Європейські міжнародні стандарти праці

 

У Європі джерелами міжнародно-правового регулювання праці є акти, прийняті Радою Європи і Європейським Союзом. Рада Європи прийняла понад 160 конвенцій, хартій, угод і протоколів до них, у тому числі Європейську соціальну хартію (1961 p.), Пе­реглянуту Європейську соціальну хартію у 1996 p., Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод 1950 р. Європейський Союз у 1989 р. прийняв Хартію основних прав працівників, що проголошує соціальні й економічні права.

Вступаючи до Ради Європи, Україна підписала два найважли­віших документи цієї впливової європейської організації — Євро­пейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод (Рада Європи, Рим, 1950 р.) і Європейську соціальну хартію (Рада Європи, Турин, 1961 p.). Якщо Європейську конвенцію про захист прав людини було ратифіковано Україною 17 липня 1997 р., то з ратифікацією хартії питання не вирішено й досі.

Європейську соціальну хартію було підписано від імені Украї­ни 2 травня 1996 p., a 7 травня 1999 р. було підписано й Пере­глянуту Європейську соціальну хартію (Рада Європи, Страсбург, 1996 p.). Хартія передбачає серед переліку соціальних прав лю­дини цілий комплекс трудових прав людини і встановлює певні державні гарантії для забезпечення цих прав. Між тим цей важ­ливий документ ще не подано на ратифікацію до Верховної Ради України.

Переглянута Хартія містить перелік з 31 права та принципів, правове регулювання та забезпечення яких здійснюється засоба­ми таких галузей права, як трудове, право соціального забезпечен­ня, житлове право, законодавства про охорону здоров'я та освіту.

У сфері праці Хартія передбачає такі права людини: право на вільний вибір праці (ст. 1); на справедливі (ст. 2), безпечні та здо­рові умови праці (ст. 3); на справедливу винагороду, яка б забез­печувала достатній життєвий рівень для працівників та їхніх сімей (ст. 4); право всіх працівників та роботодавців на свободу об'єднання в національні або міжнародні організації для захис­ту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 5); право всіх працівників та роботодавців на укладення колективних договорів (ст. 6); право громадян будь-якої країни займатися будь-якою прибутковою діяльністю на території будь-якої іншої країни на засадах рівності з громадянами останньої, а урахуванням обме­жень, які запроваджуються на підставі безперечних економічних або соціальних причин (ст. 18); право працівників на рівні мож­ливості та рівне ставлення до них при вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі (ст. 20); на інформацію та консультацію на підприємстві (ст. 21); право працівників брати участь у визначенні та поліпшенні умов праці та виробничого середовища на підприємстві (ст. 22); на за­хист у випадках звільнення (ст. 24); на захист у випадку бан­крутства роботодавця (ст. 25); на гідне ставлення до працівни­ка на роботі (ст. 26); право осіб із сімейними обов'язками, які пра­цюють або бажають працювати, на рівні можливості та рівне став­лення до них (ст. 27); право представників від працівників на захист від дій, що завдають їм шкоду, та на створення належних умов для виконання ними своїх обов'язків (ст. 28); права праців­ників на інформацію та консультації під час колективного звіль­нення (ст. 29) та ін.

Соціальні партнери в Україні мають намір здійснити рішучі кроки у напрямку підготовки Хартії до ратифікації. 16 січня 2002 р. між Кабінетом Міністрів України та Конфедерацією робо­тодавців України і всеукраїнськими профспілками та профоб'єд­наннями України було підписано Генеральну угоду на 2002— 2003 роки (Праця і зарплата, — 2002. — № 6. — Лютий). Серед
зобов'язань, які взяли на себе сторони, є зобов'язання з участю
профспілок розглянути питання щодо ратифікації Європейської
соціальної хартії, (п. 4.6 Генеральної угоди). Ці положення
свідчать про конструктивний практичний підхід до упроваджен­ня європейських соціальних стандартів у національне законо­давство України.

Україна як держава — член СНД є учасницею багатосторонніх угод, окремі з яких включають регулювання трудових відносин, прав людини і громадянина у трудовій і соціальній сферах. На­приклад, угода, прийнята державами — членами СНД, про співпрацю в галузі трудової міграції і соціального захисту трудящих-мігрантів (1994 p.).

Україна також є учасницею значного числа двосторонніх між­державних угод щодо регулювання відносин у галузі праці й со­ціальній сфері. Так, у 1993 р. укладено угоду "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян Російської Федерації і України, що працюють за межами своїх держав", у 1996 р. ана­логічну угоду укладено між урядами України та Республіки Біло­русь, у 1997 р. укладено угоду між урядом України та урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки.

Конвенції Міжнародної організації праці, ратифіковані Україною:

1. Конвенція МОП № 29 про примусову чи обов'язкову пра­цю, 1930 р. (ратифіковано 09.06.56).

2. Конвенція МОП № 47 про скорочення робочого часу до со­рока годин на тиждень, 1935 р. (ратифіковано 09.06.56).

3. Конвенція МОП № 100 про рівну оплату чоловіків і жінок за рівноцінну працю, 1951 р. (ратифіковано 09.06.56).

4. Конвенція МОП № 10 про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

5. Конвенція МОП № 11 про право на асоціацію та об'єднан­ня трудящих у сільському господарстві, 1921 р. (ратифіковано11.08.56).

6. Конвенція МОП №15 про мінімальний вік допуску під­літків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами у флоті, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

7. Конвенція МОП № 16 про обов'язковий медичний огляд дітей іпідлітків, зайнятих на борту суден, 1921 р. (ратифіковано 11.08.56).

8. Конвенція МОП № 52 про щорічні оплачувані відпустки, 1936 р. (ратифіковано 11.08.56).

9. Конвенція МОП № 58 про мінімальний вік дітей для допус­ку їх на роботу в морі (переглянута), 1936 р. (ратифіковано 11.08.56).

 

10.Конвенція МОП № 59 про мінімальний вік дітей для прийо­му їх на роботу в промисловості (переглянута), 1937 р. (ратифі­ковано 11.08.56).

11.Конвенція МОП № 60 про вік дітей для прийому їх на непромислові роботі, 1937 р. (ратифіковано 11.08.56).

12.Конвенція МОП № 77 про медичний огляд дітей і підлітків з метою встановлення їх придатності до праці в промисловості, 1946 р. (ратифіковано 11.08.56).

13.Конвенція МОП № 78 про медичний огляд дітей і підлітків з метою встановлення їх придатності до праці на непромислових роботах, 1946 р. (ратифіковано 11.08.56).

14.Конвенція МОП № 79 про обмеження нічної праці дітей і підлітків на непромислових роботах, 1946 р. (ратифіковано 11.08.56).

15.Конвенція МОП № 87 про свободу асоціації і захист пра­ва на організацію, 1948 р. (ратифіковано 11.08.56).

16.Конвенція МОП № 90 про нічну працю підлітків у промис­ловості (переглянута), 1948 р. (ратифіковано 11.08.56).

17.Конвенція МОП № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів, 1949 р. (ра­тифіковано 11.08.56).

18.Конвенція МОП № 103 про охорону материнства, 1952 р. (ратифіковано 11.08.56).

19.Конвенція МОП № 45 про застосування праці жінок на під­ земних роботах у будь-яких шахтах, 1935 р. (ратифіковано 30.06.61).

20.Конвенція МОП № 95 про охорону заробітної плати, 1949 р.
(ратифіковано 30.06.61).

21.Конвенція МОП № 111 про дискримінацію в галузі праці і занять, 1958 р. (ратифіковано 30.06.61).

22.Конвенція МОП № 112 про мінімальний вік для прийнят­тя на роботу рибалок, 1959 р. (ратифіковано 30.06.61).

 

23.Конвенція МОП № 14 про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах, 1921 р. (ратифіковано 29.05.68).

24.Конвенція МОП № 106 про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах, 1957 р. (ратифіковано 29.05.68).

25.Конвенція МОП № 115 про захист трудящих від іонізую­чої радіації, 1960 р. (ратифіковано 29.05.68).

26.Конвенція МОП № 120 про гігієну в торгівлі та установах, 1964 р. (ратифіковано 29.05.68).

27.Конвенція МОП № 122 про політику в галузі зайнятості, 1964 р. (ратифіковано 29.05.68).

28.Конвенція МОП №23 про репатріацію моряків, 1926 р. (ратифіковано 04.02.70).

29.Конвенція МОП № 27 про зазначення ваги важких ванта­жів, що перевозяться на суднах, 1929 р. (ратифіковано 04.02.70).

30.Конвенція МОП №32 про захист від нещасних випадків трудящих, зайнятих на вантаженні або розвантаженні суден (пе­реглянута), 1932 р. (ратифіковано 04.02.70).

31.Конвенція МОП № 69 про видачу судовим кухарям свідоцтв про кваліфікацію, 1946 р. (ратифіковано 04.02.70).

32.Конвенція МОП № 73 про медичний огляд моряків, 1946 р. (ратифіковано 04.02.70).

33.Конвенція МОП № 92 про приміщення для екіпажу на борту суден (переглянута), 1949 р. (ратифіковано 04.02.70).

34.Конвенція МОП № 108 про національне посвідчення осо­
би моряків, 1958 р. (ратифіковано 04.02.70).

35.Конвенція МОП № 113 про медичний огляд рибалок, 1959 р.
(ратифіковано 04.02.70).

36.Конвенція МОП № 116 про частковий перегляд конвенцій, прийнятих Генеральною конференцією Міжнародної організації праці на своїх перших тридцяти двох сесіях, з метою уніфікації положень про підготовку Адміністративною радою Міжнародного бюро праці доповідей про застосування конвенцій, 1961 р. (ра­тифіковано 04.02.70).

37.Конвенція МОП № 119 про постачання машин захисними пристроями, 1963 р. (ратифіковано 04.02.70).

38.Конвенція МОП № 123 про мінімальний вік допуску на під­ земні роботи в шахтах і рудниках, 1965 р. (ратифіковано 04.02.70).

39.Конвенція МОП № 124 про медичний огляд молодих лю­дей з метою визначення їх придатності до праці на підземних роботах у шахтах і рудниках, 1965 р. (ратифіковано 04.02.70).

40.Конвенція МОП № 126 про приміщення для екіпажу на борту рибальських суден, 1966 р. (ратифіковано 04.02.70).

41.Конвенція МОП № 138 про мінімальний вік для прийнят­тя на роботу, 1973 р. (ратифіковано 07.03.79).

42.Конвенція МОП № 142 про професійну орієнтацію та про­фесійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів, 1975 р. (ратифіковано 07.03.79).

43.Конвенція МОП № 149 про зайнятість і умови праці та життя сестринського персоналу, 1977 р. (ратифіковано 07.03.79).

44.Конвенція МОП № 160 про статистику праці, 1985 р. (ра­тифіковано 03.05.90).

45.Конвенція МОП № 133 про приміщення для екіпажу на борту суден (додаткові положення), 1970 р. (ратифіковано 14.07,93).

46.Конвенція МОП № 147 про мінімальні норми на торговель­ них суднах, 1976 р. (ратифіковано 14.07.93).

47. Конвенція МОП № 144 про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми), 1976 р. (ратифіковано 17.12.93).

48. Конвенція МОП № 2 про безробіття, 1919 р. (ратифікова­но 04.02.94).

49. Конвенція МОП № 154 про сприяння колективним пере­
говорам, 1981 р. (ратифіковано 04.02.94).

50. Конвенція МОП № 158 про припинення трудових відно­син з ініціативи підприємства, 1982 р. (ратифіковано 04.02.94).

51. Конвенція МОП № 156 про рівне ставлення і рівні мож­ливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 р. (ратифіковано 22.10.99).

52. Конвенція МОП № 105 про скасування примусової праці, 1957 р. (ратифіковано 5.10.2000).

53. Конвенція МОП № 187 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, 1949 р. (ратифі­ковано 5.10.2000).

54. Конвенція МОП № 132 (переглянута у 1990 р.) про опла­чувані відпустки, 1970 р. (ратифіковано 29.05.2001).

55. Конвенція № 140 про оплачувані відпустки, 1974 р. (рати­фіковано 26.09.2002).

 

 

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте поняття і назвіть особливості міжнародно-пра­вового регулювання праці.

2. Що являє собою Міжнародна організація праці (МОП)? Які її цілі і завдання?

3. Дайте характеристику конвенцій і рекомендацій МОП у
сфері зайнятості, укладення колективних договорів.

4. Які конвенції і рекомендації МОП ратифікувала Україна? Чи входять вони до системи національного законодавства?

5. Назвіть акти Ради Європи та Європейського Союзу, які
встановлюють міжнародні соціальні стандарти у сфері праці.

 

 

Теми рефератів

1. Міжнародно-правове регулювання праці та його джерела.

2. Міжнародна організація праці, ЇЇ структура, основні напря­ми діяльності.

3. Всесвітні міжнародні стандарти прав людина в галузі праці.

4. Європейська соціальна хартія — джерело соціальних стан­дартів у сфері праці.

 

 

Література

1. Гусов К.Н., Курилишин ММ. Международно-правовое регу­лирование труда (в конвенциях и рекомендациях МОТ). — М., 1992.

2. Иванов СА. Применение конвенций МОТ в России в пере­ходный период: Некоторые проблемы // Государство и право. — 1995. — №3.

3. Киселев И.Я. Трудовое право в условиях рыночной экономи­ки: опыт стран Запада. — М., 1992.

4. Права человека. Учеб. для вузов / Под ред. Е.А. Лукашевой. — М.: Изд. группа "ИНФРА-М — НОРМА", 1999. — 573 с.

5. Чанишева Г.Л. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. — О.: Юрид. літ., 2001. — Розділ III. Міжнародні стандарти колективних трудових прав та законодавство України (порівняльно-правовий аналіз).

 

Глава 7

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ

ТА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ