поділу влади, відмінна від законодавчої та судової гілка державної влади, що утворена для виконання Конституції та законів України, оперативного управління суспільними і державними справами.[6]

Виконавча влада в Україні здійснюється системою виконавчих органів.[7]

Систему органів виконавчої влади становлять:

1) вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, який є органом загальної компетенції;

2) центральні органи виконавчої влади - міністерства та інші центральні органи виконавчої влади України;

3) нижчі органи виконавчої влади - місцеві районні та обласні державні адміністрації. [8]

Особливе місце серед органів виконавчої влади посідає Кабінет Міністрів України. Він, як проголошує стаття 113 Конституції України, є вищим органом у системі органів виконавчої влади, очолює цю систему. [9]

Таким чином, вищим органом у цій системі є Кабінет Міністрів України, який здійснює виконавчо-розпорядчу функцію безпосередньо та через систему центральних та місцевих органів виконавчої влади. [10]

Вона є самостійною гілкою державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів, включаючи і ті, що регулюють основні свободи людини і громадянина. Виконавча влада урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського,президентського та судового контролю.[11]

Відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. [12]

В умовах реалізації в Україні конституційно-правової реформи Кабінет Міністрів України набуває якісно нового конституційного статусу - трансформується у виший орган державної влади, поряд з Верховною Радою України та Президентом України. Кабінет Міністрів України формується, а відтак. І репрезентує функції коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Тобто Кабінет Міністрів України перетворюється з технологічного органу державної влади в політичний.[13]

Діяльність Кабінету Міністрів України грунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. [14]

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях. Кабінет Міністрів України знаходиться у столиці України - місті Києві. Керує роботою Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністр України. [15]

Отже, система органів державної виконавчої влади складається як із загальнодержавних органів - Кабінет Міністрів України, міністерства, центральні органи виконавчої влади, так і з місцевих органів - Рада Міністрів АРК, районні та обласні державні адміністрації. [16]

Конституцією України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010 р. із змінами встановлено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85,87 Конституції України.[17]

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, а також актами Президента України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України та законами України. [18]

Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу вико­навчої влади відображає його роль і місце не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади Ук­раїни в цілому і характеризує його діяльність як органу, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України.[19]

На жаль певні складності виникають з проблеми органі­зації виконавчої влади, здійснюваної Кабінетом Міністрів України, і формуванням цього органу, які пояснюються іс­нуючою формою правління, а також відображають, на жаль, існуючу боротьбу між законодавчою гілкою влади і Прези­дентом. [20]

Кабінет Міністрів України має подвійне підпорядкування:

· відповідальний перед Президентом України;

· підзвітний і підконтрольний Верховній Раді України.

Ознаки Кабінету Міністрів України:

· загальнодержавність, тобто його компетенція поширюється на всю територію України;

· вищий орган виконавчої влади в Україні, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою діяльністю в державі;

· постійно діючий орган - його діяльність не обмежена в часі, а члени уряду працюють на постійній основі;

· призначуваність - Прем'єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України призначаються на посаду Президентом України за погодженням із Верховною Радою України;

· колегіальність - складається з членів Кабінету Міністрів України, чисельність яких встановлюється законодавством України; приймає рішення на урядових засіданнях певною сукупністю голосів членів Кабінету Міністрів України. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на його засіданнях шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу уряду. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу уряду і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").[21]

Отже, Кабінет Міністрів України в конституційній системі поділу влад посідає важливе місце, що зумовлено його правовим статусом. [22]

У зарубіжних країнах уряди називаються по-різному (Уряд, Кабінет, Рада міністрів, Державна рада, Федеральний уряд, Федеральна рада, Адміністративна рада тощо). В Україні на рівні Конституції України вживається тільки назва Кабінет Міністрів України. Однак у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" зазначено: "Кабінет Міністрів України (Уряд України)". З огляду на це на офіційному рівні можуть вживатися обидві назви вищого органу виконавчої влади - Кабінет Міністрів України та Уряд України. [23]

Таким чином, у системі органів виконавчої влади положення Кабінету Міністрів України характеризується такими рисами:

1) згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. З цього конституційного положення випливає, що уряд здійснює керівництво органами виконавчої влади, забезпечуючи при цьому об'єднання, координацію та погодженість їхньої діяльності;

2) Кабінет Міністрів України є загальнодержавним органом виконавчої влади загальної компетенції, його діяльність поширюється на всю територію України, а компетенція охоплює практично всі найважливіші питання, віднесені, згідно з принципом поділу влади, до сфери виконавчої влади. За характером компетенції в системі органів виконавчої влади більше немає органів, подібних до уряду;

3) Кабінет Міністрів України - це колегіальний орган виконавчої влади, тобто він працює в системі колегіального прийняття рішень. До складу Кабінету Міністрів України згідно з ч. 1 ст. 114 Конституції України входять: Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.[24]