ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Сучасні тенденції на ринку праці в Україні



 

Становлення ринкових відносин в Україні зумовило появу негативних тенденцій у сфері застосування праці.

Для суспільної практики України в останнє десятиріччя ха­рактерним стало використання найманої праці працівників без формального оформлення трудових відносин, тобто без укладен­ня трудового договору належним чином. Термін "тіньова еконо­міка" як негативне явище зайняв певне місце у нашому житті, у національній свідомості й видається начебто усім зрозумілим. Проте, зауважимо, це явище пов'язане не лише з неформальним вільним обігом товарів і капіталу. Головним чинником існуван­ня такого становища якраз і є нелегальне використання праці найманих працівників. Про це свідчать такі офіційні дані. У Державній програмі зайнятості населення на 2001—2004 роки, затвердженій Законом України від 7 березня 2002 p., наведено дані про те, що у 2000 р. чисельність населення, зайнятого еконо­мічною діяльністю, в Україні становила 20,42 млн осіб (Праця і зарплата. — 2002. — № 17). Водночас у 2001 р. відрахування до Пенсійного фонду здійснювалися із заробітку реально працю­ючих 12 млн осіб. Цифри красномовні. Нерегламентовані від­носини у сфері зайнятості мають тенденцію до поширення та­кож за рахунок нелегальної міграції.

У 1999 р. в Україні рівень безробіття за методологією МОП становив 11,9 %; рівень зайнятості дорівнював 72,8 %; середня тривалість зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного віку становила 11,4 місяця; 2,8 млн осіб перебу­вали у вимушених неоплачуваних відпустках.

З 2000 р. намітилися певні позитивні тенденції, зокрема ско­рочується рівень зареєстрованого безробіття, зросла кількість працевлаштованих громадян. Між тим, попри реалізацію Дер­жавної програми зайнятості населення на 2001—2004 роки і Програми подолання бідності, станом на 2002 р. 2,4 млн праце­здатних осіб не мали роботи (Праця і зарплата. — 2002. — № 35).

Працюючи на роботодавця з не оформленим належним чином трудовим договором, працівник наражається на небезпеку щодо забезпечення гарантій, передбачених трудовим законодавством.

Як свідчить сучасна практика "тіньової економіки", до основ­них порушень трудових прав працівників, які працюють за неоформлених трудових відносин, належать такі:

—трудові книжки на працівників не заводяться, отже, праців­ник втрачає трудовий (страховий) стаж, який може мати як за­гальне, так і спеціальне значення (наприклад, для зайняття відпо­відної посади, виплати доплати за вислугу років, пільгового пен­сійного забезпечення тощо);

—особа не числиться як працівник у державній звітності, у зв'язку з чим не підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, страхові внески в соціальні фонди та податки із заробітної плати ні роботодавцем, ні працівником не сплачуються, що позбавляє його права користуватися страхови­ми виплатами з відповідних фондів у разі настання страхового випадку. Такий громадянин може розраховувати лише на дер­жавну соціальну допомогу, але вона надається лише з урахуванням матеріальної забезпеченості працівника, і до того ж розмір її менший, ніж розмір виплат із соціальних страхових фондів;

—коло трудових обов'язків працівника встановлюється до­вільно і не збігається із затвердженими в централізованому по­рядку кваліфікаційними характеристиками щодо конкретної по­сади, що у свою чергу тягне перенавантаження працівника, ви­магає підвищеної інтенсивності праці без відповідної комепнсації;

—застосовуються дискримінаційні методи підбору та оцінки кадрів, не передбачені в законодавстві (вимоги даних про особисте і сімейне життя, щодо певного віку особи, її зовнішнього вигляду, релігійних переконань, сексуальної орієнтації, астрологічні й графологічні дослідження, попередня відмова від окремих, належ­них працівникові згідно із законодавством прав тощо), які можуть кваліфікуватись як втручання в особисте життя;

—працівника примушують до укладення строкового трудо­вого договору (контракту) у випадках, не передбачених законо­давством, тоді як загальним правилом національного трудового законодавства є укладення трудового договору на невизначений строк;

—режим роботи визначається роботодавцем довільно, праців­ника змушують погодитись на роботу із неповним робочим днем чи з неповним робочим тижнем, або ж навпаки, систематично за­лучають до надурочних робіт, знову-таки без належної компен­сації;

—працівник, як правило, позбавлений права на відпустку; у кращому випадку йому надається щорічна відпустка терміном на два тижні та без збереження заробітної плати, з чим праців­ники вимушено погоджуються, тоді як за чинним трудовим зако­нодавством мінімальна основна щорічна відпустка — 24 кален­дарних дні, передбачено й додаткові відпустки зі збереженням
місця роботи і середнього заробітку;

—оплата праці встановлюється роботодавцем довільно і ма­ють місце занижені розцінки, дискримінація за ознаками статі, віку, національності, місця проживання, наявності прописки (реє­страції), належності до профспілок, політичних партій тощо; порушуються терміни виплати заробітної плати;

—є практика залучення працівників до роботи буцімто на
умовах випробувального строку, термін якого, як правило встановлюють у три місяці. Проте по закінченні цього терміну пра­цівникові оголошується, що він не витримав випробування, "не підходить" цій фірмі, при цьому не виплачується й заробітна плата за відпрацьовані місяці, тоді як згідно з трудовим законо­давством з першого дня роботи, навіть в умовах випробувально­го строку, на працівника поширюється трудове законодавство, у тому числі й у питаннях оплати праці;

— працівники не об'єднуються у профспілки і не можуть ско­ристатися належним захистом своїх трудових прав.

Цей перелік може бути продовжено. Як бачимо, така практи­ка суперечить встановленим юридичним нормам. Юридично не оформлені трудові відносини характеризуються неконтрольованим розширенням прав роботодавців і обмеженням трудових прав працівників. В умовах економічної кризи працівники ви­мушені приймати незаконні умови роботодавця, залишаючись у таких випадках позбавленими всіх соціальних гарантій, перед­бачених трудовим законодавством. Неформалізований трудовий договір став одним з основних засобів функціонування "тіньо­вої" економіки, яка останніми роками набула значного поширен­ня в Україні. Економічний примус, юридична безграмотність на­селення, низький соціальний авторитет судової влади, формаль­ний характер діяльності профспілок як основних представників і захисників інтересів працівників створюють умови для про­цвітання "тіньової" економіки. А її головний "виконавець" — найманий працівник — залишається беззахисним в умовах рин­кової стихії.

 

 

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте поняття права людини на працю і назвіть міжнародно-правові акти, в яких його закріплено.

2. Чи можливо у демократичному суспільстві поряд із пра­вом на працю передбачити й обов'язок трудитися?

3. До якої групи прав — економічних чи соціальних — нале­жить право людини на працю? Аргументуйте свій висновок.

4. Назвіть статті Конституції України, в яких закріпле­но право на працю та інші трудові права.

5. Проведіть класифікацію трудових прав.

6. Наведіть приклади індивідуальних та колективних тру­дових прав. До якої групи, на вашу думку, можна віднести право працівника на об'єднання у профспілки: індивідуальних чи ко­лективних трудових прав? Чи вбачаєте ви практичне значен­ня класифікації прав людини?

7. Який сенс, на вашу думку, є у колективних трудових пра­вах? Чи відіграють вони позитивну роль у юридичній практиці України? У практиці інших держав?

8. Чим відрізняється зміст права на працю від гарантій його
забезпечення? Наведіть приклади.

9. Які ви можете назвати конституційні гарантії забез­печення трудових прав в Україні?

10.Чи є, на вашу думку, судовий захист гарантією трудових
прав?

11.Які порушення у сфері застосування праці, на вашу дум­ку, можуть бути оскаржені в суді?

12.Чи може, на вашу думку, громадянин України оскаржити
до Європейського Суду з прав людини необгрунтовану відмову у прийнятті на роботу? Незаконне звільнення з роботи? За­тримку заробітної плати працівникові?

Теми рефератів

1. Право людини на працю і його міжнародні стандарти.

2. Європейські міжнародні стандарти трудових прав людини.

3. Європейська соціальна хартія і право людини на працю.

4. Право на працю та його гарантії, в Україні.

Література

1.Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжна­родно-правових стандартів // Право України. — 1999. — № 7. —
С. 38.

2.Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. — 1999. — № 1. — С. 16.

3.Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудово­го права // Право України. — 1999. — № 3. — С. 34.

4. Коментар до статей 1, 2 КЗпІЇ України // Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к за­конодательству Украины о труде. — К.; Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2001.

5. Лаврінчук І. Процесуальне забезпечення трудових прав в Україні // Право України. — 2001. — № 1. — С. 72—77.

6. Права человека: Учеб. для вузов / Ответ, ред. Е.А, Лукашева. — М.: Изд. группа "ИНФРА-М — НОРМА", 1999. — Гл. V. Структура прав человека и гражданина.

7. Про практику застосування Конституції України при
здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду
України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Юрид. вісн. України. —
1996. — №48.

8. Процевський О. Новий зміст права на працю — основа ре­формування трудового законодавства України // Право Украї­ни. — 1999. — № 6. — С. 101 — 106.

9. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Консти­туції України (до інтерпретації вихідних конституційних поло­жень). — X.: Право, 1997, — 64 с

10. Скрипнюк О. Соціальна, правова держава в Україні: про­блеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України:Монографія. — К.: Ін-т д-ви і права ім. В.М. Корецького НАНУкраїни, 2000. — 600 с

11. Социальное государство и защита прав человека. — М.,
1994.

12. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болоті-ної, Г.І. Чанишевої. — 2-ге вид., стер. — К.: Т-во "Знання", КОО,2001. — 564 с — (Вища освіта XXI століття).

13. Чанишева Г., Болотіна Н. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права (до постановки питання) // Право України. — 1999. — № 9. — С. 13—19.

14. Черленяк М. Гарантії трудових прав працівників недер­жавних підприємств // Право України. — 1997. — №4. —С 56—60.

15. Ярошенко О. Правове регулювання праці іноземців в Украї­ні // Право України. — 1998. — № 11. — С. 103—105.


 

Глава 2





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-24; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.190.82 (0.01 с.)