Система органів державної влади в Україні.

 

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження відповідно до Конституції України і законів України. Конституція України закріплює таку систему державних органів:

1. Органи законодавчої влади (Верховна Рада України).

2. Президент України - глава держави.

3. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства та державні комітети, місцеві державні адміністрації)

4. Органи судової влади.

5. Контрольно-наглядові органи (органи прокуратури, різні інспекції).

6. Органи місцевого самоврядування.

 

Ст. 75 Конституції України закріплює, що „єдиним органом” законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Проголошення Верховної Ради парламентом свідчить про те, що Україна сприйняла один із традиційних, випробуваних досвідом багатьох країн демократи­чних принципів - здійснення законодавчої влади загальнонаціональним представницьким органом, який обирається народом України.

Конституційний склад Верховної Ради України - 450 народних де­путатів, які обираються на 5 років.

Вибори до Верховної Ради можуть бути черговими, які мають відбуватися в останню неділю останнього місяця 5го року повноважень її діючого складу, та позачерговими, які при­значаються внаслідок дострокового припинення повнова­жень Верховної Ради.

Верховна Рада України набуває право здійснювати свої повноваження за умови обрання до її складу не менш як 300 народних депутатів, що становить дві третини її консти­туційного складу.

Верховна Рада працює в сесійному порядку. Перша сесія кожного її нового скликання збирається не пізніше ніж на трид­цятий день після дня офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання новообраної Верховної Ради від­криває найстарший за віком народний депутат України і веде його, поки не буде обрано Голову Верховної Ради.

За результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу ВРУ, протягом одного місця з дня відкриття першого засідання парламенту.

Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, які починають свою роботу в конституційно встановлені строки (пер­шого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року), та позачерговими, які збираються на таких підставах:

- на вимогу не менш як третини від конституційного складу депутатів Верховної Ради, тобто не менш як 150 депутатів;

- на вимогу Президента України;

- у разі оголошення воєнного чи надзвичайного стану депутати збираються у 2-денний строк без скликання.

Якщо конституційно встановлені строки повноважень Верховної Ради закінчуються під час дії воєнного чи надзви­чайного станів, за яких організація і проведення нових виборів практично неможливі, її повноваження продовжу­ються аж до першого засідання Верховної Ради, яку буде обрано після скасування воєнного чи надзвичайного станів.

Усі рішення Верховної Ради України приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування, яке може бути таємним чи відкритим і здійснюватись шляхом підняття рук, бюлетенями або за до­помогою технічних засобів. Депутат повинен голосувати осо­бисто й не може доручати подавати голос від свого імені іншим депутатам. Рішення Верховної Ради приймаються у формі законів, постанов та інших актів простою більшістю конституційного складу Верховної Ради (не менш як 226 голосів народних депутатів). Щодо питань, пов'язаних з внесенням змін до Конституції та усуненням Президента в порядку імпічменту, рішення приймаються відповідно не менш як двома третинами чи трьома четвертими конститу­ційного складу Верховної Ради.

Засідання Верховної Ради можуть бути відкритими та, за рішенням не менше як 150 народних депутатів, закритими. В роботі останніх мають право брати участь лише депутати та спеціально запрошені особи, а хід роботи закритих засідань у засобах масової інформації не висвітлюється.

Повноваження ВРУ припиняється у день відкриття першого засідання Верховної Ради нового скликання.

Президент України має право достроково припинити повноваження ВРУ, якщо:

1. Протягом одного місяця у Верховній Раді не буде сформовано коаліцію депутатських фракцій;

2. Протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

3. Протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Таке рішення приймає Президент України після консультацій з Головою та заступниками Голови ВРУ та головами депутатських фракцій у ВРУ.

Для керівництва своєю роботою Верховна Рада обирає зі складу народних депутатів Голову Верховної Ради, його Першо­го заступника і заступника.

Компетенція (повноваження) Верховної Ради України визначає її місце й роль у механізмі держави. За своєю сутністю і призначенням конкретні повноваження Верховної Ради можна поділити на кілька груп. Це повноваження, пов'язані:

- з внесенням змін до Конституції України; з прийняттям та внесенням змін до поточного законодав­ства;

- з формуванням бюджету;

- з визначенням засад політики держави та програм сус­пільного розвитку;

- із взаємовідносинами з Президентом України; з формуванням інших державних органів; з контрольною функцією;

- з організацією адміністративно-територіального поділу країни;

- зі здійсненням зовнішніх функцій держави.

Слід зазначити, що досить широке коло питань може вирішуватись Верховною Радою виключно шляхом прийняття законів, тобто актів, які наділені найвищою юридичною силою. Це стосується відносин, які мають надзвичайно важ­ливе значення для особи, суспільства, держави, а саме:

- прав і свобод людини й громадянина та їхніх гарантій;

- основних засад використання природних ресурсів та ос­воєння космічного простору;

- засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяль­ності;

- засад утворення політичних партій, інших об'єднань гро­мадян, засобів масової інформації; територіального устрою України; засад місцевого самоврядування;

- основ національної безпеки, організації Збройних Сил України й забезпечення громадського порядку;

- бюджетних відносин, податків і зборів, статусу національ­ної та іноземних валют на території України;

- одиниць ваги, міри й часу, порядку створення державних стандартів;

- амністії та ряду інших питань.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України що­до кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до Конституції вносить пропозиції стосовно кандидатур до складу Кабінету Міністрів України;

- зміни до ст. 85 Конституції відображені у повноважен­нях Верховної Ради України щодо призначення за поданням Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питань про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України; призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

- право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України (це право скасовано щодо Національного банку України).

Згідно зі ст. 102 Конституції Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і гро­мадянина. Президент України обирається громадянами Ук­раїни на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Прези­дентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути обраним Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницько­го мандата, займатися іншою оплачува­ною або підприємницькою діяльністю, що має на меті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в остан­ню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Пре­зидента України. Президент України користується правом не­доторканності на час виконання повноважень.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

- відставки;

- неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

- усунення з поста в порядку імпічменту;

- смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. Неможливість виконання Прези­дентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бу­ти встановлена на засіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України — за зверненням Верховної Ради України, і медично­го висновку.

Президент України може бути усунений з поста Верхов­ною Радою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

До основних напрямів діяльності Президента України як глави держави належить забезпечення:

1. Державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства, незалежності державної влади в Україні.

2. Територіальної цілісності України, тобто недоторканності її кордонів і внутрішньої єдності.

3. Відповідності внутрішньої та зовнішньої політики держави визначеним у Конституції засадам; чіткого й своєчасного реагування відповідних державних органів на будь-які порушення конституційних приписів.

4. Прав і свобод людини, відповідності міжнародно-правовим актам і реальності правового статусу людини і громадянина.

Повноваження Президента поділяються на кілька груп:

1. Представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних відносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти, дипломатичних представників інших держав тощо.

2. Повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом 30 днів чергової сесії вона не може розпочати свої засідання.

3. Повноваження у сфері законодавства, зокрема ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою.

4. Повноваження, пов'язані з призначенням на посади, звільнення з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб.

5. Повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни, зокрема ті, що пов'язані з прийняттям рішень про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, з керівництвом Радою національної без­пеки і оборони України.

6. Установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-Міністра, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади).

7. Повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування).

8. Повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його припиненням і наданням притулку в Україні.

Змінами до Конституції України 2004 р. передбачено:

- надання додаткових повноважень Президенту України щодо дострокового розпуску Верховної Ради, якщо: протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій; протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персо­нальний склад Кабінету Міністрів України; протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпо­чатися;

- Президент України вносить кандидатуру для призна­чення на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народ­них депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України (раніше саме Президент України призначав Прем'єр-міністра України за згодою Верховної Ради, таким чином, участь Президента України при формуванні уряду обмежуються відповідним посиленням повноважень парламенту, що й дозволяє зробити висновок про трансформацію президентсько-парламентської республіки у парламентсько-президентську);

- скасоване повноваження Президента України щодо при­пинення повноважень Прем'єр-міністра України та прийнят­тя рішення про його відставку;

- вносить до Верховної Ради України подання про призна­чення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; подання про призначення на посаду та звільнення з по­сади Голови Служби безпеки України;

- зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним звернен­ням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (раніше Президент мав право самостійно скасовувати акти Кабінету Міністрів України);

- обмежено коло актів Президента України, які повинні скріплюватися підписами Прем'єр-міністра України і мініст­ра, відповідального за акт та його виконання (у випадку при­значення та звільнення глав дипломатичних представництв; у питаннях діяльності Ради національної безпеки і оборони Ук­раїни; при прийнятті рішень про введення в Україні надзви­чайного стану, а також при здійсненні Президентом України повноважень щодо утворення судів).