Конституційно-правовий статус Верховноі Ради України

Порушення періодичності виборів, зменшення або збільшення строків легіслатури припустимі тільки тоді, коли це передбачено пев-ними конституційними нормами. Наприклад, при введенні надзви-чайного стану в державі, в результаті рішення референдуму, якщо таке передбачено законом, за розпуску представницького органу, установ­лення нової системи державних органів.

Періодичне оновлення складу парламенту дає змогу вивільнитися від непопулярних особливостей, застарілих інститутів, структур, політичних тенденцій тощо. Систематичне оновлення складу пред­ставницького органу відіграє значну роль у формуванні якісного складу парламенту. Про це свідчать як зарубіжний досвід, так і вітчиз-няна практика державотворення.

Принцип оновлення органу народного представництва не тільки не суперечить принципу всезагальності виборчого права, а й навпа-ки, слугує найбільш повному його здійсненню, тому що завдяки систематичному оновленню більша кількість громадян отримує мож-ливість бути обраними депутатами¹. До того ж застосування принци­пу оновлення парламенту має більший ефект у поєднанні з принци­пом наступництва. Адже абсолютне оновлення складу (100 %) може призвести до зниження рівня ефективності функціонування парла­менту, певних труднощів у використанні новообраними депутатами накопиченого досвіду роботи парламенту попередніх скликань.

В Україні згідно з положеннями ст. 76 Конституції Верховна Рада обирається строком на п'ять років. Таким чином, періодичність ви­борів конституційно врегульована. Періодичність оновлення складу парламенту здійснюється на двох основних принципах: принципі си­стематичного оновлення складу парламенту через зазначений термін та принципі наступництва у його складі.

Легальність. Відповідно до частини другої ст. 6 Конституції Ук­раїни органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Отже, статус Верховної Ради України визна-чається розділом IV «Верховна Рада України» та імпліцитними нор­мами Конституції, Законом України «Про статус народного депутата України», Регламентом Верховної Ради України, законами України «Про комітети Верховної Ради України», «Про звернення громадян»,

¹ МахненкоА. X. Верховньіе органьі народного представительства социалистических стран. — М., 1972. — С. 11-12.

Юа-8152

Розділ 17

«Про державну службу», «Про порядок висвітлення діяльності ор-ганів державно!' влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про джерела фінансування органів державної влади» та іншими. Норми, які містяться в цих нормативно-правових актах, становлять підгалузь конституційного права України — парламентське право.

Верховна Рада України функціонує в режимі законності, що озна­чав легальний характер усіх її процедур. Крім матеріальних норм, які регламентують компетенцію Верховної Ради України, існує комплекс процесуальних, які регулюють порядок реалізації її прав і обов'язків, здійснення нею парламентських процедур — законодавчих, установ-чих, контрольних, бюджетно-фінансових та інших. Головним чином, ці процедури закріплюються у Регламенті Верховної Ради України.

Легітимність. Ця ознака Верховної Ради є показником рівня відповідності пріоритетів діяльності парламенту інтересам і потребам Українського народу, який є носієм суверенітету і единим джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5 Консти-туції України). У разі здійснення народом влади через державу фор-мується шляхом загальних, рівних і прямих виборів орган загально-національного представництва, яким є Верховна Рада України.

Деякі автори зазначають, що вибори створюють первісну легіти-мацію державної влади, тобто її відповідність суспільним ідеалам. Подальша легітимація забезпечується шляхом періодичності перевірки відповідності громадській думці результатів діяльності дер­жавної влади¹.

При аналізі легітимності законодавчої державної влади вагоме значення мають підстави легітимності, які суттєво змінювалися в певні історичні часи. Наприклад, в епоху середньовіччя досить знач-ного поширення набуло уявлення про силу як основу легітимності². Далі під основою легітимності влади розуміють угоду людей, договір, що в модернізованому вигляді є головною підставою легітимності влади й на сьогодні. Т. Гоббс, Д. Лільберн, Д. Локк, Ш. Монтеск'є,

¹ Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер'янов, О. В. Ба­
танов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та
ін. — X.; К., 2003. — С. 28-29.

² Напр.: Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре и принципьі политического права. —
М., 1938. —С. 4.

Конституційно-правовий статус Верховно! Ради України

Ж.-Ж. Руссо запропонували обгрунтування принципового положення про те, що единою підставою легітимності влади є згода членів суспільства на її установлення (становлення). При цьому джерелом влади визначався народ. Крім зазначених підстав легітимності влади, в літературі можна зустріти й інші погляди. Так, М. Вебер серед підстав легітимності влади виділяє: факт володіння нею; договір про делегування повноважень; належність влади більшості; закон, а та­кож значущість існуючого порядку для населення тощо¹.

Легітимність законодавчої державної влади в Україні має принци-пове значення насамперед для характеристики зв'язку проголошеної влади з настроями суспільства. Бона є основою розвитку правових способів урегулювання конфліктів у суспільстві. Особливе значення це має за кризових ситуацій у політичній сфері і проявляється в неза-стосуванні силових способів їх урегулювання. Наприклад, у період проведення виборчої кампанії дострокових виборів до Верховної Ра­ди України 2007 р. спостерігалося застосування правових форм і про­цедур, які за раціонального використання дають змогу вирішувати конфлікти. Легітимність законодавчої державної влади є її постійною властивістю, тому що вона не обмежується лише фактом початкового правомірного затвердження, а повинна підтверджувати свою легітимність у процесі функціонування.

Легітимний характер Верховної Ради України зумовлений рядом чинників, насамперед способом формування, виборчою системою, процедурами прийняття рішень у парламенті. Наприклад, в умовах пропорційної виборчої системи легітимність формування та функціонування Верховної Ради України набуває особливого змісту. Це виражається у механізмах реалізації пасивних виборчих прав громадян України та виключній участі політичних партій у формуванні якісного складу парламенту шляхом складання партійних списків, а також трансформації у зв'язку з цим змісту представництва інтересів Українського народу. Для поліпшення показників легітимності Вер­ховної Ради України доцільно створювати умови для активізації участі громадян у політичному житті та поліпшення інформаційних зв'язків між громадянами та політичними партіями, які виступають основними суб'єктами виборчого процесу.

Отже, Верховна Рада України — це представницький, колегіальний, постійно діючий, легітимний орган законодавчої державної влади, який

¹ Вебер М. Избранньіє произведення. — М., 1990. — С. 363 -367.

Розділ 17

-.-.■ул-ул-лчтл-лчч-лчч

формуеться на основі загального, рівного і прямого виборчого права шля­хом таємного голосування, функціонує в межах закріпленої Консти-туцією та законами України компетенцїі.

17.2. Склад і структура Верховної Ради України

Важливими складовими конституційно-правового статусу Верхов­но! Ради України є її склад і структура. Ці особливості зумовлені од-нопалатністю парламенту України. Верховна Рада України є однопа-латним (монокамерним) парламентом.

Однопалатний парламент є органом законодавчої влади, що скла-дається з однієї палати. Але якщо проаналізувати кількісний склад однопалатних парламентів демократичних країн світу, можна дійти висновку, що не завжди кількість парламентаріїв залежить від струк-тури парламенту. Скоріше — від особливостей розвитку держави і традицій.

Верховну Раду України характеризує її кількісний і якісний склад. Кількісний склад визначається рядом об'єктивних чинників. Це, зо-крема: розмір території держави; кількість населення країни; національний склад; національно-територіальна структура держави. При визначенні кількості народних представників у парламенті обов'язково враховуються ці чинники, адже від цього залежатиме ефективність та якість народного представництва. Великі розміри те­риторії та велика кількість населення зумовлюють відповідний кількісний склад представницького органу, щоб він належним чином представляв інтереси громадян, які його обрали. Водночас кількісний склад парламенту має бути досить раціональним та оптимальним для забезпечення ефективності функціонування цього органу, з одного боку, і найбільш повного представництва у ньому різноманітних інте-ресів громадян — з іншого.

Так, згідно зі ст. 76 Конституції України кількісний склад Верхов-ної Ради України — 450 народних депутатів України. На думку В. По-горілка, така кількість народних депутатів зумовлена кількістю насе­лення (громадян) України, виборчою системою, структурою парла­менту та іншими обставинами'. Безперечно, кількість населення

¹ Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С. Шемшученка. — К., 1999. — С. 257-258.

Конституційно-правовий статус Вєрховної Ради України

прямо впливає на визначення кількості представників у парламенті. Чим більша кількість населення — тим чисельніший представниць-кий орган країни. Яскравий приклад — Загальнокитайські збори на-родних представників, які налічують близько 3000 представників. Але така кількість — це крайнощі. В Україні ж — один народний депутат представляв інтереси майже 103,7 тис. громадян України. Порівняно з європейськими країнами (Франція, Італія, Іспанія, Велика Бри-танії) в Україні кількість народних депутатів пропорційно до кількості населення є нижчою.

Щодо виборчої системи як чинника, що впливає на кількісний склад парламенту України, то відповідно до Закону України «Про ви-бори народних депутатів України» від 25 березня 2004 р. вибори на­родних депутатів проводяться за пропорційною виборчою системою. Це означає, що 450 народних депутатів обираються за пропорційною системою за виборчими списками кандидатів у народні депутата України від політичних партій, виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, який охоплює всю територію України.

Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Ав-тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу та кількості виборців. Це свідчить про зв'язок виборчої системи з такими чинниками, як розмір території, адміністративно-територіальний поділ України та кількість населення, які теж впливають на кількісний склад Вєрхов­ної Ради України.

Таким чином, кількісний склад парламенту України — це загальна кількість народних депутатів у Верховній Раді, яка формується з ураху­ванням таких об'єктивних чинників, як кількість населення (грома­дян) України; виборча система; розмір території таїї адміністративно-територіальний поділ; однопалатна структура парламенту.

Кількісні показники парламенту тісно пов'язані з якісними. Йдеться про якісний склад Вєрховної Ради України, який забезпе-чується шляхом проведення загальних, рівних і прямих виборів. В цьому аспекті важливим є конституційно-правове закріплення змісту якісного складу Вєрховної Ради України та характеру співвідношення між представленими інтересами окремих груп насе­лення народними депутатами України та інтересами в суспільстві.

Розділ 17

Якісний склад представницького органу, як слушно зазначав Д. Златопольський, має вираження у соціальному, партійному, нацио­нальному, професійному представництві; у представницькому органі мають своїх представників жінки та молодь¹. Хоча вченим аналі-зується якісний склад представницьких установ радянського періоду, проте його підхід загалом досить повно відображає основні риси на­роду та його соціальні, політичні, національні та інші інтереси. Тому доцільно використовувати цей науковии досвід при аналізі якісного складу Верховної Ради України.

Якісний склад Верховної Ради України чітко не регламентується на конституційно-правовому рівні, оскільки вибори до неї є вільни-ми та демократичними. Конституція України визначає лише вимоги до народних депутатів. Зокрема, у частинах другій і третій ст. 76 Кон-ституції закріплено, що народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і про­живав в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути обра-ним до Верховної Ради громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в уста-новленому законом порядку (частина третя ст. 76). Норми Консти-туції відображають віковий склад парламенту України, духовно-мо-ральні якості та рівень правової культури самих народних депутатів України. Наприклад, закріплення цензу осілості свідчить про те, що народні депутати повинні орієнтуватись у сучасних державно-суспільних процесах, повинні розуміти та усвідомлювати соціальні (в широкому розумінні) інтереси та потреби, нарешті, бути патріотами своєї країни та і'ї народу. Однак це не надає об'єктивного уявлення про сутність якісного представництва у Верховній Раді України. Тому актуальною є проблема аналізу складових якісного складу представ­ницького органу, що у свою чергу дасть змогу з'ясувати зміст питання про якісний склад Верховної Ради України.

Серед елементів, що характеризують якісний склад загально-національного представницького органу, можна виділити: соціаль-ний склад; партійний склад; національний склад; професійний склад; віковий склад і статевий склад Верховної Ради України. Аналізуючи їх, визначимо зміст якісного складу парламенту України.

¹ Златопольский Д. Л. Верховньш Совет СССР — вьіразитель воли Советского народа: К 60-летию образовання Союза ССР. — М., 1982. — С. 44-57.