Розділ ю Основи конституційного ладу України

10.1. Загальні засади державного ладу України

Під конституційним ладом розуміється певна форма організації дер­жави і суспільства, визначена і закріплена в конституційному порядку. Чинна Конституція України не дає узагальненого офіційного визна-чення змісту поняття конституційного ладу. Але це можна зробити на основі аналізу численних конституційних положень, що стосуються даного поняття.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, як про це записано в Основному Законі, належить виключно народові України і не може бути узурповане державою, її органами або посадо-вими особами (ст. 5).

За своею сутністю конституційний лад являє собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлении рівнем розвитку суспільства і держави. Під цим кутом зору слід погодитися з думкою вчених, які вважають, що поняття конституційного ладу розвивається з категорії суспільного і державного ладу¹. 3 цього випливає, що кон­ституційний лад опосередковується насамперед існуючим державним і суспільним ладом.

* При підготовці розділу були використані матеріали з архіву члена-кореспондента

НАН України В. Ф. Погорілка.

¹ Тодьіка Ю. Н. Основьі конституционного строя Украиньі. — X., 1999.

и

Розділ 10

Державний лад — закріплена Конституцією України форма організації Української держави. Фактично це система конституційних принципів організації державної влади та здійснення владних повно-важень.

Державний лад є багатогранним явищем. Водночас у кожній дер-жаві він має свої особливості. Це стосується і України. її державний лад, по-перше, має значною мірою перехідний і змішаний характер, тобто знаходиться на стадії становлення.

По-друге, державний лад України характеризується утвердженням її як національної держави. Це виявляється насамперед у тому, що сучасне державотворення в Україні передбачає в своїй основі реалізацію багатовікової української ідеї — створення (поновлення, відродження) самостійної (незалежної, суверенної), соборної (єди-ної, унітарної), вільної, демократичної, справедливої, правової, соціальної, розвинутої держави.

Відповідно до Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і куль-тури, розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобут-ності корінних народів і національних меншин України.

Водночас Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами. Державна мо-ва в Україні, державні символи та інші інститути є за своїм походжен-ням переважно національними інститутами етнічних українців.

По-третє, як свідчить процес державотворення останніми роками, Україна утверджується як європейська держава, якій притаманні істотні риси більшості європейських держав та держав світу. Бона значною мірою сприйняла багатовікові досягнення європейської на-укової конституційної думки і практики в галузі державотворення. Зокрема, вчення, ідеї, положення про правову державу, верховенство права, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, про демократію, парламентаризм, місцеве самоврядування, вибори, ре-ферендуми та інші форми прямого народовладця, про конституційне судочинство, правосуддя тощо.

Зрештою, Україна з часу проголошення своєї незалежності виступає важливим міжнародним чинником, який впливає на інші держави й міжнародні організації та відповідно зазнає їхнього впливу.

Основи конституційного ладу України

10.2. Принципи державного ладу України

Державний лад України базується на системі конституційних принципів. Вони опосередковують насамперед суть держави, її тип, місце і роль у суспільстві.

За Конституцією України основними принципами державного ладу України є: суверенність і незалежність держави; її демократизм, соціальний і правовий характер, унітарність (єдність, соборність) дер­жави та республіканська форма правління.

Згідно зі ст. 1 Конституції Україна є суверенного і незалежною державою. Це означає внутрішній і зовнішній суверенітет, неза­лежність нашої держави у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Внутрішній суверенітет — це насамперед суве­ренітет у внутрішньополітичній сфері, який означає незалежність держави від інших суб'єктів політичної системи, насамперед від політичних партій і блоків, верховенство, повноту та самостійність державної влади щодо статусу і політики цих суб'єктів. Держава за-лежить лише від одного суб'єкта політичної системи — Українського народу.

Україна має у повному обсязі суверенітет у зовнішньополітичній сфері. Утвердження зовнішньоекономічного суверенітету та суве­ренитету в інших сферах зовнішньої діяльності нашої держави в по­вному обсязі є значною мірою її наміром, програмою, метою.

Принцип демократизму держави опосередковує передусім взаємовідносини держави і суспільства, держави й особи. Цей прин­цип грунтується насамперед на демократичних витоках і традиціях українського державотворення, проявляється в сучасних принципах формування органів державної влади, в їх системі, структурі, складі та основних засадах функціонування.

Демократичною є держава, яка постійно, всебічно і повно виражає волю народу. Мається на увазі як загальна воля народу, так і воля окремих соціальних груп, спільностей та воля кожної окремої осо­би — людини і громадянина. Тобто демократичною є держава, яка здійснює владу народу з його волі та відповідно до його волі.

Принцип соціальної держави полягає в тому, що держава має бути виразником, представником і захисником як публічних (загальних) інтересів народу, так і інтересів кожної людини і громадянина (при-ватних інтересів).

Розділ 10

Соціальною державою вважається держава, діяльність якої спря-мована «на створення реальних стандартів матеріального добробуту, освіти, охорони здоров'я тощо і забезпечення таких стандартів для всіх громадян (індивидів), а також на мінімізацію фактичної соціаль-ної нерівності з її економічними наслідками та створення системи соціальної підтримки (захисту) тих, хто цього потребує»¹.

Термін «соціальна держава» отримав закріплення у конституціях деяких держав після Другої світової війни (Німеччина, Туреччина, Іспанія та ін.). Цей термін включено і до Конституції України. Крім того, відповідно до ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здо­ров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно права і свободи людини та їх гаранта визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Найбільш повно соціальний характер держави виявляється в системі соціальних прав і свобод людини і громадяни-на, передбачених і закріплених Конституцією України (статті 43—49) та в системі їх гарантій. Зокрема, Конституцією України передбача-ються такі соціальні права, як право на працю (ст. 43), відпочинок (ст. 45), соціальний захист (ст. 46), житло (ст. 47), достатній життєвий рівень (ст. 48), охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне стра-хування (ст. 49) тощо.

Принцип правової держави виявляється насамперед у передбачено-му Конституцією України верховенстві права (ст. 8), здійсненні дер-жавної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), гаранту-ванні прав і свобод людини і громадянина тощо.

Правова держава має спілкуватися і спілкується з особою і суспільством з допомогою правових актів і насамперед законів, які мають відповідати Конституції.

Принцип унітарності держави означає її єдність, соборність з полі-тичного, економічного, соціального, культурного (духовного) та інших поглядів. Вихідним у єдності держави є територіальна цілісність. У Конституції щодо цього зазначається, що територія Ук­раїни у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2). Існуючий поділ України є адміністративно-територіальним поділом і

¹ Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. — К., 2006. — С. 67-68. 14

Основи конституційного ладу України

не має політичного характеру. Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні атрибута держави (Автономна Республіка Крим) або спеціальний статус міст рес-публіканського значення (міста Київ та Севастополь), але це не впли-ває і не може впливати на визначення форми державного устрою України як унітарної держави.

Принцип республіканської форми держави полягає в такій ор-ганізації державної влади (формі правління), за якої глава держави (Президент) обирається народом або парламентом шляхом прямих або непрямих виборів на певний строк (чотири — сім років). Україна відповідно до ст. 5 Конституції є республікою, оскільки Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і пря­мого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

За чинною Конституцією Україна є парламентсько-президентсь-кою республікою. Перехід до цієї форми правління було здійснено у зв'язку зі змінами до Конституції 2004 р.

Вибір форми держави залежить від багатьох чинників — історич-ного минулого, традицій, ментальності народу, рівня розвитку демо­крата', суспільства і держави, економічних, ідеологічних, соціальних та інших внутрішніх, а також зовнішніх факторів. Так, президентська республіка утвердилася у США і країнах Латинської Америки в ре-зультаті прагнення до сильної, міцної влади і держави як противаги монархічній формі правління.

У Європі ж президентська республіка, за деякими винятками, практично не утвердилася. Адже європейські демократа (політичні системи) і насамперед відповідні держави сформувалися у жорстокій і часто безкомпромісній боротьбі з абсолютизмом, а потім — з дикта­турою і тоталитаризмом. Тому народи Європи обирають, як правило, такі форми держав, які не містять загрози повернення до диктатури, тоталітаризму, а саме парламентські або змішані види республік.

10.3. Конституційно-правовий механізм Української держави

Державний лад як форма організації держави безпосередньо про-являється у відповідному конституційно-правовому механізмі. Саме

Розділ 10

останній опосередковується «конституцією» держави з її відповідним устроєм та організацією.

Конституційно-правовий механізм держави — це система її органів і організацій та інших інститутів, які складають організаційно-політичні, організаційно-економічні та інші її організаційні основи.

До організаційно-політичної основи держави, тобто її політичного механізму, належать насамперед органи державної влади, територія, збройні сили та інші державні військові формування, державні сим­вол и, столиця держави.

До організаційно-економічної основи держави, тобто її еконо-мічного механізму, належать передусім бюджетна, грошова і банківська системи, державна власність та інші організаційно-еко­номічні важелі діяльності держави.

До соціальної (організаційно-соціальної) основи держави, тобто її соціального механізму, належать переважно громадянство, а також дер­жавні соціальні системи (охорони здоров'я, соціального захисту тощо).

До організаційно-культурної (духовної) основи держави, тобто її культурного (духовного) механізму, належать насамперед державна мова, а також державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Ключовим елементом організаційно-політичної основи держави є органи державної влади — Верховна Рада України, Президент України, органи виконавчої і судової влади тощо. Вони діють у встановленому Конституцією України порядку (детальніше про це див. розділ 16 «Тео-ретичні основи організації і здійснення державної влади»).

Характер державного ладу України зумовлений також її тери-торіальним устроєм.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недо-торканною (ст. 2 Конституції України). Територіальний устрій України, тобто організація її території, грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децент-ралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливое-тей, етнічних і культурних традицій.

В Україні як унітарній державі існує єдиний вид територіального устрою — адміністративно-територіальний устрій. Його систему складають Автономна Республіка Крим, області (24), райони, міста, райони в містах, селища і села (ст. 133 Конституції України).

Основи конституційного ладу України

Головною складовою економічного механізму держави і державно­го ладу загалом є державна власність. Водночас право приватної влас-ності піднесено до рівня основних (конституційних) прав людини і громадянина, а приватна власність віднесена до основних форм (видів) власності нарівні з державною.

Держава забезпечує захист як права державної власності, так і прав усіх суб'єктів права власності та господарювання (ст. 13 Конституції України).

10.4. Основні функції Української держави

Характер державного ладу відображається у функціях (діяльності) держави, оскільки вони опосередковують собою суть, тип, природу і при-значення держави. Основні функції закріплено в Конституції України як безпосередньо, так і опосередковано. Йдеться, зокрема, про кон-ституційні норми щодо: змісту і спрямованості діяльності держави та обов'язків держави (ст. 3); здійснення державної влади (ст. 6); держав­ного забезпечення, піклування (статті 11, 12, 13); найважливіших функцій держави (ст. 17) тощо.

Критеріями класифікації функцій держави є основні елементи її діяльності. Такими елементами, зокрема, є суб'єкти, об'єкти, способи і засоби діяльності, мета, завдання діяльності тощо.

Основними суб'єктами діяльності держави є держава загалом, орга-ни її влади тощо.

Основними об'єктами діяльності держави є відповідні сфери такої діяльності. За Конституцією України до системи об'єктних (внутрішніх і зовнішніх) функцій держави належать політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна та ін. Найбільш рельефно в Конституції України закріплена її політична функція (статті 1, 5, 6, 15, 36, 39, 85, 102, 106, 116 та ін.). Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню і зовнішню політику (ст. 116) тощо.

Досить повно закріплена в Конституції України також економічна функція держави (статті 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 та ін.). Так, держава в особі відповідних органів державної влади здійснює від імені Українського народу права власника на природні ресурси, забезпечує

Розділ 10

захист прав усіх суб'єктів власності господарювання (ст. 13), охороняє основне національне багатство — землю (ст. 14), забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42), розробляє, затвер-джує і здійснює загальнодержавні программ економічного розвитку України (ст. 85, 116), встановлює порядок утворення і функціонуван-ня вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального (ст. 92) тощо.

Соціальна функція закріплена у статтях 1,3, 13, 24, 43, 46, 47, 49, 85, 92, 116 Основного Закону. Держава, зокрема, забезпечує: соціальну спрямованістьекономіки (ст. 13), належні умовидля повногоздійснен-ня громадянами права на працю (ст. 43), на достатній життєвий рівень (ст.48), гарантує право на соціальний захист (ст. 46), створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговуван-ня (ст. 50), розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програ­мм социального розвитку України (статті 85, 116) тощо.

Культурна (духовна) функція визначена у статтях 10, 11, 12, 53, 54, 85, 116 та ін. Конституції України. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, ії історичної свідомості, традицій і куль-тури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11), забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10), доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і кому-нальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядип-ломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53); сприяє розвиткові науки, охороняє культурну спадщину (ст. 54), розробляє, затверджує і здійснює загаль­нодержавні програми культурного розвитку (статті 85, 116).

У Конституції визначено й зовнішні функції держави: оборони, захисту суверенітету і територіальної цілісності (ст. 17), зовнішньо-політична (ст. 18) і зовнішньоекономічна функції, функція культурно­го співробітництва (гуманітарна функція) тощо. Щодо зовнішньокуль-турної (гуманітарної) функції, то держава, зокрема, сприяє встанов-ленню наукових зв'язків України із світовим співтовариством, забез­печує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що станов-лять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (ст. 54).

Основи конституційного ладу України

Проблеми основних об'єктних функцій нашої держави, звичайно, не зводяться до формально-юридичних аспектів навіть консти­туційного рівня. Головне — суть і зміст цих функцій. Залежно від то­го, яке суспільство і яка держава остаточно утвердяться, буде склада-тись і закріплюватись система основних об'єктних функцій держави і визначатимуться пріоритети, тобто головні функції держави.

10.5. Поняття і принципи суспільного ладу України

Під суспільним ладом розуміється певна форма організації суспільства, визначена ізакріплена Конституцією України, іншими нор-мативно-правовими актами та нормами моралі.

За своею сутністю цей лад являє собою систему суспільних відно-син (організаційних і функціональних), зумовлену внутрішніми і зовнішніми факторами, — політичними, економічними, соціальни-ми, духовними, історичними, географічними, національними та ін. Це певний тип суспільних відносин, що базується на відповідному типі суспільства.

Сучасний суспільний лад України є перехідним до громадянсько-го суспільства. Істотний вплив на його сутність справляє національ-ний склад українського суспільства, його етнічна багатоманітність.

В Україні, як відомо, проживають громадяни більше ста націо-нальностей (корінних народів і національних меншин). До того ж ук-раїнська нація (з етнічного погляду) ще остаточно не утвердилася як титульна нація, а Український народ ще не повністю сформувався як політична спільність.

На суспільний лад України впливають також такі чинники, як: відносна структурованість українського суспільства; тривале проти-стояння політичних сил (політичних партій та блоків); релігійні відносини, особливо внутрішня боротьба релігійних конфесій; регіональні тенденції і правовии нігілізм, аполітичність і байдужість до національної ідеї певної частини українського суспільства; економічні негаразди тощо.

За змістом суспільний лад є системою політичних, економічних, соціальних, духовних та інших суспільних відносин, тобто відносин в усіх основних сферах життєдіяльності суспільства.

Розділ 10

За формою суспільний лад є системою політичних, економічних, соціальних та інших організацій і форм політичної, економічної, соціальної та іншої діяльності.

Як і державний, суспільний лад визначається і гарантується Кон-ституцією і законами України. Але обсяг такого регулювання тут мен-ший, ніж щодо державного ладу. Адже Конституція, проголошуючи свободу (багатоманітність) політичного, економічного й ідеологічно-го життя суспільства, виходить з вимоги максимально можливого невтручання держави в життя і діяльність особи та суспільства.

Конституційні основи суспільного ладу України виявляються на-самперед в основних принципах організації і діяльності суспільства, тобто суспільного ладу. До них, зокрема, належать: принцип суверен-ності суспільства, народу, тобто народного (національного) суве-ренітету; принцип демократизму суспільства; принцип політичного, економічного та ідеологічного плюралізму (багатоманітності); прин­цип законності; принцип етнічної багатонаціональності і політичної єдності Українського народу; принцип соціальної справедливості тощо.

Принцип суверенності суспільства означає суверенність народу, нації, тобто суверенність їх волі та інтересів. У преамбулі Конституції України зазначається: «Верховна Рада України від імені Українського народу, громадян України всіх національностей, виражаючи суверен-ну волю народу, приймає цю Конституцію — Основний Закон України». Проголошений у преамбулі принцип суверенності Українського народу набуває подальшого розвитку в нормативних положеннях, насамперед ст. 2 Конституції України, в якій зазна­чається, що суверенітет України поширюється на всю її територію і природно опосередковується (виражається) всіма громадянами Ук­раїни, та у ст. 5, в якій народ визнається носієм суверенітету в Україні.

Принцип демократизму суспільства полягає у належності влади народу і його участі у здійсненні влади (ст. 5 Конституції України). Саме через цей принцип здійснюється зв'язок суспільства і держави. Висхідною засадою цього зв'язку є: не суспільство для держави, а дер­жава для суспільства.

Демократизм українського суспільства виявляється також у системі політичних прав і свобод громадян України, проголошених і гарантованих Конституцією (статті 33—40).

Принцип плюралізму (багатоманітності), зокрема політичного, економічного та ідеологічного, виявляється у: свободі політичної

Основи конституційного ладу України

діяльності; багатоманітності форм власності й господарювання; плю-ралізмі ідеологій.

Принцип законності означав, що в суспільних відносинах має пану-вати закон. Ніхто не може бути примушений робити те, що не перед-бачено законом. Органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституции.

Водночас і суспільство не повинно ігнорувати закон. Бо відсут-ність правопорядку не на користь ні державі, ні суспільству.

Принцип етнічної багатонаціональності і політичної єдності Українського народу має на меті об'єднання зусиль усіх націй, що на-селяють Україну, для побудови громадянського суспільства і правової держави.

Визнаючи українську націю як етнос титульною, яка дає назву державі та визначає характер ряду інститутів держави і суспільства (державну мову, державні символи тощо), чинна Конституція закріплює національну політику держави щодо всіх етносів в Україні та всіх етнічних українців, які проживають за межами України.

Принцип соціальної справедливості полягає в конституційному ви-раженні й захисті інтересів всього суспільства, кожної людини і гро-мадянина та кожної соціальної спільноти. Так, відповідно до ст. 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознака-ми раси, кольору шкіри, політичних, релігійнихта інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і куль-турній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо.

10.6. Організаційна структура суспільного ладу України

Основними складовими суспільного ладу є політична, економічна, соціальна і культурна (духовна, ідеологічна) системи суспільства. Голо-вними складовими політичної системи українського суспільства є

Розділ 10

народ, держава, політичні партії, територіальні громади та органи місиевого самоврядування.

Народ здійснює владу як безпосередньо, так і через органи дер­жавної влади та органи місиевого самоврядування.

Держава в особі її органів державної влади забезпечує здійснення влади, тобто волі народу. Політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах і рефе­рендумах.

Визнання територіальних громад і органів місцевого самовряду­вання основними складовими політичної системи грунтується на по­ложеннях Конституції і Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні». Тут говориться, що територіальні громади беруть участь у здійсненні безпосереднього народовладдя у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, забезпечують проведення місцевих референдумів (ст. 143 Конституції), а органи місцевого самоврядування є інститутами, через які (нарівні з органа­ми державної влади) відповідно до ст. 5 Конституції народ здійснює владу.

Основним системотворчим елементом суспільного ладу є економічна система суспільства, тобто система основних форм власності й еко-номічної (господарської) діяльності. Йдеться, зокрема, про: власність Українського народу (ст. 13); власність держави, комунальну власність і приватну власність (ст. 41). За Конституцією України зем­ля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континен­тального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктом права власності Українського народу (ст. 13). Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених чинною Консти­туцією України. Винятком є право власності на землю, що вважається основним національним багатством. Це право набувається і реалі-зується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Управління об'єктами державної власності здійснює відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України. Він же забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності (ст. 116).

Управління майном, що перебуває в комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 143).

Основи конституційного ладу України

Найбільш повне закріплення і регулювання на конституційному рівні одержала приватна форма власності. Ця форма власності зрівняна за своїм статусом з іншими формами і зняті практично всі обмеження, які існували щодо її попередниці — особистої власності. За чинною Конституцією України кожен має право володіти, корис-туватися і розпоряджатися своею власністю, результатами своєї інте-лектуальної, творчої діяльності (ст. 41) практично без жодних обме-жень. Причому право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41). Приму-сове відчуження об'єктів права приватної власності може бути засто-соване як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування її вартості, звичайно, якщо це право набуто в порядку, визначеному законом.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду і у випадках, обсязі та порядку, встановленому законом (ст. 41 Конституції України).

Поряд з державним управлінням економікою (державним госпо-дарюванням) правомірною є різноманітна підприємницька діяль-ність фізичних і юридичних осіб. Кожен має право, як зазначається в Конституції України, на підприємницьку діяльність. Держава, за Конституцією, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42).

Важлива роль у формуванні й функціонуванні суспільного ладу України належить її соціальній системі, яка являє собою систему (сукупність) соціальних спільнот та об'єднань (організацій) і форм соціальної діяльності (соціальних послуг тошо). Йдеться, зокрема, про соціальні групи, трудові колективи і територіальні громади, сім'ю, а також громадські організації — профспілкові, молодіжні, жіночі тошо.

Багатоманітність елементів суспільного ладу в Україні загострює проблему їх взаємодії під кутом формування громадянського суспільства в Україні. Тут недостатньо сподіватися тільки на допо-могу держави. Потрібно було б посилити регулятивну роль неправо-вих норм (звичаїв, норм моралі тощо) у суспільному житті. Грома-дянські структури мають бути більш активними у формуванні політики держави. їм доцільно передати частину функцій, які нині виконують державні органи (зокрема, з питань забезпечення гро-мадського порядку). Ці ж структури могли б посилити громадський

Розділ 10

контроль за діяльністю державних органів у сфері забезпечення прав і свобод громадян.

10. 7. Таранти конституційного ладу України

Конституційний лад України (державний і суспільний) забезпе-чується системою організаційно-правових та інших гарантій, перед-бачених Конституцією України. Йдеться як про систему відповідних державних органів, так і спеціальні конституційні засоби. До остан-ніх, зокрема, належить провідне місце в гарантуванні конституційно­го ладу, відведене Українському народу. Саме він є носієм суверенітету і единим джерелом влади та має виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні (ст. 5).

До конституційних гарантій належать також жорсткі умови поряд­ку внесення змін до тих частин і положень Конституции які стосують-ся основ конституційного ладу. Зокрема, згідно зі ст. 156 Конституції України законопроект про внесення змін до розділу I «Загальні заса­ди», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України» подаються до Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від конституційного складу Верхов­ної Ради України і за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України (ст. 156). При цьому повторне подання законо­проекту про внесення змін до розділів I, III і XIII цієї Конституції Ук­раїни з одного і того ж самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.

Ряд положень Конституції України взагалі не можуть бути змінені. Відповідно до ст. 157 Конституція України не може бути змінена, як-що зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод лю-дини і громадянина або вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Також Консти­туція не може бути змінена в умовах военного чи надзвичайного стану (ст. 157).

Поряд з Конституцією важлива роль у гарантуванні консти­туційного ладу належить також конституційному законодавству (законам про вибори, референдуми, політичні партії та інші

Основи конституційного ладу України

об'єднання, про органи державної влади, про територіальний устрій тощо), а також іншим галузям законодавства, зокрема адміністратив-ному, кримінальному, інформаційному, митному, військовому тощо.

Основним гарантом конституційного ладу є, звичайно, держава — як загалом, так і в особі її відповідних органів (ст. 17 Конституції України). Пріоритетна роль серед них належить парламенту — Вер-ховній Раді України. За чинною Конституцією Верховна Рада України вносить зміни до Конституції України; призначає всеукраїнський ре­ферендум з питання про зміну території України; приймає закони; визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; затверджує за-гальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколиш-нього середовища; призначає вибори Президента України; заслухо-вує щорічні та позачергові послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошує за поданням Президента України стан війни і укладення миру, схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Зброй­них Сил, Служби безпеки України, інших створених за законом військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; надає в установлений законом строк згоду на обов'язковість міжнароднихдоговорів України таденонсує міжнародні договори Ук­раїни (ст. 85) тощо.

Звичайно, пріоритетна роль Верховної Ради України у гарантуванні конституційного ладу випливає насамперед з її головної функції, а са-ме — законодавчої. Адже за Конституцією лише законами України визначаються: організація і проведення виборів і референдумів; заса­ди утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань грома-дян, засобів масової інформації; засади зовнішніх зносин, зовнішньо-політичної діяльності, митної справи; основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського поряд­ку; територіальний устрій України; правовий режим державного кор­дону; статус столиці України; спеціальний статус інших міст; правовий режим военного і надзвичаиного стану, зон надзвичайної ситуації, а також статус органів державної влади і місцевого самоврядування. Зокрема, виключно законами України визначаються організація і по­рядок діяльності Верховної Ради України, статус народного депутата; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної

Розділ 10

служби, організація державної статистики і інформатики; судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, а також діяння, які є злочинами, адміністративними та інши-ми правопорушеннями та відповідальність за них і засади цивільно-правової відповідальності.