Тема 10: права, свободи і обов’язки людини і громадянина.

Семінарське заняття 10

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів уявлення про права, свободи і обов’язки людини і громадянина у їх історичному розвитку; відпрацювати поняття і види конституційних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина; надати знання про систему гарантій прав і свобод людини; засвоїти поняття та структуру правового статусу громадянина.

Час проведення: 2 години.

План:

1. Поняття та види прав і свобод людини і громадянина. Їх система в Конституції України.

2. Правовий статус особистості: поняття, структура.

3. Гарантії прав і свобод людини і громадянина.

4. Юридичні обов’язки: поняття, види.

 

Теми рефератів:

1. Загальна характеристика прав і свобод людини за Конституцією України 1996 року.

2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному розвитку (основні етапи становлення).

3. Система юридичних гарантій прав і свобод людини і громадянина.

4. Роль правоохоронних органів у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина.

5. Єдність та відмінність категорій «права» і «свободи».

Ключові поняття: особистість, громадянин, права людини, свободи людини, юридичні обов’язки, гарантії прав і свобод людини і громадянина, правовий статус особистості.

Методичні вказівки

При висвітленні першого питання необхідно чітко усвідомити, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються Конституцією України найвищою соціальною цінністю і є складовим елементом правової сутності людини. Слід звернути увагу на відмінність категорій «права людини» та «свободи людини»; правовий статус громадянина, особи без громадянства або іноземця.

Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній, правовій державі слід розглядати у їх поділі на політичні, економічні, духовні та юридичні. Особливу увагу необхідно приділити міжнародно-правовим гарантіям прав і свобод людини і громадянина.

Юридичні обов’язки є необхідним компонентом взаємодії держави, права і особи. Єдність прав і обов’язків людини і громадянина розглядається як один з важливих принципів правового статусу людини і громадянина.

 

Список літератури:

1. Акуленко В. І. Культурні права людини, громадянина і народу/ В. І. Акуленко // Пам'ятки України: історія та культура. - 2003 - №3 - С 2 - 11;

2. Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: проблем» конституційно-правового забезпечення / В. Андрейцев // Право України.— 2001.—№4;

3. Андрусяк Т. Г. Права людини і правова думка: співвідношення понять / Т. Г. Андрусяк // Вісник Львівського університету: серія юридична. — 2002. — Вип. 37- — С. 10 - 13;

4. Антонович М. Права національних меншин в Україні: національне законодавство та міжнародно-правові стандарти / М. Антонович // Право України. — 2004. — №6. — С. 9—12;

5. Антонович М.М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини. Теорія і практика. - К.: Вид. дім "Києво-Могилян. акад.", 2007. - 384 с.

6. Гончаренко О.М. Права людини в Україні. - К.: Знання, 2008. - 207 с.

7. Добрянський С. П. Хартія Європейського Союзу про основні права, як втілення здобутків загальної теорії прав людини /С.П. Добрянський // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2003 - № 5;

8. Домбровська О. Забезпечення реалізації суб'єктивного права на життя людини (теоретико-правовий аспект) / О. Домбровська // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — №3;

9. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) / О. Климович// Право України.— 2001. — № 1. – С. 34 - 36;

10. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні. - К.: Прав, єдність, 2008. - 350 с.

11. Кузьменко П. Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина за Конституцією України / П. Кузьменко // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — №3;

12. Кузьменко П. Поняття, основні риси та класифікація обмежень особистих конституційних прав і свобод людини / П. Кузьменко // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — №6;

13. Куц Ю. Реалізація прав людини і націй / Ю. Куц // Юридичний Вісник. - 2002. - №1. - С. 82 - 85;

14. Лисенков С. Л. Культурні права // Юридична енциклопедія: в 6 т. / [ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. —К.: Укр. енцикл., 2001.—Т. 3: К —М. —С 431—432.

15. Панкевич О.З. Соціальна держава та права людини "другого покоління" (загальнотеоретичне дослідження): Пр. Львів, лаб. прав людини і громадянина. Сер. 1. Дослідж. та реф. -Вип. 11. - Л.: Астрон, 2006. - 176 с.

16. Права людини: соціально-антропологічний вимір: Пр. Львів, лаб. прав людини і громадянина НДІ держ. буд-ва та місцевого самоврядування Акад. прав, наук України / Гол. ред. П. М. Рабінович. Сер. І. Дослідж. та реф. - Вип. 13. - Л.: Світ, 2006. - 280 с

17. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні / За заг. ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука - К.: Юрид. думка, 2007. - 424 с.

18. Рабінович П. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні стандарти // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2003. - № 2-3 (33-34). – С. 114-132.

19. Рабіновіч П.М. Раданович Н.М. Європейська конвенція з прав людини: проблеми національної імплементації (загальнотеоретичні аспекти). - Л.: Астрон, 2002. - 192 с.

20. Христова Г.О. Міжнародні стандарти прав людини як вихідні засади гендерно-правової експертизи законодавства України // Пробл. законності. - 2008. - Вип. 99. - С. 30-39.

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ III

Тема 11: Право як соціальний інститут

Семінарське заняття 11

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів загальне уявлення про право як соціальний інститут та універсальний регулятор суспільних відносин, надати інтегративне визначення права та його основні ознаки в об’єктивному значенні; співвідношення об’єктивного (позитивного) та суб’єктивного права; сутність та систему принципів і функцій права.

Час проведення: 2 години.

План

1. Об‘єктивне і суб‘єктивне право.

2. Сутність права.

3. Функції права.

4. Принципи права: поняття та система.

5. Цінність права.

6. Право, політика та економіка.

 

Теми рефератів:

1. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.

2. Загальні принципи права.

3. Взаємозв’язок права, політики, економіки

4. Цінність права.

5. Співвідношення регулятивної та охоронної функцій права в сучасній державі.

 

Ключові поняття: об’єктивне (позитивне) право, суб’єктивне право, сутність права, функції права, принципи права.

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання необхідно наголосити, що термін «право» є багатозначним, тому слід розрізнювати «право в об’єктивному значенні», «право в суб’єктивному значенні». Терміни «об’єктивне право» («право в об’єктивному значенні») і «суб'єктивне право» («право в суб’єктивному значенні») припускають розрізнення «права» як виду соціальних норм і «права» як можливої поведінки суб'єкта права.

При відповіді на друге питання слід вказати, що філософська категорія «сутність» використовується для відповідної характеристики будь-якого предмета чи явища. Ця категорія також є традиційною і для юриспруденції. Визначення сутності права припускає встановлення тієї його відносно стійкої і найбільш важливої, внутрішньої якісної основи, котра відображає природу права як соціального інституту, його соціальне призначення.

З’ясування природи принципів права припускає зосередження уваги на тому, що зазначені принципи є ідеологічною, нормативно-ідейною основою функціонування правової життєдіяльності суспільства, його правової системи. Як стрижневі ідеї права, принципи права, відображені у змісті норм права, характеризують сутність і соціальне призначення права даної країни, вони впливають як на статику права, так і на динаміку права.

Формулюючи визначення поняття функцій права необхідно наголосити, що функції права – це визначені сутністю права, його соціальним призначенням в даній країні, основні напрямки юридичного впливу на суспільні відносини права як нормативного регулятора цих відносин.

Питання про цінність права припускає з’ясування його інструментальної цінності, власної цінності, соціальної цінності. Тоді як питання про взаємозв’язок права, політики, економіки потребує попереднього визначення поняття політики, економіки. Після цього необхідно визначити які саме прямі й зворотні зв’язки мають зазначені явища.

 

Список літератури:

1. Бурлай Є. До питання про функції права // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2005. - № 3 (42). - С. 31-42.

2. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія.- К., 1998.

3. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. – 2000. - №2. – С.43-45.

4. Корчерна Л.О. Нормативний і дескриптивний підходи до права // Право і безпека. – 2002. - №4. – С.20-22.

5. Лейст О.З. Сущность и исторические типи права // Вестник Московского ун-та. Право. 1992. - №1.

6. Лисенков С.Л. До питання про сутність та зміст права.- В кн.: Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства.- К., 1993.- с.79-82

7. Максимов С.И. Правовая реальность: Опыт философского осмысления. - X.: Право, 2002. - 318 с.

8. Оніщенко Н.М. Сприйняття права в умовах демократичного розвитку: проблеми, реалії, перспективи / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К.: Юрид. думка, 2008. - 320 с.

9. Петришин О.В. Соціально-юридична природа права // Правова система України: історія, стан та перспективи. У 5 т.-X.: Право, 2008. - Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / За заг. ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. - С. 87-108.

10. Плавич В.П. Сучасна концепція праворозуміння та його моделі // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 27. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – С. 3-7.

11. Погребняк С. Про ознаки права // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2008. - № 4 (55). – С. 13-21.

12. Рабінович П. Праворозуміння "природне" та "легістське": неминучість співіснування // Право України. - 2009. - № 3. – С. 65-70.

13. Рабінович П.М. Право сучасної України: тенденції та суперечності розвитку // Правова система України. Питання теорії і практики. - К. 1993.

14. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. - К.: Ін Юре, 2002. - 724 с.

15. Христова Г.О. Зміст і форма в праві: питання співвідношення і взаємовпливу // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2002. -№3(30).-С 180-188.

 

Тема 12: Право в системі регулювання суспільних відносин

Семінарське заняття 12

 

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів комплексне уявлення про систему соціальних норм, елементом якої є система норм права; ґрунтовне опанування сутності нормативного та ненормативного регулювання поведінки людей в суспільстві; визначення моралі, звичаїв, нормативних, релігійних та технічних норм регулювання суспільних відносин.

Час проведення 2 години.

План

1.Нормативне і ненормативне регулювання суспільних відносин

2.Соціальні норми: поняття, види

3.Право і мораль

4.Право, звичаї, корпоративні та релігійні норми.

5.Право і технічні норми

 

Теми рефератів:

1. Соціальні норми. Право і мораль.

2. Корпоративні норми у взаємодії з правом

3. Місце і роль релігійних норм в сучасному суспільстві.

Ключові поняття: соціальні норми, правова норма, мораль, звичай, корпоративні норми, релігійні норми, технічні норми.

Методичні вказівки

При відповіді на перше питання слід пам'ятати, що в регулюванні суспільних відносин, з огляду на регулятивні засоби, традиційно в юридичній літературі виокремлюють нормативне і ненормативне регулювання.Нормативне регулювання суспільних відносин припускає упорядкування цих відносин за допомогою таких засобів як соціальні норми. Необхідно визначити їх поняття, надати класифікацію, розкрити загальні ознаки та особливості.

Розкриття змісту третього питання припускає з’ясування, що норми моралі – це норми, котрі насамперед виражають уявлення людей про добро, зло, справедливість. Аналіз співвідношення права і моралі показує, що іноді норми права встановлюються законодавцем з метою витиснення певних норм моралі зі сфери їхньої соціальної дії, соціальної практики.

Взаємозв’язок права з іншими основними нормативними регуляторами суспільних відносин можна спостерігати і у контексті аналізу його співвідношення з таким нормативним регулятором як звичаї, котрі єусталеними правилами поведінки у певних сферах життєдіяльності суспільства.

При відповіді на питання про право і релігійні норми необхідно наголосити, що законодавство світських держав (Україна, Російська Федерація тощо) про свободу совісті, релігії, релігійні організації, взаємини держави й церкви нормативно забезпечує можливість вільної реалізації тих чи інших релігійних норм, оскільки держава гарантує кожній людині свободу совісті, віросповідання, релігійної або атеїстичної діяльності.

У контексті взаємозв’язку права з іншими нормативними регуляторами суспільних відносин в юридичній літературі зазвичай звертають увагу і на зв’язок права з технічними нормами які унормовують процес виробництва, експлуатації засобів праці, побутових технічних приладів тощо.

Список літератури:

1. Агешин Ю.А. Политика, право, мораль.— М., 1982.

2. Андріїв В. Правові норми в системі соціальних норм держави // Підприємництво, госп-во і право. - 2007. - № 9. - С 46-49.

3. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. - X.: Кон-сум, 2000. – 208 с.

4. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения.— М., 1979.

5. Вовк Д. Право і релігія. - X.: Право, 2009. - 224 с.

6. Зиорук С. Церковь и государство в Украине. - К., 1996.

7. Лукашева В.А. Право, мораль, личность.— М., 1986.

8. Нерсесянц B.C. Право в системе социальной регуляции (история и современность). - М., 1986.

9. Пеньков Е.М. Социальные нормы: управление, воспитание, поведение. - М., 1990.

10. П'ятьковська І.А. Право та мораль як засоби регулювання суспільних відносин // Правова держава: Щоріч. наук. пр. Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.: Юрид. кн., 2000. -- Вин. 11. С. 552-559.

11. Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. - 2001. - № 10. - С 13-15.

12. Тарахонич Т.1. Право та мораль у системі соціальної регуляції// Пробл. філософії права. - К.-Чернівці: Рута, 2003. Т.1. -С 147-149.

13. Трансформація політики в право: різні традиції та досвід: Матеріали міжнар. наук, конф. (9-12 лист, 2005 р., Київ-Хар-ків). - X.: Право, 2006. – 288 с

14. Халфина Р.О. Право как средство социального управления.— М., 1988.