Тема 23: Тлумачення норм права

Семінарське заняття 23

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів ґрунтовні уявлення про тлумачення норм права та стійкі навички і вміння правильно і доцільно тлумачити юридичні норми; закріпити вміння відрізняти офіційне та неофіційне тлумачення норм права; засвоєння системи засобів і способів ефективного тлумачення правових приписів; знання та вміння користуватися актами тлумачення норм права.

Час проведення 2 години.

План:

1. Поняття тлумачення норм права, його основні види.

2. Способи тлумачення норм права.

3. Офіційне та неофіційне тлумачення юридичних норм: поняття, види.

4. Види тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.

5. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні), їх види.

 

Теми рефератів:

1. Мета і цілі тлумачення норм права.

2. Офіційне тлумачення норм права в Україні: поняття, суб’єкти.

3. Способи тлумачення норм права: загальна характеристика.

 

Ключові поняття: тлумачення норм права, способи тлумачення норм права, офіційне тлумачення норм права, неофіційне тлумачення, доктринальне тлумачення, професійне тлумачення, автентичне тлумачення, делеговане тлумачення, буквальне тлумачення, розширювальне тлумачення, обмежувальне тлумачення, інтерпретаційно-правовий акт.

 

Методичні вказівки

Характеристика категорії «тлумачення норм права» вимагає звернення специфічної уваги на загальну мету цієї діяльності шляхом урахування однорідності розуміння та застосування норм права. Доцільно визначити тут саме роз'яснювальний аспект цієї специфічної юридичної діяльності.

Інструментарієм інтерпретаційно-правової діяльності виступають способи тлумачення юридичних норм. Розгляд цього питання слід розгортати за допомогою розкриття змісту таких прийомів, як граматичний, мовний, логічний, техніко-юридичний та ін. Корисно супроводжувати такий огляд з допомогою прикладів з сучасних актів тлумачення чинного законодавства України.

Класифікація видів тлумачення норм права здійснюється шляхом класичного розподілу всіх різновидів на офіційне та неофіційне тлумачення юридичних норм. Для більш повного розкриття особливостей кожного виду тлумачення використовують метод порівняння. Пояснення видів неофіційного тлумачення передбачає розкриття змісту побутового, доктринального, професійного та офіційне розкриттям змісту. автентичного, делегованого і казуального.

Список літератури:

1. Власов Ю. Л., Нагребельний В. П. Тлумачення норм права // Юридична енциклопедія: в 6 т. / [ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (гол. ред. кол.) та ін.]. - К.:Укр. енцикл., 2004-—Т.6. — С. 80—82;

2. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.-180 с.

3. Глушаченко С.Б. Технико-юридические аспекты правоинтерпретационной деятельности / С. Б. Глушаченко, Р. А. Ромашов // Юрист. - 2003 - №6. — С. 2—5;

4. Заєць А. Г. Тлумачення норм права: поняття та значення // Держава і право: зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 25. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. — С. 47 – 52.

5. Заєць А.Г. Тлумачення правових норм у сучасних умовах: функції та методи // Держава і право. Юрид. і політ, науки. - 2007. - Вип. 37 - С. 66-71.

6. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права. - X.: Право, 2008. - 296 с.

7. Квіт С.М. Основи герменевтики. - К.: Вид. дім "Києво-Могилян. Академія", 2003. - 192 с.

8. Керимов Д. А. Толкование законодательства / Д. А. Керимов // Право и образование. — 2002. — №3. — С. 88—94;

9. Марченко О. Ю. Правовая герменевтика как методологическая ос­нова толкования юридических текстов / О. Ю. Марченко // Проблеми законності.: респ. міжвідом. наук. зб. / [відп. ред. В. Я. Тацій]. —Харків: Нац. юрид. акад. України. —1998. — Вип. 35- — С. 18—22;

10. Мережко А. Юридическая семиотика и юридическая герменевтика / А. Мережко // Юридическая практика. — 2002. — 20 февр. (№8). — С. 6;

11. Михайлович Д. М. Толкование закона: монография / Д. М. Михайлович. — X.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. —198 с;

12. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України. У 4 т. / Відп. ред. В.Г. Ротань. - К.: Юрид. кн.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2008. - Т. 4. Методологія тлумачення нормативно-правових актів України. - 848 с

13. Половченко К. А. Толкование Конституции (и законов) Конституционными Судами России и Украины: теоретические и практические проблемы (сравнительно-правовой анализ) / К. А. Половченко // Государство и право. — 2002. — №ю. — С. 57-63;

14. Рабінович П. Європейська конвенція з прав людини: особливості її тлумачення / П. Рабінович, С. Федик // Юридична Україна. — 2003. — №б. — С. 86—91.

15. Рабінович П. Офіційно-нормативне тлумачення законодавства як інструмент адаптації правового регулювання до соціальних змін / П. Рабинович // Вісник АПН України. - 2002. - №1. - С 23 - 35;

16. Самсін І.Л. До проблем про буквальне та асоціативне тлумачення актів податкового законодавства. – Актуальні проблеми держави і права. – Зб. наукових праць. Вип. 36., Одеса, 2007. С. 465.

17. Сліденко І.Д. Тлумачення конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду. - О.: Фенікс, 2003. - 234 с.

18. Тацій В., Тодика Ю. Питання меж тлумачення Конституційним Судом Конституції та законів України // Вісн. Акад. прав, наук України. - 2001. - № 4 (27). – С. 31 -40.

19. Тодыка Ю.Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. - X.: Факт, 2001. - 328 с.

 

Тема 24: Правова поведінка

Семінарське заняття 24

Навчальна мета заняття: сформувати у студентів уявлення про ознаки і види правової поведінки; склад, види, мотиви та стимули правомірної поведінки; зловживання правом як юридичну категорію; поняття, ознаки, склад та види правопорушень; об’єктивно протиправне діяння та вміння відрізняти його від правопорушення.

Час проведення: 4 години.

План:

1. Правова поведінка: поняття, види.

2. Поняття та ознаки правомірної поведінки.

3. Види правомірної поведінки.

4. Зловживання правом: поняття, ознаки, види.

5. Правопорушення: поняття, ознаки, види.

6. Об’єктивне протиправне діяння.

7. Склад правопорушення: поняття, структура.

Теми рефератів:

1. Психологічний механізм правомірної поведінки.

2. Зловживання правом.

3. Особливості суб’єктивної сторони складу правопорушення.

4. Тенденції злочинності: світові, регіональні, українські.

 

Ключові поняття: правова поведінка, правомірна поведінка, зловживання правом, правопорушення, суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, вина, об’єктивна сторона.

 

Методичні вказівки

Відповідь на перше питання припускає з’ясування змісту категорії «поведінка», визначення основних ознак юридично значущої поведінки, вказівку на такі її основні види як правомірна поведінка, зловживання правом, правопорушення.

Розкриваючи друге питання даної теми і пам'ятаючи, що норма права являє собою критерій противоправної чи правомірної поведінки, слід з'ясувати, чому така поведінка може бути як добровільною, так і змушеною, в якому зв'язку правомірна поведінка знаходиться з правопорядком. Слід розрізнювати «мотиви правомірної поведінки» і «стимули правомірної поведінки».

При аналізі „зловживання правом” як юридичної категорії, насамперед слід визначити основні ознаки зловживання правом, види зловживання правом. Характеристику видів зловживання правом доцільно зробити у зв’язку з такою категорією як „юридична відповідальність”.

Розглядаючи питання про правопорушення, усвідомивши його соціально-політичні ознаки (негативна соціальна значущість, протиправність, караність та ін.), необхідно зосередити увагу на спеціально-юридичних ознаках, що утворюють склад правопорушення: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Визначивши критерій розподілу правопорушень на проступки (конституційні, цивільні, адміністративні, дисциплінарні та ін.) і злочини, доцільно ознайомитись з відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Останнє питання передбачає аналіз причин правопорушень - об’єктивних, суб’єктивних. Скоєння правопорушень має зв’язок як із природою даного суспільства, так і з природою певного індивіда.

 

Список літератури:

1. Иванов Н.Г. Нравственность, безнравственность, преступность // - Государство и право. - 1994. - №11.

2. Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В. Девіантна поведінка: Сучасна парадігма. - Ірпінь: Акад. держ. податк. служби України, 2002. - 240 с.

3. Кондрат С.С. Правомірна поведінка та правопорядок: взаємозв'язок та взаємообумовленість // Держава і право. Юрид. і політ, науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. - Вип. 31. - С 35-38.

4. Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. - М.: Наука, 1986. - 448с.

5. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. - М., 1982.

6. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. - М., 1986.

7. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственноть. - М._; 1985.

8. Малиновский А.А. Злоупотребление правом. - М.: МЗ-Пресс, 2002. - 128с.

9. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів? // - Право України. - 2001. - №5. - С.89-92.

10. Нікітін А. Вплив аномії на нормативну поведінку суспільства // - Право України. - 2003.- №9.

11. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. - К., 1985.

12. Тимошенко В.І. Правомірна поведінка особи як показник стабільності суспільства // Бюл. М-ва юстиції України. - 2006. -№11.-С 42-49.